Експериментальна установка.

Експериментальна установка (мал. 3.1) вміщує: лампу розжарювання 1; люмінесцентну лампу 2, що працює з частотою 35 000 Гц; ватметр для вимірювання електричної потужності 3, яка споживається лампам з мережі; вимикачі 4; прилад для вимірювання освітленості (люксметр) 5.

Малюнок 3.1. Схема експериментальної установки.

Порядок виконання роботи

1. Встановити діапазон вимірів люксметра 0-2500 лк.

2. Включити лампу розжарювання. Люксметром 5 вимірити величину освітленості на поверхні ввімкненого світильника в п’яти точках.

3. По ватметру 3 визначити величину потужності, що споживається лампою розжарювання з мережі.

4. Вимкнути лампу розжарювання.

5. Ввімкнути люмінесцентну лампу і провести для неї аналогічні виміри.

6. Отримані дані занести до таблиці 3.1.

7. Вимірити діаметр d (м) і висоту h (м) циліндричного світильника і визначити його поверхню S = .

8. За результатами розрахунків побудувати здвоєні та зтроєні графіки залежностей величин Ē , Ф_випр, Е_ен (по кожному значенню освітленості, в т.ч. і Ē) зробити:

висновок про економічність розглянутих джерел світла і доцільності їх застосування.

Таблиця 3.1.

Параметр	Ввімкнене електричне джерело світла
	Лампа розжарювання			Люмінесцентна лампа, яка працює на частоті 35 000 Гц
Освітленість E (лк) на поверхні світильника, в точках виміру	1
	2
	3
	4
	5
Розрахункове значення освітленості Ē =
Розрахункове значення світлового потоку Ф= Ē∙Ѕ, лм
Потік випромінювання Фвипр =
Спожита потужність N, Вт
ККД джерела світла
Густина потоку випромінювання (енергетична освітлюваність)

Таблиця 3.2.

№ точки	Освітленість E (лк) на поверхні світильника, в точках виміру
	Варіант завдання
	1		2		3		4		5		6		7	8		9		10		11		12		13
1	2	3		4		5		6		7		8			9		10		11		12		13		14
1	500	525		550		565		575		585		595			600		510		610		615		510		5200
2	1000	1025		1050		1065		1075		1085		1095			1010		1015		1020		1030		1040		1055
3	1500	1525		1550		1565		1575		1585		1595			1510		1515		1520		1530		1555		1565
4	2000	2025		2050		2065		2075		2085		2095			2010		2015		2020		2030		2075		2095
5	2500	2475		2450		2445		2440		2435		2430			2425		2420		2415		2410		2405		2415

Таблиця 3.3.

№ точки	Освітленість E (лк) на поверхні світильника, в точках виміру
	Варіант завдання
	14		15		16		17		18		19		20	21		22		23		24		25		26
1	2	3		4		5		6		7		8			9		10		11		12		13		14
1	505	5020		535		555		565		590		595			545		515		600		605		595		500
2	1040	1050		1055		1070		1090		1045		1075			1080		1020		1000		1055		1035		1010
3	1540	1575		1560		1590		1510		1580		1500			1570		1555		1515		1585		1600		1595
4	2200	2080		2090		2030		2020		2085		2065			2015		2035		2000		2025		2100		2110
5	2500	2470		2480		2490		2430		2425		2410			2450		2415		2400		2405		2500		2420

Таблиця 3.4.

№ точки	Освітленість E (лк) на поверхні світильника, в точках виміру
	Варіант завдання
	27		28		29		30		31		32		33	34		35		36		37		38		39
1	2	3		4		5		6		7		8			9		10		11		12		13		14
1	501	5012		537		559		560		598		590			543		519		611		615		585		547
2	1045	1055		1060		1080		1100		1040		1070			1090		1010		1200		1155		1135		1210
3	1545	1570		1580		1595		1515		1585		1510			1560		1525		1535		1575		1620		1600
4	2220	2180		2190		2035		2000		2185		2165			2115		2135		2100		2225		2300		2410
5	2499	2498		2489		2410		2420		2430		2440			2455		2425		2390		2415		2480		2400

Контрольні питання.

1. Визначити характеристики світлових хвиль: потік випромінювання, енергетична освітленість, світловий потік, освітленість, теплове випромінювання.

2. Принцип дії лампи розжарювання.

3. Принцип дії люмінесцентної лампи.

4. Визначити склад експериментальної установки дослідження порівняльних характеристик електричних джерел світла і порядок виконання роботи.

