Практична робота № 3 (2 год.)

Освітлення приміщення з комп’ютеризованими

робочими місцями

Мета: навчитися використовувати методику розрахунку штучного освітлення (світлотехнічного розрахунку)приміщення з комп’ютеризованими робочими місцями.

Завдання

1.Повторити тему «Освітлення виробничих приміщень» з курсу «Основи охорони праці».

2.Визначити вимоги до освітлення приміщень з комп’ютеризованими робочими місцями відповідно до Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналам електронно-обчислювальних машин та Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин.

3.Для заданого приміщення вибрати систему освітлення та джерело світла.

4.Для заданого приміщення виконати розрахунок штучного освітлення.

5.Накреслити схему розміщення світильників у приміщенні.

6.Охарактеризувати зоровий дискомфорт у користувачів персональних комп’ютерів та його профілактика. Комплекс вправ для очей.

7.Оформити як індивідуальну роботу.

Методичні поради до виконання роботи

При аналізі Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналам електронно-обчислювальних машин та Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин студент повинен звернути увагу на вимоги до освітлення приміщень з ПЕОМ.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне. В практичній роботі розраховується робоче освітлення.

Приміщення для роботи з ПЕОМ повинні мати природне та штучне (суміщене) освітлення. Штучне освітлення в приміщеннях з робочими місцями, обладнаними ПЕОМ здійснюються системою загального рівномірного освітлення. Значення нормованої освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів має становити 300 – 500 лк. Досягти нормованого значення освітленості в приміщенні можна застосовуючи різні варіанти системи загального рівномірного освітлення з різною кількістю та типами світильників.

Як джерела світла в приміщеннях для роботи з ПЕОМ мають застосовуватись переважно люмінесцентні лампи типу ЛБ. Для загального освітлення слід застосовувати світильники серії ЛПО.

При світлотехнічному розрахунку визначається потрібний світловий потік світильників, кількість необхідних ламп та світильників для забезпечення нормованої освітленості. Існують три методи розрахунку штучного освітлення: метод коефіцієнта використання світлового потоку, метод питомої потужності і точковий метод.

В практичній роботі для розрахунків використовується метод коефіцієнта використання світлового потоку.

Порядок розрахунку за методом коефіцієнта використання світлового потоку

1.Визначають висоту підвіски світильника над робочою поверхнею Нр, м Оскільки світильники кріпляться до стелі, то їх висота над підлогою майже рівна висоті приміщення Н м.

НР = Н – hр,

де Н –висота приміщення, м;

hр – висота робочої поверхні, м.

2.Визначають показник приміщення і:

і = А*В / НР*(А+В),

де А – довжина, м;

В – ширина приміщення, м.

3.За довідковою таблицею визначають коефіцієнт використання світлового потоку освітлювальної системи ( ), який залежить від типу світильника, показника приміщення і та коефіцієнтів відбиття потоку світла від стелі , стін , робочої поверхні , %.

4.Розраховують сумарний світловий потік ламп, необхідний для досягнення заданої освітленості з урахуванням світла, відбитого від стін, стелі і робочої поверхні, Фсум., лм:

Фсум. = Ен*S*К*Z*100 / ,

де Ен – нормована освітленість, лк;

S – площа приміщення, кв. м;

К – коефіцієнт запасу ( для освітлювальних установок загального освітлення дорівнює 1,4);

Z – коефіцієнт мінімальної освітленості (1.1 – 1,2);

5.Розраховують кількість ламп в приміщенні n штук:

n = Фсум. / Фл,

де Фл – світловий потік однієї лампи, лм.

Фл визначають за довідковою таблицею. Якщо n не ціле число, то його потрібно закруглити в більшу сторону.

6.Вибирають кількість необхідних світильників (N) з урахуванням кількості ламп у світильнику.

N = n при одній лампі у світильнику, або

N = n / 2 при двох лампах у світильнику.

7. Розраховують фактичну освітленість робочих місць в приміщенні Еф, лк:

Еф = N*2*Фл * / S*К*Z*100

8.Критерієм вибору остаточного варіанта є умова:

0,9 Ен Еф 1,2 Ен

9.На схему приміщення у масштабі (наприклад, 1:100; 1:50) наносять розраховану кількість світильників.

Для забезпечення рівномірності освітлення світильники розташовують симетрично в один, два, три ряди з однаковими розривами між ними. Загальна довжина усіх світильників Lсв. у ряді становитиме:

Lсв. = lс Nр,

де lс – довжина одного світильника,

Nр – кількість світильників у ряді.

Зазвичай це значення менше довжини приміщення, тому вибирають довжину розривів між світильниками.

Рис. 3.1. Схема розташування світильників ЛПО01 у приміщенні

Таблиця 3.1.