3. Історія економіки туризму.

Одна з особливостей економіки туризму є у тому, що по своєму характеру – вона динамічна, змінна, і відповідно – історична. Вона розвивалась разом з розвитком суспільства, подорожей і туризму.

Як і будь-яка складова частина національного господарства, туризм економічно і соціально змінювався разом із змінами, котрі мали місце в національному і світовому господарстві загалом.

В історичному аспекті, туризм – це результат тривалого розвитку з давніх часів і до наших днів. На ранніх стадіях економіка туризму зводилась до вивчення подорожуючими звичаїв, рівнів і характеру розвитку інших країн і народів. Вже в епоху Римської Імперії виникли перші економічні ресурси древнього туризму – «постоялі двори», котрі були як державні, так і приватні.

В епоху Середньовіччя з розвитком християнства і торгівлі з’являються подорожуючі служителі церкви і купці. Перші – розповсюджують християнство, другі – мають на меті збагатитись. Туристські ресурси приймають, в деякій мірі, образів монастирів, як притулок подорожуючих монахів, «заїжджі двори» теж сходять на наступну сходинку у своєму розвитку.

В епоху великих географічних відкриттів, економічні цілі подорожуючих, мореплавців стають все більше «економічні» – завоювання і освоєння нових територій.

Подорожі і екскурсії приймають економічно нові форми – форми туризму.

В епоху нової промисловості з’являються принципово нові транспортні засоби – матеріальна основа для розвитку туризму, як внутрішнього так і міжнародного.

Туризм стає одним з реальних факторів людського буття. Організовані екскурсії входять в образ життя значної частини населення.

В 90-х р.р. ХХ ст. широкого розвитку набуває і міжнародний туризм. Економіка туризму набула сучасних форм: з’явились оптові туристські фірми, роздрібні турагенства і туроператори, всесвітні, національні і регіональні організації різних видів і форм.

4. Соціально-економічні фактори, що викликають необхідність людей в туристських послугах.

Стаття 24 «Загальна декларація прав людини», що була прийнята і виголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року проголошує: «Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня і на оплачувану періодичну відпустку».

На сьогодні ми маємо цілий ряд правових актів, що закріплюють правовий статус туристів.

Економічні дії людей приводять в дію потреби і інтереси. Потреба – це об’єктивна необхідність людини в будь-чомусь. Інтереси – це усвідомлена необхідність.

В економічній теорії існують різноманітні теорії потреб. Так, американський психолог А. Маслоу виділяє 5 основних потреб і вистроює їх в піраміду (Піраміду Маслоу), де ієрархія потреб йде від нижчих потреб матеріального характеру, до вищих – духовних:

1) фізіологічні потреби в їжі, одязі, житті;

2) потреби різних форм самозбереження та безпеки;

3) соціальні потреби;

4) потреби в повазі зі сторони оточуючих;

5) потреби в власній самоповазі і самореалізації.

На основі цього намагаються виявити потреби туристів – людей, котрі в свої життєві необхідності включають потреби туристських послуг.

ВТО (Всесвітня туристська організація) і МСОТО (Міжнародний союз офіційних туристських організацій), узагальнюючи багаторічний досвід туризму в різних країнах світу, виділяють 6 (шість) основних потреб туристів:

1. Рекреація, дозвілля, відпочинок.

2. Відвідування знайомих і родичів.

3. Ділові і професійні цілі.

4. Лікування.

5. Релігія і прочанство.

6. Інші цілі, котрі в свою чергу складають великий спектр фізичних, економічних і духовних потреб людини.