Проблемні запитання:

1. Охарактеризуйте різні підходи до аналізу та визначення поняття «модерн», «модернізм».

2. Чи згідні Ви з твердженням деяких культурологів про те, що постмодернізм - це період хаосу і руйнування культури? Наведіть приклади щодо підтвердження Вашої думки.

3. Деякі дослідники вважають, що в епоху Постмодерну стирається межа між масовою і елітарною культурою. Яка Ваша думка з цього приводу?

4. Який взаємозв’язок існує між модерністськими та постмодерністськими тенденціями в сучасній українській культурі?

5. Підготуйте письмове повідомлення про особливості суспільного життя та духовного складу людини східного та західного типів культури.

Запитання для самостійної роботи:

1. Окресліть, використовуючи наведені уривки, відмінності між модерною і постмодерною культурними парадигмами.

а) “Перехід від класики до авангарду, від академізму до модернізму можна алегорично подати як зміну “фаустівської душі” культури “леверкюнівською”. Фауст і Леверкюн і персоніфікують два етапи розвитку мистецтва і естетичної науки – класичний та авангардистський. Як відомо, “Фауст” Гете і “Доктор Фаустус” Т.Манна написані під час розквіту кожного з цих станів і символізують єдність філософії, науки і мистецтва в духовній культурі, в менталітеті свого часу. Якщо Фауст – це вчений, котрий шукає “божественну” істину, то Адріан Леверкюн, головний герой роману Т.Манна – це композитор, котрий створює “демонічну красу”. Леверкюн, за авторською характеристикою Манна, - “герой нашого часу”, людина, котра несе в собі всю біль епохи. … “Мотив Леверкюна” - найхарактерніший для західної європейської культури ХХ ст. з її декадентською, авангардистською, постмодерністською спрямованістю” (Личковах В.А. Леверкюнівська душа авангарду. //Філософська і соціологічна думка.-1992.-№2.-С.40-41).

б) “Культурна епоха чи суспільство – це цілісна парадигма, у якій варіації та спонтанні утворення об’єднуються в один основний мотив. Перехід у царину постмодерної культури означає зміну парадигми: загальні постмодерні риси стають помітними у всій тотальності культури…У всіх трьох основних царинах культури науці, мистецтві та господарстві можна довести наявність двох протилежних вимірів – антропоморфізму та техноморфізму. Модерна культура є в її основних принципах техноморфною. Вона переносить технічні та неорганічні моделі у царину само розуміння, самосвідомості людини, її ставлення до світу та до інших людей. Постмодерна культура антропоморфна. Характерні ознаки людського досвіду та пізнання органічного (взагалі живого) світу переносяться на такі форми культури як наука, мистецтво, господарство. Антропоморфізм, самопізнання людини, досвід духовного світу переважають над принципами та моделями технічного та неорганічного світів”. ( Козловський П. Постмодерна культура: Суспільно-культурні наслідки технічного розвитку.// Сучасна зарубіжна філософія: Течія і напрямки. Хрестоматія.-К., 1996.- C.246-247).