1.2. Реальний стан інвестування

Відновлення стабільного економічного зростання в Україні потребує з'ясування реального стану інвестиційних процесів та причин загального спаду інвестиційної активності. Деякі з цих причин ми з'ясували в попередньому параграфі, а нижче розглянемо питання більш конкретні.

Стійке пожвавлення інвестиційної активності, як правило, є ознакою початку стабільного економічного зростання. Між тим, , стан інвестиційної сфери в Україні протягом практично всіх років незалежності можна охарактеризувати як параліч всієї діяльності з нарощування продуктивної основи економіки. За ці роки обсяги інвестицій в основний капітал зменшились майже в п'ять разів, спадаючи в середньому на 21 % щорічно (табл. 1.5).

Спостерігається суттєве зниження цього показника на душу населення: від 1072,3 грн у 1990 р. до 245,7 грн у 1999 р. Масштаби згортання інвестиційної діяльності стають очевид-

Об'єктивна необхідність та реальний стан інвестування ... 23

Таблиця 1.5. Динаміка інвестицій в основний капітал, у цінах 2000р.,млнгрн*

РІК	Інвестиції в основний капітал	Інвестиції в основний капітал (до попереднього року, %)	% ДО ВВП
1990	87 415	101,9	—
1991	81 209	92,9	—
1992	51 243	63,1	17,4
1993	45 965	89,7	19,8
1994	35 623	77,5	18,9
1995	23 119	64,9	17,2
1996	18 033	78,0	15,4
1997	16 446	91,2	13,3
1998	17 449	106,1	13,6
1999	17 519	100,4	13,8
2000	19 481	111,2	11,8

* Розраховано за даними Державного комітету статистики України за 1991—2000 pp.

нішими, якщо врахувати, що деяке збільшення обсягів капі­таловкладень у 1999—2000 pp. мало наслідком не перехід до стабільного зростання ВВП, а лише тимчасове поліпшення справ в економіці.

У "Програмі розвитку інвестиційної діяльності на 2002— 2010 роки", затвердженій постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 28 грудня 2001 р. № 1801, стверджується, що темпи вкла­дання інвестицій "...почали випереджати темпи зростання ва­лового внутрішнього продукту та промислового виробництва". Справді, у 2000 р. обсяги капіталовкладень та ВВП зросли по­рівняно з попереднім роком на 11,2 та 6,0 % відповідно¹, про­те обсяг інвестування все ж не перевищив і 25 % рівня 1990 р. За таких незначних базових рівнів кожна копійка вкладень, порахована у відсотках, виглядає досить пристойно, але це ство­рює лише оманливу видимість активності.

У 90-х роках постійно зменшувалась частка капітало­вкладень у ВВП. Якщо в 1990 р. вона становила 23,5 %, то

¹ Бюлетень НБУ. — 2001. — № 1.

24 Розділ 1

у 1999 p. — лише 13,8, а у 2000 р. не перевищувала 12 %. Валові інвестиції зменшилися з 36,3 % ВВП у 1993 р. до 19,9 % у 1999 р. На початок 2001 р. значення цього показника оціню­ють навіть на нижчому рівні — 18,8 % (табл. 1.6).

Таблиця 1.6. ВВП та капіталовкладення в економіку України*

Рік	Капіталовкладення		ВВП		Капітало­вкладення, % до ВВП
	млн грн (до 1997 р. — трлн крб)	% до 1990 р.	млн грн (до 1997 р. — трлн крб)	% до 1990 р.
1991	0,04	0,0	0,17	0,0	23,5
1992	0,06	-7,1	0,3	-8,7	20,0
1993	0,75	-41,4	5,0	-17,7	14,9
1994	29,3	-47,4	148,3	-29,4	19,8
1995	229,9	-59,5	1 203,8	-45,6	19,1
1996	937,8	-71,0	5 451,6	-52,2	17,2
1997	12 557,3	-77,4	81 519,0	-57,0	15,4
1998	12 437,0	-79,4	93 365,0	-58,3	13,3
1999	13 958,0	-78,1	102 593,0	-59,1	13,6
2000	17 552	-78	127 126,0	-59,2	13,8
2001	19 481	-75,5	175 010,0	-56,8	11,1

* Складено за: Основні індикатори інвестиційної діяльності в Україні // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. — 1998. — № 2. — С 78—90; Бюлетень НБУ. — 2001. — № 1. — С 46—47.