Лабораторна робота № 4.

ВИПРОБУВАННЯ ЛІЧИЛЬНИКА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ.

Мета роботи:

1. Ознайомитись з принципом роботи і характеристиками однофазних лічильників.

2. Вивчити схеми перевірки однофазного лічильника.

3. Провести перевірку роботи лічильного механізму.

4. Знайти дійсну постійну лічильника і його погрішності за різного навантаження.

5. Визначити чутливість і відсутність самоходу в лічильника.

Короткі теоретичні відомості.

Питання раціонального економічного витрачання електроенергії набуває все більш важливого значення. Визначальною умовою рішення цих питань є організація доступної і якісної системи обліку електроенергії, яка споживається. Метою обліку є:

1. розрахунок за електроенергію з енергозберігаючою організацією;

2. контроль витрати активної електроенергії в окремих цехах на енергоємних агрегатах, технологічних лініях та інших об’єктах;

3. визначення кількості реактивної потужності, отриманої споживачем від енергопостачальної організації або переданої їй, коли за цими даними проводять розрахунки або контроль за дотриманням заданого режиму роботи компенсаторних пристроїв підприємства;

4. складання електробалансів по підприємству в цілому, а також по найбільш енергоємним агрегатам, цехам і групам споживачів, що дає можливість на їх основі проводити аналіз ефективності використання електроенергії в виробничих процесах, виявляти непродуктивні витрати, розробляти і здійснювати заходи щодо їх зниження і усунення;

5. розрахунок зі споживачами (субабонентами), які отримують електроенергію через підстанції підприємства.

Для вимірювання активної електричної енергії, що витрачається в колах однофазного струму, застосовуються електричні лічильники індукційної системи. Індукційний вимірювальний механізм складається з одного або декількох нерухомих електромагнітів і рухомої частини, виконаної за звичай у вигляді алюмінієвого диску. Змінні магнітні потоки, спрямовані перпендикулярно площині диску, пронизуючі останній, індукують в ньому вихрові струми. Взаємодія потоків з струмами в диску викликає переміщення рухомої частини. На мал. 4.1. схематично показано будову однофазного індукційного лічильника. Диск Д, є рухомим елементом лічильника, який знаходиться в повітряному зазорі магнітної системи, що складається з феромагнітних сердечників, зібраних з електротехнічної сталі товщиною 0,35 мм, і двох самостійних нерухомих обмоток I і II. Одну з обмоток (I), виконану тонким ізольованим дротом і такою, що має велике число витків (6000-10000), а тому, і значну індуктивність, підключають до напруги U в мережу, а іншу (II), з малим числом витків (2 × 15 – 2 × 1), виконану товстим ізольованим дротом, включають послідовно з електричними приймачами. Через черв’ячну передачу і систему зубчастих коліс вісь диску пов’язана з лічильним пристроєм роликового типу, за допомогою якого здійснюється підрахунок числа обертів диску.

При протіканні змінного струму по обмоткам створюються магнітні потоки, один з яких пропорційний величині підведеної напруги, U, а другий – струму навантаження I. Ці потоки, зрушені між собою за фазою і не співпадають в просторі, створюють загальне магнітне поле, яке біжить і збуджує в рухливому алюмінієвому диску відповідні ЕРС і вихрові струми. Вихрові струми взаємодіють з магнітним полем, яке біжить, і утягують диск в обертання. Середнє значення моменту оберту, що виникає, визначається співвідношенням:

М_об = К₁ ∙ U ∙ I ∙ cosφ (4.1)

Малюнок 4.1. Будова однофазного індукційного лічильника за трьома потоками з тангенціальною магнітною системою.

де K₁ – коефіцієнт, який залежить від конструктивних особливостей лічильника;

U – напруга, підведена до його паралельної обмотки;

I – струм, що протікає по послідовній обмотці лічильника;

cosφ – коефіцієнт потужності електричних приймачів.

Взаємодія магнітного поля спеціального постійного підковоподібного магніту М, між полюсами якого обертається диск, та вихрових струмів, що індукують в ньому, створює гальмівний момент Мг_, пропорційний швидкості обертання диску:

M_г = K₂ ∙ n, (4.2)

де K₂ - коефіцієнт пропорційності;

n - число обертів диску лічильника за одиницю часу.

