
- •«Ринок цінних паперів»
- •Тема 1. Загальна характеристика ринку цінних паперів
- •План лекції:
- •1.1. Сутність, функції та місце фондового ринку в національній економіці
- •1.2. Структура фондового ринку
- •1.3. Суб’єкти фондового ринку та особливості їх діяльності
- •1.3.1. Учасники фондового ринку.
- •1.3.2. Професійна діяльність на фондовому ринку
- •1.3.3. Класифікація суб’єктів фондового ринку
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2. Правове регулювання ринку цінних паперів
- •План лекції:
- •2.1. Законодавча база функціонування ринку цінних паперів
- •2.2. Форми державного регулювання ринку цінних паперів
- •2.3. Держані органи, на які покладено функції контролю ринку цінних паперів
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3. Державні та муніципальні цінні папери.
- •План лекції:
- •3.1. Класифікація та характеристика державних та муніципальних цінних паперів
- •1. Облігації внутрішніх державних позик
- •3.3. Способи первинного розміщення державних та муніципальних цінних паперів
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 4. Акції корпорацій
- •План лекції:
- •4.1. Сутність та особливості корпоративного управління
- •4.2. Класифікація та обіг акцій корпорацій
- •4.3. Дивідендна політика корпорацій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 5. Боргові цінні папери підприємств (організацій)
- •План лекції:
- •5.1. Облігації підприємств (організацій)
- •5.2. Депозитні та ощадні сертифікати банків
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 6. Похідні цінні папери і сурогати
- •План лекції:
- •6.1.1. Інвестиційні сертифікати, як інструмент спільного інвестування.
- •6.1.2. Особливості українських інвестиційних сертифікатів
- •6.2. Права як види цінних паперів
- •6.3. Сурогати цінних паперів
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 7. Фінансові розрахунки по цінних паперах
- •План лекції:
- •7.1. Оцінювання емітентів та біржових індексів
- •7.1.1. Рейтингові оцінки компаній.
- •7.1.2. Біржові індекси
- •7.2. Параметри акцій і облігацій
- •7.2.1. Типи і основні показники акцій
- •7.2.2. Показники, то характеризують якість акцій.
- •7.2.3. Показники, що характеризують якість облігацій.
- •7.3. Оцінка вартості цінних паперів
- •7.3.1. Розрахункова вартість боргових цінних паперів
- •7.3.2. Розрахункова вартість акцій
- •7.3.3. Розрахункова вартість похідних цінних паперів
- •7.3.4. Модель оцінки капітальних активів
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 8. Оцінка акцій (пакетів акцій) українських підприємств
- •План лекції:
- •8.1. Оцінювання господарської діяльності підприємства та інвестиційної привабливості підприємства, галузі, ринку
- •8.3. Оцінка акцій (пакета акцій)
- •8.3.1. Основні принципи оцінки акцій
- •8.3.2. Оцінка акцій (пакета акцій)
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 9. Первинне розміщення цінних паперів
- •План лекції:
- •9.1. Реєстрація цінних паперів
- •9.2. Способи первинного розміщення цінних паперів
- •9.3. Національна депозитарна система
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 10. Обіг цінних паперів
- •План лекції:
- •10.1. Організаційно-правові засади функціонування фондових бірж
- •10.1.1. Становлення біржової діяльності в Україні
- •10.2. Порядок проведення торгів на фондовій біржі
- •10.2.1. Допуск цінних паперів на біржу
- •10.2.2. Порядок ведення торгів на фондовій біржі
- •10.2.3. Правила реєстрації угод
- •10.3. Організація позабіржового ринку цінних паперів
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література:
Тема 4. Акції корпорацій
Мета лекції – встановити порядок емісії і обігу корпоративних прав та вивчити особливості корпоративного управління.
План лекції:
4.1. Акціонерна організаційно-правова форма підприємств
4.2. Акції та їх види
4.3. Особливості акцій українських акціонерних товариств
4.4. Дивідендна політика корпорацій
4.1. Сутність та особливості корпоративного управління
4.2. Класифікація та обіг акцій корпорацій
4.3. Дивідендна політика корпорацій
4.1. Сутність та особливості корпоративного управління
Історично першим типом організації бізнесу було індивідуальне підприємництво, коли бізнесова діяльність велася окремою людиною чи сім’єю. І нині воно є головною формою існування дрібного бізнесу. Розширення та ускладнення підприємницької діяльності потребує більшої кількості ресурсів, тобто об’єднання осіб, коли об’єднуються трудові чи інтелектуальні ресурси або об’єднання капіталів, коли об’єднуються ресурси фінансові (основні типи організації бізнесу представлено на рис. 4.1.1.).
