1 Тенденції української економіки / Центр макроекономічного ана­лізу. — к., 1997. — Березень. — с 49.

Об'єктивна необхідність та реальний стан інвестування ... 21

приємств усіх форм власності, поширилися неплатежі та взаєм­на заборгованість усіх видів, у тому числі державна.

Суха статистика свідчить, що перехід до парадигми "стабілі­зації" не тільки не припинив протікання кризових явищ, а навпаки, спричинив їх посилення. Головний показник еконо­мічної ефективності — прибутковість — саме в часи "стабілі­зації" бурхливо знизився (табл. 1.4).

Таблиця 1.4. Збитковість в Україні¹, %

Рік	У цілому	Промисловість	Будівництво	Сільське господарство
1992	9,5	3,7	3,3	0,7
1993	8,3	4,0	3,6	1,0
1994	11,4	6,5	4,5	5,7
1995	22,2	11,5	9,8	28,3
1996	43,0	30,0	31,7	66,0
1997	53,4	45,1	44,6	80,1

Як і слід було очікувати, стабілізація за рахунок нестрим­ного позичання закінчилась крахом — після "успішного" 1997 р. економіку України струсила фінансова криза 1998 р.

На щастя, ця криза певною мірою стала очищувальною, саме після кризових потрясінь в українській економіці намітилося пожвавлення. Проте треба зазначити, що воно відбулося скорі­ше не завдяки сприянню урядової діяльності, а всупереч їй. Державна фінансова політика навіть після цієї кризи концеп­туально не змінилася, але уряд вже не може реалізувати вимо­ги власної концепції. Чомусь дуже швидко всі забули, що де­кларована програма В. Ющенка спиралася на отримання нових зовнішніх запозичень — майже 2 млрд дол. США у 2000 p. Схоже, його й призначили прем'єром з тих міркувань, що Захід з прихильності до В. Ющенка відновить фінансування. Але навіть заради "прихильності" жодного цента фінансових ін'єкцій не надійшло, і для виплати зовнішніх боргів НБУ здійснив масштабну грошову емісію, яка й стала стимулом економічно-

Терещенко О. Санація підприємств у світлі нового законодавства про фінансову неспроможність // Економіка України. — 2000. — № 11. — С 32.

22

Розділ 1

го пожвавлення. Ще раз нагадаємо, що це відбулось всупереч урядовим намірам.

Практично протягом останніх років фактичні дії україн­ського уряду прямо суперечать його ж прагненням. З року в рік декларується прагнення до стабільності гривні, до зменшення і повної ліквідації бюджетного дефіциту, покладаються надії на нові фінансові ін'єкції. При цьому жодна з декларованих цілей не досягається — МВФ не відновлює кредитів, НБУ не­впинно нарощує грошову масу, ціни зростають, але й економіка, саме тому, що держава виявилась нездатною утримати запла­новану "стабільність", виявляє ознаки пожвавлення.

Треба, нарешті, звести до одного знаменника теоретичну кон­цепцію, якою (на словах) керується уряд, з фактичними вимо­гами економіки. Україна потребує переходу від стримувальної до стимулювальної фіскально-бюджетної політики, бо інакше взагалі неможливо буде досягти навіть мінімального економіч­ного зростання. Далі ми в спеціальному параграфі розглянемо головну складову стимулювальної політики держави — гро­шову, яка, на нашу думку, має стати сприятливою для відро­дження інвестиційної активності в Україні.