Написання сполучників разом, окремо та через дефіс

Разом пишуться:

аби, аніж, втім, зате, мовби, мовбито, начеб, начебто, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отож, притому, причому, проте, також, тобто, тож, щоб, якби, якщо та ін.

Окремо пишуться:

для того щоб, з того часу як, замість того щоб, коли б, незважаючи на те що, отже ж, після того як, при цьому, та й, тому що, у зв'язку з тим що, хоч би, через те що, що ж до, як тільки та ін.

Через дефіс пишуться:

отож-то, тим-то, тому-то, тільки-но, якби-то.

Примітка: сполучники та однозвучні з ними інші частини мови, які пишуться окремо:

Сполучники	Однозвучні з ними слова
Проте (але) час не ждав, листя щодалі, то більше спадало (Д. Міщенко).	Спливали в пам'яті якісь сірі виправдальні слова - про час, про будні, про турботи, (про що?) про те, що любов змінилася звичкою, дружні­ми почуттями, родинними, сімейними (Є. Гуцало).
Хоч кажете: збагнуть не можна Вам городських премудрих слів; Зате (однак) знайома бук­ва кожна, Що вивів на полях посів (В. Крищенко).	Довго, лаяв себе (за що?) за те, що не розпитав як слід, чия вона, де живе (Д. Міщенко).
Не забувайте: віти тяг­нуться до сонця для того, щоб (- аби) міцнішим ста­вав стовбур і глибше в зем­лю йшло коріння (І. Цюпа).	(що?) Що б не робив Дмитро Карпович, який би пункт зі свого плану-щоденника не виконував, а думкою все по­вертався до одного питання (Ю. Збанацький).
Якби ( коли б) чоловік знав, що не знає, то б і мав, що не має (Нар. тв.).	(як? яким чином?) Як би мо­тузочка не вилась, а все одно їй кінець прийде (Нар. тв.).

Розбір сполучника як частини мови

1. Слово. Частина мови.

2. Що з'єднує сполучник.

3. Сполучник сурядності чи підрядності.

4. Група за значенням.

5. Будова.

6. Походження.

5. Спосіб уживання.

6. Особливості правопису.

Зразки розбору сполучника

Житло просте, як добре слово, й законне, немовби створи­ли його не людські руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плід серед зелені й квітів... Не було на білих її [хати} стінах ні фамільних портретів, ні шкірою оббитих крісел, ні скринь у кутку, ні панцирів предків, бо рубалися предки в давнину з непокритими грудьми (О. Довженко).

Як - сполучник; приєднує порівняльний зворот; підряд­ності, порівняльний, простий, похідний від прислівника, одиничний; й - сполучник; поєднує однорідні члени; сурядності, єднальний, простий, непохідний, одиничний; немовби - сполучник; приєднує підрядні порівняльні ре­чення; підрядності, порівняльний, складний, похідний, одиничний; пишеться разом; ні... ні - сполучник; з'єднує однорідні члени; сурядності, розділовий, простий, повторюваний, непохідний, пи­шеться окремо зі словами; бо - сполучник; приєднує підрядне речення до головного в складнопідрядному реченні; підрядності, причинний, простий, непохідний,- одиничний.

Тренувальні вправи:

Вправа 1. Запишіть сполучники разом, окремо чи через дефіс. Поясніть їх правопис.

А/ніж, за/те, мов/би, як/би, як/що, про/те, або/ж, адже/ж, а/як/же, коли/б, коли/б/то, отже/ж, що/б, наче/б/то, ото/ж/то, тим/то, тільки/но, тому/то, з/тим/що/б, дарма/що, для/того/що/б, після/того/як, при/цьому, та/й, так/що, тим/часом/як, у/міру/того/як, через/те/що.

Вправа 2. Перепишіть речення, знайдіть сполучники й однозвучні з ними слова. Поясніть їх правопис.

