7.Визначення пені та порядок її нарахування. Зупинення строків нарахування пені.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (в тому числі суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Сума пені розраховується за формулою:

П= ПБхSDхК ,

100%

де ПБ – сума податкового боргу, SD – ставка пені на кожний день прострочення платежу, К – кількість днів прострочення сплати податку.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із Кодексом.

Нарахування пені закінчується:

- у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;

- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

- при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

8.Податковий компроміс та порядок його застосування.

Податковий компроміс стосовно податкового зобов’язання при розгляді первинних скарг на рішення здійснюється працівниками податкових органів, податкове повідомлення або рішення яких оскаржується, уповноваженими на це керівником органу державної податкової служби або його заступником.

Податковий компроміс – це рішення податкового органу, прийняте за погодженням з платником податків у межах адміністративної апеляційної процедури та узгоджене з керівником податкового органу вищого рівня, про задоволення частини скарги такого платника податків під зобов’язання останнього погодитися з рештою податкових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом.

Підставою для прийняття рішення щодо податкового компромісу є наявність у податкового органу таких фактів та доказів по суті скарги платника податків, які дають підставу вважати, що запропонований податковий компроміс призведе до швидкого та/або більш повного погашення податкового зобов’язання порівняно з результатами, що можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду.Податковий компроміс не може бути запропоновано платнику податків до того, як працівник податкового органу, уповноважений розглядати скаргу такого платника податків, не складе письмове обгрунтування доцільності податкового компромісу, що має бути розглянуте посадовою особою податкового органу, яка нарахувала оскаржуване податкове зобов’язання, а також посадовою особою, якій безпосередньо підпорядковується такий працівник.У разі коли платник податків погоджується на укладення податкового компромісу, зазначене рішення набирає чинності з моменту отримання письмової згоди керівника податкового органу вищого рівня, а сума податкового зобов’язання, яка визначена умовами податкового компромісу, вважається узгодженою, а таке рішення не може бути оскаржене у майбутньому.

Літературні джерела:

Основні: 1-10, 12, 32, 33, 36,39,40,57.

Додаткові: 3,6, 89,13-22.