5.2. Основні напрямки інвестиційної стратегії

Узагальнюючи, можна стверджувати, що проблема залучен­ня інвестиційних вкладень не є найголовнішою. Дієвість інве­стиційної діяльності як на мікро-, так і на макрорівні визна­чається ефективністю використання інвестиційних ресурсів. У цьому плані вирішальне значення мають результати госпо­дарської діяльності галузей, які забезпечують інвестиційний процес. їх технічний рівень, організація виробництва, розви­ток підприємницької активності, здатність до освоєння інно­вацій суттєво впливають на інвестиційний цикл, окупність і віддачу інвестиційних ресурсів.

Актуальні завдання інвестиційної політики

223

У недалекому минулому надмірне і навіть непотрібне наро­щування потенціалу будь-яких галузей, у тому числі витрат­них, ототожнювалося з успіхами в економічному розвитку. Як пам'ятається, кожна урочиста дата супроводжувалась рапор­тами про будівництво чи принаймні започаткування чого-не­будь грандіозного. Найбільш ефективний шлях розвитку еко­номіки пролягає через ресурсозберігаючу інвестиційну страте­гію. Економити необхідно не лише матеріально-технічні, тру­дові й фінансові ресурси, а й такий надзвичайно важливий ре­сурс, як час. Виграш у часі дає багато переваг і відкриває ве­ликі можливості в умовах інтегрованого розвитку світового господарства.

Для подолання економічного спаду необхідно змінити ак­центи в пріоритетах і формах інвестування. Треба оптимізува-ти структуру економіки країни, зменшити частку галузей ме­талургійної, важкої і військової промисловості, що у великих обсягах споживають природні ресурси, погіршують екологічну ситуацію, а продукція їх значною мірою вивозиться за межі України і не впливає на рівень життя населення. І навпаки, необхідно збільшувати частку наукомістких галузей з еколо­гічно чистими технологіями, легкої і харчової промисловості, переробних, галузей сільського господарства, сфери послуг.

Тільки структурна переорієнтація інвестицій дає можливість оптимізувати частку фонду нагромадження в складі національ­ного доходу, перебороти застарілі диспропорції, збалансувати економіку, досягти більш високого життєвого рівня населен­ня. Важливо також налагодити ефективний механізм інвес­тування науково-технічного прогресу, щоб не допустити відста­вання країни від світового рівня.

Науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки, що здійснюються в галузі капітального будівництва, мають дуже важливе значення в інвестиційному процесі, оскільки саме вони забезпечують науково-технічний рівень об'єкта, що спо­руджується. Як початкова частина стадії підготовки інвести­ційного циклу науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки посідають особливе становище між фундаменталь­ними науковими дослідженнями і проектно-дослідницьки­ми роботами, і тому можуть істотно впливати на темпи впро­вадження досягнень науково-технічного прогресу й ефек­тивність інвестування.

224

Розділ 5

У соціально-економічній і виробничо-технічній ситуації, що характерна для нових умов розвитку економіки України, ча­стина коштів, що будуть вивільнятися внаслідок реструктури­зації нагромадження, доцільно перерозподілити на користь стадії підготовки будівництва. Ефективність такого рішення підтверджує і світовий досвід. В Україні донедавна ціна про­екту становила не більш як 1—2 % вартості об'єкта¹ і не вра­ховувала належною мірою підготовку, що ускладнилася, до бу­дівництва і необхідність наявності альтернативних варіантів розробок. У найбільш розвинених країнах (США, Японія, ФРН та ін.) тільки на проектно-дослідницькі роботи витрачається 10—15 % загального обсягу капіталовкладень². У результаті за рахунок більш високої підготовки на новітній науково-тех­нічній основі інвестиційні процеси протікають ефективно, швидко, якісно.

Так, у США середня тривалість спорудження об'єктів у га­лузях переробної промисловості, торгівлі, фінансів, охорони здо­ров'я й освіти, послуг і житлового будівництва коливається від року до двох залежно від типу і розмірів об'єкта, що спору­джується³. Ще при проектуванні передбачається можливість майбутньої реконструкції і технологічного переозброєння про­мислових підприємств. З метою забезпечення при цьому міні­мальних обсягів і термінів робіт розробляються "гнучкі" про­екти (із гнучким генеральним планом забудови і споруджен­нями, що легко монтуються і демонтуються), уже завбачливо пристосовані до заміни устаткування і навіть незалежні від конкретної технології.

Природно, що більш детальна підготовка інвестиційного цик­лу вимагає більше часу і коштів, але це цілком виправдує себе внаслідок скорочення і здешевлення стадій будівництва й освоєння проектних потужностей. Крім того, величезні ресурси капітального будівництва набагато пізніше списуються з на­родногосподарського обліку (а в цей час вони працюють) і рані­ше повертаються у вигляді сучасних основних фондів і вироб­ничих потужностей.

¹ Шевчук В. Умови ефективного інвестування в будівництві. — К.: Будівельник, 1991. — С. 13.

² Там само.

³ Там само. — С. 15.

Актуальні завдання інвестиційної політики

225

Основними напрямками інвестиційної стратегії з погляду максимальної ефективності тепер і в найближчому майбутньо­му будуть поліпшення відтворювальної структури капітало­вкладень, підвищення частки витрат на технічне переозброєн­ня і реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшен­ня частки нового будівництва у виробничій сфері. Це забезпе­чить удосконалення технологічної структури капітальних вкла­день, збільшення в їх складі частки устаткування і, відповідно, скорочення будівельно-монтажних робіт.

Важливе місце серед складових ефективного інвестування займає формування тенденцій противитратного розвитку ви­робництва будівельних конструкцій, матеріалів і виробів у на­прямку зниження матеріаломісткості та підвищення інду­стріалізації будівництва. З 50-х років у радянському капіталь­ному будівництві адміністративним шляхом було закладено курс на переважне використання збірного залізобетону як основно­го конструкційного матеріалу практично у всіх видах будів­ництва — промислового, житлового, соціально-побутового, во-догосподарчого і т. д. Ніде у світі будівництво зі збірного залі­зобетону не набуло такого поширення. Воно супроводжується, крім усього, високими транспортними витратами, що нерідко досягають 50—60 % вартості споруд. Це дедалі збільшує "ви­тратний" характер будівництва.

Зрозуміло, розвиток матеріальної бази будівництва певною мірою має інерційний характер, і збірний залізобетон ще якийсь час зберігатиме своє місце, але питомі показники його викори­стання будуть мати неухильну тенденцію до зниження. Випе­реджальними темпами буде зростати використання сталевих будівельних конструкцій, особливо в комбінації з ефективним теплозберігаючим наповнювачем, а також конструкцій і ви­робів з алюмінієвих сплавів. їх використання приводить до зниження маси конструкцій, будинків і споруд, скорочення термінів будівництва, вивільнення трудових ресурсів, підви­щення якості.

Зростання ролі науково-технічного прогресу в розвитку капі­тального будівництва ставить перед проектуванням усе більш високі вимоги, оскільки тут впроваджуються наукові розроб­ки, від яких залежить майбутня ефективність об'єкта, що спо­руджується. У проектах мають ширше застосовуватися про­гресивні науково-технічні досягнення, ресурсо- й енергозбе-

15 — 2-3143

226

Розділ 5

рігаючі технології й устаткування, економічні об'ємно-плану­вальні рішення, передові мет^Д^и організації виробництва і праці. Необхідно впорядкувати мережу науково-дослідних, проектно-дослідницьких, конструкто-Р^ськ°-^технологічних організацій. Значного поширення мают^ набути варіантне проектування, більш глибоке пророблення технологічних, конструкторських, архітектурних рішень. На сТ^аД" розробки проектно-кошторис­ної документації можна досягти значної економії загальної вартості будівництва.

З метою вирішення житлової проблеми особливу увагу не­ обхідно приділити відроджеі*^ню цегельної промисловості та від­ новленню будинків з цегли, особливо односімейних котеджів. Перспективним є будівництв^{0 3} пористих блоків, для випуску яких неважко пристосувати потужності для виробництва збір­ ного залізобетону. Широкі можливості відкриває монолітне до­ мобудівництво, особливо на територіях підземного вуглевидо­ бутку, а також у районах КР^ИМУ і Карпат з унікальним ланд­ шафтом. Індустріальне мон^олітне домобудівництво дає змогу на 40 % зменшити витрати на створення виробничої бази, на 20 % витрати металу порівняно з великопанельним домо­ будівництвом, на 25 % — ґРУДОві витрати порівняно з будів­ ництвом житла із цегли¹.

Важливу роль у скороченні тривалості інвестиційного цик­лу і підвищенні його ефективності відіграє інфраструктурна ділянка будівельного комплЄ^ксУ- Необхідно змінити ремонтно-експлуатаційну базу, систе^У виробничо-технологічної комп­лектації, складське господарство та інші виробничі служби, що створюють нормативні умо#^и Д^ля будівництва. Більш високі вимоги висуваються і до кадрового потенціалу. Втілення в практику всіх складових виробничої концепції розвитку буді­вельного комплексу забезпечить потенційний перехід до ефек­тивного інвестування в екоі*^оміЦІ України.

Головним пріоритетом на цьому етапі розвитку для Украї­ни є особливо важливе, але водночас і надзвичайно складне в умовах економічної кризи і реструктуризації економіки, зав­дання збереження і подальшого нарощування власного науко­во-технічного потенціалу, щ° Д^ає змогу адаптувати досягнення

¹ Дедиков А.И. Инвестиции и структура экономики Украины. — Дн.: ПГАСиА, 1997. — С. 79.

Актуальні завдання інвестиційної політики

227

науки і техніки до потреб технологічного відновлення вироб­ництва. Велику складність нині становить завдання органі­зації власних науково-технічних досліджень, пов'язаних з ве­личезними фінансовими витратами. Вартість, наприклад, одного електронного мікроскопа сягає 0,5 млн дол. США, вартість ро­ботів середньої складності коливається від ЗО до 40 тис. дол. США, загальні витрати, пов'язані з розробкою і виробництвом доско­налих партій сучасних телефонних систем, досягають 400 млн дол. США і більше. Реально Україна в сучасних умовах може дозволити собі настільки значні витрати на НДДКР тільки в пріоритетних сферах. Частка витрат на НДДКР у валовому внутрішньому продукті розвинених країн у середньому стано­вить 2—4 %, України ж — менше 1 "/о¹.

Можливість технічного переозброєння виробництва і при­скорення темпів технічного прогресу в Україні пов'язана з використанням технічних, організаційних і виробничих до­сягнень економічно розвинених країн.

Вплив науково-технічної революції в цьому випадку супе­речливий. З одного боку, є можливість одержати в готовому вигляді зі світового ринку такі техніку, технологію, знання, що значно перевершують усі реальні можливості місцевого ви­робництва і можуть стати важливим фактором прискорення розвитку. З іншого боку, виникає технологічна залежність краї­ни, яка в подальшому може гальмувати поступ. Але без при­лучення до сучасного науково-технічного прогресу Україна залишиться в стані економічної відсталості, що буде неминуче зростати. Слід враховувати, що впровадження сучасної техніки і технології утруднене внаслідок нинішньої фінансової скру­ти, відсталої структури економіки.

В Україні неможливо домогтися піднесення економіки, спи­раючись на абсолютно найновіші досягнення науково-техніч­ного прогресу, — на це просто не вистачить фінансових ресур­сів. Забезпечити динамізм усього господарства за обмежених ресурсів можна, використовуючи технічні засоби, прогресивні стосовно наявного рівня розвитку продуктивних сил.

Важливим кроком у здійсненні реструктуризації україн­ської економіки є надання адресної фінансової допомоги нау­ковим установам і проектно-конструкторським організаціям,

За даними Держкомстату України.

15*

228

Розділ 5

що працюють над новітніми науково-технічними розробками, а також фінансової підтримки державним та іншим підприєм­ствам, діяльність яких стосується пріоритетних напрямків виробництва і свідчить про високу конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Необхідно виходити з принципу фінансової підтримки на­самперед життєздатних виробничих структур, підприємств і організацій, що вже адаптувалися до нових реалій економіч­ного життя, здатні ефективно використовувати кошти і на цій основі протягом найкоротшого часу збільшити обсяги вироб­ництва.

Особливого значення набуває питання перепрофілювання, консервації, а в окремих випадках і закриття неефективних виробничих структур. Має бути спрощена процедура банкрут­ства, мета якої — дати можливість кредиторам покрити свої збитки від діяльності банкрутів.

У забезпеченні широкої інтеграції фінансового і промис­лового капіталу й активізації інвестиційного процесу на цій основі особливого значення набувають фінансово-промислові групи, що мають відігравати істотну роль у вирішенні най­більш складних завдань економіки. Через них Україна завдя­ки потужностям відповідних галузей сама може виступати солідним інвестором за кордоном. її інвестиційний сектор уже сьогодні, а тим більше в майбутньому, здатен зайняти важ­ливі позиції на ринках інших країн. Насамперед у таких тра­диційним для нас галузях, як металургія, електроенергети­ка, гідротехнічне і гідромеліоративне будівництво, будівництво магістральних трубопроводів, автомобільних і залізничних ко­лій, морських портів і терміналів.

Головним в інвестиційному процесі має стати забезпечення оптимального використання наявних ресурсів за максимально можливих темпів зростання добробуту населення. Цільові на­станови щодо створення нових комплексів мають бути спря­мовані не обов'язково на досягнення самозабезпеченості щодо більшості видів споживаної продукції. Більш важливим є осво­єння нових перспективних і конкурентоспроможних вироб­ництв для використання переваг міжнародного поділу праці та поглиблення інтеграції у світову економічну структуру. Слід остаточно визначити, наприклад, чи нарощувати вироб­ництво всього асортименту споживчих товарів, чи закуповува-

Актуальні завдання інвестиційної політики

229

ти необхідні обсяги за рахунок доходів від збільшення екс­порту цукру.

Звичайно, слід прагнути до зменшення залежності країни від імпорту стратегічних ресурсів і товарів, поліпшення платіж­ного балансу за рахунок пріоритетного розвитку галузей і виробництв з випуску імпортозамінної продукції. У ряді галу­зей варто орієнтуватись на створення закінчених вертикально орієнтованих комплексів на базі більш поглибленої переробки сировини і випуску кінцевої продукції на рівні світових стан­дартів, тобто використати позитивні переваги великомасштаб­них виробництв.

Український ринок характеризується високим ступенем мо­нополізму, яскраво вираженою галузевою сегментативністю, з перевагою галузей важкої промисловості, технологічною від­сталістю і зношеністю виробничого апарату, екологічною й еко­номічною неефективністю виробництва, а також незадовіль­ним реагуванням господарюючих суб'єктів на ринкові сигна­ли у зв'язку з нерозвиненою ринковою інфраструктурою і пе­реважно неринковими стереотипами економічної поведінки людей. Усі ці явища нинішнього стану української економіки є обмежуючими факторами при розробці моделей розвитку на­родногосподарського комплексу.

Значний вплив на можливості й стратегію подальшого роз­витку економіки України мають соціально-політичні факто­ри. Перший пов'язаний з незадовільним матеріальним ста­ном населення і специфікою територіального розміщення ви­робничого потенціалу. Те, що істотна частка індустрії, причому переважно важкої і військово-промислового комплексу, розта­шована в східних і північно-східних регіонах України, роб­лять їх небезпечними з погляду посилення структурного без­робіття. Другий фактор пов'язаний з новими пріоритетами в зовнішньоекономічних зв'язках. "Відхід" України з ринків збуту в республіках колишнього СРСР і спроба переорієнтува­тися на ринки економічно розвинених держав зі збереженням колишньої ресурсно-сировинної залежності від країн СНД, на­самперед РФ, не тільки не сприяють більш швидким прогре­сивним зрушенням у нашій економіці, а й погіршують торго­вий і платіжний баланси України. Ці дві обставини мають бути враховані при розробці стратегії реформування економі­ки України і її реструктуризації в нових умовах.

230

Розділ 5

Необхідно забезпечити повну відкритість української еко­номіки, що буде сприяти подоланню монополізму, припливові інвестицій і матиме підтримку міжнародних фінансових інсти­туцій. Стимулювання структурно-інвестиційної діяльності ви­магає розширення грошового попиту на споживчому ринкові за рахунок нарощування державного фінансування соціаль­них потреб і вкладень у соціальні сфери. Така стратегія забез­печить довгострокові пріоритети соціально-економічного роз­витку, навіть якщо стане причиною певної регульованої ін­фляції. Поєднання інфляції і селективної державної підтрим­ки інвестиційної діяльності здатне забезпечити необхідні струк­турні зміни в економіці, а також в експорті й імпорті про­дукції.

Для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів за рахунок коштів державного бюджету варто розмежувати дер­жавний бюджет на дві частини: бюджет споживання і бюджет розвитку. Бюджет споживання має бути побудований за систе­мою нормативів, що визначають мінімум бюджетної забезпе­ченості в частині поточних і капітальних соціальних витрат на душу населення, а за деякими статтями — і щодо типів об'єктів витрат. Бюджетні доходи, одержувані понад норма­тивні обсяги, можуть цілком спрямовуватися на фінансуван­ня розвитку економіки.

Прискорений розвиток високоефективних галузей має по­єднуватися з позбавленням від неефективних виробництв, за­міною застарілих технологій на прогресивні ресурсозберігаю­чі технології, зниженням техногенного впливу на навколишнє середовище.

У базових галузях необхідно здійснити прискіпливий ана­ліз стану і перспектив розвитку виробництв, модернізація яких потребує істотної державної підтримки. До таких галузей вар­то віднести: електроенергетику, паливний комплекс, чорну і кольорову металургію, основну хімію, важке машинобудуван­ня, промисловість будівельних матеріалів.

У галузевих програмах для виробництв, що не витримують конкуренції, необхідно затвердити орієнтири примусового згор­тання обсягів, а також експортні квоти, установлювані з ура­хуванням перспективи реструктуризації конкретних підпри­ємств (виробництв). Розробку галузевих і внутрішньовиробни­чих програм реструктуризації варто доводити до набору кон-

Актуальні завдання інвестиційної політики

231

кретних проектів, що можуть фінансуватись як незалежно від державного бюджету, так і за його рахунок. Програми внутріш­ньовиробничої реструктуризації мають передбачати також пророблення тактики приватизації підприємств чи тільки зміну форми управління (корпоратизація), крім тих державних під­приємств, для яких на перехідний період доцільно відродити централізоване управління (казенні підприємства).

Для об'єднання інвестиційного потенціалу виробничих ком­плексів, що мають тісний взаємозв'язок із суміжними вироб­ництвами, підвищення ступеня переробки продукції і конку­рентоспроможності базових галузей економіки, доцільно ство­рювати об'єднання (консорціуми, фінансово-промислові гру­пи), до яких увійшли б як основні й обслуговуючі їх підприєм­ства галузі, так і пов'язані з ними тісними господарськими зв'язками підприємства інших галузей, а також фінансово-кредитні установи. Основними функціями цих об'єднань може бути інвестування у спільні проекти зі структурної перебудо­ви і диверсифікації виробництва, взаємне кредитування, здій­снення зовнішньоекономічної діяльності. Загальне управлін­ня консорціумами чи фінансово-промисловими групами може здійснюватися за допомогою спеціально створених банків (ін­вестиційних компаній) або холдингів, що будуть у їх складі. Контрольні пакети акцій цих підприємств (25—ЗО %), які на­лежать державі, також можуть передаватися у трастове ке­рування фінансово-кредитній установі, що входить до складу фінансово-промислової групи.