1. Гетьте, думи, ви, хмари осінні! Тож тепера весна золота! (Леся Українка) 2. Як би ти, сину, йшов в отаку годину. Це ж не близько (А. Головко). 3. Знову думать заходивсь про те таки, що й перше думав (Т. Шевченко). 4. Якщо ти байдужий до матеріалу, якщо не відкрив у довколишньому живу іскру поезії, тобі не час братися за перо (О. Гончар). 5. Якби оті проміння золоті у струни якось обернути, я б з них зробила золотую арфу (Леся Українка). 6. А так же хороше над чорним ґрунтом мак переливається, мов полум’я червоне (М. Рильський). 7. Якби відали ви, які славні були ті, суворі, закручені хлопці (М. Нагнибіда). 8. Як би я тепер хотіла у мале човенце сісти і далеко на схід сонця золотим шляхом поплисти (Леся Українка). Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти (Т. Шевченко). 10. Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко). 11. Ще добре, хоч Ілько дома, а що б вона та сама вдіяла (А. Головко).

Вправа 3. Перепишіть речення, розкрийте дужки, напишіть правильно сполучники. Поясніть їх правопис.

1. То(ж) при тобі, мій друже давній, вірний, пройшло життя дитячеє моє (Леся Українка). 2. Хоч сьогодні нічого складного там не відбувалося, про(те) Гонтар не міг спокійно піти додому, не оглянувши ще раз усі куточки своєї ділянки (Я. Баш). 3. З долини, не(наче) з дна, почало підніматись, напливати село, навпіл поділене рікою (М. Стельмах). 4. Коли(б) ти, нічко, швидше минала! (Леся Українка) 5. Дарма(що) відгуку вітер не має, а шум на хвилиночку погляд чарує (Леся Українка). 6. Коли(б) кожним радісним літом виростала травинкою я, то на луці палаючим цвітом написала б Вкраїни ім’я (В. Ткаченко).

Вправа 4. Вставте пропущені сполучники замість крапок. Поясніть вживання та правопис сполучників.

Консорціум — це тимчасові союзи незалежних господарських фірм … організацій, …виникають з метою скоординованої підприємницької діяльності. У практиці сільськогосподарських зв’язків кон­сорціуми найчастіше створюються для успішного ведення боротьби за отримання замовлень … для їх спільного використання. Фірми …організації однієї … кількох країн об’єднуються в міжнародні консорціуми, … підвищити свою конкурентоспроможність. Консорціум несе солідарну відповідальність перед замовником, … кожний член його несе майнову відповідальність у межах 8–10% частки в замовленні.

В умовах НТР консорціуми виникають переважно в нових галузях … на стику різних галузей, … передбачається не тільки об’єд­нання капіталів, … проведення спільних наукових досліджень.

Вправа 5. Перепишіть словосполучення і розкрийте дужки. Поясніть правопис сполучників.

Його шанують (за)те, що ніколи не підводить; вона втомилася, (за)те зробила справу; (як)би там не було, а ми це зробили; (як)би не гомін, то я б зосередився; він написав матері (про)те, що незабаром приїде; шлях дуже тяжкий, про(те) правильний; (що)б подарувати їй на день народження, (що)б вона зраділа; я (те)ж був дуже щасливий; він повторював одне і (те)ж.

Вправа 6. Перекладіть текст українською мовою. Підкресліть сполучники, поясніть їх відмінність від подібних словосполучень.

Ноу-хау (дословно «знаю как») — это научно-технические, коммерческие, организационные знания, сведения, владение которыми обеспечивает определенные преимущества предприятию, лицу, их получившему. При этом ноу-хау не патентуется, поэтому в договорах по ноу-хау имеется пункт о сохранении конфиденциальности передаваемых сведений, то есть в случае его нарушения владелец ноу-хау получает возмещение убытков.

Ноу-хау определенного производительного процесса является соб­ственностью той или иной фирмы и может быть предметом купли-про­дажи. Но, как правило, ноу-хау в качестве товара сопутствует продаже патентов и лицензий, и поэтому не может реализоваться самостоятельно.

