3. Оцінка ролі туризму в національній економіці.

Говорячи про вплив туризму на національну економіку, слід довести рівень його дії на основі макроекономічних показників: ВНП, ЧНП, НД, Особисте споживання і заощадження громадян, інвестиції та інші показники.

Для визначення економічного впливу туризму використовують модель мультиплікатора. Це коефіцієнт, що показує залежність зміни прибутків від змін інвестицій. Мультиплікатор діє в наступних галузях:

• торгівля;

• випуск продукції;

• дохід;

• зайнятість населення;

• державний дохід.

Модель мультиплікатора Кейнса:

1

К= ——— , де

1-С-Т

К – мультиплікатор; 1 – показник тур витрат; (1-С) – економія витрат; Т – імпорт.

Для довготермінових цілей, він має вигляд:

1

К= ——— , де

1-С-Т-і

і – гранична схильність до інвестицій.

Для короткотермінового обчислення використовується модель Арч ера:

1 - L

К= ————————————— , де

1 – С × (1 - ti) × (1 - td - b) + m

L – перший цикл проходження коштів через економіку (країни, регіону, міста);

ti – гранична норма непрямих податків;

td – гранична норма прямих податків та інших відрахувань;

b – гранична норма затрат на трансфер;

Значення мультиплікатора прибутків від туризму корелюється з масштабом економіки об’єкту, що аналізується, чим він більший, тим більше значення мультиплікатора, що пов’язано з задачами розвитку економічної структури туризму в регіоні.

Рівень розвитку туризму багато в чому залежить від діючої в державі фінансової системи і фінансової політики держави, що проводиться в туризмі.

Фінансові відносини – це прийнятий в державі механізм, за допомогою якого держава формує і використовує необхідні грошові засоби для виконання необхідних економічних, політичних і соціальних програм.

Таким механізмом є державний бюджет, тобто централізований фонд, що використовується для вирішення основних соціально-економічних задач, утримання збройних сил і державного апарату.

Бюджет складається з статей доходів і видатків.

В Україні державний бюджет має дворівневу структуру:

• державний бюджет;

• місцеві бюджети.

Між ними роз приділяються кошти для проведення єдиної державної фінансової політики, на кожному з рівнів державного регулювання і управління.

Доходи в бюджет надходять за рахунок:

• податків, що відраховуються на державному і місцевих рівнях;

• цільових позабюджетних фондів – фонди соціального страхування, пенсійний фонд, економічний фонд, фонд підготовки кадрів і т.д.