Розробка інвестиційних програм на галузевому рівні має передбачати і регіональний аспект. "Регіоналізація" може здій­снюватися шляхом розробки програм структурних змін в еко­номіці регіонів, потенційно небезпечних щодо безробіття, ство­рення більш сприятливого інвестиційного клімату в цих регіо­нах, розвитку інститутів, що сприяють структурно-інвестицій­ної діяльності й концентрації на пріоритетних напрямках ре­гіональних інвестиційних ресурсів.

В умовах браку коштів державного бюджету економіка має враховувати нестачу державних капітальних вкладень. Необ­хідно чітко визначити основну функцію державного інвесту­вання. Воно має служити своєрідним каталізатором зростан­ня приватних інвестицій та інвестицій приватного сектору.

232

Розділ 5

"Державні капітальні вкладення полегшують і стимулюють при­ватні інвестиції. Такий зв'язок є у всіх країнах"¹.

Немає необхідності спрямовувати прямі державні інвестиції в прибуткові підприємства і галузі, за винятком тих випадків, коли вимагаються значні, непосильні для приватного капіталу проекти з тривалим інвестиційним циклом. В основному, пря­мі державні вкладення мають надходити на об'єкти з більшою соціальною, ніж економічною, віддачею, а також у галузі ви­робничої інфраструктури (насамперед транспорт і зв'язок) і на підготовку кадрів для нових виробництв, тобто в розвиток тих сфер, що забезпечують активізацію приватних інвестицій.

Центр ваги державної інвестиційної діяльності має пере­міститися на регіональний рівень. Для цього необхідно наба­гато більшу частку бюджетних коштів залишати на місцях, особ­ливо там, де необхідно активізувати інвестиційну діяльність. Соціальні витрати місцевих бюджетів (поточні й капітальні), як і державного, слід перевести на тверду нормативну основу (у розрахунку на душу населення), а всю чи основну частину доходів бюджетів, понад мінімальні нормативні розміри, на­правляти на фінансування проектів структурної перебудови господарського комплексу. Ефективною формою може бути змішане фінансування регіональних проектів, коли державні інвестиції становлять, приміром, 40—50 % , а інша частина фі­нансується місцевими органами самоврядування і залученим приватним капіталом.

"Поступово розуміння того, яким чином структуризувати державне економічне втручання в співробітництві з фінансо­вими інститутами, національним і іноземним капіталом і со­ціальними класами при відході від централізованого плану­вання, стане ключовим для постсоціалістичного відновлення. Доти, поки знову уряди не навчаться відігравати істотну роль у розвитку і напрямку ринків, а також забезпеченні виробни­чої ефективності, економічна стагнація буде неминучою"².

Скорочення державних капітальних вкладень на економіч­ний і соціальний розвиток, а також проведення приватизації

¹ Тейлор Лэнс. Постсоциалистический переход с точки зрения эконо­ мики развития // Международная экономика и международные отно­ шения. — 1993. — № 1. — С. 62.

² Там само.

Актуальні завдання інвестиційної політики

233

державних підприємств буде потребувати розширення кола інституціональних інвесторів, фінансових посередників — ін­вестиційних фондів закритого і відкритого типу, галузевих і міжгалузевих холдингових компаній, регіональних асоціацій, довірчих товариств. У свою чергу стають актуальними функції органів державного управління програмами розвитку в регіо­нах з ліцензування цих інститутів, організації підготовки кадрів для них і атестації їх, сприяння у створенні мережі аудитор­ських і консультаційних фірм.

Як бачимо, основні напрямки бажаної інвестиційної стра­тегії держави загальновідомі — практично все, про що йшлося в цьому розділі, міститься і в державних програмах, і в декла­раціях політичних сил та партій тощо. Справа в тому, що всі народи мають досить конкретне уявлення про те, як жити доб­ре і заможно, у всіх народів побутує досить міцне — але не всі вміють його реалізувати. Отже, найбільш складним завдан­ням є не так формулювання мети, як розробка шляхів її до­сягнення і виявлення перепон на цих шляхах.

234

ТЕРМІНИ ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ

Аваліст — особа, що ручається за повний або частковий та своєчасний платіж за векселем шляхом прийняття на себе вексельного зобов'язання за чужим вексельним боргом. Аваліст відповідає так само, як і особа, зобов'язання якої він забезпечив [16^і].

Аваль — 1) надпис про забезпечення платежу за векселем; 2) забезпечення платежу за векселем [16].

Авалювання — прийняття будь-якою особою зобов'язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'я­заних за векселем осіб при неоплаті векселя платником у строк або у разі неможливості одержати платіж за вексе­лем у строк [16].

Авізуючий банк — банк, який за дорученням банку-емітента авізує (сповіщає) акредитив бенефіціару без будь-якої від­повідальності за його оплату [15].

Акредитив — договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акре-

¹ У дужках наприкінці визначення — номер з переліку правових актів, поданих після словника окремим списком.

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

235

дитива) або від свого імені проти документів, які відповіда­ють умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) бан­ку здійснити цей платіж [15]. Активи Інституту спільного інвестування — сукупність май­на, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування [11].

Активи платника податків — кошти, матеріальні та немате­ріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського ві­дання [9].

Активні рахунки у цінних паперах — рахунки у цінних па­перах, що відкриваються Депозитарною установою згідно з її регламентом та/або її внутрішнім положенням про де­позитарну діяльність та чинним законодавством з метою забезпечення депозитарного обліку депозитарних активів, зокрема, для відображення місця їх знаходження (зберіган­ня) та стану випуску цінних паперів [19].

Акцепт — 1) згода на оплату або гарантування оплати доку­ментів [15]; 2) засвідчена підписом трасата або іншої особи (посередника в акцепті) згода оплатити переказний вексель у тому вигляді, в якому він пред'явлений до платежу. Ак­цепт має бути безумовним. Він має бути надписаний на век­селі і може складатися лише з підпису трасата на лицьовому боці векселя. Акцепт трасата може бути обмежений части­ною вексельної суми. Якщо за час від акцепту до пред'яв­лення векселя до платежу в текст векселя були внесені змі­ни без згоди акцептанта, останній відповідає згідно з умова­ми наданого ним акцепту [16].

Акцептант — особа, яка бере на себе зобов'язання платежу за переказним векселем (трасат або посередник в акцепті). Акцептант відповідає згідно з умовами свого акцепту [16].

Акцептування (акцептація) — проставлення на векселі ак­цепту [16].

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що за­свідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного то­вариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власни­кові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а

236

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонер­ного товариства [6].

Алонж — додатковий аркуш паперу, що додається до векселя для проставлення надписів. Використовується у разі, якщо на зворотному боці векселя немає вільного місця для вико­нання надписів [16].

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів —

поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлен­ня або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відраху­вань [1].

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий сана­цією, ліквідатор) — фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали арбітражного суду. Одна і та ж особа може викону­вати функції арбітражного керуючого (розпорядника май­на, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях прова­дження у справі про банкрутство відповідно до вимог Зако­ну "Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом". У разі коли арбітражному суду не запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого у вста­новленому Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку арбітраж­ний суд має право призначити арбітражним керуючим пра­цівника державного органу з питань банкрутства за подан^: ням останнього [9].

Аукціон — конкурсний спосіб організації торгівлі, згідно з яким купівля-продаж цінних паперів здійснюється броке­ром/дилером у заздалегідь визначений час методом нако­пичення та одночасного виконання замовлень на купівлю і продаж цінних паперів (онкольний аукціон) або безперерв­ного виконання замовлень, поданих в усній та/або пись­мовій формі за ціною, що змінюється протягом торговель­ної сесії чи біржового дня (безперервний аукціон) [18].

Афілійована особа інвестиційного фонду чи інвестиційної компанії — інвестиційний керуючий, засновники, а також учасники, кожен з яких володіє не менш як 25 відсотками інвестиційних сертифікатів [17].

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

237

Баланс випуску цінних паперів у системі реєстру іменних цінних паперів — стан обліку цінних паперів одного ви­пуску (категорії), за якого кількість іменних цінних па­перів, що обліковуються на емісійному рахунку емітента, дорівнює сумарній кількості іменних цінних паперів даного випуску (категорії), що обліковуються на всіх особових ра­хунках, відкритих у системі реєстру цього емітента [20].

Банк — 1) юридична особа, яка на підставі ліцензії Націо­нального банку України здійснює діяльність з залучення вкладів від фізичних та юридичних осіб, ведення рахунків і надання кредитів на власних умовах [4]; 2) установа, яка здійснює банківську діяльність і має статус юридичної осо­би [16].

Банк-емітент — банк, що відкрив акредитив або здійснив емі­сію цінних паперів, платіжних карток, або видав розрахун­ковий чек (чекову книжку) [15].

Банківське регулювання — одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принци­пи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського зако­нодавства [4].

Банківський нагляд — система контролю та активних впо­рядкованих дій Національного банку України, спрямованих на на забезпечення дотримання банками та іншими фінансо­во-кредитними установами у процесі їх діяльності законо­давства України і встановлених нормативів, з метою забез­печення стабільності банківської системи та захисту інте­ресів вкладників [4].

Банківські метали — золото, срібло, платина, метали платино­вої групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповід­но до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцін­них металів [4].

Банківські реквізити — номер банківського рахунка, назва установи банку, її код (МФО) [20].

Банк платника/одержувача/стягувача — банк, що обслуговує платника/одержувача/стягувача [15].

238

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

Банкрутство — визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задоволь­нити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [9].

Бартер (товарний обмін) — господарська операція, яка перед­бачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в резуль­таті яких не передбачається зарахування коштів на рахун­ки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) [1].

Безготівкові розрахунки — перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а та­кож перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводять­ся банком на підставі розрахункових документів на папе­рових носіях чи в електронному вигляді [15].

Бездокументарна форма цінного паперу — здійснений збері-гачем обліковий запис, який є підтвердженням права влас­ності на цінний папір [5].

Безнадійна заборгованість — заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

заборгованості за зобов'язаннями, за якою минув строк позовної давності;

заборгованості, яка виявилася непогашеною внаслідок не­достатності майна фізичної чи юридичної особи, оголоше­ної банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;

заборгованості, яка виявилася непогашеною внаслідок не­достатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переда­ного у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусово­го стягнення іншого майна позичальника не привели до пов­ного покриття заборгованості;

заборгованості, стягнення якої стало неможливим у зв'яз­ку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законо­давством;

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

239

простроченій заборгованості померлих фізичних осіб, а та­кож визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, по­мерлими або недієздатними, а також прострочена заборго­ваність фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі [1].

Безоборотний індосамент — передаточний індосамент, за яким індосант знімає з себе будь-яку відповідальність за векселем. Включає в себе застереження "Без обороту на мене", "Без відповідальності" або інше рівнозначне засте­реження [16].

Безоплатно надані товари (роботи, послуги) — це:

товари, що надаються платником податку згідно з дого­ворами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріаль­них цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відпові­дальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті [1]. Безперервність ряду індосаментів — полягає у тому, що через послідовний ряд індосаментів кожний індосат одержав век­сель за іменним індосаментом на власне ім'я, бланковим або індосаментом на пред'явника [16].

Безповоротна фінансова допомога — це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з догово­рами дарування, іншими подібними договорами, які не пе­редбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредито­ру позичальником після списання такої безнадійної забор­гованості;

сума заборгованості платника податку перед іншою юри­дичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

кредит або депозит, наданий платнику податку без вста­новлення строків повернення його основної суми, за винят­ком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депо­зитів до запитання у банківських установах [1].

240

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

Безспірне стягнення (безакцептне списання) коштів — спи­сання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди плат­ника на підставі документів, передбачених законами [15].

Безспірні вимоги кредиторів — вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконав­чими документами чи розрахунковими документами, за яки­ми відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника [9].

Безстрокові цінні папери — це цінні папери, які не мають встановленого строку погашення чи мають строк погашення більше 10 років з моменту їх емісії (випуску) або згідно з умовами емісії передбачають право емітента приймати од­ноособове рішення про продовження строку погашення (ліквідації) таких цінних паперів, незалежно від загально­го строку дії таких цінних паперів [1].

Безумовна операція з управління рахунком у цінних папе­рах — списання, зарахування або переказ цінних паперів на рахунку у цінних паперах власника без його розпоря­дження під час проведення емітентом операцій з цінними паперами, а також у зв'язку із зміною дієздатності, закін­чення терміну прав користування внаслідок передачі цінних паперів у спадщину та у інших випадках, які передбачені чинним законодавством [19].

Бенефіціар — особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив [15].

Біржова операція — дії, які здійснюють брокери/дилери та/або фахівці біржі в процесі укладення біржової угоди (збір замовлень, їх узагальнення та класифікація, котирування та оголошення курсу на біржовий товар, звірення параметрів угоди тощо) [18].

Біржова послуга — послуга, яка надається клієнтам біржею або членами біржі з метою задоволення їх потреб, пов'яза­них з біржовою торгівлею (інформування, консультування, арбітражне та технічне обслуговування тощо) [18].

Біржова рада — орган управління біржею, який обирається загальними зборами біржі на визначений строк і здійснює свої функції в межах компетенції, визначеної статутом біржі [18].

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

241

Біржова торгівля — організоване укладення цивільно-право­вих угод, які ведуть до зміни права власності на цінні папе­ри з обов'язковою наявністю у організатора торгівлі єдино­го торговельного залу і правил торгівлі для осіб, що мають виключне право на укладення цих угод за свій рахунок для іншої особи [18].

Біржове брокерське місце — засвідчене володінням акцією акціонера біржі чи іншим способом, визначеним статутом та/або правилами біржі право на здійснення біржової торгівлі в торговельному залі або в електронній торговель­но-інформаційній мережі біржі, а також право на участь в управлінні біржею, якщо це передбачено правилами [18].

Біржове замовлення — визначений правилами біржі письмо­вий (на спеціальному бланку) або усний спосіб оголошення брокером/дилером відкритої пропозиції на купівлю чи про­даж цінних паперів, який є достатньою підставою для котиру­вання та/або прийняття біржової угоди до виконання [18].

Біржовий бюлетень — офіційне видання біржі, у якому публі­куються курси цінних паперів та супровідна інформація, яка не може бути віднесена до конфіденційної або до такої, що згідно з чинним законодавством не підлягає розголо­шенню [18].

Біржовий день (торговельна сесія) — визначений правилами біржі робочий день або період часу, протягом якого відбу­вається біржовий аукціон і фіксуються біржові курси, на рівні яких розпочинається укладення біржових угод на на­ступному аукціоні [18].

Біржовий індекс — середній показник біржової активності, який узагальнює динаміку цін на цінні папери і свідчить про зміни в рівні цін за певний час [18].

Біржовий контракт — договір про виконання угоди щодо по­ставки біржового товару проти оплати коштів, укладення якого є можливим лише між членами біржі за формою, вста­новленою правилами біржі [18].

Бланковий індосамент — індосамент без зазначення визначеної особи, за яким векселедержатель передає всі права придба-вачу векселя. Бланковий індосамент може складатися лише з підпису векселедержателя. Вексель, який підлягає оплаті

16 — 2-3145

242

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

наказу з проставленим бланковим індосаментом, підлягає оплаті пред'явнику і може бути переданий у подальшому шляхом простого передавання самого векселя до того часу, доки не буде вчинений повний індосамент.

Векселедержатель може перетворити бланковий індоса­мент у повний, виконавши над підписом бланкового індо­санта вказівку на визначену особу.

Щоб бути дійсним, бланковий індосамент має бути вчине­ний на звороті векселя [16].

Блокування іменних цінних паперів — операція реєстроутри-мувача щодо припинення реєстрації переходу права влас­ності на іменні цінні папери, обтяжені зобов'язаннями, що обмежують обіг на визначений строк та/або до настання пев­ної події [20].

Боржник — суб'єкт підприємницької діяльності, неспромож­ний виконати свої грошові зобов'язання перед кредитора­ми, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після на­стання встановленого строку їх сплати [9].

Брокер — фізична особа, яка є уповноваженою особою брокер­ської контори або учасника торговельно-інформаційної си­стеми, що здійснює цивільно-правові угоди щодо цінних па­перів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх по­ставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів [18].

Брокерська контора — окремий підрозділ члена біржі, що за­реєстрований на біржі [18].

Бюджетне відшкодування — сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною спла­тою податку у випадках, визначених Законом "Про пода­ток на додану вартість" [2].

Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами [1].

Валові витрати виробництва та обігу — сума будь-яких ви­трат платника податку у грошовій, матеріальній або немате-

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

243

ріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості то­варів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використан­ня у власній господарській діяльності [1].

Валютна позиція — співвідношення вимог та зобов'язань бан­ку в іноземній валюті. За їх рівності позиція вважається закритою, за нерівності — відкритою. Відкрита позиція є короткою у разі, якщо обсяг зобов'язань за проданою валю­тою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов'язань [4].

Валютний дериватив — стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валютну цінність на обумов­лених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу ва­лютних деривативів установлюються Національним бан­ком України [1].

Валютні цінності — матеріальні об'єкти, визначені законодав­ством України про валютне регулювання як засоби валют­но-фінансових відносин [4].

Варіаційна маржа — грошова сума, яка має бути нарахована на кліринговий рахунок учасника біржової торгівлі термі­новими контрактами або списана з цього рахунку за під­сумками клірингу щодо кожного біржового дня (торговель­ної сесії) [18].

Вартість чистих активів Інституту спільного інвестування —

величина, що визначається як різниця між сумою активів інституту спільного інвестування з урахуванням їх ринкової вартості і розміром зобов'язань інституту спільного інве­стування [11]. Введення до продажу — визначена правилами біржі чи торго­вельно-інформаційної системи процедура встановлення бро­кером/дилером мінімальної ціни, за якою він згоден прода­ти свої цінні папери протягом біржового дня (торговельної сесії) або в режимі постійного котирування [18].

Векселедавець — особа, яка видала вексель [16].

Векселедержатель — особа, яка володіє векселем на підставі чинного законодавства (у разі правонаступництва, як розпо­рядник майна, викупу з конкурсної маси тощо). Векселе­держатель — особа, яка володіє векселем, що виданий або

іб*

244

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред'яв­ника, або ж шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав [16].

Вексель — безумовне грошове зобов'язання, за яким одна особа зобов'язана сплатити іншій визначену суму коштів у ви­значений строк, правовий статус якого регулюється законо­давством про вексельний обіг [16].

Вексельні реквізити — обов'язкові елементи тексту, що в су­купності становлять вексельне зобов'язання, яке регулю­ється нормами законодавства про вексельний обіг [16].

Взаємний фонд інвестиційної компанії — філіал, який від імені інвестиційної компанії здійснює спільне інвестування [17].

Видача векселя — первісне вручення векселя, складеного од­нією особою на користь іншої особи — векселедержателя або ремітента [16].