Рис. 4.1.1. Основні типи організації господарської діяльності
Об’єднання капіталів передбачає, що учасники вкладають у підприємство власні кошти і ризикують тільки ними (на відміну від індивідуальних підприємств, повних партнерів та командитів, які несуть повну чи солідарну відповідальність). Ведення бізнесу у великих розмірах, що можливо тільки у рамках публічної, тобто відкритої для всіх, корпорації, зумовило обмежену (вкладеними капіталами) відповідальність учасників корпорації. За браком такого обмеження ніхто з індивідуальних інвесторів не погодився б ризикувати.
Отже, обмежена відповідальність співвласників корпорацій – це плата за величезні фінансові, а відтак і бізнесові можливості публічних корпорацій. Щодо інтересів кредиторів, то вони забезпечуються законодавчими обмеженнями на створення і діяльність корпорацій і державним наглядом за дотриманням ними встановлених вимог.
Сутність і переваги публічних акціонерних товариств
Публічна корпорація (в українській термінології – публічне акціонерне товариство) – це організаційно-правова форма підприємства, капітал якого утворюється об’єднанням багатьох індивідуальних капіталів через випуск та публічне розміщення акцій.
Акція – це цінний папір, що є титулом власності на частку капіталу акціонерного товариства, і вільно обертається на фондовому ринку. Акція є неподільною.
Майно акціонерного товариства відокремлено від майна учасників, останні відповідають за зобов’язаннями товариства тільки власними акціями.
Акціонерні товариства є найпоширенішою формою ведення великого бізнесу. Це зумовлено перевагами акціонерної форми організації, а саме:
По-перше, простим і зрозумілим є питання про власність – акціонерне товариство виступає як різновид підприємств з колективною формою власності – держателем акцій може бути держава, інші підприємства, окремі громадяни.
По-друге, в акціонерних товариствах можливе ефективне узгодження інтересів менеджменту та акціонерів. Менеджер, маючи власний невеликий капітал, в межах акціонерного товариства може керувати колосальними коштами акціонерів, таким чином задовольняючи природне для себе тяжіння до збільшення об’єкта управління. З іншого боку, власники акцій отримують прибутки на свою власність, ризикуючи лише акціями, котрі вони завжди можуть обернути в готівку.
По-третє, хоч акціонери є власниками товариства, вони відіграють незначну роль в оперативному і тактичному управлінні корпорацією. Вони обирають, використовуючи своє право голосу, правління, яке управляє акціонерним товариством. Якщо рівень управління акціонерів не задовольняє, то вони можуть легко змінити менеджерів.
По-четверте, важливою перевагою акціонерних товариств є безперервність існування. Інші господарські товариства можуть припинити діяльність у зв’язку зі смертю чи виходом з товариства одного з партнерів. Ці обставини не впливають, однак, на існування акціонерних товариств. Акціонерне товариство існує незалежно від зміни складу акціонерів.
По-п’яте, учасники відкритого акціонерного товариства можуть легко продавати акції один одному та третім особам. Ця ліквідність – ще одна приваблива риса акціонерних товариств. І водночас, хоч акції переходять з рук у руки, активи залишаються власністю самої корпорації як юридичної особи.
По-шосте, випуск акцій з різноманітними характеристиками забезпечує акціонерному товариству незрівнянно більшу фінансову могутність, ніж просте об’єднання капіталів партнерствами чи закритими корпораціями, не кажучи вже про індивідуальне підприємництво.
По-сьоме, організаційно-правова форма акціонерного товариства не обмежує можливостей використання корпорацією різноманітних організаційних форм виробництва й управління, які формуються, передусім, виходячи із завдань та цілей підприємства.
По-восьме, в акціонерних товариствах нема проблем з розподілом доходів – прибуток поділяється між державою (податок), акціонерами (дивіденд), підприємством (рефінансування).