При рівномірному обертанні диску з достатньо великою швидкістю, щоб можна було знехтувати тертям, має місце співвідношення:

М_об = M_г (4.3)

Виконуємо підстановку і отримуємо:

К₁ ∙ U ∙ I ∙ cosφ = K₂ ∙ n, (4.4)

звідки

U ∙ I ∙ cosφ = С₀ ∙ n, (4.5)

де С₀ - співвідношення постійних коефіцієнтів K₂ і К₁.

З рівності (4.5) видно, що активна потужність

P = U ∙ I ∙ cosφ (4.6)

пропорційна швидкості обертання n диску лічильника:

P = С₀ ∙ n, [Вт] (4.7)

а витрата електричної енергії W за час t, що враховується лічильним механізмом лічильника, буде:

W = ∙ N, [Вт] (4.8)

де N - число обертів диску лічильника за час t.

В залежності від передавального числа зубчастих коліс і черв’ячної передачі, які знаходяться між лічильними механізмами і віссю диску лічильника, кожній одиниці зареєстрованої електроенергії відповідає визначене число обертів диску N, проведене на щитку лічильника, який називається передавальним числом лічильного механізму, наприклад, 1 кВт ∙ год – 5000 обертів диску. Величина С₀, зворотна передавальному числу лічильного механізму, представляє собою енергію, зареєстровану лічильним механізмом за один оберт лічильника, і називається номінальною постійною лічильника, яка при його випробуванні за звичай виражається в Вт ∙ с/об. Якщо 1 кВт ∙ год відповідає N´ обертам диску, то номінальна постійна лічильника, виражена в Вт ∙ с/об, може бути визначена як:

С₀ = . [ (4.9)

Значення N´ і С₀ залежать тільки від конструкції лічильного механізму і для даного лічильника залишаються незмінними. Величина витраченої електроенергії за який-небудь час визначається різницею відліку за лічильним механізмом, проведеною в кінці і на початку періоду, що розглядається:

С₀ = . [ (4.10)

Величина називається дійсною постійною С лічильника електроенергії і представляє собою кількість енергії, яка споживається електроприймачами за час одного повного оберту диску. Дійсна постійна на відмінність від номінальної залежить від струму навантаження, а також від зовнішніх умов (температури, частоти і т. і.).

Відхилення дійсної постійної С лічильника від його номінальної постійної С₀ характеризує відносну погрішність лічильника:

γ =  ∙100%, (4.11)

де W – значення величини електричної енергії, визначене за показниками лічильника, який перевіряється, за той самий проміжок часу, який підраховано за формулою (4.8);

W₀ – дійсне значення величини електроенергії, що витрачено за деякий проміжок часу t, який визначається за показниками зразкових приладів.

W = С₀ ∙ N, [Вт] (4.12)

де N – ціле число обертів диску за той самий час.

Лічильники активної енергії випускають класів точності 0,5; 1,0; 2,0; 2,5; лічильники реактивної енергії – 1,5; 2,0; 3,0. Технічні характеристики однофазних лічильників електроенергії представлені в таблиці 4.1.

На мал. 4.2. приведена типова крива відносної погрішності однофазного лічильника індукційної системи в залежності від його навантаження, вираженого у відсотках від номінальної, причому звив її на початку пояснюється помітним впливом тертя в механізмі за малого навантаження.

Малюнок 4.2. Залежність відносної погрішності однофазного індукційного лічильника від навантаження.

Таблиця 4.1.

Тип лічильника	Клас точності	Номінальні струми, А	Номінальна напруга, В	Потужність, що споживається, Вт
СО-І445Е, І445Т	2,0	2,5; 5; 10; 20	110; 127; 220; 230; 240; 250; 380	1,3
СО-І449Е, І449Т	2,0	2,5; 5; 10; 15; 20	110; 115; 120; 127; 220; 230; 240; 250; 380	1,5
СО-І446	1,0 – 3,0	2,5; 5; 10; 20	127; 220	2
СО-5У	1,0 – 3,0	2,5; 5; 10; 15; 20	220	2

Клас точності лічильників має відносну основну погрішність та інші метрологічні характеристики. Так, ГОСТ 8.259-77 «Лічильники електричні активної і реактивної енергії індукційні. Методи і засоби перевірки» встановлює наступні значення відносної погрішності і реактивної енергії класу точності 2,5 (табл. 4.2).

Таблиця 4.2.