Види іноземних інвестицій. Іноземні інвестиції можуть здій­снюватися у вигляді: іноземної валюти, що визнається кон­вертованою Національним банком України; валюти Украї­ни — при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до зако­нодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи); будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'я­заних з ним майнових прав; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті; грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'я­зань, які гарантовані першокласними банками і мають вар­тість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з закона­ми (процедурами) країни інвестора або міжнародними тор­говельними звичаями; будь-яких прав інтелектуальної вла­сності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або між­народними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, ко­рисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо; прав на здійснення господарської діяльності,

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

245

включаючи права на користування надрами та використан­ня природних ресурсів, наданих відповідно до законодав­ства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інве­стора або міжнародними торговельними звичаями; інших цінностей відповідно до законодавства України [14].

Визначено-доміцильований вексель — доміцильований век­сель, в якому векселедавцем зазначені не тільки місце пла­тежу, що відрізняється від місцезнаходження платника, але й третя особа, яка здійснить платіж — доміциліат [16].

Виконуючий банк — банк, який за дорученням банку-емітен-та здійснює платіж проти документів, визначених в акреди­тиві. Виконуючий банк залежно від операції за акредити­вом, виконання якої доручено йому банком-емітентом, та­кож може бути авізуючим банком [15].

Викуп цінних паперів Інституту спільного інвестування —

сплата емітентом інвестору вартості частини чистих ак­тивів Інституту спільного інвестування пропорційно до кіль­кості цінних паперів Інституту спільного інвестування, що належать інвесторові, з припиненням права власності інве­стора на ці цінні папери [11].

Виписка з реєстру іменних цінних паперів — письмовий до­кумент встановленого зразка, що підтверджує запис у реє­стрі власників іменних цінних паперів щодо власника та належних йому іменних цінних паперів або щодо номіналь­ного утримувача та переданих йому для знерухомлення імен­них цінних паперів власників. Виписка видається реєстро-утримувачем [20].

Випуск цінних паперів — зареєстрована у встановленому по­рядку сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером, що можуть мати різні умови емісії, але надають однакові права [5].

Випуск цінних паперів — сукупність цінних паперів одного емітента певного виду та однієї номінальної вартості, що забезпечує їх власникам однаковий обсяг прав і можливість мати однакові умови розміщення на фондовому ринку від­повідно до порядку, встановленого законодавством про цін­ні папери, Законом "Про інститути спільного інвестування

246

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

(пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" та Держав­ною комісією з цінних паперів та фондового ринку [11].

Витрати — це сума коштів або вартість майна, сплачена (нара­хована) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої за­боргованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким при­дбанням [1].

Відкрита підписка — розміщення цінних паперів шляхом від­критого продажу; відкритий продаж — відчуження цінних паперів особам, коло яких заздалегідь не визначене. Будь-яке відчуження цінних паперів з використанням прилюд­ної пропозиції вважається відкритим продажем [11].

Відкритий інвестиційний фонд — фонд, який випускає інве­стиційні сертифікати з зобов'язанням перед учасниками щодо їх викупу. Відкриті інвестиційні фонди створюються на не-визначений строк і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною деклара­цією інвестиційного фонду [17].

Відкритий ринок — ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є пер­винними кредиторами та позичальниками, і коли кошти вна­слідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента. Ви­користовується центральними банками для купівлі-прода­жу, як правило, короткострокових державних цінних па­перів з метою регулювання грошової маси. Внаслідок купівлі збільшується вкладення коштів в економіку, внаслідок про­дажу — зменшується [4].

Відокремлений спосіб зберігання цінних паперів — спосіб, згідно з яким зберігач цінних паперів зобов'язаний збері­гати та вести облік сертифікатів цінних паперів із зазна­ченням їх номерів чи інших індивідуальних ознак [5].

Відповідальне зберігання — господарська операція платника податку, що передбачає передання згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих мате-

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

247

ріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик [1].

Відповідальний виконавець — працівник банку, який відпо­відно до своїх службових обов'язків має повноваження вчи­няти від імені банку певні дії, пов'язані із здійсненням роз­рахунків [15].

Відповідний рахунок — відповідний позабалансовий рахунок — рахунок, призначення якого відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку ко­мерційних банків України, що затверджена постановою прав­ління Національного банку України від 21.11.97 № 388, відповідає економічній суті операції, що за ним відобража­ється [15].

Відсилання — щодо письмового повідомлення означає здати на пошту або для доставки іншим звичайним способом зв'язку, сплативши встановлені поштові збори або вартість доставки і зазначивши належну адресу, а при відсиланні документа — зазначивши адресу, зазначену на самому до­кументі або обумовлену іншим способом [16].

Власник рахунка в банку — особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому [15].

Внутрішня ціна промислово-фінансової групи — ціна, за якою реалізується проміжна продукція промислово-фінансової групи [8].

Врахування векселя — кредитна операція, що полягає у при­дбанні векселя виключно банком до настання строку плате­жу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дискон­том [16].

Гарантійний внесок — застава, внесена коштами учасника бір­жової торгівлі чи торгівлі на організаційно оформленому позабіржовому ринку (як учасника торговельно-інформа­ційної системи), яка необхідна для відкриття позиції [18].

Глобальний сертифікат — документ, оформлений на весь ви­пуск цінних паперів у бездокументарній формі, крім при­ватизаційних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки май­на державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, який підтверджує право на здійснення

248

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

операцій з цінними паперами цього випуску в Національ­ній депозитарній системі [5].

Головне підприємство промислово-фінансової групи — під­приємство, створене відповідно до законодавства України, яке виробляє кінцеву продукцію промислово-фінансової гру­пи, здійснює її збут, сплачує податки в Україні та офіційно представляє інтереси промислово-фінансової групи в Украї­ні та за її межами. Головне підприємство промислово-фі­нансової групи втрачає право на будь-які пільги з питань оподаткування, яке воно мало або може мати згідно з чин­ним законодавством України [8].

Господарська діяльність — будь-яка діяльність особи, направ­лена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або не­матеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти за­значену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи [1].

Грошове зобов'язання — зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-пра­вового договору та на інших підставах, передбачених ци­вільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити борж­ник, визначаються на день подачі в арбітражний суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом "Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом". До скла­ду грошових зобов'язань боржника не зараховуються не­устойка (пеня, штраф), визначена на день подання заяви до арбітражного суду, а також зобов'язання, що виникли вна­слідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, зобо­в'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання пе­ред засновниками (учасниками) боржника — юридичної осо­би, що виникають з такої участі [9].

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

249

Грошовий сурогат — будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, ви­пущені в обіг не Національним банком України і виготов­лені з метою здійснення платежів у господарському обороті [4].

Грошово-кредитна політика — комплекс заходів у сфері гро­шового обігу та кредиту, направлених на регулювання еко­номічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зай­нятості населення та вирівнювання платіжного балансу [4].

Гудвіл — нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового ком­плексу, що виникає внаслідок використання кращих управ­лінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підля­гає амортизації і не враховується у визначенні валових ви­трат платника податку [1].

Дамно — особлива комісія за інкасування іногородніх доку­ментів, яка включає в себе комісійну плату банку своєму кореспонденту і власні витрати банку на організацію і про­ведення операції з інкасування іногородніх документів [16].

Дата валютування — дата закінчення періоду валютування, яка обумовлюється договором між платником та одержу­вачем коштів. Період валютування — проміжок часу між датою надходження в банк розрахункового документа на списання коштів і датою, на яку списані кошти зарахову­ються на рахунок одержувача і переходять у його власність. Період валютування не може перевищувати трьох робочих днів [15].

Дата закриття реєстру іменних цінних паперів — дата, що призначається у зв'язку з передачею системи реєстру від одного реєстроутримувача до іншого. Починаючи з цієї дати і до закінчення процедури передачі у системі реєстру зупи­няється виконання будь-яких операцій [20].

Дата обліку реєстру іменних цінних паперів — дата, що при­значається або органом управління емітента, або його вико­навчим органом, або особою (групою осіб), яка призначає по­зачергові загальні збори емітента згідно з чинним законо­давством, або Комісією за станом, на яку необхідно скласти

250

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

реєстр у паперовій формі, з прошитими та пронумерованими сторінками, засвідчений підписами посадових осіб та скріпле­ний печаткою реєстроутримувача [20]. Девізна валютна політика — політика регулювання валютно­го курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти [4].

Депозит (вклад) — кошти, які надаються фізичними чи юри­дичними особами в управління резиденту, визначеному фі­нансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент. Залучення депо­зитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощад­них (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депо­зитних операцій встановлюються: для банківських депо­зитів — Національним банком України відповідно до за­конодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ — державним органом, визначеним законом.

До депозитів не належать суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобов'язань однієї сторони догово­ру перед іншою [1].

Депозитарій інвестиційного фонду — юридична особа, яка здійснює відповідальне зберігання активів, обслуговування операцій з активами інвестиційного фонду та облік руху активів на підставі депозитного договору [17].

Депозитарій цінних паперів — юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів [5].

Депозитарна діяльність — надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування опе­рацій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування опе­рацій емітента щодо випущених ним цінних паперів [5].

Депозитарна операція — сукупність дій депозитарної устано­ви щодо здійснення нею депозитарної діяльності згідно з чинним законодавством [19].

Депозитарна установа — зберігач або депозитарій цінних па­перів [20].

Депозитарний договір — договір між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

251

рахунки у цінних паперах, на яких відображаються опе­рації з цінними паперами, переданими зберігачем [5].

Депозитарний облік — 1) облік цінних паперів на рахунках власників цінних паперів у зберігачів або облік на рахун­ках у цінних паперах, який здійснює депозитарій для збері­гачів та емітентів [5]; 2) облік цінних паперів на рахунках власників цінних паперів у зберігачів або облік на рахун­ках у цінних паперах, який здійснює депозитарій для збері­гачів та емітентів.

Депозитарний облік передбачає аналітичний та синтетич­ний облік цінних паперів на рахунках у цінних паперах, на яких відображаються обіг цінних паперів, обмеження щодо обігу цінних паперів, переміщення депозитарних активів. При проведенні депозитарного обліку постійно має забезпе­чуватися дотримання депозитарного облікового балансу між обсягом розміщених в депозитарних установах депозитар­них активів та розподілом цінних паперів, що становлять ці депозитарні активи, між депонентами (клієнтами) депо­зитарної установи [19].

Депозитарні активи — знерухомлені цінні папери, випущені у документарній формі, глобальні сертифікати цінних па­перів, що підтверджують випуск цінних паперів у бездоку-ментарній формі, які передані на зберігання до депозитарію, записи депозитаріїв на кореспондентських рахунках у цін­них паперах в інших депозитаріях, крім власних, а також записи зберігачів стосовно депонованих до депозитарію на зберігання знерухомлених цінних паперів та/або бездоку-ментарних цінних паперів [19].

Депонент — юридична або фізична особа, яка користується послугами зберігача на підставі договору про відкриття ра­хунка в цінних паперах [5].

Депонування цінних паперів — передача власником належ­них йому цінних паперів зберігачу або передача цінних паперів зберігачем до депозитарію, або передача емітен­том глобального сертифіката власного випуску цінних па­перів до депозитарію для здійснення депозитарної діяль­ності [19].

Державне регулювання ринків фінансових послуг — здій­снення державою комплексу заходів щодо регулювання та

252

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інте­ресів споживачів фінансових послуг та запобігання кризо­вим явищам [10]. Державні послуги — будь-які платні послуги, обов'язковість отримання яких встановлюється законодавством та які на­даються фізичним чи юридичним особам органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування та ство­реними ними установами і організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. До терміну "дер­жавні послуги" не включаються податки, збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподат­кування" [1].

Дериватив — стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типо­ва) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу вста­новлюються законодавством [1].

Дивіденди — платіж, який провадиться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоратив­них прав, емітованих такою юридичною особою, у зв'язку з розподілом частини її прибутку.

До дивідендів не включаються виплати юридичної особи, пов'язані зі зворотним викупом акцій, часток (паїв), рані­ше емітованих такою юридичною особою [1].

Дилер — фізична особа, яка є уповноваженою особою брокер­ської контори або учасником торговельно-інформаційної системи, що здійснює цивільно-правові угоди щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику від свого імені та за свій раху­нок з метою перепродажу третім особам [18].

Дисконт — різниця між повною (номінальною) сумою векселя та сумою, що сплачена при придбанні векселя, за умови, що остання сума менша від повної (номінальної) [16].

Дисконтна валютна політика — зниження або підвищення Національним банком України процентних ставок за кре­дит з метою регулювання попиту і пропозиції на позичко­вий капітал [4].

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

253

Діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних па­перів (реєстраторська діяльність) — професійна діяльність на ринку цінних паперів, яка передбачає отримання Дозволу Комісії та включає збирання, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних, які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів та власників, а також виконання інших функцій, визначених Положенням "Про порядок ведення реєстрів вла­сників іменних цінних паперів" [20].

Добросовісний векселедержатель — векселедержатель, який придбав вексель добросовісно, тобто був неінформований про можливі обставини (насильство, примушення, обман, помилка, підробка тощо), які призвели до порушення правомірності видачі або передавання векселя [16].

Довгостроковий договір (контракт) — будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матері­альних цінностей, що входитимуть до складу, основних фон­дів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монта­жем (послуг типу "інжиніринг", науково-дослідних і дослід­но-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо та­кий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отри­мання авансу (передоплати) [1].

Довіритель — сторона угоди (договору), від імені і за рахунок якої банку доручається проведення операції з векселем (век­селями) [16].

Договір про відкриття рахунка в цінних паперах — договір між власником цінних паперів та обраним ним зберіга-чем про передачу власником належних йому цінних па­перів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності [5].

Договір про кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів — договір між фондовою біржею або учасниками організаційно оформленого позабіржового ринку та обра­ним ними депозитарієм про здійснення клірингу та розра­хунків за угодами щодо цінних паперів [5].

Договір про обслуговування емісії цінних паперів — договір між емітентом та обраним ним депозитарієм про обслуго-

254

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

вування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів [5].

Документарна форма цінного папера — сертифікат цінних паперів, що містить реквізити відповідного виду цінних па­перів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та за­свідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами [5].

Доміциліант — платник за векселем, який уповноважує домі­циліата здійснити платіж за векселем у місці доміциляції — місцезнаходженні доміциліата. Місцезнаходження платни­ка і доміциліата різні. Право доміцилювати вексель, тобто визначати особливе місце платежу (населений пункт, від­мінний від місцезнаходження особи, яка зазначена як плат­ник за векселем), належить виключно векселедавцю як у простих, так і в переказних векселях [16].

Доміциліат — особа, яка виступає особливим платником за векселем за дорученням і за рахунок доміциліанта. Міс­цезнаходження такої особи і доміциліанта різні [16].

Доміцильований вексель — вексель, в якому зазначено особ­ливе місце платежу, що відрізняється від місцезнаходжен­ня особи, яка зазначена як платник за векселем [16].

Доміциляційна формула — зазначення на векселі, що обумов­лює особливе місце платежу, яке відрізняється від місце­знаходження особи, яка зазначена як платник за вексе­лем. Учиняється векселедавцем [16].

Доміциляція — призначення за векселем особливого місця платежу, відмінного від місцезнаходження особи, яка зазна­чена як платник за векселем, шляхом проставлення домі-циляційної формули. При складанні векселя векселедавець може зазначити не тільки особливе місце платежу, але й особу, яка оплатить вексель у місці доміциляції. Якщо така особа не зазначена, то це означає, що її може визначити тра­сат при акцепті. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант сам виконає платіж у місці доміциляції [16].

Досудова санація — система заходів щодо відновлення пла­тоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шля­хом реорганізаційних, організаційно-господарських, управ-

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

255

лінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство [9].

Доходи — сума коштів або вартість майна, отримана платни­ком податку від продажу, обміну або інших способів відчу­ження цінних паперів та деривативів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних ак­тивів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням [1].

Доходи з джерелом їх походження з України — будь-які до­ходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи про­центи, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних до­ходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) май­на, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад тран­спорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, до­ходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Укра­їні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на стра­хування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ри­зиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спе­ціалізованих ліцензійних митних складах тощо) [1].

Дочірнє підприємство — підприємство, що створюється техно­логічним парком для виконання інвестиційних та іннова­ційних проектів і випуску інноваційної продукції, єдиним засновником і власником якого є технологічний парк [14].

Електронна торговельно-інформаційна мережа — 1) сукуп­ність програмно-технічних засобів, що використовуються фондовою біржею чи організаційно оформленим позабір-жовим ринком для забезпечення укладення угод щодо цін­них паперів [5]; 2) електронна система, що зв'язує торговців цінними паперами в різних місцях і дає їм змогу обмінюва­тися котируваннями і укладати угоди без будь-яких затри­мань у часі [18].

256

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

Емісійний дохід — сума перевищення доходів, отриманих під­приємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав) [1].

Емітент цінних паперів — юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'яз­ки, що випливають з умов їх випуску [6].

Законний векселедержатель — векселедержатель, який об­ґрунтовує своє право володіння векселем на підставі зако­нодавства про вексельний обіг. Законним векселедержате­лем визнається особа, яка може довести своє право вимоги за векселем на підставі самого векселя. Такою визнається особа, чиє право ґрунтується на безперервному ряді індоса­ментів. Законний векселедержатель зобов'язаний поверну­ти вексель попередньому власнику векселя лише у тому разі, якщо придбав вексель недобросовісно або при при­дбанні векселя здійснив грубу необережність [16].

Закритий інвестиційний фонд — фонд, який здійснює випуск інвестиційних сертифікатів без взяття зобов'язань про їх викуп. Закриті інвестиційні фонди створюються на визна­чений строк і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності інвести­ційного фонду [17].

Зареєстрована особа — фізична або юридична особа, на яку в системі реєстру відкрито особовий рахунок. Зареєстрована особа може виступати у якості власника іменних цінних паперів, номінального утримувача або зареєстрованого за-ставодержателя [20].

Заставний індосамент — індосамент, за яким вексель не пе­реходить у власність і знаходиться у векселедержателя за заставним правом. При заставному індосаменті векселе­держатель має право передавати вексель іншій особі тільки в порядку передоручення. В текст заставного індосаменту включається застереження "Валюта в заставу" або інше рів­нозначне, що має на меті заставу [16].

Заставодержатель — фізична або юридична особа, на ім'я якої оформлена застава цінних паперів відповідно до укладено­го договору застави або іншого договору, забезпеченням якого є застава [20].

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

257

Зацікавлені особи стосовно боржника — юридична особа, ство­рена за участю боржника, керівник боржника, особи, що вхо­дять до складу органів управління боржника, головний бух­галтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з ро­боти за рік до порушення провадження у справі про бан­крутство, а також особи, які знаходяться у родинних сто­сунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) — боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки [9].

Заявник акредитива — платник, який подав обслуговуючому банку заяву про відкриття акредитива [15].

Зберігач цінних паперів — комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслу­говування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінни­ми паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих, що належать йому цінних паперів, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунка в цінних папе­рах; при цьому зберігач не може вести реєстр власників цінних паперів, щодо яких він здійснює угоди [5].

