- •Загальні відомості
- •Методика виконання лабораторних робіт
- •Лабораторні роботи Лабораторна робота № 1.
- •Короткі теоретичні відомості.
- •Принцип дії і класифікації веу.
- •Обробка експериментальних даних
- •Контрольні питання.
- •Бібліографічний список (рекомендований)
- •Лабораторна робота № 2.
- •Короткі теоретичні відомості.
- •Експериментальна установка.
- •Порядок виконання роботи
- •Похідні дані за варіантами
- •Похідні дані за варіантами
- •Похідні дані за варіантами
- •Похідні дані за варіантами
- •Похідні дані за варіантами
- •Похідні дані за варіантами
- •Похідні дані за варіантами
- •Контрольні питання.
- •Лабораторна робота № 3. Дослідження порівнювальних характеристик електричних джерел світла.
- •Короткі теоретичні відомості.
- •Електричні джерела світла, їх конструкції і параметри.
- •Зниження споживання енергії при повсюдному впровадженні люмінесцентних ламп.
- •Експериментальна установка.
- •Порядок виконання роботи
- •Експериментальна установка.
- •Контрольні питання.
- •Бібліографічний список (рекомендований).
- •Лабораторна робота № 5. Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в україні.
- •Короткі теоретичні відомості.
- •Комплекс лабораторних робіт «Термодинамічні основи енергетичних систем»
- •Передмова
- •Лабораторна робота № 6. Основні визначення. Ідеальний газ. Суміш газів.
- •Структура лабораторної роботи.
- •Основні поняття і визначення.
Контрольні питання.
Основні параметри, які характеризують сонячну енергетичну установку.
Відновлювальні ресурси. Перспективи використання.
Геліоенергетика. Переваги і недоліки.
Фотоефект. Принцип роботи геліоустановки.
Бібліографічний список (рекомендований)
1. В.М. Беляєв, В.В. Івашин Основи енергозбереження /МІУ. : 2004.
– 114 с.
2. Губин, В. Е. Малоотходные и ресурсосберегающие технологии
в энергетике / В. Е. Губин, С. А. Косяков. – Томск : Изд-во НТЛ, 2002. – 252
с.
3. Лисиенко, В. Г. Хрестоматия энергосбережения : справочник : в 2 кн. /
В. Г. Лисиенко, Я. М. Щелоков, М. Г. Ладыгичев; под ред. В. Г. Лисиенко. –
М. : Теплоэнергетика. – (кн. 1 – 688 с.; кн. 2 – 760 с.)
Лабораторна робота № 3. Дослідження порівнювальних характеристик електричних джерел світла.
Мета роботи:
Вивчити будову, принцип дії електричних джерел світла.
2. Порівняти основні параметри найбільш розповсюджених типів електричних джерел світла.
Короткі теоретичні відомості.
Світло становить собою електромагнітні хвилі довжиною 4 ∙ 10-7 - 8 ∙ 10-7 м. Електричні хвилі випромінюються за прискореного руху заряджених часток. Для того щоб атом або молекула почали випромінювати, їм необхідно передати визначену кількість енергії. Випромінюючи, вони втрачають отриману енергію, тому для безперервного світіння необхідний постійний приток енергії ззовні.
Потік випромінювання Фвипр – енергія, яка переноситься електромагнітними хвилями за 1 секунду через довільну поверхню. Одиниця вимірювання потоку випромінювання – Дж/с = Вт.
Енергетична освітленість Еен (густина потоку випромінювання) – відношення потоку випромінювання до площі поверхні, яка рівномірно опромінюється ним. Одиниця вимірювання енергетичної освітленості – Вт/м2.
Світловий потік Ф – потік випромінювання, який оцінюється за йог впливом на людське око. Людське око неоднаково чутливе до потоків світла з різними довжинами хвиль (найбільш чутливе око за денного освітлення до світла з довжиною хвилі 555 нм). Одиницею вимірювання світлового потоку з точки зору сприйняття його людським оком (яскравості) є люмен (лм). Світловий потік в 1 лм білого світла дорівнює 4,6 ∙ 10-3 Вт (1 Вт = 217 лм).
Освітленість Е – відношення світлового потоку, який падає на поверхню, до площі цієї поверхні. Вимірюється в люксах (лк), люкс – освітленість, за якої на 1 м2 поверхні рівномірно розподілений потік в 1 люмен.
Освітленість поверхні прямо пропорціональна світловому потоку і зворотно пропорціональна квадрату відстані від джерела.
Теплове випромінювання – найбільш розповсюджений вид випромінювання. При цьому втрати атомами або молекулами енергії на випромінювання світла компенсуються за рахунок енергії їх теплового руху. Чим вище температура тіла, тим швидше рухаються атоми або молекули. При зіткненні один з одним частина їх кінетичної енергії перетворюється в енергію збудження, яка потім перетворюється в світлову.
Люмінесцентне випромінювання виходить з порівняно невеликого числа центрів люмінесценції – атомів, молекул або іонів, що приходять в збуджений стан під впливом зовнішніх причин, а потім при переході збудженого центру на більш низький енергетичний рівень, випускається квант люмінесцентного випромінювання. Речовини, в яких проходить люмінесценція, називаються люмінофорами.