Дієслово

Дієсловом називається самостійна змінна частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити?

Дієслово виражає активну дію і має граматичні, категорії способу, часу, виду, стану, особи (чи роду) та ін.

Узагальнене поняття дії, яке називає дієслово, включає і реальну фізичну дію особи (місити,, креслити, різати, вари ти), і стан, в якому перебуває предмет (сидіти,, стояти, дрі мати), і зміну та виявлення якості предмета або перехід його з однієї якості в іншу (розквітати, молодіти), і ставлення особи до когось чи чогось (любити, ненавидіти, шанувати), і переміщення в просторі (летіти, мчати, їхати).

Дієслова не слід плутати з віддієслівними іменниками: хо­дити - хід, читати - читання, від'їздити - від'їзд.

Морфологічними особливостями дієслова є те, що воно має такі основні форми: неозначену форму (інфінітив), особові форми, дієприкметник та дієприслівник.

Інфінітив та дієприслівник належать до невідмінюваних форм дієслова, а решта - до відмінюваних.

Багато дієслів сучасної української мови (крім дієприк­метників) можуть сполучатися з часткою -ся (-сь), яка за­вжди стоїть у кінці (постфікс). За її допомогою творяться зворотні дієслова: мити - митись, вмився. Окремі дієслова з цією часткою не сполучаються (застати, світати, вирос ти, поїсти), інші - без неї не вживаються (сміятись, диви тися).

Дієслова у реченні виконують різноманітні функції, але найчастіше бувають присудком (тут і далі йдеться про най-численнішу групу особових дієслів):

Лише зашерхоче десь суха зелена ящірка, бризнуть вріз нобіч з-під ніг коники, та ще й жайворонки дзюркочуть у тиші, невидимі у повітрі, як струмки, що течуть і течуть, розмаїті, джерельно дзвінкі (За О. Гончаром). Любити жінку - чемно до землі вклонятися і сумніву не мати (М. Сингаївський).

Якщо учитель навчив дитину (чого?) дукати, він май же цілковито виконав своє завдання.

Дійсний спосіб Теперішній час

1. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі:

І дієвідміна

	Однина	Множина
1 ос.	ід-у кол-ю чу-ю	ід-емо кол-емо чу-ємо
2 ос.	ід-еш кол-еш чу-єш	ід-ете кол-ете чу-єте
3 ос.	ід-е кол-е чу-є	ід-уть кол-ють чу-ють

II дієвідміна

	Однина	Множина
1 ос.	робл-ю бач-у го-ю	роб-имо бач-имо го-їмо
2 ос.	роб-иш бач-иш го-їш	роб-ите бач-ите го-їте
3 ос.	роб-ить бач-ить го-їть	робл-ять бач-ать го-ять

 

За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.

Поділ дієслів за дієвідмінами

2. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.

До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).

До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).

3. При визначенні особових закінчень дієслів треба мати на увазі, що: