1. Кримінальне право України як окрема галузь права.

Криміна́льне пра́во — одна з фундаментальних галузей права, законодавства України, наука (доктрина) і навчальна дисципліна. Кримінальне право як галузь права — це система (сукупність) юридичних норм, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і які покарання підлягають застосуванню до осіб, що їх вчинили[1].

Завдання кримінального права — правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам

2. Система принципів кримінального права України.

Принципи кримінального права - це фундаментальні ідеї, які лежать в основі побудови кримінального права, визначають його систему та методи реалізації.

Розгляд принципів кримінального права в сучасній науці кримінального права різними авторами здійснюється по-різному. Саме кримінальне законодавство України, на відміну від кримінально-процесуального, не містить їх визначення.

Важливість принципів важко переоцінити - вони визначають «обличчя» кримінального права, рівень демократизму суспільства, забезпечують вирішення завдань, які стоять перед цією галуззю законодавства.

Всі принципи, які лежать в основі чинного кримінального права, можуть бути поділені на:

конституційні (загальноправові);

галузеві (спеціальні).

4. Чинність кримінального закону в просторі за територіальним принципом.

Кримінальний закон діє у відповідній системі просторово-часових координат і поширює свою силу на відповідну сукупність злочинних діянь залежно від їх вчинення відповідними категоріями осіб. У теорії кримінального права це визначається як принципи чинності кримінального закону в просторі, часі, національний принцип та універсальний принцип. Просторова юрисдикція закону про кримінальну відповідальність - це поширення його дії на відповідну територію країни. Згідно із законодавством, він сформульований так: «Особи, які вчинили злочини на території Укр., підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом» (ст.6 ч.1 КК). Для визначення поняття «територія України» слід звертатись до норм конституційного та міжнародного права. Вихідні положення цього поняття містяться в Законі Укр. «Про державний кордон Укр.». Відповідно до положень ст.6 чч.2 та 3 КК злочин вважається вчиненим на території Укр., коли:

¦ він початий, продовжений, закінчений або припинений на території Укр.;

¦ він початий за межами Укр., а дії, що утворюють його об'єктивну сторону, здійснені на території Укр.;

¦ дії, що характеризують об'єктивну сторону злочину, вчинені за межами України, а суспільно небезпечний наслідок настав на території Укр.;

¦ коли виконавець злочину або хоча б один з його співучасників діяв на території Укр.

5. Чинність кримінального закону в просторі за національним принципом.

полягає у поширенні дії кримінального закону на відповідне коло осіб. Національний принцип (принцип громадянства) закріплений у ст.6 та 7 ч.1 КК Укр. встановлює межі відповідальності громадян Укр. та осіб без громадянства, які постійно проживають на території Укр., за злочини, які вчинені ними на території Укр. та за кордонами Укр., а іноземців - за злочини, вчинені ними на території Укр. Такими межами є визнання скоєного діяння злочинним кримінальним законом Укр. та законом іноземної держави, на території якої воно вчинене, або визнання діяння злочинним лише національним кримінальним законом Укр. Ст.7 ч.2 КК, згідно з ст.61 ч.І Конституції Укр., забороняє подвійну відповідальність за одне й те саме діяння і встановлює, що «якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті (громадяни Укр. та особи без громадянства, що постійно проживають на території Укр.), за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами Укр., вони не можуть бути притягнені в Укр. до кримінальної відповідальності за ці злочини». Винятком з цього правила є іноземці, які вчинили злочини на території Укр., однак відповідно до національного та міжнародного права користуються правом дипломатичного імунітету. Ст.6 ч.4 КК визначає, що «питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами Укр. і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР Укр., не є підсудні у кримінальних справах судам Укр., в разі вчинення ними злочину на території Укр. вирішується дипломатичним шляхом».