30. Розкажіть про особливості людського сприймання.

Сприйняття – процес відображення в свідомості людини предметів чи явищ при їх безпосередній дії на органи чуття, в ході якого відбувається упорядкування і об’єднання окремих відчуттів у цілісні образи. Ґрунтую­чись на відчуттях, сприйняття не вичерпується ними. Воно має такі спе­цифічні властивості, які зумовлюють відображення предметів у сукупності їх об’єктивних характеристик, а не так, як про них сигналізують окремі органи чуття. Такими властивостями сприйняття вважаються предмет­ність, цілісність, структурність, константність та усвідомленість. За­вдяки цим властивостям сприйняття з потоку відчуттів, що йдуть ззовні, виділяє ті чи інші предмети, відокремлює їх із середовища, розкриває їх значення і функції.

В процесі конструювання індикаторів в автоматизованих системах управління, розробки засобів рекламного впливу тощо важливе значення має знання таких стадій становлення образу сприйняття:

1) розрізнення розміщення об’єкта в просторі (точка чи розімкнена крива у тривимірному просторі);

2) мигтіння контуру, що простежується, при наближенні спостері­гача до об’єкта чи збільшенні часу розглядання останнього;

3) відображення різних зсувів кривизни;

4) відбувається глобально-адекватне відображення форми без чіт­кого розрізнення деталей;

5) становлення образу сприйняття – стадія досягнення його цілко-ви­тої адекватності об’єкту.

Визначальною рисою людського сприйняття є те, що воно не зво­диться до пошуку й переробки інформації лише на основі індивідуального досвіду. Сприйняття людини суспільно зумовлене. Сприймаючи конкрет­ний предмет чи подію, людина звичайно усвідомлює їх як вияв загального і відносить до певної категорії. Будь-яке сприйняття є включенням сприй­нятого змісту у певну систему понять, що є продуктом суспільно-історич­ного досвіду. Чим більш глибокі і різноманітні знаннями має людина, тим багатшим є її сприйняття світу. Розвинуте сприйняття, новий чуттєвий до­свід є імпульсом для розвитку мислення і почуттів, оволодіння новими сферами людської практики.

31. Охарактеризуйте види пам'яті людини.

Пам’ять – це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини у той час, коли вони уже безпосередньо не діють на органи чуття. Вона являє собою ряд складних психічних процесів, активне оволодіння якими надає людині здатності засвоювати й використовувати потрібну ін­формацію. Пам’ять включає такі процеси: запам’ятовування, збереження, забування, відтворення, (впізнавання, згадування і спогади).

Запам’ятовування – це закріплення образів, уявлень, думок, дій, переживань і зв’язків між ними через контакти нових даних з набутим ра­ніше досвідом. Процес запам’ятовування відбувається у трьох формах: відбиття, мимовільного і довільного запам’ятовування.

Збереження – це процес утримання в пам’яті відомостей, одержа­них при набуванні досвіду. Великою мірою він залежить від якості та гли­бини запам’ятовування.

Забування – процес, протилежний збереженню, і виявляється він у

тому, що актуалізація набутих образів чи думок утруднюється або стає вза­галі неможливою. Відбувається “випадання” окремих фрагментів (ма­тері­алу) з пам’яті.

Відтворення – процес відновлення збереженого матеріалу пам’яті для використання в діяльності та спілкуванні – полягає у пожвавленні або повторному збудженні раніше утворених у мозку нервових зв’язків. Розрі­зняють такі види відтворення: впізнавання, згадування і спогади.

Впізнавання – це відтворення якого-небудь об’єкта в умовах повто­рного його сприйняття. Побачивши людину вдруге, ми можемо пригадати, що вже десь її бачили, а потім пригадати і характерні риси її поведінки.

Згадування – це відтворення попереднього досвіду відповідно до змісту завдань діяльності. Воно буває мимовільним (наприклад, ненавми­сне згадування) або довільним, коли ставиться репродуктивне завдання, робиться вольове зусилля, організуються мнемонічні дії. Згадування, що вимагає напруження розумових зусиль, переборення труднощів, назива­ється пригадуванням.

Спогади – локалізовані в часі й просторі згадування людини про своє минуле життя, переважно в яскравій образно-логічній формі, з усіма обставинами. З віком спогади багаторазово переживаються, стають скла­довою частиною душевного життя людини, джерелом мудрості.

Пам’ять включається в різні види людської діяльності, в них фор­мується і виявляється, ними і зумовлюються її особливості та форми вияву. Ці особливості закріплюються, передаються генетично, розвиваючись у ді­яльності людини, являють собою певні властивості особистості й склада­ють окремі види пам’яті. Види пам’яті виділяють за такими критеріями:

- залежно від того, що запам’ятовується і відтворюється, яка діяль­ність переважає, пам’ять поділяють на рухову, емоційну, образну, словесно-логічну;

- за тривалістю закріплення і збереження матеріалу – на короткоча­сну (оперативну) й довгочасну;

- залежно від того, як процеси пам’яті включаються у структуру дія­льності, як вони пов’язані з її цілями та засобами – на мимовільну й до­вільну;

- за усвідомленням (розумінням) змісту матеріалу пам’яті – на смис­лову й механічну.