Оцінювання реальних розмірів згортання інвестиційної актив­ності нерідко ускладнена у зв'язку із суперечливістю стати­стичних даних. Наприклад, розбіжність у визначенні обсягів капіталовкладень для 1997 р., за різними джерелами, сягала від 1985 до 2337 млн грн¹. Спочатку йшлося про уточнення даних поточної звітності у бік збільшення відповідного показ­ника, проте згодом за остаточні було визнано результати об­стеження неповного кола підприємств та організацій.

¹ Бюлетень НБУ. — 1999. — № ц_; Бюлетень НБУ. — 2001. — № 1; Квартальні передбачення // Міжнародний центр перспективних дослі­джень. — 1999. — № 6; Квартальні передбачення // Міжнародний центр перспективних досліджень. — 1999. — № 9.

Об'єктивна необхідність та реальний стан інвестування ... 25

Таблиця 1.7. Динаміка інвестицій в економіці України, % ВВП

Показник	Роки
	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Валове нагромадження основного капіталу	24,3	23,5	23,3	20,9	20,1	19,5	19,9	17,4
Зміна запасів	12	11,8	3,4	1,8	1,4	1,2	-0,1	-1,4
Валові інвестиції	36,3	35,3	26,7	22,7	21,5	20,7	19,8	18,8
Чисті інвестиції	16,3	16,3	8,4	4,6	2,9	1,8

* Складено за: Квартальні передбачення. — 1999. — № 6. — С. 87; Квартальні передбачення. — 2001. — № 14. — С. 99.

Загалом кажучи, зменшення частки інвестицій у ВВП не завжди є свідченням інвестиційної, а відповідно, і економічної кризи. Аналіз економічного розвитку країн, які в різні про­міжки часу мали високі темпи зростання, не дає змоги з'ясувати та встановити справді оптимальне значення частки валових інвестицій у ВВП. Наприклад, економічне зростання в Сінга­пурі розпочалось, коли цей показник сягнув 32 %, для США виявилось достатнім 16, а для Угорщини — 21 %. Значення показника в одних країнах залишалося сталим, в інших коли­валося в широкому діапазоні¹.

Справа в тому, що за умов неповного використання наявних потужностей нові інвестиції не відіграють ролі основного ру­шія економічного зростання. Зв'язок між обсягами інвесту­вання та збільшенням ВВП іноді може бути навіть оберне­ним. Саме таке становище склалося внаслідок довготривалої кризи в нашій державі — виробничі потужності, нехай і за­старілі морально та зношені фізично, в середньому завантажені хіба що на третину. Теоретично обсяг ВВП України може без Додаткових інвестицій, лише за рахунок повнішого заванта­ження наявних потужностей, збільшитися мало не втричі. Тоб­то в Україні резерв так званого безінвестиційного зростання досить значний.

З огляду на це зменшення частки інвестицій відносно ВВП ³ ЗО % у період директивного планування до 20 % і менше за

Садовий М. Структурна політика і ринкова трансформація економі­ки України // Банківська справа. — 1999. — № 2. — С 56—67.

26

Розділ 1

умов економічних перетворень є певною мірою навіть бажа­ним¹. Адже головне сьогодні для нашої держави — не наро­щування виробництва заради самого виробництва, а підвищен­ня рівня споживання населення, нехай навіть на тому ж якіс­ному рівні. Хоча перелік таких зауважень можна продов­жувати, та для подальшого аналізу витоків інвестиційної кри­зи в Україні важливо з'ясувати, наскільки суттєвими є названі вище.

Співвідношення інвестиції — ВВП не завжди зумовлене лише особливостями економічного розвитку тієї чи іншої дер­жави. Іноді вагомішим чинником можуть слугувати відмін­ності в національних системах статистики. Наприклад, у США державні інвестиції зараховують до споживчих ви­датків, що занижує частку валових інвестицій у ВВП. Це дає підстави для тверджень, що досить високі темпи економічного зростання досягнуто за умов порівняно низького рівня інве­стування.