Звичайна процентна ставка за депозит — процентна ставка, що встановлюється залежно від строків та розміру депози­ту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдне­ним та встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з ура­хуванням обмежень, установлених законом. Порядок опри­люднення інформації щодо умов укладення депозитного до­говору визначається для банківських установ Національ­ним банком України, для небанківських фінансових уста­нов — державним органом, визначеним законом.

Якщо податкові органи за результатами документальних перевірок мають підстави для висновків щодо правомірності визначення рівня звичайних цін платником податку, ці орга­ни мають право звернутися із запитом, а платник податку зобов'язаний за таким запитом надати обґрунтування рівня таких цін [1].

Звичайна ціна — ціна продажу товарів (робіт, послуг) продав­цем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем за звичай­них умов ведення господарської діяльності.

17 — 2-3143

258

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

У разі коли ціни підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, вста­новлена згідно з принципами такого регулювання.

У разі коли продаж (відчуження) товарів (валютних цін­ностей) здійснюється у примусовому порядку згідно із за­конодавством, звичайною вважається ціна, фактично отри­мана при такому продажі [1].

Звітний (податковий) період — період, за який платник по­датку зобов'язаний проводити розрахунки податку та спла­чувати його до бюджету [2].

Зворотний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриман­ням таких основних фондів такою фізичною чи юридич­ною особою в оперативний або фінансовий лізинг [1].

Здійснення контролю — володіння безпосередньо або через пов'язаних осіб часткою, що становить не менш як 20 від­сотків статутного фонду (капіталу) юридичної особи, або управління найбільшою кількістю голосів в органі управлін­ня юридичної особи. Для фізичної особи загальна сума во­лодіння часткою статутного фонду (капіталу) юридичної особи (голосів в органі управління) визначається як загаль­на сума корпоративних прав (голосів), що належить цій фі­зичній особі, членам її сім'ї та юридичним особам, які кон­тролюються цією фізичною особою або членами її сім'ї [11].

Знерухомлення цінних паперів — переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну фор­му шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберіга-ча цінних паперів та/або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахун­ках зберігача цінних паперів та/або депозитарію [5].

Золотовалютний резерв — резерви України, відображені у ба­лансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків [4].

Іменний вексель — вексель без права його індосації першим векселедержателем іншій особі. При цьому в текст векселя векселедавець включає вказівку "не наказу", "без права пе­редавання" або іншу рівнозначну. Однак іменний вексель

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

259

може бути переданий у порядку і з наслідками звичайної цесії [16].

Іменний індосамент — індосамент, за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права придбавачу векселя та в якому зазначається особа, якій або наказу якої має бути здій­снений платіж [16].

Інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції [1].

Інвестиційна декларація — 1) документ, що є складовою ча­стиною регламенту інституту спільного інвестування та до­датком до договору з компанією з управління активами, в якому визначаються основні напрями та обмеження інве­стиційної діяльності інституту спільного інвестування [11]; 2) складова частина статуту інвестиційного фонду, в якій визначаються основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності фонду, порядок випуску, продажу та викупу інве­стиційних сертифікатів, а також інші питання інвестицій­ної діяльності фонду [17].

Інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій гро­мадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інве­стицій [13].

Інвестиційний керуючий — торговець цінними паперами, з яким укладено угоду про управління інвестиційним фон­дом; інвестиційний сертифікат — цінний папір, який ви­пускається виключно інвестиційним фондом або інвести­ційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів [17].

Інвестиційний податковий кредит — це відстрочка плати по­датку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді до­даткових надходжень податку через загальне зростання при­бутку, що буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм [1].

Інвестиційний проект технологічного парку — комплект до­кументів, який включає опис взаємопов'язаних заходів тех-

17*

260

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

нологічного парку, його учасників, дочірніх і спільних під­приємств, співвиконавців та виробників продукції щодо реа­лізації майнових та інтелектуальних цінностей як інвестора, так і власних з метою одержання прибутку та/або досяг­нення соціального ефекту [12].

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускаєть­ся компанією з управління активами пайового інвестицій­ного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді [11].

Інвестиційний фонд — це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства з урахуванням вимог, встановлених Положенням "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування [17].

Інвестиційні (взаємні) фонди — інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, що здійснюють спільне інве­стування [19].

Інвестиції — це всі види майнових та інтелектуальних цінно­стей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінно­стями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (бу­динки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, тех­нологічних, комерційних та інших знань, оформлених у ви­гляді технічної документації, навиків та виробничого досві­ду, необхідних для організації того чи іншого виду вироб­ництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користу­вання землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, об­ладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст ма­теріально-виробничих запасів здійснюються у формі капі­тальних вкладень [13].

Інвестори — суб'єкти інвестиційної діяльності, які прийма­ють рішення про вкладення власних, позичкових і залуче­них майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інве­стування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників,

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

261

кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-яко­го учасника інвестиційної діяльності [13].

Індосамент — спеціальний надпис на векселі, за яким вексе­ледержатель передає всі або тільки певні права придбавачу векселя. Індосамент має бути безумовним. Частковий індо­самент недійсний. Індосамент буває передаточним, передо­рученим і заставним, кожний з яких у свою чергу може бути іменним, бланковим і на пред'явника [16].

Індосамент на пред'явника — передаточний індосамент із за­значенням невизначеної особи — пред'явника. Має силу бланкового індосаменту [16].

Індосант — векселедержатель, який передав вексель за індо­саментом [16].

Індосат — векселедержатель, який одержав вексель за індоса­ментом [16].

Індосація — передавання векселя іншій особі за індосамен­том [16].

Ініціатор депозитарної операції — особа, що підписала розпо­рядження на виконання депозитарної операції, або іншим чином, передбаченим Регламентом та/або Внутрішнім по­ложенням про депозитарну діяльність депозитарної уста­нови та чинним законодавством, надала вимогу щодо вико­нання такої операції [19].

Ініціатори створення промислово-фінансової групи — під­приємства, наукові і проектні установи, банки, інші установи та організації всіх форм власності, які мають на меті отри­мання прибутку і відповідно до Закону "Про промислово-фінансові групи", Цивільного кодексу України та інших ак­тів законодавства уклали Генеральну угоду про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції промисло­во-фінансової групи [8].

Інкасація боргових вимог — банківська послуга з отримання за дорученням клієнта коштів від боржника такого клі­єнта у рахунок погашення його боргу або акцепту за вексе­лями, чеками, іншими розрахунковими і товарними доку­ментами [2].

Інкасування (інкасо) — здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними доку-

262

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

ментами з метою одержання платежу або передавання роз­рахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних доку­ментів на інших умовах [15].

Інкасування (інкасація) — здійснення банком за доручен­ням комітента (векселедержателя) операцій з векселями та супровідними комерційними документами на підставі одер­жаних від комітента інструкцій з метою:

1. одержання платежу та/або акцепту або

2. передавання векселів та комерційних документів про­ти платежу та/або акцепту або

3. передавання векселів та комерційних документів на інших умовах [16].

Інноваційний проект технологічного парку — комплект до­кументів, який включає опис взаємопов'язаних заходів тех­нологічного парку, його учасників, дочірніх і спільних під­приємств, співвиконавців та виробників продукції щодо проведення наукових досліджень, технічного, технологічного, конструкторського проектування, випуску дослідних партій та виробництва інноваційної продукції, а також щодо фі­нансового, кадрового, маркетингового та комерційного за­безпечення виробничого впровадження нових товарів та на­дання послуг [12].

Іногородній вексель — вексель, який підлягає оплаті в іншо­му ніж місцезнаходження векселедержателя населеному пункті [16].

Іноземні інвестиції — цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; Підприємство з іноземни­ми інвестиціями — підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до зако­нодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набирає статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс [14].

Іноземні інвестори — суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи,

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

263

створені відповідно до законодавства іншого, ніж законо­давство України; фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не об­межені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні уря­дові та неурядові організації; інші іноземні суб'єкти інве­стиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України [14].

Інсайдер — особа (юридична або фізична), яка має доступ до конфіденційної інформації про справи банку завдяки своє­му службовому становищу, участі у капіталі банку, родин­ним зв'язкам і має можливість використовувати своє ста­новище у власних інтересах [4].

Інститут спільного інвестування — корпоративний інвести­ційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який прова­дить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) гро­шових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість [11].

Істотна участь — пряме або опосередковане, самостійне або спільно з іншими особами володіння певною частиною ста­тутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи [10].

Казначейські зобов'язання — боргові цінні папери, що еміту­ються державою в особі її уповноважених органів, розміщу­ються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску [4].

Капітальна інвестиція — це господарська операція, яка пе­редбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів неру­хомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" [1].

Картотека — реєстр розрахункових або виконавчих документів, надісланих обслуговуючому банку платником податків або

264

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

органом стягнення та не оплачених у строк у зв'язку із браком коштів на такому рахунку [9].

Категорія цінного папера — додаткова кваліфікація цінних паперів (окремої групи цінних паперів у межах одного ви­пуску, зареєстрованого до введення в дію Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості елек­тронного обігу цінних паперів в Україні"), яка визначає особ­ливості відносно обсягу прав, що надаються такими цінни­ми паперами (прості або привілейовані) [20].

Керуючий рахунком у цінних паперах — власник рахунка у цінних паперах або від імені власника, уповноважена ним згідно з чинним законодавством, особа або юридична особа, яка має дозвіл на здійснення професійної діяльності з тор­гівлі цінними паперами та здійснює у відповідності до чин­ного законодавства певні дії щодо цінних паперів власника згідно з умовами договору про відкриття рахунка у цінних паперах та/або на підставах, визначених чинним законо­давством, від імені власника та в інтересах і за дорученням власника [19].

Керуючий санацією — фізична особа, яка відповідно до рі­шення арбітражного суду організовує здійснення санації боржника [9].

Кінцева продукція промислово-фінансової групи — продукція, включаючи науково-технічну документацію та інші об'єкти права інтелектуальної власності, з метою виробництва якої створюється промислово-фінансова група [8].

Клієнт біржі — особа, яка не є членом біржі і яка не зареє­стрована на ній як брокер/дилер, але опосередковано висту­пає стороною (контрагентом) біржової угоди, або особа, що користується торговельними послугами біржі [18].

Клієнт депозитарію — зберігач, який користується послугами депозитарію на підставі депозитарного договору, або емі­тент, який користується послугами депозитарію на підставі договору про обслуговування емісії цінних паперів, або інший депозитарій, з яким укладено договір про кореспондентські відносини щодо цінних паперів [19].

Кліринг — отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхід-

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

265

них для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпе­чення та гарантування розрахунків за угодами щодо цін­них паперів [5].

Кліринговий депозитарій — депозитарій, який одержав дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами [5].

Код банку — реквізит банку, визначений і включений до довід­ника банківських установ України згідно з Інструкцією про міжбанківські розрахунки в Україні, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 27.12.99 р. № 621 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2000 р. № 53/4274 [15].

Код випуску цінних паперів — реєстраційний літерно-знако­вий код, за допомогою якого ідентифікується зареєстрова­ний Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуск цінних паперів певного емітента [19].

Колективний спосіб зберігання цінних паперів — спосіб, згідно з яким депозитарій чи зберігач веде депозитарний облік цінних паперів без зазначення їх номерів чи інших індиві­дуальних ознак [5].

Комітент — сторона угоди (договору), за рахунок якої банку доручається виконання операції з векселем (векселями) від власного імені банку [16].

Компанія з управління активами — господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами Інституту спільного інвестування на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів і фондово­го ринку [11].

Конвертація цінних паперів Інституту спільного інвестуван­ня — вилучення емітентом з обігу та анулювання цінних паперів одного виду шляхом їх обміну на цінні папери іншо­го виду цього ж емітента або на цінні папери іншого емі­тента (у разі реорганізації цього емітента) [11].

Контролюючий орган — державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування по­датків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням по-

266

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

даткових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний пе­релік контролюючих органів визначається статтею 2 Зако­ну "Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом" [9].

Копія векселя — письмове відтворення векселя з усіма його частинами і подробицями як з лицьового, так і зі зворотно­го боків. Копія виготовляється і завіряється векселедержа­телем [16].

Кореспондентські відносини щодо цінних паперів — оформ­лені договором відносини між депозитаріями, згідно з яки­ми один депозитарій веде облік цінних паперів, що зберіга­ються в іншому депозитарії [5].

Коригуюча операція — операція в системі реєстру власників іменних цінних паперів, яка здійснюється у разі виявлення помилок у системі реєстру, допущених з вини реєстроутри-мувача або емітента, яка здійснюється тільки до видачі сер­тифіката цінних паперів, виписки з реєстру або за письмо­вим погодженням з особою, якій було видано сертифікат або виписку, а у разі відсутності її згоди — за рішенням суду [20].

Корпоративні операції — операції, пов'язані з анулюванням, змінами номінальної вартості іменних цінних паперів, а та­кож інші операції емітента, які пов'язані зі зміною умов випуску іменних цінних паперів [20].

Корпоративні права — право власності на частку (пай) у ста­тутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи пра­ва на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства [1].

Котирувальна ціна — середньовиважена ціна, яка розрахо­вується протягом біржового дня (торговельної сесії) до мо­менту часу, визначеного правилами біржі [18].

Котирування — механізм визначення та/або фіксації ринко­вої ціни цінного папера [18].

Кошти — гривня або іноземна валюта [1].

Кошти грошові — грошова одиниця України, яка виконує

функції засобу платежу та обліковується на рахунках у

банках [15].

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

267

Кошти спільного інвестування — кошти, залучені від інве­сторів Інституту спільного інвестування, доходи від здійснен­ня операцій з активами Інституту спільного інвестування та доходи, нараховані за активами Інституту спільного інве­стування [11].

Кредит — кошти та матеріальні цінності, які надаються рези­дентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кре­дит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папе­ри, що засвідчують відносини позики [1].

Кредитна установа — фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик [10].

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником суми ос­новного боргу за кредитом і відсотків за ним [16].

Кредитор — юридична або фізична особа, яка має у встановле­ному порядку підтверджені документами вимоги щодо гро­шових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгова­ності із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) [9].

Кредитор останньої інстанції — це, як правило, Національний банк України, до якого може звернутися банк або інша кре­дитна установа для отримання рефінансування у разі ви­черпання інших можливостей рефінансування. Національ­ний банк України має право, але не зобов'язаний, надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за со­бою ризиків для банківської системи [4].

Кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики: кошти, які залучаються юридичною особою-боржником (де­бітором) від інших юридичних або фізичних осіб як ком­пенсація вартості випущених (емітованих) таким дебіто­ром облігацій або депозитних сертифікатів. Правила емісії (випуску), продажу та погашення (викупу) зазначених цін­них паперів, а також вимоги до їх емітентів встановлюють­ся відповідним законодавством [1].

0

268

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

Курсова ціна — середньовиважена ціна за угодами, здійсне­ними з початку біржового дня (торговельної сесії) до мо­менту часу, визначеного правилами біржі [18].

Легалізація — 1) надання юридичної сили документам, які були видані на території іноземної держави. Ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, пе­рекладені українською мовою та легалізовані в консуль­ській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше [19]; 2) на­дання юридичної сили документам, які були видані на те­риторії іноземної держави. Ці документи, якщо міжнарод­ними договорами, в яких бере участь Україна, не передбаче­но інше, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх ви­дачі, перекладені українською мовою та легалізовані в кон­сульській установі України, яка має право легалізації доку­ментів, виданих на території цієї держави. Зазначені доку­менти можуть бути також засвідчені в посольстві відповід­ної держави в Україні та легалізовані в Міністерстві закор­донних справ України. Відповідність перекладу документів з іноземної на українську мову засвідчується нотаріально. Перелік країн, де не потрібна легалізація документів, визна­чається Міністерством закордонних справ України [20].

Лізингова (орендна) операція — господарська операція фізич­ної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає на­дання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під процент та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) ціліс­них майнових комплексів державних підприємств регулю­ються відповідним законодавством.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді опе­ративного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень [1].

Ліквідатор — фізична особа, яка відповідно до рішення арбі­тражного суду організовує здійснення ліквідаційної проце­дури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задово­лення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку [9].

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

269

Ліквідація — припинення діяльності суб'єкта підприємниць­кої діяльності, визнаного арбітражним судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних су­дом вимог кредиторів шляхом продажу його майна [9].

Лістинг — внесення цінних паперів до списку цінних паперів, які котируються на фондовій біржі або можуть бути пред­метом укладення угод в торговельно-інформаційній си­стемі, якщо це передбачено їх правилами [18].

Ломбардна операція — операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова установа згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні опе­рації є різновидом кредиту під заставу [1].

Матеріальний актив — основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних па­перів, деривативів та нематеріальних активів [1].

Металеві рахунки — рахунки, які відкриваються уповноваже­ними банками України для обліку операцій, що здійсню­ються з банківськими металами [4].

Мирова угода — домовленість між боржником та кредито­ром (групою кредиторів) про відстрочку та/або розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін [9].

Митні органи — стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справ­ляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) то­варів і предметів з митної території України [9].

Міждепозитарне повідомлення — повідомлення однієї депо­зитарної установи, направлене іншій стосовно цінних па­перів [20].

Місцевий вексель — вексель, який підлягає оплаті в місцезна­ходженні векселедержателя [16].

Мораторій на задоволення вимог кредиторів — зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупи­нення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих

270

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішен­ня про введення мораторію [9].

Надписувач — будь-яка особа (крім платника за векселем), яка поставила свій підпис на векселі та взяла на себе відпо­відальність за оплату векселя в строк [16].

Ііевизначено-доміцильований вексель — доміцильований век­сель, в якому векселедавцем зазначено лише місце плате­жу, що відрізняється від місцезнаходження платника, але не зазначена третя особа, яка здійснить платіж, — доміци-ліат [16].

Невиробничі фонди — капітальні активи, які не використову­ються у господарській діяльності платника податку [1].

Нематеріальний актив — об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, ви­знані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку [1].

Неналежний одержувач — особа, яка не має законних підстав на одержання від платника коштів, що внаслідок помилкового списання та/або зарахування надійшли на її рахунок [15].

Неналежний платник — платник, з рахунка якого здійснено помилкове списання коштів [15].

Неплатоспроможність — 1) неспроможність суб'єкта під­приємницької діяльності виконати після настання встанов­леного строку їх сплати грошові зобов'язання перед креди­торами, в тому числі з заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспромож­ності [9]; 2) це:

• неспроможність протягом одного місяця виконати за­конні вимоги кредиторів;

• зменшення розміру власних коштів до суми, що стано­вить менше однієї третини суми, встановленої Національ­ним банком України як мінімально необхідної [4].

Нерезиденти — юридичні особи та суб'єкти господарської діяль­ності, що не мають статусу юридичної особи (філії, пред­ставництва тощо) з місцезнаходженням за межами Украї-

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

271

ни, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Розташовані на території України дипломатичні пред­ставництва, консульські установи та інші офіційні представ­ництва іноземних держав, міжнародні організації та їх пред­ставництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України [1].

Номінальна сума векселя — сума, яка підлягає сплаті за век­селем, без урахування обумовлених у тексті векселя від­сотків [16].

