
- •1. Види маркетингової інформації та шляхи її одержання
- •2. Етапи планування маркетингу
- •4. Зміст, основні напрямки та засоби стимулювання збуту
- •5. Види маркетингу залежно від сфери та об'єкта використання
- •7. Маркетингові дослідження: їх сутність,структура й основні об'єкти.
- •8. Зміст та основні засоби персонального продажу
- •9. Маркетингова комунікація в політиці просування
- •10. Еластичність попиту за ціною та методи її визначення
- •11. Зв'язки з громадськістю як елемент політики просування
- •Напрями діяльності у сфері зв'язків з громадськістю
- •12. Сутність і завдання маркетингової політики просування (комунікацій).
- •13. Маркетинговий контроль як завершальний етап процесу управління маркетингом.
- •14. Особливості маркетингу послуг
- •Класифікація послуг
- •Маркетингові стратегії у сфері послуг
- •Організації у сфері послуг розробляють свої комплекси маркетингу.
- •15. Методи визначення рівня якості та конкурентоспроможності товарів
- •16. Сутність і завдання синтетичних засобів маркетингових комунікацій (виставки, ярмарки, рекламування на місці продажу).
- •17. Процес збору первинної інформації Методи збору первинної маркетингової інформації
- •18. Новітні форми просування товарів і послуг
- •19. Сегментування ринку як інструмент маркетингу
- •20. Підходи до ціноутворення на різних типах ринків
- •21. Сутність і завдання маркетингової логістики
- •Завдання внутрішньої та зовнішньої маркетингової логістики
- •22. Поняття «новий товар» в системі маркетингу, умови, що викликають необхідність розробки нових товарів.
- •23. Поняття організації структури служби маркетингу
- •24. Поняття потреби та чинники, що впливають на формування та розвиток потреб
- •25. Поняття, значення та завдання маркетингової політики розподілу
- •26. Методика розрахунку цін
- •27. Сутність і функції каналів розподілу: їх переваги та недоліки.
- •28.Моделі споживчої поведінки.
- •29. Сутність, цілі цінової політики маркетингу
- •30.Рекламна кампанія та особливості її проведення
- •31.Процес прийняття рішення про купівлю товару
- •34. Реклама в комплексі просування
- •35.Сутність маркетингу, його завдання як управлінської діяльності та науки. Підходи до визначення поняття «маркетинг».
- •36.Сутність маркетингового планування, його завдання і принципи
- •37. Функції та види маркетингових (ринкових) посередників
- •Класифікація маркетингових посередників
- •39. Чинники цінової політики підприємства
- •40. Маркетингові конкурентні стратегії
- •41.Формування товарного асортименту та товарної номенклатури
- •42.Характеристика основних етапів процесу розробки та впровадження на ринок нових товарів.
- •44.Ціноутворення при виведенні нового товару на ринок.
- •45. Напрями контролю маркетингової діяльності
26. Методика розрахунку цін
Маркетингова цінова політика – комплекс заходів, до якого належить визначення ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги з метою задоволення прибутку фірми.
Ціна – грошовий вираз вартості товару. З маркетингової тачки зору – це сума тих коштів, які віддає споживач за право володіння певним благам.
Товар – це засіб задоволення певної потреби. Отже, товаром є все, що може задовольнити потребу.
Потреба – нематеріальні блага які одна сторона (продавець) передає іншій (клієнту) без передачі права власності на них.
Конкурентоспроможність товару – сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що забезпечує задоволення конкретної потреби (здатність товару бути виділеним споживачем з аналогічних товарів, які пропонуються на ринку фірмами-конкурентами.
Методи ціноутворення. Метод надбавок. Згідно з цим методом ціну товару визначають додаванням до витрат на його виробництво і збут певної надбавки.
Існує два способи визначення цієї надбавки і внесення її в ціну товару.
1.Розрахунок здійснюють виходячи із собівартості продукції:
|
2. Розрахунок здійснюють, базуючись на бажаному доході (ціни продажу):
|
Метод забезпечення цільового прибутку. Цей метод дозволяє підприємствам використовувати ціну продукції як стабільний фактор отримання бажаної норми прибутку.
Ціну продукції розраховують за такою формулою:
де
S – собівартість продукції; Нпр — бажана
норма прибутку у відсотках; Кінв —
величина інвестованого капіталу; N —
запланований обсяг збуту продукції
(шт.).
Метод максимізації поточного прибутку. Цей метод доцільно використовувати за таких умов:
а) стратегічною метою підприємства є збільшення поточного прибутку; б) аналіз факторів впливу на ціноутворення доводить те, що попит на продукцію підприємства є еластичним залежно від ціни.
За таких умов ціну на продукцію розраховують:
де
П – прибуток підприємства; Ц – ціна
товару; N – обсяг збуту; F – постійні
витрати; V – змінні витрати на одиницю
продукції.
Аукціон. Цей метод установлення ціни базується на визначенні попиту на певну продукцію.
Аукціон можна проводити в кількох формах:
1. Звичайний аукціон, коли виграє той покупець, який у відкритому змаганні запропонував найвищу ціну.
2. Так званий «Veiling» (зворотний аукціон), який проходить ніби згори вниз. Призначену максимальну ціну поступово знижують через рівні проміжки часу. Товар отримує той, хто озветься першим. Цей метод пов'язаний із великою невизначеністю і напруженням, оскільки жоден із покупців не знає, на якому рівні ціни зголоситься інший і придбає товар.
3. Аукціон «наосліп». За такого типу аукціону всі учасники пропонують на спеціальних бланках власну ціну, не знаючи при цьому думки іншого. Товар отримує той, хто назве найбільшу ціну. Інколи таким методом встановлюють початкову ціну для звичайного аукціону.
Метод ціноутворення на основі поточних цін. Цей метод належить до конкурентної моделі ціноутворення. Його широко застосовують на олігопольних (за конкуренції кількох великих фірм) ринках металу, паперу, мінеральних добрив тощо, де коливання цін на однорідні товари незначні. У такій ситуації фірми орієнтуються передусім не на власні витрати чи попит, а на ціни конкурентів.
Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару. Цей метод ціноутворення полягає в тому, що ціна на товари і послуги встановлюється, виходячи з того, щоб виріб підприємства займав не гірші конкурентні позиції, ніж аналог конкурентів (отже, питомі ціни мають бути однаковими). При цьому аналог, як правило, — це продукція, що займає найкращі конкурентні позиції.
Метод установлення ціни на підставі торгів. Це ще один своєрідний метод конкурентного ціноутворення, Покупець (замовник) оголошує конкурс на виробництво складного товару із заздалегідь визначеними параметрами, масштабну науково-дослідну розробку, будівництво певного об'єкта тощо.
Торги бувають:
― відкриті (біржі, аукціони); Відкриті торги проводять, як звичайно, для порівняно нескладних проектів, у здійсненні яких захоче взяти участь багато фірм. Умови проведення конкурсів публікують у пресі.
― закриті (тендери). До участі в закритих торгах залучають обмежену кількість фірм із високою репутацією.
Комбінований метод ціноутворення. За використання цього методу ціну на товар встановлюють у кілька етапів, кожен етап передбачає використання різних моделей, ціноутворення, що базуються на витратах,
попиті чи конкуренції. Відповідно до такого методу підприємства можуть розрахувати ціну на свій товар, спочатку орієнтуючись на витрати підприємства, а потім коригуючи величину відповідно до конкурентної ситуації, що склалася.