За наявності значних обсягів невикористовуваного потенці­алу додаткові інвестиції навіть небажані, бо матимуть наслід­ком зниження граничної продуктивності капіталу. Внесок інвестування в економічне зростання буде незначним або на­віть негативним. Це особливо важливо враховувати в Україні, де на тлі загального занепаду економіки є деякі "переінвесто-вані" сфери, в яких додаткові вкладення потягнуть за собою не збільшення обсягів, а розорення частини діючих підпри­ємств і загальне зменшення прибутковості всієї підгалузі.

Водночас успадкована від директивної економіки деформо­вана структура виробництва потребує перерозподілу інвести­цій на користь секторів, що гнучко реагують на потреби рин­ку. Простіше кажучи, додатні чисті інвестиції в сектори еко­номіки, які раніше нехтував "план", мають поєднуватись із від'ємними чистими інвестиціями у "старі" галузі².

Становище в українській економіці схоже на те, яке Дж. Гікс визначив як асиметричність відношень між змінами виробництва та інвестицій у моделі мультиплікатора-акселера-

¹ Україна на роздоріжжі. Уроки з міжнародного досвіду економіч­ них реформ / За ред. А. Зіденберга та Л. Хоффманна. — К.: Фенікс, 1998. — С. 25.

² Там само.

Об'єктивна необхідність та реальний стан інвестування ... 27

тора¹. Розширення виробництва однозначно сприяє збільшен­ню обсягів інвестицій, проте його зменшення не означає дез-інвестування. Тому на тлі загального економічного спаду част­ка інвестицій у ВВП може бути незмінною чи навіть збіль­шуватися.

З огляду на це для української економіки доцільніше обра­ти як критерій не співвідношення інвестицій до ВВП, а їх частку відносно основного капіталу. Щоправда, вимірювання його обсягів на практиці утруднене навіть у країнах з розви­неною статистикою. Тим більше воно утруднене в Україні, де переоцінка вартості основних фондів відбувалася у від­риві від показників інфляції, а базова ціна придбання в бага­тьох випадках не має нічого спільного з дійсною ринковою вартістю. Наприклад, ціна зернового комбайна чи "КАМАЗа", які й досі експлуатуються з радянських часів, свого часу не­набагато перевищувала ціну "Жигулів", і в деяких випадках підприємства використовують виробничі потужності, які за бухгалтерським обліком існують як дармова сила. Кожна придбана запчастина, врахована як поліпшення основних фон­дів, у відносному вимірюванні може виглядати як вагома інве­стиція.

Тому чи не єдиним варіантом подолання цих труднощів для наших конкретних умов є використання для аналізу як частки інвестицій у ВВП, так і самої структури інвестицій — не лише вартісної, а й матеріальної. Зрештою, вирішальний вплив інвестування на темпи економічного зростання в довго­терміновому періоді незаперечний навіть для перехідних еко­номік.

Аналіз темпів приросту ВВП та інвестицій у Чеській Рес­публіці, Угорщині, Польщі та Словенії в 1991—2000 pp. засвід­чує, що макроекономічні показники зростання ВВП та обсягів інвестування, як правило, змінювалися в одному напрямі. Ви­няток становлять лише 1992—1993 pp. для Чеської Республі­ки та 1993 і 1995 pp. для Угорщини. Водночас помітно, що і в цьому випадку збільшення інвестицій уповільнювало темпи зниження обсягів національного виробництва, а їх зменшення стримувало економічне зростання (табл. 1.8, див. с 28).

Хикс Дж.Р. Стоимость и капитал: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1988. -с. 17.

28

Розділ 1

Таблиця 1.8. ВВП та інвестиції в перехідних економіках, % до

попереднього періоду*

Рік	Чеська Респ.		Угорщина		Польща		Словенія
	ВВП	Інвестиції	ВВП	Інвестиції	ВВП	Інвестиції	ВВП	Інвестиції
1991	-11,6	-17,5	-11,9	-10,4	-7,0	-4,4	-8,9	-11,5
1992	-0,5	+8,8	-3,1	-2,6	+2,6	+2,3	-5,5	-12,9
1993	+0,1	-8,1	-0,6	+2,0	+3,8	+2,9	+2,8	+10,7
1994	+2,2	+17,3	+2,9	+12,5	+5,2	+9,2	+5,3	+12,5
1995	+5,9	+21,0	+1,5	-4,3	+7,0	+16,9	+4,1	+ 17,1
1996	+4,8	+8,7	+1,3	+6,7	+6,0	+20,6	+3,5	+4,2
1997	-1,0	-4,9	+4,6	+9,2	+6,8	+21,9	+4,6	+10,1
1998	-2,2	-3,7	+4,9	+11,4	+4,8	+14,8	+3,8	+13,7
1999	-0,2	-5,5	+4,5	+6,6	+4,1	+6,9	+5,0	+16,1
2000	+3,1	+2,9	+6,2	+6,1	+5,6	+4,0	+4,9	+7,2

