38. Вплив вібрації на працюючих. Нормування та захист від вібрації

Вібрація – це механічні коливання матеріальних точок або тіл, які виникають в горизонтальному і вертикальному напрямах.

Вібрація серед всіх видів механічних впливів для технічних об’єктів є найбільш небезпечною.

За способом передачі на тіло людини вібрація поділяється на:

- загальну, яка викликає струс всього організму;

- локальну (місцеву) – діє або приводить в коливний рух окремі частини тіла.

У виробничих умовах часто трапляюються випадки комбінованого впливу вібрації – загальної та локальної.

Вібрація сприяє порушення фізіологічного та функціонального стану людини. Стійкі шкідливі фізіологічні зміни називаються вібраційною хворобою. Симптоми вібраційної хвороби: біль голови; заніміння пальців рук; біль у кістках та передпліччі; виникнення судом; підвищується чутливість до охолодження; з’являється безсоння.

При вібраційній хворобі виникають патологічні зміни спинного мозку, серцево-судинної системи, змінюється капілярний кровообіг, патологічні зміни кісткових тканин та суглобів, професійне захворювання неврит -це спазми судин, які починаються від пальців рук і перехо¬дять на все тіло, уражаючи центр нервової системи (хвороба Паркінсона), відкладення солей (місцева).

Особливо шкідливі вібрації з частотами, що є близькими до частот власних коливань тіла людини, і знаходяться в межах 6 – 30 Гц.

Розрізняють два види нормування вібрацій:

1) Санітарно-гігієнічне нормування (запобігання вібрації);

2) Технічне нормування (запобігання руйнуванню машин).

Санітарно-гігієнічне нормування вібрацій забезпечує вібробезпеку умов праці. Дія вібрації на організм людини визначається наступними її характеристиками: інтенсивністю, спектральним складом, тривалістю впливу, напрямом дії.

Показниками інтенсивності є середньоквадратичні або амплітудні значення віброприско-рення, віброшвидкості або віброзміщення, виміряні на робочому місці.

Для оцінки інтенсивності вібрації поряд з розмірними величинами використовується логарифмічно-децибельна шкала.

Існують гранично допустимі рівні ( ГДР ) вібрації для різних частот коливань.

Допустимий рівень вібрації 92 дБ.

Фактичний рівень вібрації повинен бути меншим за гранично-допустимий (Фв< ГДР).

Гігієнічна оцінка вібрації, що діє на людину у виробничих умовах відповідно до ГОСТ 12.1.012–90 здійснюється за:

- частотним (спектральним) аналізом нормованого параметра;

- інтегральною оцінкою за частотою нормованого параметра;

- дозою вібрації.

Гігієнічні норми вібрації, що впливають на людину у виробничих умовах встановлюються для тривалості 480 хвилин.

Загальні методи боротьби у виробничих умовах класифікують так:

- амортизація (віброгасіння);

- динамічне гасіння;

- вібродемпфування;

- віброізоляція;

- зниження вібрації в джерелі її виникнення;

- налагодження від режиму резонансу;

- зменшення корпусного звуку;

- застосування засобів індивідуального захисту.

39. Основні світлотехнічні поняття та одиниці

Освітлення виробничих приміщень характеризуються кількісними та якісними показниками.

До основних кількісних показників належать: світловий потік, сила світла, освітленість та яскравість.

Світловий потік (Ф) – - потік видимої променевої енергії, що сприймається органами зору людини як світло і оцінюється за світловим відчуттям.

Одиницею світлового потоку є люмен (лм) – світловий потік від еталонного точкового джерела світла силою в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан.Стерадіан - одиничний тілесний кут со з вершиною у центрі сфери, який вирізає на поверхні сфери радіусом 1 м площину, рівну 1 м2.

Сила світла (І) – це величина, що визначається відношенням світлового потоку (Ф) до тілесного кута ( ), в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється:

, кД .

Кандела (кД) – це сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється в середині тілесного кута в 1 стерадіан.

Освітленість (Е) – це величина світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні (S)

.

Люкс (лк) – рівень освітленості поверхні площею 1 м², на яку падає світловий потік в 1 лм.

Яскравість (L). Одиницею яскравості є ніт (нт) – яскравість поверхні, що світиться і від якої в перпендикулярному напрямку випромінюється світло силою в 1 канделу з 1 м².

До основних якісних показників зорових умов роботи можна зарахувати: фон, контраст між об’єктом і фоном, видимість, показник осліпленості, коефіцієнт пульсації освітленості.

Фон (поверхня, прилегла безпосередньо до об’єкта розрізнення, на якій він розглядається) характеризується коефіцієнтом відношення відбитого світлового потоку до падаючого

.

Контраст між об’єктом і фоном характеризується співвідношенням яскравостей об’єкта та фону. Контраст визначають за формулою

,

де та – відповідно яскравості об’єкта та фону, нт.

Видимість ( ) характеризує здатність ока сприймати об’єкт. Видимість залежить від освітлення, розміру об’єкта, його яскравості, контрасту між об’єктом та фоном, тривалості експозиції.

Показник осліпленості Р є критерієм оцінки засліплюючої дії освітлювальної установки.

Коефіцієнт пульсації освітленості К, % характеризує відносну глибину коливань освітленості в результаті змін у часі світлового потоку газорозрядних ламп, які живляться змінним струмом.

Показник дискомфорту М – це критерій оцінки дискомфортного відблиску, який викликає неприємні відчуття при нерівномірному розподілі яскравості в полі зору.