Пристрої введення мови.

Такі пристрої розробляються давно, тому вже запроваджено деякі схемотехнічні та алгоритмічні удосконалення принципів, але вони не зазнають кардинальних змін. Суть принципів, що лежать в основі пристроїв введення мови така: звукові акустичні коливання мови перетворюються в електричні сигнали звукового діапазону, які за допомогою аналогових перетворювачів дискретизуються, опрацьовуються, формуються логічні описи мовних повідомлень, порівнюються з еталонними описами, що зберігаються в пам’яті пристроїв, і перетворюються в коди символів, в текстову інформацію. Для ефективного функціонування пристрою необхідне попереднє налаштування пристрою на певного користувача. Опрацювання звукових акустичних коливань вимагає складних алгоритмів і відповідно складних пристроїв. Крім цього пристрої мають узгоджуватись з програмним забезпечення, ОС. Всі ці проблеми гальмують масове поширення пристроїв введення звуку.

Аналогово-цифрове перетворення повинне мати певний період дискретизації і частоту (10 КГц). Для більш якіснішого прийому звукової інформації цю частоту збільшують до 50 КГц. Це покращує якість сигналу, але і вимагає більших затрат на пам’ять.

Пристрої виведення мови.

Вважається, що пристрої виведення є легшими в технічній і алгоритмічній реалізації. Загальний підхід при побудові таких пристроїв заключається в тому, що пристрій отримує сукупність кодів повідомлення, вони поступають на вузол конструювання повідомлення, опрацювання інформації з виходу якого поступає на синтезатор мови. Його виходи - це аналогові сигнали звукового частотного діапазону. Сигнал поступає на формувачі звукових акустичних коливань. Пристрої виведення мови можуть використовувати еталонні звукові описи і такі пристрої, називаються пристроями виводу мови із компілятивними синтезаторами. Звукові електричні сигнали можуть формуватись за кодами символів і такі пристрої отримали назву – пристрої виводу мови на основі формування елементарних звуків. Компілятивні пристрої вимагають пам’яті для еталонних звуків та слів. Засоби для опрацювання мовної інформації з початкових кодів мовної інформацїї повинні знайти адреси комірок пам’яті, де зберігаються мовні описи та передати цю інформацію на цифро-аналоговий перетворювач, потім – передати сигнал на акустичну систему. Такі пристрої вимагають великої кількості пам’яті і складних процессорних пристроїв при опрацюванні мовної інформації, однак безпосередньо синтезатори є досить простими.

Недолік: Складність переорієнтації на іншу мову. Еталонні описи мови можуть базуватися на аналогово-цифровому і цифрово-аналоговому програмуванні. Цей принцип отримав назву кодо-імпульсна модуляція. В такому випадку вимагається найбільше пам’яті і якість – найкраща. Для зменшення ємності пам’яті використовується кодування з лінійними передбаченнями, параметричне кодування, стиснення інформації за дельта-модуляцією. Використання такого кодування може зменшити ємність необхідної пам’яті від 20-30 раз, але якість виведення мови погіршується. Пристрої на основі формування елементарних звуків передбачають формування звукового електричного сигналу за кодом символу за допомогою спеціальних електронних схем. В цих схемах використовуються генератори в нижньому і високому звукових діапазонах, керовані фільтри, змішувачі, підсилювачі звукових сигналів. Всі ці пристрої синхронізуються в роботі і в часі, і на виході формується послідовність електричних сигналів, що поступають на акустичну систему. Складність цих пристроїв - в технічній реалізації і в забезпеченні синхронної роботи всіх елементів. Принципово такі пристрої можуть забезпечити досить високу якість виведення мови, досить легко налаштувати систему на виведення мови з різними алгоритмами.

Пошуки інших нових принципових рішень проходять в межах програми “Мовний комп’ютер”.

25