* Джерела: Fidrmuc, Schardax F. Increasing Integration of Applicant Countries into International Financial Markets: Implications for Monetary and Financial Stability// Focus on Transition. — 1999. — № 2. — P. 30; Statistical Annex // Focus on Transition. — 2000. — № 2. — P. 146; Backe P., Wojcik C. Developments in Selected Countries // Focus on Tran­sition. — 2000. — № 1. — P. 12, 16, 18, 25; Entwicklungen in ausgewalten Reformlandern // Berichte und Studien. — 2000. — № 3. — P. 87, 93, 95, 97.

В Україні в розподілі капіталовкладень за призначенням у 1990—1993 pp. простежувалась тенденція до зменшення їх частки в об'єкти виробничого призначення (показник змен­шився із 72 до 59 %), але надалі, у 1996—1999 pp., вона збіль­шилась до 67 %¹.

Хоча відсоток капіталовкладень в об'єкти виробничого призначення дещо нижчий від рівня, досягнутого в середині 80-х років XX ст. (73 %), його деяке збільшення можна було б трактувати як передумову відновлення економічного зростання. Водночас технологічна структура капіталовкладень є далеко неоптимальною. Впродовж 1990—1998 pp. вартість будівель­них та монтажних робіт завжди перевищувала капітало­вкладення в устаткування, інструмент та інвентар. Виняток

'Статистичний щорічник України за 1995 рік. — К.: Техніка, 1996. — С 274.

Об'єктивна необхідність та реальний стан інвестування ... 29

становив лише 1994 p., коли видатки на активну частину капі­таловкладень становили 43 % від їхнього загального обсягу, на пасивну — 40 %. У 1999 р. частка активної частини дещо зменшилась (49 % проти 44 %у. Подолання загального еконо­мічного спаду потребує спрямування більшої частки капіта­ловкладень в устаткування, інструмент та інвентар порівняно з витратами на будівництво виробничих споруд.

На окрему увагу заслуговує галузева структура капітало­вкладень у вітчизняній економіці. За 1991—1999 pp. помітно збільшилась частка промисловості в загальному обсязі капіта­ловкладень — із 30,5 до 41,1 %. Хоча цей показник і не най­вищий за досліджуваний період (максимальне значення — 45,3 % — досягнуто в 1994 p.), проте він відчутно вищий від аналогічних значень для інших галузей економіки. Напри­клад, частка сільського господарства у структурі капітало­вкладень зменшилась більше ніж у 5 разів, будівництва — майже вдвічі.

Серйозні диспропорції простежуються і в розподілі капі­таловкладень між галузями промисловості. У 2000 p., як і в 1992 р., на перших позиціях була вугільна промисловість, част­ка капіталовкладень у яку незначно зменшилася, — з 19,5 до 18,2 % (табл. 1.10, див. с 33). Більше ніж удвічі зросла частка електроенергетики, в 4 рази — газової промисловості, в 1,5 раза — чорної металургії. Частка таких галузей, як хімічна і нафтохі­мічна промисловість та машинобудування, у загальному об­сязі капіталовкладень зменшується. Порівняно низькою є та­кож частка галузей, орієнтованих на виробництво споживчих благ. Наприклад, якщо частка харчосмакової промисловості зросла майже в 1,6 раза, то м'ясної зменшилась більше ніж удвічі, а легкої промисловості — більше ніж у 5 разів. Сумар­на частка цих галузей становила лише 14,8 % від загального обсягу капіталовкладень у 2000 p., що навіть менше від рівня 1992 р.

Розподіл капітальних вкладень у регіонах України також нерівномірний. Зафіксовано чітку тенденцію до концентрації капіталовкладень у промислово розвинутих регіонах. За 1991— 1999 pp. на місто Київ, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку,