6. Поняття та види нормативно-правових актів

Нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, виданий в установленому порядку компетентними органами держави, що містить правові норми загального характеру.

Ознаки нормативно-правового акта:

• приймається уповноваженими суб’єктами правотвор­чості (державними органами влади або народом);

• виражає волю всього народу або більшої частини насе­лення;

• наявність нових норм права або зміна (скасування) чинних;

• приймається відповідно до певної процедури (парламентські читання, референдум);

• має певну структуру документа (преамбула, глави, розділи, статті, частини, пункти);

• публікується в офіційних виданнях (журналах – Офіційний вісник України, Відомості Верховної Ради України, газетах – Урядовий кур’єр, Голос України).

Закон – нормативно-правовий акт, прийнятий в особливому порядку вищим представницьким органом державної влади (парламентом) або безпосередньо наро­дом (шляхом референдуму), що має найвищу юридичну силу і призначений для врегулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Вища юридична сила законів виявляється в тому, що: ніхто, крім органів законодавчої влади та народу, не може приймати закони, змінювати їх чи відміняти; усі інші нормативно-правові акти повинні видавати­ся відповідно до законів; у разі колізій між нормами закону та підзаконного нормативно-правового акта діють норми закону.

Класифікація законів здійснюється за різними підста­вами, але більше уваги приділяють поділу законів за зна­ченням та місцем у системі законодавства:

Конституція – Основний закон держави, який регла­ментує основи суспільного, політичного, економічного життя, права і свободи людини. Конституції належить верховенство в системі нормативних актів держави.

Конституційні закони – акти, що становлять основу розвитку правової системи та якими вносяться зміни або доповнення до Конституції або необхідність прийняття яких прямо передбачена Конституціями.

Звичайні (поточні) закони – регламентують певні сфе­ри суспільного життя відповідно до Конституції. Вони бу­вають загальними, кодифікованими та поточними.

Надзвичайні закони – ухвалюються у разі потреби, надзвичайних ситуаціях.

Забезпечувальні (оперативні) закони – нормативно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ра­тифікуються міжнародні договори та ін. Їх призначення полягає не у виданні нових норм, а в оперативному підтвер­дженні підтримки системи норм, що містяться в інших законах і міжнародних договорах та потребують невідклад­ного прийняття. Це закони, що містять норми про норми.

Підзаконний нормативно-правовий акт – це доку­мент, виданий компетентним органом або посадо­вою особою на підставі закону, відповідно до нього, для конкретизації та виконання законодавчих приписів.

Підзаконні акти, подібно до законів, обов’язкові для виконання і мають необхідну юридичну чинність. Їхня дія обмежена законом. Мається на увазі те, що вони не можуть виходити за межі законодавчого регулювання, їхні норми носять вторинний у порівнянні із законом характер. Підзаконні акти не можуть змінювати або скасовувати норми законів.

Підзаконні акти розрізняють, зазвичай, за джерелами походження (суб’єктами видання), зокрема в нашій державі це: постанови Верховної Ради України; укази та розпорядження Президента України; постанови і розпорядження Уряду; накази та інструкції міністерств та відомств; нормативні акти місцевих державних адміністрацій; нормативні акти органів місцевого самоврядування; нормативні документи підприємств, організацій, установ.