9. Польські та Литовські джерела з історії України

Створена 1113-1118 рр. у Києві “Повість минулих літ” стала підсум­ком тривалої традиції давньоруського літописання. У той час, коли Нестор, Сильвестр чи Мстислав працювали над Повістю в Києві, подібну роботу в Кракові у 1112-1116 рр. проводив автор, який, можливо, походив з Франції. Він написав історичний твір “Хроніка польська”. Її автору історики дали ім’я Галла Аноніма. Вона до­ведена до 1113 р. До історії України має найбільше відношення опис походу Болєслава Хороброго на Київ у 1018 р. та відомості про міжусобну боротьбу на Русі.

Відносини польського королівства і польських князівств з Києвом та Галицько-Волинським князівством відображені у “Хроніці поляків” Вінценті Кадлубека, в якій давня історія Польщі доведена до 1202 р.

“Історію Польщі” до 1480 р. написав Ян Длугош (Львівський архієпископ). Автор широко використав давньоруське літописання, в тому числі цитати з літописів, що не збереглися.

До типу джерельних праць відносять польські історичні твори кінця ХV-ХVІ ст., в яких широко розглядалися українські сюжети. Найбіль­ше історики використовують “Трактат про дві Сарматії” (1517 р.) М.Меховського (1456-1526 рр.). Деякі тогочасні та пізніші польські автори Бєльський, Стрийковський, Сарницький під сар­матським народом розуміли лише шляхту.

Дуже багата на матеріали з історії України і Білорусії до другої поло­вини XVI ст. “Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі” (1582 р.) Мацея Стрийковського (1547-1582 рр.).

Жоден історик українського козацтва не обходиться без “Хроніки польської” Марціна Бєльського (1495-1575 рр.), доповненої його сином Йоахімом Бєльським. Саме в “Хроніці” М.Бєльського (або Бєльських) розповідалося про перший датований виступ українського козацтва під 1489 р., коли під командуванням сина польського короля Казимира IV Яна Ольбрахта “подоляни, русь і козаки” двічі завдали поразку татарам на Поділлі.

Саме цю згадку про українське козацтво використав Гвагнін чи Гваньїні Олександр (1534-1614 рр.), польський хроніст італійського походження, котрий перебував на службі у польському війську. В 1578 р. він склав “Опис Сарматії Європейської”, що 1611 р. був перекла­дений польською мовою. “Хроніка Європейської Сарматії” - мо­нументальний твір, що складається з десяти частин, третя частина якого є “хронікою Руської землі” (фактично України).

Польські та литовські акти загальнодержавного значення.

В період перебування українських земель у складі Великого кня­зівства Литовського, Руського і Жемайтійського та у складі Польського Королівства діяли різні державні політичні, військові, судові, міські та інші органи влади й установи, що займалися правовим регулюванням сус­пільних відносин, управлінням поточними державними справами, міста­ми, громадами та ін. Такі установи здійснювали діяльність, насамперед, за допомогою документів актового і діловодного характеру.

Одним з перших державних актів Польщі й Литви, що уніфіковував становище українських земель в обох державах, був Городельський привілей 1413 р. Він випливав з умов Городельської унії між польським королем Ягайлом і Великим князем Вітовтом.

Толерування католицької шляхти продовжив привілей Великого кня­зя Казимира з 1447 р., який звільнив шляхту від обов’язку посилати своїх залежних селян для виконання повинностей перед Великим князем.

До важливих законодавчих документів Великого князівства Литовсь­кого, Руського і Жемайтійського належать так звані устави, що регулю­вали земельні відносини, принципи феодального землеволодіння, відно­сини між землевласниками і селянами. Так, у 1514 р. була прийнята Устава для Віденського і Трокського повітів. В 1557 р. - Устава на волоки.

Генеральними правовими кодексами, що регулювали державні й суспільні відносини в Литві, були Литовські статути. Перший Литовсь­кий статут прийнятий 1529 р. (Старий), Другий (Волинський) - 1566 р., Третій (Новий) - 1588 р.

Земельні відносини, зокрема панщизняні, на землях, що від середини XIV ст. підпали під владу Польщі, регулювалися Пйотрковським 1346 р. та Віслицьким 1347 р. статутами, їх дія на руські воєводства поширювалась у XV ст.

До найбільших зібрань джерельних матеріалів актового характеру (дипломатики) належать матеріали Литовської та Польської (Корон­ної) Метрик.

У книги, які відводилися на записи актів з певних сфер державного і суспільного життя, вписувалися королівські або великокнязівські універ­сали, декрети, мандати, конституції та постанови сеймів, дарчі грамоти, вироки трибуналів чи гродських судів, договори з іноземними держава­ми, важливі описові матеріали, що проводилися державними службов­цями, наприклад, люстрації замків, міст чи інвентарі королівських маєтностей. Крім актів, які виходили від центральної влади, у книги метрик записувалися важливі акти провінційного значення: договори між місцевими князями, між місцевими князями і монастирями, дарчі або інші грамоти місцевих вельмож, архієпископів, умови замирення між ворогу­ючими між собою панами.

Коронну (Польську) метрику, що налічує близько тисячі томів, скла­ли такі серії книг, як Книга вписів за 1447-1794 рр.; Книга посольств за 1501-1761 рр.; Книга з печатками за 1658-1794 рр.; Книга публічних справ або кан­целярські за 1591-1794 рр. Окремі серії Коронної Метрики становить Мазовецька метрика за 1414-1526 рр.; Книги асесорського суду за 1591-1744 рр.; Книги референдарського суду за 1591-1794 рр.; копії Литовської мет­рики за 1450-1551 та за 1775-1792 рр.; Книги люстрацій за 1469-1820 рр.

Аналогічно до Польської (Коронної) метрики мали серії книг і Ли­товська метрика: 1) книги справ судових; 2) книги аренд; 3) книги посольств.

Крім метрик Коронної та Литовської українські історичні процеси відображені в джерелах, що зберігаються у фондах Державного архіву актів давніх Польщі у Варшаві. Значні блоки архівних джерел з історії України зберігаються в імен­них фондах польських магнатів: Сангушка, Любомирських, Радзивілів, Замойських, Потоцьких та ін.

Польські видання актових і діловодних матеріалів.

Видання історичних джерел є давньою традицією польської істо­ричної науки. З-поміж серійних видань документів виділяються такі:

1) Монументальна польська історія. В серії, що у другій половині XIX ст. виходила у Львові, вміщалися головно наративні джерела і праці або урив­ки з праць давніх польських хроністів та істориків.

2) Книга законів: зведення польських законодавчих актів ХІV-ХVШ ст. – постанов-конституцій сеймів у 10 томах.

3) Історики часто звертаються до іншого польського серійого видан­ня “Історія Польська”. 22-й том цієї серії має назву “Україна”, вийшов 1896 р. Організатори видання - відомі польські історики Олек­сандр Валер’ян Яблоновський та Адольф Павинський. Видання здійснювалося в 70-90-х рр. XIX ст.