Номінальний утримувач — депозитарій або зберігач цінних паперів, зареєстрований у реєстрі власників іменних цін­них паперів як юридична особа, якій ці цінні папери пере­дано за дорученням та в інтересах власників цінних па­перів для здійснення операцій у Національній депозитар­ній системі [5].

Облікова ставка Національного банку України — виражена у відсотках плата, що береться Національним банком Украї­ни за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу за ними і утримуєть­ся з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найниж­чою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші [4].

Обслуговуючий банк (банк, що обслуговує) — банк, у якому відкрито рахунок учаснику безготівкових розрахунків та/або який здійснює для нього на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Функції банку, що об­слуговує установи та організації, оплата видатків яких здій­снюється з єдиного казначейського рахунка, виконує також орган державного казначейства [15].

Обтяження іменних цінних паперів зобов'язаннями — будь-які обмеження щодо володіння, користування чи розпоря­дження іменними цінними паперами, пов'язані з умовами успадкування, застави, рішеннями суду тощо [20].

Обтяження цінних паперів зобов'язаннями — будь-які обме­ження щодо володіння, користування чи розпорядження цін-

272

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

ними паперами, пов'язані з умовами успадкування, застави, рішеннями або ухвалою суду та в інших випадках, які пе­редбачені чинним законодавством [19].

Одержувач — власник рахунка в банку, на який зараховують­ся кошти [15].

Оперативний лізинг (оренда) — господарська операція фізич­ної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не пе­ревищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим по­верненням таких основних фондів їх власнику після закін­чення строку дії лізингової (орендної) угоди.

Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залиша­ються у складі основних фондів орендодавця [1].

Операції емітента щодо випущених ним цінних паперів —

розміщення, викуп, дроблення, консолідація, конвертація, по­гашення, анулювання, виплата доходу за цінними паперами, операції, пов'язані з реорганізацією та/або зі зміною розмі­ру статутного фонду та інші операції відповідно до чинного законодавства [19].

Операційний день — час роботи банку, що регламентований його внутрішнім режимом, у межах якого банк здійснює передавання, оброблення та приймання розрахункових до­кументів в електронному вигляді [15].

Операційний день депозитарної установи — визначений Рег­ламентом та/або Внутрішнім положенням про депозитар­ну діяльність депозитарної установи строк її роботи, протя­гом якого вона провадить операції з депозитарної діяль­ності [19].

Операційний ризик — ризик, що виникає внаслідок людських, технічних і технологічних помилок. Операційний ризик ча­сто асоціюється з ризиком неплатежів або затримки пла­тежів, а також порушенням умов угод і невиконанням зо­бов'язань. Включає в себе регулятивний ризик — ризик зміни нормативів діяльності організації внаслідок змін нор­мативів органами законодавчої та вищої влади [16].

Операційний час — час роботи банку з клієнтами (у межах операційного дня), особливість якого в тому, що всі розра­хункові документи, прийняті банківською установою про-

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

273

тягом цього часу, мають бути виконані (перевірені, передані в банк одержувача (платника), оформлені потрібними бух­галтерськими проводками за відповідними рахунками тощо) у той саме день. Тривалість операційного часу встановлюєть­ся банком самостійно та зазначається в його внутрішніх правилах [15].

Операція з цінними паперами — дія учасника ринку цінних паперів щодо цінних паперів, яка призводить до зміни влас­ника або передачі хоча б однієї з правомочностей власника [19].

Опосередковані учасники Національної депозитарної систе­ми — організатори торгівлі цінними паперами, банки, тор­говці цінними паперами та емітенти [5].

Опціон — стандартний документ, який засвідчує право при­дбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та без­відкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (то­варів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невико­нання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'яв­лятися виключно емітенту опціону.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим осо­бам протягом строку його дії [1].

Організатор торгівлі — юридична особа, виключним видом діяльності якої є надання послуг, що безпосередньо сприя­ють укладенню цивільно-правових угод з товарно-матері­альними та/або фінансовими ресурсами [18].

Організатор торгівлі цінними паперами — юридична особа, виключним видом діяльності якої є надання послуг, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод з цінними паперами на біржовому та організаційно оформ­леному позабіржовому ринку цінних паперів. До організа­торів торгівлі належать фондові біржі та торговельно-інфор­маційні системи, які одержали відповідні свідоцтва про реє-

18 —W143

274

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

страцію в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку [19].

Організаційно оформлений позабіржовий ринок — організа­ція, що об'єднує торговців цінними паперами для надання послуг в укладанні угод щодо цінних паперів і при цьому не має на меті отримання прибутку [5].

Орган стягнення — державний орган, уповноважений здійсню­вати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами [9].

Ордер меморіальний — міжбанківський розрахунковий доку­мент, який у випадках, передбачених цією Інструкцією, скла­дається банком під час здійснення розрахунків для доку­ментального оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника, операцій з виконання письмового дору­чення платника або розпорядження стягувача щодо спи­сання коштів з рахунка платника [15].

Оренда жилих приміщень — господарська операція, яка пе­редбачає надання жилого будинку або квартири її власни­ком у користування іншій фізичній чи юридичній особі на визначений строк або безстроково, для цільового викори­стання та за орендну плату.

Максимальний розмір орендної плати, що сплачується фізичними особами за оренду жилого приміщення для його використання як місця постійного проживання, підлягає ре­гулюванню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Величина орендної плати, що сплачується фізичними осо­бами за оренду жилого приміщення для його використання в інших цілях, ніж як місце постійного проживання, а та­кож величина орендної плати, яка сплачується юридични­ми особами, регулюванню не підлягають.

Порядок здійснення операцій з оренди жилих приміщень встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до положень Житлового кодексу України.

Лізинг (оренда) інших споруд і будівель здійснюється на умовах, що визначені договорами лізингу (оренди) [1].

Оренда землі — господарська операція, яка передбачає надан­ня орендодавцем землі у користування іншій юридичній або фізичній особі на визначений строк, за цільовим при-

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

275

значенням та за орендну плату. Порядок здійснення орен­ди землі встановлюється відповідним законодавством [1].

Основна діяльність — діяльність неприбуткових організацій з надання благодійної допомоги, просвітніх, культурних, нау­кових, освітніх та інших подібних послуг для суспільного споживання, зі створення системи соціального самозабезпе­чення громадян та для інших цілей, передбачених статут­ними документами, укладеними на підставі норм відповід­них законів про неприбуткові організації. Статутні доку­менти неприбуткових організацій повинні містити вичерп­ний перелік видів їх діяльності. До основної діяльності не включаються будь-які операції з продажу товарів (робіт, послуг) неприбутковими організаціями, визначеними абза­цами "в" і "г" підпункту 7.11.1, особам, іншим ніж заснов­ники, учасники або члени (їх уповноважені особи) таких неприбуткових організацій [1].

Основна сума — сума наданого кредиту або депозиту (строко­вих, довірчих рахунків) без урахування процентів (фіксова­них виплат, премій, виграшів) [1].

Основні засади грошово-кредитної політики — комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, що дають можливість Національному банку України з допомогою інструментів (засобів та методів) грошово-кредитної політики здійснюва­ти регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці Украї­ни як монетарної передумови для економічного зростання і підтримки високого рівня зайнятості населення [4].

Основні фонди — матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом пе­ріоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або мо­ральним зносом [1].

Особа, яка відповідає в порядку регресу — означає трасанта, індосантів і авалістів [16].

Особлива адреса платежу — адреса в місцезнаходженні плат­ника, за якою буде здійснюватись платіж за векселем. За­значається векселедавцем простого або переказного векселя

18*

276

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

чи акцептантом переказного векселя, якщо до акцепту її не обумовив трасант [16].

Особливий платник — особа, яка має здійснити платіж за век­селем за дорученням, за рахунок і від імені іншої особи — платника за векселем. Місцезнаходження такої особи і особ­ливого платника можуть як збігатися, так і не збігатися [16].

Особовий рахунок — об'єднана єдиним у системі реєстру реє­страційним номером сукупність даних про особу власника рахунка, кількість та номінальну вартість зареєстрованих на її ім'я іменних цінних паперів за випусками та катего­ріями, відомості про всі зміни кількості вказаних цінних паперів та про факти їх обтяження зобов'язаннями та бло­кування. Особовий рахунок у системі реєстру може бути відкритий на ім'я емітента, власника, номінального утриму­вача іменних цінних паперів або заставодержателя [20].

Офіційний валютний курс — курс валюти, офіційно встанов­лений Національним банком України як уповноваженим органом держави [4].

Пасивні доходи — доходи, отримані у вигляді процентів, диві­дендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті [1].

Пасивні рахунки у цінних паперах — рахунки у цінних па­перах, які відкриває депозитарна установа для депонентів (клієнтів) з метою забезпечення депозитарного обліку та відображення операцій, пов'язаних з обігом цінних паперів, обмеженнями щодо обігу цінних паперів. Для виконання депозитарної та/або розрахунково-клірингової діяльності депозитарна установа може відповідно до чинного законо­давства відкривати пасивні рахунки у цінних паперах згідно з її Регламентом та/або її Внутрішнім положенням про депозитарну діяльність, узгодженими з Державною комі­сією з цінних паперів та фондового ринку [19].

Пеня — плата у вигляді процентів, нарахованих на суму по­даткового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання [9].

Переврахування векселя — врахування банком в іншому бан­ку векселя, який він придбав через врахування [16].

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

277

Передавальне розпорядження — письмове розпорядження власника, номінального утримувача, який дає розпоряджен­ня реєстроутримувачу внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів у зв'язку з передачею іменних цін­них паперів іншій особі [20].

Передаточний індосамент — індосамент, за яким вексель пе­реходить у власність іншої особи. За передаточним індоса­ментом індосату переходять усі права, які належали індо­санту, а останній бере на себе відповідальність за оплату векселя, якщо тільки він не обумовив інше. Передаточний індосамент буває повним, бланковим і на пред'явника [16].

Передоручений індосамент — індосамент, за яким вексель не переходить у власність іншої особи. За передорученим індо­саментом індосату передаються певні права від власного імені і за дорученням індосанта на здійснення визначених власником векселя юридичних дій, потрібних для охорони прав останнього [16].

Переказний вексель — вексель, виданий у формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж [16].

Перший векселедержатель — векселедержатель, на користь якого виданий вексель [16].

Підприємства — юридичні особи незалежно від форми влас­ності (у тому числі органи державної влади та установи й організації, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету), філії, представництва, відділення та інші відокрем­лені підрозділи, у тому числі структурні підрозділи, виділені в процесі приватизації, виборчі фонди (політичних партій, виборчих блоків партій та кандидатів у депутати), представ­ництва юридичних осіб — нерезидентів, іноземних інвесторів, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності [15].

Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої — вимоги одержувача безпосередньо до плат­ника про сплату визначеної суми коштів;

нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача [15].

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про

278

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її пе­рерахування на рахунок одержувача [15].

Платіжний баланс — співвідношення між сумою грошових ■ надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здій­снених нею платежів за кордон протягом певного періоду. До платіжного балансу входять розрахунки за зовнішньою торгівлею, послугами, неторговими операціями, доходи від капіталовкладень за кордоном, торгівлі ліцензіями, від фрахтування та обслуговування кораблів, туризму, утриман­ня дипломатичних і торгових представництв за кордоном, грошові перекази окремих осіб, виплати іншим країнам за позики тощо. Платіжний баланс включає рух капіталів: інвестиції та кредити [4].

Платник — власник рахунка, відкритого в банку, з якого спи­суються (стягуються) кошти [15].

Платники податків — юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів під­приємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції [9].

Платник податку — особа, яка згідно з Законом "Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну терито­рію України [2].

Повна сума векселя — сума, яка підлягає сплаті за векселем, з урахуванням обумовлених в тексті векселя відсотків [16].

Повний індосамент — іменний передаточний індосамент. Век­сель з повним індосаментом підлягає оплаті наказу особи, на ім'я якої виконаний індосамент, і може бути переданий у подальшому лише за індосаментом цієї особи [16].

Пов'язана особа — 1) особа, що відповідає будь-якій з наведе­них нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником по­датку;

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

279

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійсню­ють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізич­ної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійсню­вати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння без­посередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду плат­ника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою ста­тутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що на­лежить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізич­ною особою або членами її сім'ї [1]; 2) а) юридична особа, яка здійснює контроль за відповідною юридичною особою, або контролюється відповідною юридичною особою, або пе­ребуває під спільним контролем з такою юридичною осо­бою; б) фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють кон­троль за відповідною юридичною особою. Членами сім'ї фі­зичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі ро­дичі (діти або батьки) фізичної особи, її чоловіка або дружи­ни, а також чоловік або дружина будь-якого прямого роди­ча фізичної особи; в) посадова особа відповідної юридичної особи, уповноважена провадити від її імені юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени сім'ї такої особи [11].

Погашені вимоги кредиторів — задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до Зако-

280

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

ну "Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом" вважаються погашеними [9].

Податкова вимога — письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу [9].

Податкова декларація, розрахунок — документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки та за формою, встановленими законодавством, на підставі яко­го здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) [9].

Податкова застава — спосіб забезпечення податкового зобов'я­зання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконан­ня забезпеченого податковою заставою податкового зобов'я­зання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому Зако­ном "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" [9].

Податкове зобов'язання — 1) загальна сума податку, одержа­на (нарахована) платником податку в звітному (податково­му) періоді, що визначена згідно з Законом "Про податок на додану вартість" [2]; 2) зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відпо­відну суму коштів у порядку та у строки, визначені закона­ми України [9].

Податкове повідомлення — письмове повідомлення контро­люючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених Законом "Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його бан­крутом" [9].

Податковий борг (недоїмка) — податкове зобов'язання (з ура­хуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання [9].

Податковий кредит — сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що ви­значена згідно з Законом "Про податок на додану вартість".

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

281

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, по­слуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбан­ням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амор­тизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуа­тацію основних фондів [2].

Податковий орган — орган Державної податкової служби Укра­їни; митний орган — орган Державної митної служби Укра­їни [9].

Податок, оподаткування, платник податку — відповідно по­даток на прибуток підприємств, оподаткування прибутку підприємств, платник податку на прибуток підприємств. Ви­значені у цьому Законі: податок на дивіденди, репатріацію доходів, виплату виграшів, доходи від страхової діяльності, інші податки, які утримуються при виплаті доходів (при­бутків), є видами податку на прибуток і не вважаються но-вовведеними податками [1].

Позабіржова торгівля — усі операції з купівлі-продажу цін­них паперів, здійснені через торговців цінними паперами не на фондовій біржі [18].

Порто — особливий збір на покриття поштових та інших ви­трат банку на розсилку і одержання платежів за іногород­німи векселями [16].

Портфельна фінансова інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в об­сягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до пря­мих інвестицій) [1].

Постійне котирування — метод визначення біржового курсу на цінні папери, що передбачає постійне зіставлення біржо-

282

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

вих замовлень на купівлю та продаж певного цінного папе­ра (цінних паперів) [18].

Постійне представництво нерезидента в Україні — постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюєть­ся господарська діяльність нерезидента на території Украї­ни. До постійних представництв, зокрема, належать: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвід­ки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткуван­ня до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені не­резидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що нале­жать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка то­вару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають ста­тус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку [1].

Початковий статутний фонд (капітал) корпоративного інве­стиційного фонду — статутний фонд (капітал), сплачений засновниками до його реєстрації в реєстрі Інституту спіль­ного інвестування. Ведення реєстру Інституту спільного інве­стування здійснюється Державною комісією з цінних па­перів і фондового ринку [11].

Право регресу — право зворотної вимоги. Законний векселе­держатель має право у разі неможливості отримати платіж за векселем у строк притягувати попередніх надписувачів до відповідальності і вимагати сплати вексельної суми від кожного з них [16].

Представник — це повірений (агент), службова особа органі­зації, правонаступника або розпорядника майна, або ж будь-яка особа, яка має повноваження діяти за іншу особу [16].

Представник працівників боржника — особа, уповноважена загальними зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисельності працівників боржника, представля­ти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з пра­вом дорадчого голосу [9].

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

283

Пред'явник — особа, яка володіє векселем, що підлягає оплаті невизначеній особі (пред'явнику) або останній індосамент на векселі є бланковим [16].

Президент промислово-фінансової групи — керівник голов­ного підприємства промислово-фінансової групи [8].

Приватне розміщення — розміщення цінних паперів без від­критого продажу шляхом безпосередньої пропозиції цін­них паперів заздалегідь визначеному колу осіб; прилюдна пропозиція — повідомлення про відкритий продаж цінних паперів, зроблене у засобах масової інформації або іншим чином та звернене до невизначеної кількості осіб [11].

Придбання векселя — одержання векселя у власність через купівлю, врахування, заставу (заклад), видачу або повторну видачу, дарування, спадщину або ж іншу добровільну угоду, яка породжує майнове право на вексель [16].

Примірник векселя — один з векселів, які в сукупності станов­лять комплект переказного векселя. Усі примірники мають ідентичний зміст і самостійний обіг; разом з тим усі при­мірники становлять одне вексельне зобов'язання. В тексті при­мірника має бути зазначено, який його порядковий номер: перший (прима), другий (секунда), третій (терція) тощо; в іншому разі кожний примірник розглядається як самостій­ний вексель. Примірники виготовляються трасантом [16].

Примусове стягнення — звернення стягнення на активи плат­ника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків [9].

Пріоритетні напрями науково-технічної діяльності техноло­гічного парку — економічно і соціально обумовлені напрями науково-технічної діяльності технологічного парку, спрямо­вані на випуск конкурентоспроможної високотехнологічної та інноваційної продукції і насичення нею внутрішнього рин­ку та забезпечення експортного потенціалу держави [12].

Проголошені цінні папери Інституту спільного інвестування —

цінні папери Інституту спільного інвестування, на які про­понується відкрита підписка; проспект емісії цінних па­перів Інституту спільного інвестування — документ, який містить інформацію про відкриту підписку на цінні папери Інституту спільного інвестування [11].

284

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

Продаж товарів — 1) будь-які операції, що здійснюються згід­но з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають переда­чу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з без­оплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не пе­редбачають передачу прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) — будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоря­дження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокре­ма, надання права на користування товарами у межах дого­ворів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для то­варів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності [1]; 2) будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за ком­пенсацію незалежно від строків її надання, а також опе­рації з безоплатного надання товарів.

Не належать до продажу операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Продаж послуг (робіт) — будь-які операції цивільно-пра­вового характеру з надання послуг (результатів робіт), на­дання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компен­сацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

285

Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надан­ня права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, тор­говий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової власності [2].

Промислово-фінансова група (ПФГ) — об'єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогоспо­дарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, та яке створюється за рішен­ням уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей вироб­ництва і структурної перебудови економіки України, вклю­чаючи програми згідно з міждержавними договорами, а та­кож виробництва кінцевої продукції [8].

Проміжна продукція промислово-фінансової групи — про­дукція, включаючи науково-технічну документацію та інші об'єкти права інтелектуальної власності, яка виробляється учасником промислово-фінансової групи, використовується для виробництва кінцевої продукції промислово-фінансо­вої групи і реалізується виключно іншому учаснику або го­ловному підприємству промислово-фінансової групи. При реалізації такої продукції за межами промислово-фінансо­вої групи ця продукція проміжною не вважається [8].

