1. Вплив туризму на економіку.

Роль туризму в сучасній економіці постійно зростає і змінюється. Туризм так чи інакше впливає на економіку практично по всіх аспектах фундаментального визначення цієї сфери життя суспільства. В економічному відношенні туризм розглядається як:

• визначена сукупність суспільних відносин в сфері виробництва, обміну і розподілу продукції;

• частина народногосподарського комплексу даної країни, включаючи певні галузеві види виробництва і економічної діяльності;

• економічна наука вивчає туризм як галузь господарства країни або регіону;

• суспільна наука вивчає поведінку в сферах виробництва, споживання, розподілу та обміну туристського продукту;

• сучасна економічна теорія, що вивчає поведінку людей як господарюючих суб’єктів на всіх рівнях туристської економічної системи в процесах виробництва обміну: споживання туристських послуг з метою задоволення людських потреб при обмежених ресурсах сім'ї, фірми, суспільства загалом.

З точки зору фундаментальної економіки, туризм є економічним комплексом, розвиток якого, в більшій мірі пояснюється світогосподарськими процесами і відносинами, а не внутрішніми причинами.

Слід відзначити, що туризм є важливим каталізатором економічного росту багатьох держав, що швидко розвиваються, тому що являється каналом перерозподілу валового національного продукту (ВНП) між країнами, що не супроводжується вивозом товарів і послуг.

Туризм як економічне явище:

• має індустріальну форму;

• виступає у вигляді туристського продукту і туристських послуг;

• створює нові робочі місця і виступає «піонером» освоєння нових районів і каталізатором прискорення розвитку національної економіки;

• виступає як механізм перерозподілу національного доходу, зайнятості і розвитку місцевої інфраструктури і росту рівня життя місцевого населення;

• характеризується високим рівнем ефективності та швидкого повернення вкладених інвестиціями коштів;

• ефективний засіб охорони природи і культурної спадщини, оскільки саме ці елементи є основою його ресурсної бази;

• сумісний практично з усіма галузями господарства і видами діяльності людини.

Таким чином, туризм здатен здійснювати активний вплив на економіку регіону чи країни, в якій він розвивається, на його господарську, соціальну і гуманітарну основи.

Одним з перших на туризм як економічне явище звернув увагу американський економіст П. Ротоу, котрий визначив кореляції між економічними стадіями розвитку країн і характерними особливостями розвитку в них туризму.

На сьогодні, моделі впливу туризму на сферу економіки набагато ускладнились, і базуються не на теоретичних концепціях і гіпотезах, а на статистичних даних. Що до моделі Ротоу, вона визнається класичною.

І в наш час основні центри міжнародного туризму розташовані в економічно розвинених країнах.

Як і передбачав Ротоу, внутрішній туризм добре розвивається в країнах, що розвиваються. Він є засобом мультиплікації доходу в сфері послуг, засобом зайнятості місцевого населення і розвитку інфраструктури.

Іноземний туризм розвивається у випадку іноземних інвестицій.

Туризм як пленарне економічне явище характеризується власною статистикою, тобто інформацію по потоках і тенденціях туризму, його регіональній структурі, країнах-відправниках і країнах, що приймають туристів. Все це щорічно збирається, аналізується і видається ВТО.

В якості показника використовують ВВП – який включає вартість всіх товарів і послуг в країні, куди включають і дохід від туризму:

Доля в ВВП (в %):

• Австрія – 8,9 %;

• Португалія – 6,5 %;

• Іспанія – 4,2 %;

• Греція – 4,5 %;

• Великобританія – 1,9 %.

Доля туризму в кінцевому споживанні:

• Австрія – 8,9 %;

• Норвегія – 6,7 %;

• Швейцарія – 5,6 %;

• Данія – 5,4 %;

• США – 1,0 %.

Доля туризму в імпорті:

• Австрія – 10,7 %;

• Ісландія – 11 %;

• Швеція – 7,2 %;

• Швейцарія – 7,0 %;

• Нова Зеландія – 9 %.

(В жодній з добрерозвинутих країн не опускається нижче 6%)

Економіка туризму має чітко визначену територіальну диференціацію, тобто його відмінності від місця до місця мають більш чітке вираження, ніж структурна диференціація.

Можна стверджувати, що економіка туризму, як жодна з інших галузей економічної діяльності є географічною. Аналіз регіональної структури дозволяє скласти наступні тенденції:

• помалу, але постійно зменшується частка Європи в кількості прийняття туристів, так і в прибутках, які приносять туристи;

• той самий процес в Америці: при цьому дуже швидко йде скорочення прибутків;

• дуже швидко розвивається туризм в країнах Східної Азії та Океанії. Ці місця характеризуються не лише унікальними рекреаційними ресурсами та екзотикою, але й одним з найвищих в світі рівнів сервісу.

• Африка помалу набирає туристів, перетворюючись з країни високодохідного елітного туризму, в країну найдешевшого туризму в світі;

• Середній Захід і Азія відносяться до регіонів з слабо розвиненою туристською інфраструктурою. Різкий розвиток туризму спостерігається лише в Туреччині – завдяки політиці держави.