23. Стратегія оперативного реагування.

Ця стратегія передбачає досягнення успіху шляхом швидкого реагування на зміни в зовнішньому середовищі. Наприклад, для того, щоб пристосувати продукцію до нових потреб ринку, необхідно мати час. Підприємство, що обирає таку стратегію, прикладе всі зусилля для того, щоб в максимально короткий термін здійснити адаптацію товарів до нових вимог ринку. Якщо підприємство здійснить це раніше конкурентів, то йому надається можливість отримувати додаткові прибутки в зв’язку з тимчасовою відсутністю конкурентів нового (модифікованого) товару (послуги).

Таку стратегію найчастіше використовують підприємство-імітатори, що здійснюють підробку марочної продукції всесвітньо-відомчих виробників.

В таблиці 1 наведено деякі характеристики глобальних конкурентних стратегій.

24. Стратегія відкачування капіталу та ліквідації (“відсічення зайвого”)

В деяких випадках зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства призводять до того, що раніше привабливі сфери діяльності більше не приносять потрібних прибутків. В такому випадку єдиним правильним рішенням може бути ліквідація непривабливого виду діяльності через продаж, ліквідацію та банкрутство.

Продаж підрозділу іншому власникові можливий в тому випадку, коли “непривабливий” для продавця підрозділ може бути “привабливим” для потенційного покупця. Такий покупець може заплатити високу ціну. Гроші від реалізації “непривабливого” підрозділу продавець може використати на створення нових, більш ефективних для нього сфер виробництва.

Ліквідація “непривабливого” підрозділу для однопродуктових підприємств означає зупинку їх діяльності, а для диверсифікованих підприємств – це скорочення масштабів діяльності на певний період. Ліквідація якого-небудь напрямку діяльності створює підґрунтя освоєння більш перспективного виробництва. Спроба збереження “всього, що маємо” без періодичної ліквідації “того, що віджило” призводить до втрат ресурсів та часу, коли ліквідація може відбутися з найменшими збитками. Тому, в даному випадку, необхідно своєчасно та точно визначити коли відновлення це можливе, а коли ліквідація є найефективнішою мірою подальшого розвитку підприємства.

25. Стратегія зміни курсу та реструктуризації

Як правило, основним мотивом реалізації стратегій зміни курсу і реструктуризації є бажання управлінського ядра корпорації поліпшити ефективність функціонування портфеля в цілому або навіть зберегти його існування.

Підхід до реалізації стратегії зміни курсу залежить від причин незадовільного функціонування портфеля або глибини кризи, викликаної, наприклад, високими витратами в окремих елементах портфелю сфер бізнесу; знаходженням дуже великого числа сфер бізнесу в непривабливих галузях; слабкістю корпоративного менеджменту і т.д.

Стратегія реструктуризації припускає здійснення радикальних змін в портфелі, тобто усунення одних сфер з портфеля і включення інших за допомогою покупки, продажу сфер бізнесу і входження в нові галузі. До даної стратегії вдаються в тих випадках, коли:

- діагностика поточної стратегії показує, що у корпорації відсутні хороші довгострокові перспективи через наявність в портфелі значної кількості сфер бізнесу, що повільно розвиваються, таких, що згасають і не конкурентноздатних;

- для ключових сфер бізнесу настали важкі часи;

- рада директорів вирішує змінити напрям розвитку портфелю сфер бізнесу;

- з'явилися нові технології, продукти, і потрібна повна реструктуризація портфеля з метою заняття позиції в новій перспективній галузі;

- є необхідність здійснення крупної і вигідної покупки сфери бізнесу за рахунок продажу декількох, що знаходяться в портфелі;

- основні сфери бізнесу в портфелі втрачають привабливість, що породжує необхідність змін для забезпечення прийнятних довгострокових перспектив розвитку бізнесу [1].

Основним мотивом реалізації стратегій зміни курсу і реструктуризації, зазвичай, є бажання управлінського ядра корпорації поліпшити ефективність функціонування портфеля загалом чи навіть зберегти його існування.