Навантаження, %	Допустиме значення відносної погрішності, %
	однофазних лічильників		трьохфазних лічильників
	при cos φ = 1	при cos φ = 0,5	при cos φ = 1	при cos φ = 0,5
10	± 3,5	—	± 3,5	—
20	—	± 4,0	—	± 3,5
50	± 2,5	—	± 2,5	—
100	± 2,5	± 4,0	—	± 2,5
120	—	—	± 2,5	—
150	± 2,5	—	—	—

Найменша потужність Р_min або найменший струм I_min, за яких диск лічильника починає без зупинок обертатися, що виражені в відсотках від відповідних номінальних величин за номінальної напруги (для лічильників активної енергії при коефіцієнті потужності cos φ = 1), називається чутливістю S лічильника:

S =  ∙100%, (4.13)

або

S =  ∙100%, (4.14)

де I_н – номінальний струм лічильника, вказаний в його паспорті.

Державним стандартом (ГОСТ 6570-75) встановлено поріг чутливості (в відсотках) лічильника. Вказана величина не повинна перевищувати 0,4% для лічильника класу 2,5, чутливість повинна бути не більше за 1%.

В неправильно відрегульованих лічильниках за відсутності навантаження може спостерігатись обертання диску. Це явище називається самоходом лічильника. В правильно відрегульованих лічильниках самохід не повинен мати місце при напрузі від 80 до 110% номінальної. Включення ненавантаженого лічильника може викликати тільки поворот його диску не більше за один оберт, після чого диск повинен зупинитись і весь час залишатися нерухомим.

Так як на показники лічильника мають вплив температури, частоти змінного струму та інші фактори, то перевірка його повинна проводитися за визначених умов. Так, температура повітря в приміщенні, в якому проводиться перевірка лічильника, повинна бути не нижче за + 17˚С і не вище за +23˚С, напруга, яка підводиться до паралельної обмотки лічильника за визначеної погрішності, не повинна відрізнятися від номінальної більше чим на 3%, а частота – не більше чим на 2%.

Крім того, перед перевіркою лічильник активної енергії з метою прогріву його частин повинен проробити в номінальному режимі і коефіцієнті потужності cos φ = 1 не менше 15 хвилин, а потім не менше 10 хвилин за любого навантаження, для якого визначається величина відносної погрішності лічильника.

Власне перевірці передує зовнішній огляд, при проведенні якого повинно бути встановлено відповідність лічильника наступним вимогам:

лічильник повинен представлятися до перевірки з монтажною схемою;

щиток лічильного механізму не повинен мати видимого перекосу;

цифри роликового лічильного механізму не повинні уходити за межі віконець більше чим на 1/5 своєї висоти (ця вимога не відноситься до крайнього з права ролику, а також до інших роликів, якщо вони в даний час обертаються разом з крайнім з права роликом при переході через нуль);

на кожусі або маркувальній табличці повинно бути вказано стрілкою напрям обертання диску;

відмітка на диску для візуального відрахування обертів повинна бути чітко нанесеною;

лічильник повинен мати пристосування для навішування пломб.

На мал. 4.3. і мал. 4.4. вказано схеми підключення однофазних лічильників активної енергії безпосереднього включення.

Мал. 4.3. Схема підключення лічиль- Мал.4.4. Схема підключення лічиль-

ників типів СО-І445Е, СО-І445Т, СО- ників типів СО-І445Е, СО-І445Т, СО-

І449Т, СО-І446, за ГОСТ 6570-75 І449Т, СО-І446, СО-І449Е за Британ-

ським стандартом В357

Перевірка правильності роботи лічильника активної енергії однофазного струму може бути проведена шляхом контролю швидкості обертання його диску за показниками контрольних вольтметра і амперметра, зразкового ватметра і секундоміра, причому для забезпечення необхідної точності результатів відмірювань по ним необхідно, щоб показники електровимірювальних приладів завжди були не менше 50% від їх верхньої межі виміру, за винятком випробування, яке проводиться для визначення величини чутливості лічильника.

При перевірці лічильника класу 2,5 вольтметр і амперметр, які слугують тільки для контролю значень напруги і струму, можуть бути класу 2,5, а ватметр – класу 0,5, астатичний або екранований. Секундоміри, які періодично перевіряються, можуть мати поправку для інтервалу в 60 с не більше 0,1 с.

Необхідна точність перевірки досягається ще й тим, що під час рахування числа обертів диску величина навантаження підтримується постійною з точністю ± 0,5%. Число обертів диску, яке відраховується при перевірці лічильника, обирають таким, щоб відповідний час був не менше 50 с.