36. Наведіть класифікацію психічних станів людини за рівнем напруги.

Найбільш важливою для психології праці є класифікація станів за рівнями напруженості, так як саме ця ознака найбільш істотно впливає на ефективність діяльності. Помірна напруженість – це нормальний робочий стан людини з помірними змінами фізичних реакцій організму (добрим почуттям, стабільним і впевненим виконанням дій). Помірна напруженість відповідає роботі в оптимальному режимі (в комфортних умовах, при но­рмальній роботі технічних пристроїв). Праця в оптимальному режимі ха­рактеризується високою надійністю і оптимальною ефективністю.

Екстремальні умови – умови, що вимагають від працівників макси­мальної напруженості фізіологічних і психічних функцій, що різко вихо­дять за межі фізіологічних норм. Несприятливі фактори, що підвищують напруженість, можна поділити на такі групи:

- фізіологічний дискомфорт, тобто невідповідність оточуючого сере­довища, умов праці та приміщення нормативним вимогам;

- біологічний страх;

- дефіцит часу на обслуговування;

- підвищена складність завдання;

- підвищена значимість помилкових дій;

- наявність релевантних перешкод;

- невдача внаслідок об’єктивних перешкод;

- дефіцит інформації для прийняття рішень;

- недовантаження інформацією;

- перевантаження інформацією;

- конфліктні умови, тобто умови, при яких виконання однієї дії супе­речить іншій.

Напруженість також класифікують у відповідності з тими психіч­ними функціями, які переважно пов’язані з професійною діяльністю, а саме:

- інтелектуальна напруженість – напруженість, викликана частим звертанням до інтелектуальних процесів при формуванні плану обслугову­вання, зумовлена високою щільністю потоку проблемних ситуацій обслу­говування;

- сенсорна напруженість – напруженість, викликана неоптималь-

ними умовами діяльності сенсорних і перцептивних систем та великими труднощами у засвоєнні необхідної інформації;

• монотонія – напруженість, викликана одноманітністю викону-ва­них дій, неможливістю переключення уваги, підвищеними вимо­гами до концентрації та стійкості уваги;

• політонія – напруженість, викликана частим переключенням уваги в несподіваних напрямках;

• фізична напруженість – напруженість організму, викликана під­вищеним навантаженням на рухомий апарат людини;

• емоційна напруженість – напруга, викликана конфліктними умо­вами, підвищеною імовірністю виникнення аварійної ситуації, неспо­діванкою чи тривалою напругою інших видів;

• напруженість очікування – напруженість, викликана необхідні­стю підтримки готовності робочих функцій в умовах відсутності дій;

• мотиваційна напруженість викликана боротьбою мотивів, вибо­ром критеріїв для прийняття рішення.

37. Розкажіть про характерні риси втоми оператора.

Втома є одним із найрозповсюдженіших факторів, що істотно впливають на продуктивність праці. Це стан людини, пов’язаний з тимча­совим пониженням працездатності, викликаний тривалою роботою. Втома являє собою дуже складний і різнорідний комплекс явищ, повний склад якого визначається не тільки фізіологічним, але також психологічним, ре­зультативно-виробничим і соціальним факторами.

Характерними рисами втоми є:

• відчуття слабкості;

• розлад уваги;

• розлад в сенсорній області (втомі піддаються рецептори, що бе­руть участь в роботі);

• порушення в моторній сфері;

• дефекти пам’яті і мислення (забування інструкцій, пониження ро­зумової орієнтації тощо);

• послаблення волі (порушується рішучість, витримка і самоконт­роль);

• сонливість (виникає така необхідність у сні, що людина може за­снути в будь-якому положенні).

Відмічені психологічні показники втоми проявляються залежно від її сили. Буває слабка втома, при якій не відбувається значних змін у пси­хіці і не падає продуктивність праці. На другій стадії втоми пониження продуктивності стає помітним і все більш загрозливим. Третя стадія харак­теризується гострим переживанням втоми, яке приймає форму перевтоми – крива працездатності різко понижується, робочі дії дезорганізовані, лю­-

дина відчуває неможливість продовження роботи.

Процес накопичення втоми залежить від таких умов:

• індивідуальних особливостей працівника;

• обставин протікання роботи;

• якості виконуваної роботи;

• особливостей трудового режиму тощо.

Як бачимо, на першому місці стоять індивідуальні особливості лю­дини, до яких відносяться фізичний розвиток і стан здоров’я, вік, інтерес і мотивація, вольові риси характеру. Від такого роду індивідуальних особ­ливостей залежить і те, як переживає людина втому і як справляється з нею на різних стадіях.