3. Види речових джерел

Речові джерела – це джерела, що зберігають істо­ричну інформацію про минуле у предметній формі і відобра­жають передусім виробничу і творчу діяльність людей. До речових джерел часто застосовують й іншу назву – пам’ятки матеріальної культури. Окремий комплекс серед них ста­новлять викопні пам’ятки, що досліджуються насамперед археологією.

Речові джерела надзвичайно різноманітні й численні. Для їх групування застосовуються загальні й спеціальні класифікаційні ознаки: 1) за часом та місцем походження, 2) за призначенням, 3) за формою і змістом, 4) за науковою або художньою цінністю, 5) за способом виготовлення, 6) за стилем тощо. За цими ознаками виділяють основні роди, види та різновиди речових джерел.

Найбільш поширеним є поділ речових джерел за їх функціональним призначенням на два роди – 1) засоби ви­робництва (від найдавніших знарядь праці до сучасних технологічних засобів) і 2) результати виробництва (побутові речі, споруди, предмети озброєння, одягу, медичні та му­зичні інструменти тощо). Ці два роди поділяються на відповідні види. Основними видами засобів виробництва є певні групи предметів (інструментів), що використову­валися для оброблення тих чи інших природних ма­теріалів і виготовлення із них необхідних людині пред­метів та речей. До цього ж роду належать і перші примітивні кам’яні знаряддя праці, що використовували­ся протягом тисячоліть. З часом склалися такі види речових джерел, як металообробні знаряддя, будівельна техніка, механічні пристрої тощо.

Речові джерела класифікують також за характером ма­теріалу, з якого їх виготовлено, наприклад, кам’яні зна­ряддя праці, дерев’яні споруди, глиняний посуд. Речові джерела розрізняють за походженням. Це насамперед вироби місцевого (автохтони) та іноземного (алохтони) походження, особового або колективного, певного культурно-етнічного походження.

Так само як і інші типи, пам’ятки матеріальної культу­ри класифікують за хронологічною ознакою, зокрема дже­рела епохи палеоліту, середніх віків, нового часу тощо.

Основні види речових джерел:

1) Нумізматичні джерела.

2) Архітектурні пам’ятки.

Пам’ятки архітектури прийнято класифікувати за різними ознаками:

1) За призначенням вони поділяють­ся на житлові, культові, господарські, оборонні та похо­вальні споруди; 2) за часом та місцем походження; 3) за технікою створення; 4) за матеріалом, з якого вони споруд­жені тощо.

3) Предмети озброєння.

З найдавніших часів на теренах України різні народи та племе­на використовували певні набори предметів озброєння, що поділялися на дві основні групи: 1) холодну зброю і 2) за­хисне спорядження. 3) Пізніше з’явилася третя група предметів озброєння – вогнепальна зброя.

4) Предмети одягу.

На історію, технологію виготовлення, розмаїття пред­метів одягу перш за все впливають їх функції: 1) захисна; 2) естетична; 3) етнічна; 4) статево-вікова.

4. Види зображальних джерел

Зображальні джерела на відміну від інших видів джерел містять інформацію, закодовану в певних зорових образах. Вона є так само складною, як і будь-яка інша джерельна інформація (може бути відкритою, закритою, прихованою тощо). Однією з основних якісних властивостей переважної більшості різновидів зображальних джерел є безпосередня фіксація історичної інформації у той момент, коли подія відбувається.

Різні види і групи зображальних джерел були предме­том дослідження таких українських істориків та мистец­твознавців, як М.Грушевський, Я.Запаско, Я.Ісаєвич, М.Дмитрієнко, Л.Маркітан, Д.Степовик, Р.Тхоржевський, С.Хведченя, С.Висоцький, С.Кілессо та ін.