Тема 13. Аналіз і оцінка фінансового стану банку та його ділової активності

Аналіз фінансової стійкості банку. Методика розрахунку та економічний зміст основних коефіцієнтів оцінки фінансової стійкості.

Методика ретроспективного аналізу ліквідності банку. Методика аналізу ліквідності банку. Основні нормативи, що регулюють ліквідність банків другого рівня. Методика розрахунку нормативу миттєвої ліквідності (Н4). Норматив поточної ліквідності (Н5). Норматив короткострокової ліквідності (Н6). Додаткові коефіцієнти, що характеризують статичну ліквідність банку. Міжнародний досвід оцінки ліквідності банку.

Аналітична оцінка динамічної ліквідності банку. Групування активів за строками їх погашення та групування зобов’язань відповідно до строків їх виконання. Аналіз розриву ліквідності банку. Визначення надлишку або дефіциту ліквідних активів для виконання своїх зобов’язань. Аналіз динамічної ліквідності банку на основі зіставлення коефіцієнтів оборотності активів та оборот­ності зобов’язань (депозитів). Аналіз ліквідності на основі платіжного календаря. Вплив обов’язкового резервування коштів на кореспондентському рахунку в НБУ на рівень ліквідності банку.

Аналіз ділової активності. Підходи до визначення ділової активності банків. Коефіцієнтний аналіз ділової активності. Методика розрахунку та економічне значення коефіцієнтів, що характеризують активність залучення коштів: активності залучення позичених та залучених коштів, активності залучення строкових коштів, активності залучення міжбанківських кредитів, активності використання залучених коштів у дохідні активи, активності використання залучених коштів у кредитний портфель. Методика розрахунку та економічне значення коефіцієнтів, що характеризують активність банку з розміщення ресурсів: рівень дохідності активів, рівень кредитної активності, рівень інвестиційної активності, рівень проблемних кредитів.

Аналіз ділової активності методом зіставлення і взаємоув’язки між джерелами формування ресурсів та напрямками їх вкладень в активи.

Аналіз ефективності управління. Коефіцієнтний метод оцінки ефективності управління за допомогою відносних показників прибутковості, дохідності, витратності, продуктивності праці. Аналіз ефективності управління за абсолютними показниками.

Рейтингові системи оцінки фінансового стану банків. Поняття дистанційного аналізу діяльності банків. Уніфіковані та диферен­ційовані рейтинги. Поняття номерного, бального та індексного рейтингів.

Рейтингова система «CAMEL‘S». Аналіз капіталу банку. Аналіз якості активів банку. Аналіз ефективності роботи банку. Аналіз ліквідності банку. Аналіз менеджменту банку. Методика визначення сукупного рейтингу комерційного банку. Відкриті рейтингові системи оцінки банків. Підходи становлення узагальнюючої оцінки надійності банків. Методика встановлення ліміту кредитування банків на основі рейтингових оцінок.

4. Плани семінарських (практичних) занять

4.Плани та завдання до практичних (семінарських) занять

Для студентів денної форми навчання практичні заняття не передбачено навчальним планом.

ДЛЯ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ (6 ГОД)

Практичне заняття 1 (2 години) –семінар-розгорнута бесіда

Тема 1. Сутність та організація управлінського обліку та аналізу в банках

Тема 2. Планування як основа управлінського обліку в банку

Тема 3. Методика бюджетування в банку .

Тема 5. Механізм трансфертного ціноутворення

Мета практичного заняття: закріплення студентами практичних навичок організації управлінського обліку в банках через ознайомлення з процедурами бюджетування та трансфертного ціноутворення.

Після вивчення тем студенти будуть:

знати:

• методичні засади організації управлінського обліку в банках;

• порядок утворення центрів відповідальності;

• методику складання бюджетів доходів та витрат в розрізі центрів відповідальності та по банку в цілому;

• механізм трансфертного ціноутворення в банку

вміти:

• формувати відповідні центри відповідальності та знаходити необхідну інформацію для аналізу ефективності їх діяльності;

• проводити аналіз виконання бюджетів доходів та витрат центрів відповідальності банку;

• розподіляти накладні витрати за центрами відповідальності та окремими банківськими продуктами;

• використовувати трансфертні ціни для аналізу ефективності діяльності центрів відповідальності.