3. Прив`язка пунктів знімальної мережі

У зв`язку з тим, що наступні вимірювання виконують через достатньо великий термін після побудови геодезичної мережі, то іноді виникає необхідність у визначенні місцеположення її пунктів. З даною метою пункти знімальної мережі прив`язують до пунктів державної геодезичної мережі, а у випадку їх відсутності – до місцевих предметів.

Прив`язка пунктів знімальної мережі до пунктів державної мережі – це комплекс геодезичних вимірювань, що пов`язані з передачею дирекційного кута лінії і координат на пункти знімальної мережі.

Прив`язка до пунктів державної мережі має мету:

• отримати можливість виконувати геодезичні роботи в системі координат і відміток вихідних пунктів;

• здійснювати контроль необхідної точності геодезичних вимірювань і робіт.

З метою забезпечення надійного контролю теодолітний хід, будівельну сітку, червону лінію, нівелірний хід прив`язують до двох пунктів державної мережі. Прив`язка теодолітного ходу що включає вимірювання примичних кутів на пунктах мережі і є способом безпосереднього примикання до опорних пунктів. У тих випадках, коли опорні пункти мережі віддалені на значну відстань, тоді доцільно виконувати прив`язку прямою або оберненою засічками, а також прив`язку до місцевих предметів.

Розрізняють прив`язку до близьких предметів та прив`язку до віддалених предметів.

Прив`язку до близьких предметів виконують способом промірів (рис. 3.1.)

Рис. 3.1. Схема прив`язки до близьких предметів.

При першому способі виконують лінійні і кутові вимірювання (a, в, с, α, β), за результатами яких завжди можна відновити місцеположення пункту мережі.

Другий спосіб застосовують у тому випадку, коли відомі координати яких-небудь інших пунктів мережі. Для визначення місцеположення виконують кутові вимірювання (рис. 3.2.).

При знаходженні місцеположення пункту Р установлюють теодоліт у

точці М. Припускають, що вона знаходиться поблизу пункту Р і виконують кутові вимірювання на пункти мережі з точки М на точки А, В, і С (рис.3.3).

Рис. 3.2. Схема кутових вимірювань при прив`язці до віддалених предметів.

Рис 3.3.Схема знаходження місцеположення пункту Р.

За знайденими значеннями β₁ і β₂ і по відомих координатах точок А, В, і С розв`язують задачу Потенота і отримають координати точки М. Далі знаходять дирекційні кути ліній α _ма і α _мр та довжину відрізку d _мр (відстань від точки М до пункту Р). При точці М будують кут γ, який буде дорівнювати різниці дирекційних кутів ліній МА і МР

γ = α _ма - α _мр . (3.1)

Місцеположення пункту Р одержують після побудови відрізку d _мр на місцевості за напрямком лінії МР.

Практична робота № 2

Камеральна обробка теодолітних ходів

Мета роботи. Навчити студентів порядку обчислення координат точок замкнутого та розімкнутого теодолітних ходів.

1. Загальні положення

Теодолітний хід – це система замкнутих (полігон) або розімкнутих ламаних ліній, де кутові вимірювання виконують теодолітами технічної точності одним повним прийомом, що складається з двох полуприйомів. Довжини ліній вимірюють стальними прокомпорованими мірними стрічками у прямому та оберненому напрямках з допустимою відносною похибкою не більше 1/2000.

Прокладання теодолітних ходів на місцевості починають з рекогносцирування ділянки з метою уявлення її розмірів та форми, наявності елементів ситуації, умов вимірювання кутів і довжин ліній та прив`язки точок ходу до пунктів тріангуляції або полігонометрії. При рекогносцируванні вибирають місцеположення точок замкнутого і розімкнутого теодолітних ходів, які на місцевості закріплюють тимчасовими позначками (дерев`яними кілочками). В процесі закріплення точок ходу складають його схему, де показують положення вершин і сторін ходу відносно елементів ситуації. Прокладання теодолітних ходів є складовою частиною наземного топографічного знімання що містить в себе підготовчі, польові та камеральні роботи.

До підготовчих робіт відносять: уявлення необхідності знімання та вибір його масштабу, складання календарного плану та смети роботи, розрахунок необхідної кількості виконавців, обладнання, матеріалів, транспорту та інш.

До польових робіт відносять безпосередньо геодезичні кутові та лінійні вимірювання в ходах, а також вимірювання по прив’язці ходів до пунктів геодезичної мережі.

До камеральних робіт відносять обчислювальну обробку польових журналів, обчислення відомості координат вершин ходів, складання планів ділянки місцевості.

2. Обробка замкнутого теодолітного ходу

Всі обчислення по обробці результатів кутових та лінійних вимірювань виконують у спеціальній відомості обчислення координат вершин теодолітного ходу, приклад заповнення якої приведений у таблиці 2.1.

1. Заповнення відомості вихідними даними

Заповнення відомості виконують відповідно схеми теодолітних ходів із польового журналу вимірювання горизонтальних кутів і довжин сторін ходу.

В графу 1 послідовно записують номери точок ходу.

В графу 2 із польового журналу виписують середні значення виміряних кутів при кожній точці ходу.

В графу 6 виписують середні значення виміряних довжин сторін ходу.

В графу 4 червоними чорнилами виписують дирекційний кут вихідної сторони. Коли вихідний дирекційний кут невідомий, його визначають через виміряне значення магнітного азимуту

α = A^м - П, (2.1)

де П = δ ± γ – поправка, δ – магнітне схилення, γ – зближення меридіанів.

В графу 11 і 12 червоними чорнилами виписують прямокутні координати початкової точки ходу.