Простий вексель — вексель, виданий у формі безумовного зо­бов'язання здійснити платіж [16].

Протест — офіційно засвідчена вимога здійснення встановле­них законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, який свідчить про ухилення від законодавчо встановленого по­рядку обігу векселя і про настання певних правових на­слідків [16].

Професійна таємниця — матеріали, документи, інші відомості, якими користуються в процесі та у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків посадові особи державних орга­нів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, та особи, які залучаються до здійснення цих функцій, і які забороняється розголошувати у будь-якій формі до моменту

286

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

прийняття рішення відповідним уповноваженим держав­ним органом [10].

Проценти — дохід, який сплачується (нараховується) пози­чальником на користь кредитора у вигляді плати за вико­ристання залучених на визначений строк коштів або май­на. До процентів включаються:

платіж за використання коштів або товарів (робіт, по­слуг), отриманих у кредит;

платіж за використання коштів, залучених у депозит;

платіж за придбання товарів у розстрочку;

платіж за використання майна, отриманого в користу­вання (орендні, у тому числі лізингові та рентні операції).

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залу­чення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сер­тифікатів, емітованих позичальником, сума процентів ви­значається шляхом нарахування відсотків на номінал тако­го цінного папера, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного папера (сума дисконту).

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, не­залежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксо­ваних) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами [1].

Процентний ризик — ризик скорочення суми чистого про­центного (дисконтного) доходу або збільшення процентних (дисконтних) витрат внаслідок зміни процентних ставок на ринку [16].

Пряма фінансова інвестиція — господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою [1].

Прямі учасники Національної депозитарної системи — депо­зитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних па­перів [5].

Рахунки у цінних паперах — рахунки, що ведуться зберігачами для власників цінних паперів та депозитаріями для збері-гачів щодо обслуговування операцій з цінними паперами [5].

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

287

Регламент Інституту спільного інвестування — документ, який визначає особливості діяльності Інституту спільного інве­стування [11].

Реєстр власників іменних цінних паперів — 1) складений реє­стратором на певну дату список власників іменних цінних паперів та номінальних утримувачів [5]; 2) перелік за ста­ном на певну дату власників та номінальних утримувачів іменних цінних паперів та іменних цінних паперів, які об­ліковуються на їх особових рахунках, що є складовою час­тиною системи реєстру та дає змогу ідентифікувати цих влас­ників, кількість, номінальну вартість та вид належних їм іменних цінних паперів. На дату обліку повинна складати­ся паперова копія реєстру, до якої включається інформація про всіх власників іменних цінних паперів, у тому числі тих, які обліковуються у номінальних утримувачів [20].

Реєстратор — юридична особа, що має Дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів [20].

Реєстратор — юридична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів [5].

Реєстроутримувач — емітент, що має Дозвіл на ведення реєст­ру власників випущених ним іменних цінних паперів, або реєстратор [20].

Реєстроутримувачі — реєстратори та емітенти, що ведуть реє­стри власників іменних цінних паперів згідно з чинним законодавством [19].

Режим зберігання — сукупність правил та умов зберігання певної частини цінних паперів на рахунку у цінних папе­рах [19].

Резервна позиція в Міжнародному валютному фонді — вимоги держави-члена до МВФ, що визначаються як різниця між квотою та авуарами МВФ у її (держави-члена) валюті за мінусом грошових авуарів МВФ, отриманих державою-чле­ном у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку МВФ № 2, що не перевищує однієї десятої процента від квоти держави-члена [4].

Резиденти — юридичні особи та суб'єкти господарської діяль­ності України, що не мають статусу юридичної особи (філії,

288

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезна­ходженням на її території.

Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які ма­ють дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і пред­ставництва підприємств та організацій України за кордо­ном, що не здійснюють господарської діяльності [1].

Реінвестиція — господарська операція, яка передбачає здійснен­ня капітальних або фінансових інвестицій за рахунок дохо­ду (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій [1].

Ремітент — перший векселедержатель переказного векселя; особа, на користь якої виданий переказний вексель [16].

Реорганізація промислово-фінансової групи — зміна голов­ного підприємства промислово-фінансової групи, переза-твердження переліку кінцевої продукції промислово-фінан­сової групи та/або перезатвердження складу учасників про­мислово-фінансової групи, що потребує внесення змін до Ге­неральної угоди [8].

Реструктуризація підприємства — здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокре­ма шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це перед­бачено планом санації, на зміну форми власності, управлін­ня, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансово­му оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випус­ку конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефектив­ності виробництва та задоволенню вимог кредиторів [9].

Реструктуризація податкового боргу — відстрочення або роз­строчення сплати податкового боргу, накопиченого платни­ком податків станом на встановлену Законом "Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його бан­крутом" дату, а також його часткове списання [9].

Ризик ліквідності — ризик того, що у банку виявиться недо­статньо грошових коштів, щоб виконати свої платіжні зобо­в'язання у встановлені строки [16].

Ринки фінансових послуг — сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

289

фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхо­вих послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними папе­рами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансо­вих активів [10].

Розміщені цінні папери — цінні папери Інституту спільного інвестування, придбані інвесторами під час розміщення [11].

Розміщення цінних паперів — відчуження цінних паперів первинним власникам шляхом укладення цивільно-пра­вових договорів [11].

Розміщення (розповсюдження) цінних паперів — 1) відчу­ження цінних паперів під час проведення підписки або розподілу цінних паперів [21]; 2) укладення цивільно-пра­вових угод щодо продажу цінних паперів у процесі їх емісії [19].

Розпорядження (наказ) — документ, що містить вимогу учас­ника Національної депозитарної системи чи його депонента (клієнта) до депозитарної установи виконати депозитарні операції щодо цінних паперів [19].

Розпорядження застави — документ, що містить вимогу до реєстроутримувача зареєструвати у системі реєстру виник­нення або припинення існування застави іменних цінних паперів на користь заставодержателя [20].

Розпорядження майном боржника — система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефек­тивного використання майнових активів боржника та про­ведення аналізу його фінансового становища [9].

Розпорядник майна — фізична особа, на яку у встановленому Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку покладаються пов­новаження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період проваджен­ня у справі про банкрутство в порядку, встановленому Зако­ном "Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом" [9].

Розпорядник рахунка у цінних паперах — фізична особа, упов­новажена власником рахунка у цінних паперах або керую-

19 — 2-3143 '

290

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

чим рахунком у цінних паперах підписувати розпоряджен­ня щодо цінних паперів [19].

Розрахунковий банк — банк, з яким депозитарій уклав до­говір про грошові розрахунки за угодами щодо цінних па­перів [5].

Розрахунковий документ — складений відповідно до вимог, установлених цією Інструкцією, документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахуван­ня коштів з рахунка платника на рахунок одержувача [15].

Розрахунковий документ в електронному вигляді — доку­мент, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами [15].

Розрахунковий чек — розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка (чекодавця) банку-емітента, в якому відкрито його рахунок, про сплату чеко­держателю зазначеної в чеку суми коштів [15].

Роялті — платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винаго­род (компенсацій) за використання або надання дозволу на використання прав інтелектуальної, в тому числі промисло­вої, власності, а також інших аналогічних майнових прав, що визнаються об'єктом права власності суб'єкта госпо­дарської діяльності, включаючи використання авторських прав на будь-які твори науки, літератури, мистецтва, записи на носіях інформації, права на копіювання і розповсюджен­ня будь-якого патенту або ліцензії, знака на товари та по­слуги, права та винаходи, на промислові або наукові зразки, креслення моделі, або схеми програмних засобів обчислю­вальної техніки, автоматизованих систем або систем обробки інформації, секретної формули або процесу, права на інфор­мацію щодо промислового, комерційного або наукового дос­віду (ноу-хау) [1].

Саморегулювальна організація — неприбуткове об'єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг та яко­му делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повно-

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

291

важення щодо розроблення і впровадження правил поведін­ки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахів­ців ринку фінансових послуг. Законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг можуть бути перед­бачені додаткові повноваження, які можуть делегуватися саморегулювальним організаціям [10].

Санація — система заходів, що здійснюються під час прова­дження у справі про банкрутство з метою запобігання ви­знання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища борж­ника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та/або зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника [9].

Свідоцтво про знерухомлення іменних цінних паперів — до­кумент депозитарного обліку, який видається реєстроутри-мувачем депозитарній установі та є підтвердженням пере­реєстрації іменних цінних паперів, випущених в докумен­тарній формі, з власника цінних паперів на депозитарну уста­нову як номінального утримувача або перереєстрації цін­них паперів з одного номінального утримувача на іншого номінального утримувача в системі реєстру власників імен­них цінних паперів [19].

Сертифікат — бланк цінного паперу, який видається власни­ку цінного папера (цінних паперів) і містить визначені за­конодавством реквізити та назву виду цінного папера (ак­ція, облігація тощо) або найменування "сертифікат акцій (облігацій тощо)" і засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери) [5].

Сертифікат якості цінних паперів у документарній формі — документ, який засвідчує ступінь технічного захисту виго­товлених у документарній формі цінних паперів, що надаєть­ся виробником сертифікатів цінних паперів емітенту для забезпечення можливості їх перевірки у процесі обігу на справжність (автентичність) та відповідність міжнародним стандартам якості [5].

Система реєстру власників іменних цінних паперів — су­купність даних, зафіксованих у паперовій та/або безпапе-ровій формі (у вигляді записів в електронних базах даних),

292

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утримувачів, заставодержателів та емітента, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім'я, облік всіх змін інформації щодо вищевказаних осіб та цінних паперів, одержання та надання інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів [20].

Спеціаліст депозитарної установи — особа, яка є працівни­ком депозитарної установи та атестована Державною комі­сією з цінних паперів та фондового ринку як фахівець з депо­зитарної та/або розрахунково-клірингової діяльності [19].

Спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяль­ності — правовий режим, який передбачає встановлення по­даткових та митних пільг, а також надання державної під­тримки, стимулювання діяльності технологічних парків, їх учасників, дочірніх і спільних підприємств, що виконують інвестиційні та інноваційні проекти за пріоритетними напря­мами науково-технічної діяльності технологічних парків [12].

Спеціальні права запозичення (СПЗ) — міжнародний резерв­ний актив, створений МВФ з метою доповнення існуючих міжнародних резервних активів, який являє собою "кошик" із п'яти валют, склад яких переглядається кожні п'ять років. Вартість спеціальних прав запозичення визначається що­денно [4].

Спільне інвестування — діяльність, яка здійснюється в інте­ресах і за рахунок засновників та учасників інвестиційного фонду шляхом випуску інвестиційних сертифікатів та про­ведення комерційної діяльності з цінними паперами [17].

Спільне підприємство — підприємство, що створюється для виконання інвестиційних та інноваційних проектів, одним із засновників якого є технологічний парк, а іншими — ре­зиденти чи нерезиденти, внесок яких до статутного фонду становить суму в національній валюті, еквівалентну не мен­ше: для резидентів — 50 000 дол. СІЛА; для нерезидентів — 100 000 дол. США [12].

Ставки рефінансування Національного банку України — ви­ражена у відсотках плата за кредити, що надаються комер­ційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредиту-

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

293

вання. Національним банком України встановлюються об­лікова та ломбардна процентні ставки [4].

Стягувач — державні виконавці, податкові органи та підприєм­ства (що здійснюють примусове списання (стягнення) кош­тів на підставі визнаних претензій), які на підставі доку­ментів та у випадках, визначених чинним законодавством України, мають право оформляти й подавати в банк розра­хункові документи на примусове списання (стягнення) кош­тів з рахунків платників [15].

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяль­ності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави [13].

Суб'єкт банкрутства (банкрут) — боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена ар­бітражним судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо) [9].

Супровідні документи — документи, подання яких передбаче­не Інструкцією НБУ "Про безготівкові розрахунки в Укра­їні в національній валюті" (листи-відповіді про визнання претензії, претензії тощо) або договором між банком та клі­єнтом [15].

Терміновий торговельний контракт — біржовий контракт, згід­но з яким виконання угод (за поставкою товару та/або спосо­бами встановлення на нього ціни і розрахунками) здійсню­ється у терміни, визначені на певну дату у майбутньому [18].

Технологічний парк — юридична особа або об'єднання на під­ставі договору про спільну діяльність юридичних осіб (учас­ників), головною метою яких є діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впро­вадження наукоємних розробок, високих технологій та кон­курентоспроможної на світових ринках продукції [12].

Тип цінного папера — додаткова кваліфікація цінних паперів (окремої групи цінних паперів у межах одного випуску, за­реєстрованого до введення в дію Закону України "Про На­ціональну депозитарну систему та особливості електронно­го обігу цінних паперів в Україні"), яка визначає особли­вості щодо переходу прав власності на такі цінні папери (іменні або на пред'явника) [20].

294

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

Товари — матеріальні та нематеріальні активи, а також цін­ні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та по­гашення [1].

Товарна сільськогосподарська продукція — це продукція сільськогосподарського виробництва, призначена для реалі­зації [3].

Товарний дериватив — стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньо­му. Правила випуску та обігу товарних деривативів уста­новлюються органом, на який покладаються функції регу­лювання товарного біржового ринку [1].

Товарний кредит — товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним осо­бам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отри­мання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовни­ком), незалежно від часу погашення заборгованості [1].

Торгівля векселями — здійснення банком цивільно-правових угод з векселями, які передбачають внесення грошової ком­пенсації проти їх поставки новому власнику на підставі дого­ворів доручення чи комісії за рахунок клієнтів (брокерська діяльність) або від власного імені та за власний рахунок з ме­тою перепродажу третім особам (дилерська діяльність) [16].

Торгівля у розстрочку — господарська операція, яка передба­чає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізич­ним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінце­вого розрахунку, на визначений строк та під процент.

Торгівля у розстрочку передбачає передачу товарів у роз­порядження покупця в момент здійснення першого внеску (завдатку) з передачею права власності на такі товари після кінцевого розрахунку [1].

Торгівля цінними паперами і деривативами — це:

будь-які операції з придбання або продажу цінних па­перів чи фондових деривативів торговцями цінними папе-

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

295

рами, чий статус встановлюється відповідним законодав­ством про цінні папери і фондовий ринок;

будь-які операції з придбання або продажу товарних де-ривативів членами товарних бірж, чий статус встановлюєть­ся законодавством про товарні біржі;

будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів осо­бами, які не мають статусу торговців цінними паперами [1].

Торговельно-інформаційна система — юридична особа, яка здійснює діяльність з організації торгівлі на позабіржовому ринку та володіє або управляє електронно-торговельною ін­формаційною мережею або іншою системою засобів, що на­дає можливість обміну пропозиціями купівлі та продажу цінних паперів [18].

Транснаціональна промислово-фінансова група — промис­лово-фінансова група, до складу учасників якої входять укра­їнські та іноземні юридичні особи [8].

Трасант — векселедавець переказного векселя [16].

Трасат — особа, яка зазначена як платник за переказним век­селем [16].

Трасування — видача переказного векселя на трасата [16].

Тратта — переказний вексель відносно трасата (акцептанта). Використовується як синонім переказного векселя [16].

Уповноважена особа — фізична або юридична особа, якій влас­ник рахунка надає повноваження щодо отримання інфор­мації із системи реєстру, внесення змін до системи реєстру, участі в загальних зборах емітента, отримання доходів за цінними паперами тощо. Обсяг повноважень уповноваже­ної особи визначається довіреністю, виданою на її ім'я влас­ником особового рахунка, або іншими документами, визна­ченими чинним законодавством [20].

Уповноважена особа (особи) ініціаторів створення промис­лово-фінансової групи — фізична особа (особи), яка має у встановленому порядку оформлене доручення ініціаторів представляти в Кабінеті Міністрів України проект створен­ня промислово-фінансової групи [8].

Уповноважений на зберігання — юридична особа, яка забез­печує зберігання документів системи реєстру емітента без права внесення до неї змін у разі, з одного боку, — відмови

296

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

реєстратора від ведення реєстру або неможливості здійснення ним цього виду діяльності, а з другого боку, — усунення емітента від забезпечення передачі реєстру новому реєстро-утримувачу, визначеному в порядку, установленому Поло­женням "Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів" [20].

Установа банку — зареєстрований відокремлений підрозділ банку, який не має статусу юридичної особи (регіональне управління, обласна чи міська дирекція, філія, відділення), включаючи іноземну філію [16].

Учасники безготівкових розрахунків — банки та їх філії, під­приємства, фізичні особи, з рахунків яких списуються або на рахунки яких зараховуються кошти [15].

Учасники провадження у справі про банкрутство — сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий са­нацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, перед­бачених Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", інші особи, які бе­руть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань бан­крутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника [9].

Учасники ринків фінансових послуг — юридичні особи та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та спожи­вачі таких послуг [10].

Учасники технологічного парку — об'єднання юридичних осіб — суб'єкти наукової, науково-технічної діяльності та підприємницької діяльності, що уклали в порядку, встанов­леному Кабінетом Міністрів України, договори про спільну діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів [12].

Учасник промислово-фінансової групи — підприємство, банк або інша наукова чи проектна установа, організація, ство­рені згідно з законодавством України, чи іноземна юридич­на особа, що входить до складу промислово-фінансової гру­пи, виробляє проміжну продукцію промислово-фінансової

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

297

групи або надає банківські та інші послуги учасникам і го­ловному підприємству промислово-фінансової групи і має на меті отримання прибутку [8].

Факторинг — операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попе­редньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору [2].

Фіксований сільськогосподарський податок — це податок, який не змінюється протягом визначеного Законом "Про фіксований сільськогосподарський податок" терміну і справ­ляється з одиниці земельної площі [3].

Фінансова інвестиція — це господарська операція, яка перед­бачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, дери-вативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інве­стиції поділяються на прямі та портфельні [1].

Фінансова послуга — операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законо­давством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансо­вих активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів [10].

Фінансова установа — юридична особа, яка відповідно до за­кону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка вне­сена до відповідного реєстру у порядку, встановленому за­коном. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, стра­хові компанії, установи накопичувального пенсійного забез­печення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінан­сових послуг [10].

Фінансовий інструмент — цінний папір або оформлений від­повідно до вимог законодавства документ, який підтверджує право власності на цінні папери або їх похідні, валютні цін­ності, придбання (поставку) в певний строк цінних паперів або валютних цінностей та інші види фінансових активів, вільний обіг яких не заборонений чи не обмежений законо­давством [18].

Фінансовий кредит — 1) кошти, які надаються у позику юри­дичній або фізичній особі на визначений строк та під про-

298

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

цент [10]; 2) кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згід­но із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанків-ських фінансових установ, згідно з відповідним законодав­ством у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національ­ним банком України (стосовно банківських кредитів), а та­кож Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства [1].

Фінансовий лізинг (оренда) — господарська операція фізич­ної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендо­давцем за замовленням орендаря основних фондів з по­дальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власно­сті на такі основні фонди орендарю.

Витрати орендодавця на купівлю об'єктів фінансового лізингу не включаються до складу валових витрат або до складу основних фондів такого орендодавця.

Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включають­ся до складу основних фондів орендаря [1].

Фінансові активи — кошти, цінні папери, боргові зобов'язан­ня та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних па­перів [10].

Фінансово-кредитна установа — юридична особа, яка прово­дить одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів від населення [4].

Фондовий дериватив — стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів встановлюються державним органом, на який по­кладаються функції регулювання ринку цінних паперів [1].

Форвардний контракт — стандартний документ, який засвід­чує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, то­вари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укла­дення такого форвардного контракту.

Терміни фінансово-інвестиційної сфери

299

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наяв­ності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визна­чених цивільним законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконан­ня форвардного контракту можуть пред'являтися виключ­но до емітента такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (про­дати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Покупець форвардного контракту має право без пого­дження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контрак­ту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаю­чи продавця такого форвардного контракту [1].

Форми здійснення іноземних інвестицій. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах: часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокрем­лених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбан­ня у власність діючих підприємств повністю; придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, облад­нання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шля­хом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; при­дбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використан­ня природних ресурсів на території України; придбання ін­ших майнових прав; господарської (підприємницької) діяль­ності на основі угод про розподіл продукції; в інших фор­мах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єкта­ми господарської діяльності України [14].

Ф'ючерсний контракт — стандартний документ, який засвід­чує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у май-

300

бутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наяв­ності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визна­чених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без пого­дження умов такого продажу з продавцем контракту [1].

Цінний папір — документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим за­конодавством про цінні папери [1].

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право во­лодіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбача­ють, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам [6].

Цінні папери Інституту спільного інвестування —.акції кор­поративного інвестиційного фонду та інвестиційні сертифі­кати пайового інвестиційного фонду [11].

Цінова стабільність — утримання системи цін на певному рівні шляхом підтримки стабільного курсу грошової оди­ниці України [4].

Чекодавець — підприємство або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його [15].

Чекодержатель — підприємство або фізична особа, яка є одер­жувачем коштів за чеком [15].

Чисті активи інвестиційного фонду — величина, яка визнача­ється як різниця між сумою активів і розміром пасивів інве­стиційного фонду з урахуванням їх ринкової вартості [17].

Член фондової біржі — юридична особа, яка володіє біржо­вим місцем як засновник або акціонер біржі й має право укладати угоди від свого імені [18].

Штрафна санкція (штраф) — плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами [9].

301

ПЕРЕЛІК НОРМАТИВНИХ АКТІВ,

ЗА ЯКИМИ ЦИТУЮТЬСЯ ВИЗНАЧЕННЯ

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР.

Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР.

Закон України "Про фіксований сільськогосподарський по­даток" від 17 грудня 1998 p. № 32-XIV. Закон України "Про Національний банк України" від 20 трав­ня 1999 р. № 710/97-ВР.

Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР.

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 черв­ня 1991 р. № 1201-ХІІ.

Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 груд­ня 2000 р. № 2121-ІП.

Закон України "Про промислово-фінансові групи в Украї­ні" від 21 листопада 1995 р. № 437/95-ВР. Закон України "Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р. № 2343-ХИ.

302

10. Закон України "Про фінансові послуги та державне регу­лювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. № 2664-ІП.

11. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайо­ві та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15 березня 2001 р. № 2299-ІН.

12. Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" від 16 лип­ня 1999 p. № 991-XIV.

13. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 19 ве­ресня 1991 р. № 561-ХІІ.

14. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР.

15. Інструкція НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затверджена наказом правління НБУ від 29 березня 2001 р. № 135.

16. Положення НБУ "Про операції банків з векселями" від 28 травня 1999 р. № 258.

17. Положення ДКЦПФР "Про інвестиційні фонди та інвести­ційні компанії", затверджене Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. № 55/94

18. Положення "Про реєстрацію фондових бірж та торговель­но-інформаційних систем і регулювання їх діяльності", затверджене наказом ДКЦПФР від 15 січня 1997 р. № 9.

19. Положення "Про депозитарну діяльність", затверджене рішенням ДКЦПФР від 26 травня 1998 р. № 9.

20. Положення "Про порядок ведення реєстрів власників імен­них цінних паперів", затверджене наказом ДКЦПФР від 1 квітня 1996 р. № 58.

303

БІБЛІОГРАФІЯ

Абрамов И.М. Экономические кризисы-катастрофы и пути их преодоления / П.Г. Никитенко (науч. ред.)- — Минск: БГЭУ, 2001. — 119 с.

Абыкаев Н. Инвестиционный потенциал и экономический рост // Экономист. — 2000. — № 6.

Акімова I., Ак'юз Ї., Волосович В., Гаврилишин В., Гаврілєн-ков Є. Сприяння сталому економічному зростанню в Украї­ні. — К.: Альфа-Принт, 2001. — 348 с

Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної ситеми України: 36. наук, статей / Міністер­ство освіти і науки України. Науково-методичний центр вищої освіти; Українська академія банківської справи НБУ. Харківська філія. — X.: Основа, 2001. — 331 с Алексашенко С. Иностранные банки в России: надежды и реальность // Вопросы экономики. — 1999. — № 7. Америка: сталий розвиток: Новий консенсус заради май­бутнього: Пер. з англ. / Президентська рада СІНА з пи­тань сталого розвитку. — 2-ге вид. — К.: Інтелсфера, 2001. — 186 с

304

Бібліографія

7. Андрієвський ІД., Коржнев М.М., Литвин Р.В., Міщенко B.C., Яковлев CO. Природно-ресурсний аспект розвитку України. Проект "Програма сприяння сталому розвитку в Украї­ні". — К.: Видавничий дім "KM Academia", 2001. — 107 с.

8. Антидемпінгова політика Європейського Союзу: Практ. посіб. для українських виробників та експортерів / Анти­демпінгова служба Європейської комісії; Представництво України при ЄС. — К.: Катран груп, 2001. — 149 с

9. Бакаев Л.О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2000. — 151 с

10. Балацкий Е.В. Прямые иностранные инвестиции и вну­тренняя инвестиционная активность // МЭ МО. — 1999. — № 11.

11. Батяева А. Масштабы неинвестирования в российской про­мышленности // Вопросы экономики. — 1999. — № 10.

12. Безуглий А. Про вилучення амортизаційних відрахувань підприємств // Економіка України. — 1999. — № 5.

13. Берзон Н. Формирование инвестиционного климата в эко­номике // Вопросы экономики. — 2001. — № 7.

14. Бершеда СР., Сухорукое АЛ., Острый О.Г. Співробітництво України і Російської Федерації в інвестиційній сфері та економічна безпека України: Моногр. / Рада нац. безпе­ки і оборони України; Нац. ін-т укр.-рос. відносин; За ред. АЛ. Сухорукова. — К.: НІУРВ, 1999. — 115 с.

15. Біла С Структурна політика в системі державного регу­лювання трансформаційної економіки // Українська ака­демія держ. управління при Президентові України. — К.: Видавництво УАДУ, 2001. — 407 с

16. Блохина Т. Рынок институциональных инвестиций: состоя­ние и перспективы // Вопросы экономики. — 2000. — № 1.

17. Бондаренко О. Оптимізація інвестиційного забезпечення інновацій // Банківська справа. — 1999. — № 4.

18. Борман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестицион­ных проектов: Пер. с англ. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1997.

19. Бруньов В.В. Грошово-кредитна політика як фактор роз­витку економіки: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.04.01 / Академія держ. податкової служби України. — Ірпінь, 2001. — 19 с

20. Булатов А. Капиталообразование в России // Вопросы экономики. — 2001. — № 3.

Бібліографія

305

21. Буркинський Б.В., Котлубай М.І. Амортизація як джерело інвестування у морський транспорт / НАН України; Ін-т проблем ринку та екон.-екол. досліджень. — О., 2001. — 122 с

22. Бурлака В.Г. Інвестиційні проблеми нафтопереробної про­мисловості України: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.07.01 / НАН України; Інститут економіки. — К., 2001. — 20 с

23. Бурлака Г. Інвестиційне забезпечення економічного розвит­ку (рецензія на книгу) // Економіка України. — 1999. — № 11.

24. Буряк С.В. Активізація інвестиційної діяльності в пере­хідній економіці України: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.01.01 / КНЕУ. — К., 2001. — 20 с

25. Бухвальд Е., Виленский А. Кредитование малого предпри­нимательства // Вопросы экономики. — 2001. — № 4.

26. Васильєва Т.А. Багаторівнева система прийняття інвести­ційних рішень як основа управління науково-технічним прогресом: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.02.02 / Українська академія банківської справи. — Суми, 2001.

27. Величко В., Величко А. Тенденції нагромадження капіталу і зростання інвестиційної активності // Економіка Украї­ни. — 1999 — № 1.

28. Вільні економічні зони: Навч. посіб. / І.Ю. Сіваченко, Н.О. Кухарська, М.А. Левицький. — К.: Дакор, 2002. — 480 с

29. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навч. посіб.: Курс лек­цій. — К.: Атіка, 2000. — 263 с

30. Вовчак О.Д. Роль банків в економіці України // Фінанси України. — 1999. — № 10.

31. Вознесенская Н.Н. Иностранные инвестиции: Россия и мировой опыт (сравнительно-правовой комментарий) — М.: ИНФРА-М, 2001. — 220 с.

32. Волосович СВ. Заощадження населення та інвестиційний потенціал України // Фінанси України. — 1998. — № 8.

33. Вольский А. Инновационный фактор обеспечения устой­чивого экономического развития // Вопросы экономики. — 1999. — № 1.

34. Высокое В. Иностранный банк в регионе // Вопросы эко­номики. — 1999. — № 7.

35. Гаврилюк О.В. Іноземні інвестиції. — К.: Ін-т світової економіки і міжн. відносин НАН України, 1998. — 202 с

20 — 2-3143

306

Бібліографія

36. Гаврилюк О.В. Пряме іноземне інвестування у світогоспо-дарських процесах: Автореф. дис. ... д-ра екон. наук. — К., 1999.

37. Галайда В. Критичний аналіз співвідношення між заоща­дженнями та інвестиціями // Економіка України. — 1999. — № 5.

38. Гарасюк О.А. Передумови та економічна доцільність фор­мування офшорних зон в Україні: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.10.01 / Науково-дослідний економічний ін-т Міністерства економіки України. — К., 2001. — 19 с

39. Гаркавенко В.І. Забезпечення стабільності національної валюти в Україні / НАН України; Ін-т економіки. — К., 2001. — 62 с

40. Геєць В.М. Економічна ситуація в Україні і тенденції її розвитку в середньостроковому та короткостроковому від­ношеннях // Укр. інвест. журн. "WELCOME". — 1999. — № 6—7.

41. Герасименко В. Управление инвестициями: поиск новых ориентиров // Вопросы экономики. — 2001. — № 4.

42. Герасимчук М. Джерела і структура капітальних вкла­день // Економіка України. — 1998. — № 12.

43. Глазьев С. Пути преодоления инвестиционного кризиса // Вопросы экономики. — 2000. — № 11.

44. Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та прі­оритетні напрями їх реалізації. — К.: ВІРА-Р, 1999. — 319 с

45. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середо­вищі. — К., 1998.

46. Гуцал І.С Банківське кредитування суб'єктів ринку в транс­формаційній економіці України (питання теорії, методики, практики). — Л.: ВАТ "БІБЛЬОС", 2001. — 242 с

47. 2000—2001: від позитивних тенденцій в економіці — до сталого зростання: Матеріали дванадцятого засідання круг­лого столу "Безпека економічних трансформацій", 20 груд­ня 2000 р. / Я.А. Жаліло (наук. ред.). — К., 2001. — 60 с.

48. Дерябина М. Институционные аспекты постсоциалисти­ческого переходного периода // Вопросы экономики. — 2001. — № 2.

49. Джерела інвестицій та їх економічне регулювання / М. Ге­расимчук, І. Галиця, О. Задорожна та ін.; Відп. ред. М. Гера­симчук; Ін-т економіки НАН України. — К., 1999. — 157 с

Бібліографія

307

50. Домбровски М., Гурски У., Ярочиньски М. Инфляцион­ные последствия девальвационного кризиса в России и на Украине // Вопросы экономики. — 1999. — № 8.

51. Дорнбуш Рудігер, Фішер Стенли Макроекономіка: Пер. з англ. В. Мусієнко та В. Овсієнко. — К.: Основи, 1996.

52. Залучення міжнародних інвестицій в енергетику України: досвід розробки і впровадження перспективних проектів-Attraction of international investments into the economy of Ukraine: experience of international projects elaboration and implementation: Матеріали міжнар. конф., м. Київ, 4—5 груд­ня 2000 р. — К., 2001. — 200 с — Укр. та англ. мовами.

53. Іванов В.М., Софіщенко І.Я. Грошово-кредитні системи за­рубіжних країн: Курс лекцій / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К.: МАУП, 2001. — 228 с

54. Иванова М.Ю. Понятие инвестиционного климата и его влияние на эффективность инвестиционного воздействия партнеров / Российская акад. гос. службы при Президен­те РФ. — М., 1996.

55. Іванух РА., Колобова Л.В., Ягодка А.Г. Інвестиційна полі­тика держави і розвиток науково-технічного прогресу // Фінанси України. — 1998. — № 4.

56. Інвестиційний клімат в Україні: фактори регіональних ризиків / Держ. ком. України з питань розвитку підпри­ємництва; Укр. ком. "Назустріч III тисячоліттю" та ін.; Наук. кер. О.О. Слюсаренко. — К., 1999. — 192 с

57. Інвестиційні процеси в промисловості України: Моногр. / В.Г. Федоренко, О.Ф. Іткін, Д.В. Степанов та ін.; За наук. ред. В.Г. Федоренко; Акад. екон. наук України, Ін-т транспорт, енергет. систем України "Нафтогазбудізоля-ція", Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури. — К.: Наук, світ, 2001.— 447 с

58. Инвестиционный климат в России. Доклад группы специ­алистов под общ. рук. Е. Ясина // Вопросы экономики. — 1999. — № 12.

59. Инвестиционный рейтинг российских регионов 1997— 1998 гг. // Эксперт. — 1998. — № 39.

60. Иностранные предприниматели в России / Ред. Т.Н. Не-шатаева. — М., 1998. — 216 с.

61. Іноземні інвестиції та національний капітал: парадигма взаємодії: 36. наук, праць / Я.А. Жаліло (ред.). — К.:

308

Бібліографія

Сатсанга, 2001. — Вип. 15. — 108 с — (Безпека економіч­них трансформацій).

62. Кабалина В., Кларк С. Инновации на постсоветских про­мышленных предприятиях // Вопросы экономики. — 2001. — № 7.

63. Кваснюк Б.Є. Монетарна політика в Україні та її вплив на економічну активність // Банківська справа. — 1996. — № 5.

64. Кисельова О.М. Активізація експортного потенціалу України на російському напрямку: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.02.03 / Дніпропетровський нац. ун-т. — Дн., 2001. — 17 с.

65. Клименко Н.А. Менеджмент експортного потенціалу галу­зей агропромислового комплексу України: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.06.02 / Національний аграр­ний ун-т. — К., 2001. — 19 с

66. Князь С.В. Регулювання інвестиційної діяльності в сис­темі управління економікою: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.02.03 / Національний ун-т "Львівська політех­ніка". — Л., 2001. — 192 с

67. Козаченко А.В. Инвестиционная поддержка инновацион­ной стратегии крупных производственно-финансовых сис­тем // Бизнес-информ. — 1998. — № 12.

68. Козаченко А.В. Предварительная оценка инвестиционных возможностей предприятия // Материалы междунар. науч. конф. "Управление инвестиционными проектами в экономике на современном этапе." — Челябинск: ЧГУ, 1997. — С. 91—93.

69. Козаченко А.В., Житный П.Е., Автономов СВ. Инвести­ционная поддержка инновационных решений в крупных производственных системах / Под ред. В.Н. Гончарова. — К.: Техника, 1998. — 127 с.

70. Козаченко А.В., Осыка А.П. Управление инвестициями: Учеб. пособие. — Луганск: ВУГУ, 1996. — 136 с.

71. Колодко Г. Глобализация и сближение уровней экономи­ческого развития: от спада к росту в странах с переходной экономикой // Вопросы экономики. — 2000. — № 10.

72. Коломейцев В.Е. Механізм залучення іноземних інвести­цій у структурну перебудову і розвиток промисловості України. — К.: Реформа, 1996. — 51 с

Бібліографія

309

73. Коломейцев В.Е. Альтернатива розрусі: Латиноамери­канський інвестиційний досвід подолання глобальної фінансово-економічної кризи. Перші успіхи України в за­лученні іноінвестицій. — К.: Молодь, 2000. — 407 с

74. Колосов О.Є. Іноземні інвестиції в економіку України ко­ристь чи небезпека? // Економіка України. — 1997. — № 8.

75. Колосов О.Є. Напрямки трансформації інвестиційної по­літики України в контексті сучасних тенденцій іноземного інвестування // Фінанси України. — 1998. — № 9.

76. Колосов А.Е. Некоторые аспекты государсвтенного управ­ления привлечением иностранных инвестиций в эконо­мику Украины // Экономика Украины.— 1998. — № 11.

77. Концепція інвестиційної політики України / І. Лукінов (керівник), М. Герасимчук, В. Коломойцев та ін.; НАН Украї­ни; Ін-т економіки. — К., 1997. — 84 с.

78. Коропецький І.С. Дещо про минуле, недавнє минуле та су­часне української економіки. — К.: Либідь, 1995.

79. Косарева Н., Пастухова Н., Рогожина Н. Развитие систе­мы долгосрочного ипотечного кредитования населения в России // Вопросы экономики. — 2001. — № 5.

80. Коссак В.М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-пра­вовий аспект): Моногр. — Л.: Центр Європи, 1996. — 215 с.

81. Коссак В.М. Правові засади іноземного інвестування в Україні. — Л.: Центр Європи, 1999. — 240 с.

82. Красникова Е. Рыночная трансформация российской эко­номики как процесс первоначального накопления капита­ла // Вопросы экономики. — 2001. — № 2.

83. Крупка Я.Д. Прогресивні методи оцінки та обліку інвести­ційних ресурсів. — Тернопіль: Екон. думка, 2000. — 353 с

84. Кузьмин М.П. Формування стабілізаційної макроеконо-мічної політики в Україні: Автореф. дис. ... канд. наук з держ. управління: 25.00.05 / Укр. акад. держ. управлін­ня при Президентові України. — К., 2001. — 17 с.

85. Кулиш А.Б. Накопление в системе трансформационной экономики: теоретико-методологические аспекты. — Д.: УкрНТЭК, 2001. — 268 с.

86. Кульчицький М.І. Інвестиційне забезпечення розвитку ви­робничої сфери // Фінанси України. — 1998. — № 5.

87. Ландарь І. Особливості залучення іноземних інвестицій в Україну // Економіка України. — 1998. — № 12.

310

Бібліографія

88. Лапко О. Проблеми інноваційної діяльності (повідомлен­ня про наукову конференцію) // Економіка України. — 1999. — № 8.

89. Лебедев В.М. Формирование инвестиционного климата в России // Финансы. — 1995. — № 4.

