Відеоадаптери

Для реалізації взаємодії між ядром комп’ютера та монітором. [...] Для полегшення організації взаємодії вже на ранніх стадіях викор. пристр. відображ. використ. стандарти, щодо взаєиод. між відео адаптер. і монітор. Ці стандарти постійно знаходяться в розвитку, починаючи від монохромн. адаптерів і закінчуючи відеоадаптерами SVGA. За структурою відеоадаптер складається з таких вузлів: вузел узгодження між системною магістраллю комп’ютера, спеціалізований процессор, відеопам’ять і вузол узгодження з монітором. Так як спосіб відображення інформації на екрані базується на піксельній технології, то основна задача відеоадаптера – формування для засвічення пікселя. Якщо врахувати, що сучасний монітор є кольоровим, то на кожний піксель необхідно 3 інформаційних слова, розрядність якого визначається кількістю градацій кольору. Якщо взяти розрядність кожного інформаційного слова (24 розряд.) по 3 слова, на кожен піксель, перемножити кількість пікселей в одному кадрі і взяти середню частоту зміни кадру 50 Гц, можна порахувати загальну продуктивність спеціалізованого процесора відеоадаптера. Для забезпечення необхідної продуктивності відеоадаптера використовуються спеціальні сигнали процесора, а також швидкодіюча пам’ять, спеціальні високопродуктивні внутрішні інтерфейси, двоходова пам’ять та інші схемотехнічні та структурні рішення. В сучасних відеоадаптерах можуть бути включені додаткові вузли щодо відображення телевізійної інформації, що розширює сферу застосування комп’ютерів. За рахунок використання сучасних мікроелектронних технологій, великих інтегральних схем, ефективних алгоритмів опрацювання інформації, ефективних структурних та схемотехнічних рішень сучасні відеоадаптери відповідають вимогам ринку. При доступній користувачу ціні, відеоадаптери мають всі необхідні технічні характеристики.

Пристрої введення-виведення мови.

Пристої вводу мови призначені для перетворення звуків мови в сукупність кодів, символи повного алфавіту для подальшого опрацювання цієї інформації. Пристрої виведення призначені для отримання від ядра комп’ютера сукупності кодів, символів та мовних повідомлень через звукові акустичні коливання. Забезпечення взаємодії користувача з комп’ютером однією з самих проблематичних завдань у сфері комп’ютерної техніки. Вважається що така взаємодія є найперспективнішою, однак досьогодні ця проблема не має ефективного розв’язку і такі пристрої поки що не мають масового застосування. Людська мова – звукові акустичні коливання, що мають певні амплітудні, частотні, фазові характеристики. Потужність цих коливань переважно визначається амплітудними характеристиками. Всі характеристики необхідно розглядати лише в комплексі. Частотний спектр мови лежить в звуковому діапазоні (від 50Гц-15КГц), хоча для високої якості звучання можуть бути і складові до 40 кГц, хоча людське вухо такі частоти не сприймає. Складність проблеми в тому, що є багато алфавітів за якими формується мова. Мова є сугубо індивідуальною характеристикою кожної людини, що має амплітудно-частотний характер. Звукові акустичні коливання розповсюджуються з різними характеристиками в залежності від характеру приміщень. Мовна інформація сприймається по різному, в залежності від відстані від людини, що говорить, та що сприймає. Ця проблема є складною для ефективного технічного розв’язку. Людську мову ділять на елементарні звуки. Є різні підходи до поділу на елементарні звуки. Один з них заключається в наступному: елементарним звуком вважають фонему, що ставлять у відповідність одному з символів алфавіту. Фонеми ділять на голосні і приголосні, дзвінки і глухі. Крім фонем розпізнають дифтонги. Це звуки, що виникли на переході від однієї фонеми до іншої. Кожен елемент звуку характеризується амплітудно-частотною характеристикою та має декілька резонансних частот або фомат (?), на які є різке збільшення амплітудної характеристики сигналу. Частотний спектр до 3,5 КГц є достатнім для забезпечення взаємодії користувача з комп’ютером.