3.Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства. Види та розміри адміністративної відповідальності.

З юридичної точки зору адміністративним правопорушенням вважається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.

Основним документом, що регламентує порядок застосування, встановлює види та розміри адміністративної відповідальності є Кодекс України «Про адміністративні правопорушення».

За вчинення адміністративних правопорушень до платників податків можуть бути застосовані такі адміністративні стягнення:

-попередження;

-штраф;

-конфіскація.

Попередження виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом.

Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за скоєння відповідних адміністративних правопорушень.

Конфіскація як захід адміністративного стягнення може бути спрямована на предмет, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення. Така конфіскація полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

Конфіскації можуть підлягати також гроші, одержані внаслідок вчинення адміністративного правопорушення.

При накладенні стягнення обов’язково враховуються:

• характер вчиненого правопорушення;

• особа порушника;

• ступінь вини порушника;

• майновий стан порушника;

• обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Слід зауважити, що чинним законодавством передбачено обставини, що виключають адміністративну відповідальність. Так, зокрема, встановлено, що особи, які діяли в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або були в стані неосудності, не підлягають адміністративній відповідальності. Крім того, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення податковий орган (посадова особа), може звільнити від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких податковий орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються:

-дата і місце його складення;

-посада, прізвище, ім’я по батькові особи, яка склала протокол;

-відомості про особу порушника;

-місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;

-нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;

-прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;

-пояснення порушника;

-інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При складанні протоколу порушникові роз’яснюються його права і обов’язки, про що робиться відмітка.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення в 15-денний строк з дня одержання податковим органом (посадовою особою) протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, посадова особа органу державної податкової служби (керівник або його заступник) виносить постанову по справі та підписує її. Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов’язковою для виконання з моменту її винесення органом державної податкової служби.

Постанова про накладення стягнення у вигляді попередження виконується податковим органом (посадовою особою), який її виніс, шляхом оголошення порушнику.

Штраф має бути сплачено порушником не пізніше, як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніше, як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. Адміністративний штраф вноситься порушником самостійно через установи Ощадного банку України за рахунок власних коштів.

Виконання постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом вилучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного звернення цього предмета у власність держави. Постанова про конфіскацію предмета, грошей з відміткою про виконання повертається до суду, який виніс цю постанову.

Кодекс України „Про адміністративні правопорушення” передбачає відповідальність за наступні види порушень в сфері оподаткування:

-порушення порядку проведення розрахунків із споживачами;

-незаконна торговельна діяльність;

-порушення правил про валютні операції;

-порушення порядку заняття підприємницькою або господарською діяльністю;

-ухилення від подання декларації про доходи;

-порушення законодавства з фінансових питань;

-зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких не має марок акцизного збору встановленого зразка;

-порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи та ін.

Крім того, Законом України „Про державну податкову службу в Україні” передбачено адміністративну відповідальність за порушення встановленого порядку обліку доходів і витрат, об’єктів оподаткування, нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), заповнення та подання податкової звітності, здійснення підприємницької діяльності тощо.