90. Ложникова А.В. Инвестиционные механизмы в реальной экономике. — М.: Мз-пресс, 2001. — 176 с.

91. Лугинин А.В. Совершенствование денежно-кредитных и финансовых механизмов в связи с кругооборотом и обо­ротом капитала. — М.: ООО "МАКС-Пресс", 2001. — 21 с.

92. Лудченко Я.О. Оцінка економічної ефективності інвести­цій з урахуванням ризиків: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.06.02 / КНЕУ. — К., 2001. — 19 с

93. Лукінов І.І. Інвестиційна активність в економічному оновленні та зростанні // Економіка України. — 1997. — № 8.

94. Лукінов І.І. Інвестиційна політика в стабільному економіч­ному розвитку // Економіка України. — 1999. — № 10.

95. Луцкевич О., Остапенко С. Перешкоди для припливу іно­земних інвестицій в Україну: проблеми і рекомендації економічної стратегії // Економіст. — 2000. — № 3.

96. Лютий І.О. Проблеми монетарної політики в Україні // Фінанси України. — 1999. — № 2.

97. Лякин А.Н., Лапинскас А.А. Рынок ценных бумаг: Учеб. пособие. — СПб.: Поиск, 2001. — 158 с.

98. Макроекономічне збалансування / За ред. А.А.Чухна. — К.: Либідь, 1996. — 198 с.

99. Малий І. Іноземні інвестиції: Зарубіжний досвід стимулю­вання; Шляхи залучення в економіку України / НДФІ при Міністерстві фінансів України. — К., 1999. — 44 с

100. Малъгинов Г. Участие государства в управлении корпо­ративными структурами в России // Вопросы экономи­ки. — 2000. — № 9.

101. Манакова Т.А. Финансовый рынок России и его инфра­структура. (Федеральный и региональный уровни иссле­дования) / Кемеровский гос. ун-т. — Кемерово: Кузбасс-вузиздат, 2001. — 159 с.

102. Марченко Г., Мачульская О. Исследование инвестицион­ного климата регионов России: проблемы и результаты // Вопросы экономики. — 1999. — № 9.

Бібліографія

311

103. Масенко О.П. Інвестування: будівельні інвестиції (мето­дологія та перспективи) / За ред. М.П. Педана. — К.: Поліграфкнига, 1996. — 143 с

104. Махмудов О.Г. Управління інвестиційними процесами в період виходу економіки з рецесії: Автореф. дис. ... д-ра екон. наук: 08.02.03 / НАН України; Інститут економіч­ного прогнозування. — К., 2001.

105. Медведчук С.В. Фінансово-господарські відносини дер­жава — підприємництво (етапи становлення і перспек­тиви розвитку): Автореф. дис. ... д-ра екон. наук: 08.06.02 / НАН України; Інститут регіональних дослі­джень. — Л., 2001. — 37 с

106. Мельник О.О. Інвестиційний клімат в Україні // Фінанси України. — 1998. — № 8.

107. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабли­вості підприємств та організацій // Офіційний вісник України. — 1998. — № 3.

108. Митин Б.М. Ценные бумаги: налоги, учет, правовое ре­гулирование. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Совре­менная экономика и право, 2001. — 480 с.

109. Мітюков І.О., Шаповалова М.М. Проблеми взаємодії бю­джетної та монетарної політики в Україні // Фінанси України. — 1999. — № 10.

110. Михасюк І., Мельник А., Крупка М. Державне регулюван­ня економіки — К.: Атіка, 2000.

111. Мозговий О.М. Стан та перспективи розвитку фондового ринку в Україні // Укр. інвест. журн. "WELCOME". — 1999. — № 6—7.

112. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч.-метод, посіб. для самост. вивчення дисципліни (спец. "Менеджмент" і "Міжнародна економіка") — К.: КНЕУ, 2001. — 96 с

113. Морозов B.C. Регулювання прямих іноземних інвестицій в Європейському Союзі: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський нац. ун-т імені Т.Г. Шевченка. — К., 2001. — 21с.

114. Музиченко А.С. Державне регулювання інвестиційної ді­яльності / Науково-дослідний економічний ін-т Міністер­ства економіки України. — К.: Наук, світ, — 2001. — 345 с

115. Музиченко А.С. Інвестиційна сфера — пріоритет державної економічної політики України. — К.: Наук, світ, 2001. — 90 с

312

Бібліографія

116. Науменкова СВ. Проблемы сбалансированности денеж­ного рынка Украины. — К.: Наук, думка, 1997. — 55 с.

117. Національний інвестиційний потенціал як фундамент еко­номічного зростання в Україні: Матеріали тринадцятого засідання 7 лютого 2001 року / Круглий стіл "Безпека економічних трансформацій". — К., 2001. — 96 с.

118. Нгуен Тхай Донг. Іноземні інвестиції у В'єтнамі: особли­вості і перспективи // Економіка України. — 1999. — № 11.

119. Носова О.В. Иностранные инвестиции в транзитивной эко­номике Украины. — X.: Основа, 2001. — 232 с.

120. Нуреев Р. Теории развития: кейнсианские модели станов­ления рыночной экономики // Вопросы экономики. — 2000. — № 4.

121. Овсянникова Т., Празукин Д. Инвестиционный потенци­ал населения на региональном рынке жилья // Вопро­сы экономики. — 2001. — № 5.

122. Омельченко А.В. Інвестиційне право: Навч. посіб. / КНЕУ. — К.: Атіка, 1999. — 173 с.

123. Омельченко А.В. Іноземні інвестиції в Україні: Довід, з прав, питань. — К.: Юрінком, 1997. — 412 с

124. Онищенко В А. Инвестиционная политика региона / HAH Украины; Институт экономико-правовых исследований. — Д.: ИЭПИ НАН Украины, 2001. — 259 с.

125. Орлов А.К. Инвестиционная привлекательность регионов России // Бизнес и политика. — 1997. — № 1. — С. 37.

126. Орлов П. Державна амортизаційна політика // Економі­ка України. — 1998. — № 8.

127. Орлов П., Орлов С Прискорена амортизація і прискорене спрацювання основних фондів // Економіка України. — 1999. — № 5.

128. Осауленко О.Г. Державна структурна політика та забезпе­чення стійкого економічного зростання. — К., 2001. — 91 с

129. Осауленко ОТ. Стійке економічне зростання: макроеконо-мічна політика та державне регулювання. — К., 2001. — 84 с

130. Осколъский В.В. Ринок цінних паперів України: погляд через призму діяльності Української фондової біржі. — К.: УФБ. — 2001. — 216 с

131. Осколъский В.В. Украинская фондовая биржа в десятилет­ней истории независимой Украины. — К.: УФБ, 2001. — 232 с.

Бібліографія

313

132. От утечки капитала к его привлечению (материалы "круг­лого стола") // Вопросы экономики. — 2000. — № 2.

133. Павловсъкий М.А. Стратегія розвитку суспільства: Украї-'на і світ (економіка, політологія, соціологія). — К.: Тех­ніка, 2001. — 312 с

134. Панасюк Б. Економічна політика в Україні наприкінці XX століття. — К.: Новий друк, 2002. — 707 с

135. Панасюк Б., Панасюк О. Інвестування за рахунок вну­трішніх резервів // Економіка України. — 1997. — № 3.

136. Пастернак М.М. Місцеві позики як інструмент фінансу­вання соціально-економічних програм органів місцевого самоврядування: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.04.01 / Акад. держ. податкової служби України. — Ірпінь, 2001. — 16 с.

137. Паценко О.Ю. Конкурентоспроможність національної еко­номіки і валютний курс: оцінка впливу, прогнозування динаміки: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.02.03 / НАН України; Інститут економічного прогнозування. — К., 2001. — 19 с.

138. Паценко О.Ю. Конкурентоспроможність національної еко­номіки і валютний курс: оцінка впливу, прогнозування ди­наміки: Дис. ... канд. екон. наук: 08.02.03 / НАН України; Інститут економічного прогнозування. — К., 2001. — 214 с

139. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. — К.: Лібра, 1998. — 389 с

140. Пересада А.А., Смірнова О.О., Онікієнко СВ., Ляхова О.О. Інвестування: Навч.-метод, посіб. для самостійного вивч. дисципліни. — К.: КНЕУ, 2001.— 252 с

141. Петриченко О. Спільне підприємництво в Республіці Біло­русь: проблеми та перспективи // Економіст. — 1999. — № 9.

142. Петрушевич Е.Н. Генезис концепций государственного регулирования инвестиций // Весник Бел. гос. ун-та. — Минск, 2000. — № 1.

143. Петухова О.М. Ефективність інвестицій підприємств пивобезалкогольної промисловості: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.06.01 / Інститут аграрної економі­ки УААН. — К., 2001. — 20 с

144. Підліснюк В.Б. Іноземні інвестиції в системі макроеко-номічних пріоритетів України: Автореф. дис. ... канд.

314

Бібліографія

екон. наук: 08.05.01 / НАН України; Ін-т світової еко­номіки і міжнар. відносин. — К., 2001.— 19 с

145. Пілецька С.Т. Організаційно-методичне забезпечення ви­користання лізингової форми інвестування на промисло­вих підприємствах: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.06.01 / НАН України; Ін-т економіки промисловості. — Д., 2001. — 20 с.

146. Попова Г.Ю. Стратегія зниження ризиків інвестиційної діяльності: Автореф. дис. ... д-ра екон. наук: 08.02.03 / НАН України; Інститут економіки промисловості. — Д., 2001. — 36 с.

147. Пошійко Ю.А. Кредитування підприємств України в пе­рехідний період: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.04.01 / Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2001. — 19 с

148. Правове регулювання іноземних інвестицій: Підруч. / В.М. Коссак (кер. авт. кол.), В.Н. Денисов, Н.С. Кузнецова та ін.; За ред. В.М. Коссака; Укр. правн. фундація. — К.: Укр. центр правн. студій, 1999. — 174 с

149. Приватизація і інвестиційна привабливість в машинобу­дівному та гірничо-металургійному комплексах України / О.Д. Рябченко, О.В. Савченко, Г.Г. Тарасенко та ін. — X.: Основа, 1999. — 77 с

150. Примостка Л.О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти / Київ. нац. екон. ун-т. — К.: КНЕУ, 2001. — 264 с

151. Проблеми сталого розвитку України = Problems of su­stainable development of Ukraine: 36. наук. доп. / HAH України; Наукова рада НАН України з проблем навко­лишнього середовища і сталого розвитку. — 3-тє вид., пе-рероб. і доп. — К.: БМТ, 2001. — 424 с.

152. Просяних В.М. Інвестиційні ресурси: теоретичний та при­кладний аналіз — X.: Гриф, 2001. — 78 с.

153. Прушківська Е.В. Окремі аспекти інвестування струк­турної перебудови економіки регіонів // Фінанси Украї­ни. — 1999. — № 5.

154. Прушківська Е.В. Структурні зміни в економіці України та їх вплив на зайнятість населення: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.01.01 / Нац. гірнича акад. Украї­ни. — Д., 2001. — 18 с.

Бібліографія

315

155. Рибалкін В., Мамичева Л. Механізм і форми реалізації акціонерної власності // Економіка України. — 1999. — № 4.

156. Рисін В.В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навч. посіб. / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. — Л., 2001. — 192 с

157. Розвиток фінансового сектору та економічне зростання / НАН України; Ін-т економіки; А.І. Даниленко (відп. ред.). — К., 2001. — 238 с.

158. Романюк С.А. Політика регіонального розвитку в Україні: сучасний стан і нові можливості: Регіональні досліджен­ня / Укр. акад. держ. управління при Президентові Украї­ни; Центр досліджень адміністративної реформи. — К.: Вид-во УАДУ, 2001. — 112 с

159. Рубцова М.Ю. Національні особливості формування інве­стиційного клімату для залучення іноземного капіталу в економіку України: Автореф. дис. ... канд. екон. наук. — К., 1999.

160. Рудашевский В., Львов А., Фурщик М. Вернуть иностран­ного инвестора не только нужно, но и можно // Инвести­ции в России. — 1999. — № 1.

161. Рут Френклін Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції: Пер. з англ. — К.: Основи, 2000. — 744 с.

162. Сакс Д., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для України) / Пер. з англ. і ред. О. Пивовар-ського. — К.: Основи, 1996.

163. Савченко В., Московецъ І. Інноваційні проекти в агропро­мисловому секторі // Економіка України. — 1999. — № 5.

164. Серегин В. Притоку инвестиций нужен регулятор // Ин­вестиции в России. — 1996. — № 1—2.

165. Смовж М. Заграница нам не поможет // Коммерсантъ-Сибирь. — 1999. — № 9.

166. Современный российский рынок ценных бумаг: Учеб. пособие / Хабаровская гос. академия экономики и пра­ва; Кафедра финансов; Т.П. Ихсанова (сост.). — Хаба­ровск: РИЦ ХГАЭП, 2001. — 80 с.

167. Соколова Я.Ю. Государственное регулирование инвести­ций в аспекте экономической и инвестиционной безо­пасности в РФ / Московский гос. ун-т им. М.В. Ломоно­сова. — М.: МАКС-Пресс, 2001. — 18 с.

316

Бібліографія

168. Стирсъкий М.В. Макроекономічні умови здійснення інве­стиційної діяльності // Фінанси України. — 1999. — № 12.

169. Стороженко О.А. Основні моменти моделі монетарного управління. — X.: Основа, 1997. — 293 с

170. Стратегія економічного розвитку України: Наук, збірник / Відп. ред. О.П. Степанов. — К., 2001. — Вип. 7. — 632 с.

171. Стратегія структурної перебудови промисловості: Мо-ногр. / За ред. О.М. Алімова. — К., 2001. — 195 с

172. Сяткин В.Н. Рынок ценных бумаг: Курс лекций / Вла­димирский гос. ун-т. — Владимир, 2001. — 82 с.

173. Тихомиров И. Инвестиционный климат в России: регио­нальные риски. — М.: Издатцентр, 1997.

174. Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки: Навч. посіб. для ВНЗ / О.І. Рогач, О.І. Шнир-ков. — К., 2001. — 303 с

175. Трофимов Г. О режимах долговременного экономическо­го роста // Вопросы экономики. — 2000. — № 11.

176. Україна-2000. Рейтинг інвестиційної привабливості регіо­нів: Короткий звіт / Інститут реформ; В. Пинзеник (заг. ред.), В. Борщевський (уклад.). — К., 2001. — 50 с

177. Україна: прогноз розвитку продуктивних сил / Рада з вивч. продукт, сил України; Наук. ред. СІ. Дорогунцов. — К., 1998. — Т. 1. — 163 с; Т. 2. (Додатки). — 118 с

178. Україна: Фінансовий сектор та економіка. Нові стратегічні завдання / А. Роу, Ю. Власенко, І. Жиляєв, А. Оленчик, С. Пічі; Світовий банк; Міжнародний банк реконструкції і розвитку. — К., 2001. — 120 с

180. Філіпенко А.С., Сивашов Ю.Д. Економічні стратегеми Украї­ни: Дискусія інтелектуалів / За ред. В.П. Резнікова. — К.: Либідь, 1998. — 271 с

181. Фоломьев А., Ревазов В. Инвестиционный климат регио­нов России и пути его улучшения // Вопросы экономи­ки. — 1999. — № 9.

182. Фридман Л., Видясов М., Мелъянцев В. Государственные расходы и экономический рост // Междунар. экономика и междунар. отн. — 1999. — № 11.

183. Харрод Р.Ф. К теории экономической динамики: Новые выводы экономической теории и их применение в эко­номической политике: Пер. с англ. И.К. Дашковского, Л.П. Куракова. — М.: Гелиос АРВ, 1999.

Бібліографія

317

184. Хмелевський Є. Амортизаційна політика й оновлення про­мислово-виробничих основних фондів // Економіка Украї­ни. — 1999 — № 3.

185. Ходов Л. Приобретение недвижимости за границей как направление вывоза капитала // Вопросы экономики. — 2000. — № 2.

186. Хоменко В.О. Кредитні відносини як фактор інвестицій­ного процесу та розвитку виробництва в перехідній еко­номіці: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.01.01 / Харківський нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. — X., 2001. — 18 с.

187. Хомяков В., Белінська В. Методика оцінки впливу амор­тизаційної політики на окупність капітальних вкладень // Економіка України. — 1999. — № 2.

188. Цой Г.А. Экономическая эффективность инвестиционных вложений: Конспект лекций по курсу "Экономическая эффективность инвестиционных вложений" для студ. спец. 06.08.01 / Саратовский гос. технический ун-т. — Сара­тов, 2001. — 32 с.

189. Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. — К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. — 514 с

190. Черняк В.К. Модель економіки: вибір України // Еконо­міка України. — 1995. — № 9.

191. Чмир О. Перспективи українських СЕЗ та регіональних економічних експериментів // Економіка України. — 1999. — № 7.

192. Чумаченко М. Напрямки інвестиційної політики в про­мисловості // Економіка України. — 1999. — № 11.

193. Шаповалов Є. А. Використання в Україні світового досві­ду похідних фінансових інструментів: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.05.01 / НАН України; Інститут світо­вої економіки і міжнародних відносин. — К., 2001. — 16 с.

194. Шеховцов А., Шестакова М., Громов А. Свободные эконо­мические зоны: мировой опыт и перспективы в России // Вопросы экономики. — 2000. — № 10.

195. Ширмер Я. Прямі зовнішні інвестиції та економічне зро­стання // Економіст. — 2000. — № 3.

196. Шкодіна І.В. Формування національної моделі фондового ринку в перехідній економіці інверсійного типу: Авто-

318

реф. дис. ... канд. екон. наук: 08.01.01 / Харківський нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. — X., 2001. — 20 с.

197. Шніцер М. Порівняння економічних систем: Пер. з англ. — К.: Основи, 1997. — 519 с.

198. Шостак Л£. Регулирование экономического роста в усло­виях природно-ресурсных ограничений / Нац. акад. наук Украины; Совет по изучению производ. сил Украины; Под ред. Б.М. Данилишина. — К., 1998. — 331 с.

199. Шпилевой К.О. Управление инвестиционным процессом в условиях рыночных реформ: Учеб. пособие — О.: Опти­мум, 2001. — 301 с.

200. Юрченко О.Є. Вплив фінансово-кредитної системи на стан транзитивної економіки: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.01.01 / Харківський нац. ун-т ім. В.Н. Каразі­на. — X., 2001. — 17 с

201. Юрчишин BJB. Валютна політика країн з перехідною еко­номікою: Навч. посіб. до модуля "Міжнародна економі­ка і стабілізаційна політика" / Українська академія держ. управління при Президентові України. — К.: Вид-во УАДУ, 2001. — 26 с

202. Яковенко ЛІ. Промислова політика в трансформаційній економіці: інвестиційний аспект: Автореф. дис. ... д-ра екон. наук: 08.01.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2001. — 39 с

203. Яковлева ЕЛ. Политика привлечения иностранных ин­вестиций в Россию: пора перемен? // Междунар. эконо­мика и междунар. отн. — 1999. — № 11.

204. Яценко АВ. Державне регулювання іноземної інвестицій­ної діяльності в Україні: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.02.03 / Київ. Нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К, 2001. — 19 с

Наукове видання

БОРЩ Людмила Михайлівна