Если ноу-хау приобретено фирмой с надлежащим творческим потенциалом, оно значительно облегчает и удешевляет налаживание производства. Что бы не говорили, а ноу-хау — это большой шаг вперед в деятельности предприятия. Ведь новые технологии и знания всегда направлены на то, как бы получше наладить производство и обеспечить участие специалистов в отладке и контроле за производственным процессом.

Вправа 7. Перепишіть текст. Правильно запишіть сполучники, поясніть їх правопис.

Для міжнародної торгівлі характерна множинність цін, о/скільки один і той самий товар може продаватися за різними цінами залежно не тільки від місця і часу його продажу, а/й від взаємовідносин між продавцем і покупцем. Ціни можуть розрізнятися також і залежно від умов комерційної операції, характеру ринку та джерел цінової інформації.

Для кожного конкретного ринку характерна своя ціна, яка/й може бути названа ринковою. Як/що ринок дефіцитний, і попит на ньому на певний товар перевищує пропозицію, то він носить назву ринку продавця, ад/же ціни тут встановлює продавець. І, навпаки, як/що на ринку пропозиція перевищує попит, то говорять про ринок покупця, який і диктує відповідну ціну продавцеві.

Так, великі світові виробники товару мають реальну можливість встановлювати монопольно великі ціни на свої товари, через/те/що самі створюють вигідний для них вид ринку.

ЧАСТКА

Частка - це службова незмінна частина мови, яка надає реченню або окремим словам у реченні до­даткових відтінків значення; частки служать також для утворення деяких граматичних форм: Не поговоривши з головою, не бери руками. Не по­чавши - не закінчиш. Слово - не стріла, а глибо­ко ранить (Нар. тв.)- Частки не заперечують дії предмета.

Хай цвіте собі в лісі, під Пирятином, ота рідкіс­на конвалія, на цвітіння якої я ходив дивитися (В. Яворівський).

Частка хай творить форму наказового способу дієслова цві­те, частка собі виділяє значення слова.

Як же краще, - спитаєте, - полювати: одному чи з колективом?

Бачили що-небудь? - питаю я їх.

Та як же, кажу, не бачили, коли ж щось хрокнуло, та й не раз, а аж двічі! та чого тільки не перетерпиш для того полювання (Остап Вишня).

Частки же, ж, аж, тільки підсилюють і виділяють значення окремих слів, надають висловлюванням емоційності.

Розряди часток за значенням

За роллю в реченні визначають формотворчі, заперечні та модальні частки:

Назва розряду	Роль у мові	Приклади
Формотворчі	утворюють форми умовного та на­казового способів дієслів, зворотні дієслова	би (б) хай, нехай -ся (-сь) -
Заперечні	виражають запере­чення	не, ні, ані
Назва розряду	Роль у мові	Приклади
Модальні	підсилюють або	навіть, тільки,
	виділяють окремі	хоч, хоча б, лише
	слова в реченні	(лиш), аж, же
	(підсилювально-	(ж), таки, уже,
	видільні)	собі, ще, все
	привертають увагу	то, ото, це, оце,
	до якогось предме-	ось, осьде, он,
	та, явища (вказів-	онде, ген, осьдеч-
	ні)	ки, ондечки
	підсилюють ствер-	так, авжеж,.
	джувальні речення	аякже, атож, ага,
	або заміняють їх	еге, еге ж, гаразд,
	(стверджувальні)	та
	оформляють пи-	чи, хіба, невже,
	тальне речення чи становлять само­стійне запитання	га, що за
	(питальні)
	спонукають до дії	годі, бодай, -бо,
	(спонукальні)	-но, давай, ну
	вказують на	приблизно, май-
	кількість, міру	жєі мало не, тро-
	точності абр прав-	хи не, ледве не, чи
	дивість повідом-	не, якраз, власне,
	лення	рівно, десь, ледве чи, навряд чи, ніби, наче, мов, мовби, немовби

