3.3. Фондовий ринок як механізм залучення інвестицій

Фондовий ринок України, можливо, найдовше з усіх нових ринкових механізмів перебуває у процесі становлення, проте вже функціонує досить впевнено. Масштаби вітчизняного рин­ку цінних паперів є досить значними. Власниками іменних цінних паперів, емітованих в Україні (акцій, інвестиційних сертифікатів, іменних облігацій), є понад 20 млн осіб. Річний обсяг торгів фондового ринку досягає майже 70 млрд грн, що становить 44 % від обсягу промислового виробництва в Украї­ні — більше, ніж сумарний обсяг продукції електроенергетики та металургії (дані 2001 p.).

Звичайно, цей показник надто замалий для досить великої країни, та все ж не малозначний.

Реальне середовище інвестиційного процесу в Україні 115

Загальновизнаним показником рівня розвитку фондового ринку є відношення його капіталізації до валового внутрішнього продукту (ВВП). Для України цей показник становить всього 4 % J Це менше, ніж у Росії (25,7 %) і навіть у маленької Сло­венії (17,3 %)¹. Сумарна капіталізація 20 найпопулярніших українських емітентів ледь перевищує 1 млрд дол. США, що відповідає капіталізації сімнадцятої за цим рейтингом росій­ської компанії². Структура ринку цінних паперів України є не досить досконалою з погляду впливу на стан національної еко­номіки. Станом на кінець 2000 р. 66,5 % від загального обся­гу емісії цінних паперів в Україні становили векселі, 20,5 % — ощадні сертифікати. Лише 12,7 % припадало на акції, 0,1 % — на облігації³. Але можна сказати, що все це свідчить про значні перспективні можливості розвитку нашого ринку.

Незважаючи на відносно невеликі масштаби, український фондовий ринок так само, як і в інших країнах, чутливо реагує на загальнодержавні події, що свідчить про його тісний зв'язок з життям країни. Так, обрання Президентом України Л. Куч­ми восени 1999 р. було позитивно сприйнято ринком — за місяць після виборів індекс ПФТС зріс на 19,9 %. Так само позитивно сприймалось призначення Прем'єр-міністром Украї­ни В. Ющенка — за місяць (у грудні 1999 р. — січні 2000 р.) індекс ПФТС зріс на 14,3 %, а за весь період прем'єрства В. Ющенка зростання індексу склало 45,8 %. Після відставки В. Ющенка з посади прем'єр-міністра (квітень 2001 р.) індекс ПФТС за місяць зменшився на 6,3 %, падіння індексу тривало далі й загалом склало 47,3 %. Після виборів до Верховної Ради (31 березня 2002 р.) за наступний місяць індекс ПФТС зріс на 32,0 %⁴.

В Україні фондовий ринок ще недостатньою мірою викори­стовується як джерело інвестиційних ресурсів,^ тоді як у роз­винутих країнах забезпечує залучення від 50 до~80 % всіх інве­стиційних вкладень. Але/за своїми потенційними можливо­стями український ринок цінних паперів цілком здатен задо-

¹ Украинская инвестиционная газета. — 2002. — № 21. — С. 23.

² Галицькі контракти. — 2002. — № 26. — С 12.

Послання Президента України до Верховної Ради України про вну­трішнє і зовнішнє становище України у 2000 році. — К., 2001. ⁴ Там само.

8*

116

Розділ З

вольнити як поточні, так і перспективні потреби економіки. Фондові механізми та інструменти здатні вже сьогодні пропу­стити через себе наявні в країні грошові потоки, забезпечити гарантії їх цілісності та прибутковості для інвесторів, jПричи­ни, з яких можливості цієї сфери задіяні недостатньо~в основ­ному знаходяться за її межами і, головним чином, полягають у ризикованості вкладень у виробничу діяльність та низькій потенційній прибутковості інвестицій внаслідок обмеженості внутрішнього попиту та утрудненості експорту.

Незважаючи на незначні масштаби операцій і короткий час існування, вже можна вести мову про історію українського фондового ринку.

/ На думку керівників Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, у процесі розвитку ринку цінних паперів в Україні можна досить чітко виділити такі основні етапи¹. _/л Перший етап (1991—1994 pp.). У 1991 р. було створено законодавчі передумови для розвитку фондового ринку Украї­ни у зв'язку з прийняттям ключових законів щодо діяльно­сті акціонерних товариств, випуску та обігу цінних паперів (Закони України "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу"). Цей (етап характеризувався вкрай низькими темпами розвитку. Насамперед це пов'язано з до-вільними темпами приватизації, повною відсутністю необхід­ної інфраструктури, недостатньою правовою урегульованістю питань, пов'язаних з його функціонуванням^Практично не було вторинного ринку цінних паперів. Суттєвим недоліком першого етапу була відсутність системи обліку прав власності на цінні папери. Розпорошеність функцій регулювання фон­дового ринку між різними державними органами не давала змоги повною мірою забезпечувати процес його гармонійного розвитку, досягти цілісності та прозорості, поступового інте­грування у світові фондові ринки.

Другий етап (1995—1999 pp.). Характеризується значним кількісним та якісним зростанням фондового ринку України, каталізатором чого можна вважати два моменти: прискорен­ня темпів приватизації та створення спеціального державного органу регулювання фондового ринку, насамперед Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), ви-