За іншою класифікацією частки поділяють на формотворчі (би, б, хай, нехай), словотворчі (не, ні, ані, -ся, -сь, аби-, де-, чи-, що-, як-, будь-, -небудь, казна-, хтозна-) та фразові (надають реченню і словам додаткових відтінків ствердження, запе­речення, питання, спонукання, сумніву та ін.: так, авжеж, аякже, не, ні, чи, хіба, невже, це, оце, ось, ото, за, як, тільки, лише, саме, хоч, хоч би, якраз, навіть, мов, ледве, мовби, ніби, навряд чи).

За місцем у реченні частки можуть стояти перед словом, до якого належать (препозитивні), і після слова, з яким пов'язані своїм значенням (постпозитивні).

Примітка: Від місця частки може залежати зміст всього речення. Порівняйте:.

Лише я знаю, чого він вартий. Я знаю лише, що він вартий значно більшого.

Примітка: Частки слід відрізняти від однозвучних з ними інших частин мови. Порівняйте: Як тебе не любити, Києве мій! (А. Малишко). як частка, модальна підсилювально-стверджу­вальна.

Ви знаєте, як липа шелестить... (П. Тичина) як сполучник (сполучне слово).

Омонімічними можуть бути частка чи і сполучник чи, час­тка це і займенник це, частки воно, собі і займенники воно, собі, частки і, й і сполучники і, й.

Примітка:Подвійне вживання частки не робить ре­чення не заперечним, а стверджувальним: Я не міг цього не зробити.

При особливій позиції частка не може також виражати ствердження (здебільшого в риторичних питальних та ок­личних реченнях): Хто ж не любить свій край? Хто тільки тут не бував!

Написання слів із частками разом, окремо та через дефіс

Разом пишуться:

-з не, якщо слово без нього не вживається: немовля, не­стерпний, ненавидіти, нехтуючи;

- з не - іменники, прикметники, прислівники, які можна замінити синонімами без не: нещастя (лихо), невеселий (сумний), нерідко (часто);

- у складі префікса недо- із значенням неповної дії чи озна­ки: недооцінка, недорослий, недопрацювати, недобачати;

- не з дієприкметниками, які не мають при собі поясню­вальних слів: непередбачені обставини, незасіяний лан, незмінювана частина мови;

- аби-, ані-, де-, чи-, чим-, що-, як- з різними частинами мови, крім сполучників: абиде, анітрохи, деякий, чима­ло, чимдуж, щодня, якнайкраще;

- ся (-сь) у зворотних дієсловах та займенниках: чується,-

щось, чийсь, когось;

- би (б), же (ж), то, що у складі сполучників, часток: мов­ бито, атож, аякже.

Окремо пишуться:

-з не — при протиставленні: не боса, а взута; не солод­ко, а гірко; не робити, а лінуватися (крім випадків, коли зіставляються непротилежні поняття". Хлопець невисокий, але досить дорослий на вигляд);

- з не — дієприкметники, що мають при собі пояснюваль­ні слова: не прочитаний досі лист, не розшифрований ученими напис;

- не з прикметниками, якщо є пояснювальні слова ні, да­леко, зовсім, аж ніяк: Вигляд у нього був аж ніяк не стомлений;

- з усіма дієсловами, дієприслівниками, числівниками, сполучниками, частками, займенниками, прислівника­ми, крім названих випадків написання разом: не можна, не треба;

- зі словами з часткою, якщо на місці дефіса стоїть частка: йди-но — йди ж по, тим-то — тим же то.

Через дефіс пишуться:

з -бо, -но, -то, -от, -таки, будь-, казна-, хтозна-, -небудь:

який-бо, дай-но, як-от, прийшов-таки (але: таки прий­шов), будь-що, казна-ким, хтозна-що, ким-небудь.

Розбір частки як частини мови

1. Слово. Частина мови.

2. Розряд за значенням.

3. Походження, будова.

4. Особливості правопису.