висота обвалування ємності (піддону);

реальні метеорологічні умови: температура повітря (ºC), швидкість вітру (м/сек), направленість вітру у приземному шарі, СВСП (інверсія, конвекція, ізотермія);

середня щільність населення для даної місцевості;

площа зони можливого зараження приймається згідно з розрахунками;

прогнозування здійснюється на термін не більше ніж 4 години, після чого розрахунки уточнюються.

3. Прийняті допущення

Для прогнозування за даною методикою розлив “вільно” приймається, якщо вилита СДОР розливається на підстильній поверхні при висоті шару не вище 0,05 м. Розлив “у піддон” приймається, якщо вилита СДОР розливається по поверхні, яка має обвалування, при цьому висота шару (h) розлитої СДОР має бути рівною:

а) при розливах із ємностей, що мають самостійний піддон (обвалування):

h = H ­ 0,2 , де:

Н – висота піддону (обвалування), м;

б) при розливах із ємностей, розташованих групою, що мають загальний піддон (обвалування):

h = Q_o : F · d , де:

Q_o - кількість викинутої (вилитої) при аварії речовини;

F - реальна площа розливу в піддон (обвалування), м²;

d - щільність СДОР, т/м³.

4. Прогнозування глибини зони зараження сдор

4.1. Визначення кількісних характеристик викиду СДОР для розрахунків масштабів зараження визначається за їх еквівалентними значеннями.

а) Визначення еквівалентної кількості Q_е1 (т) речовини в первинній хмарі

Еквівалентна кількість Q_е1 (т) речовини в первинній хмарі визначається за фор-мулою:

Q_е1 = К₁ ·К₃ ·К₅·К₇·Q_О (1) , де:

К₁ – коефіцієнт, що залежить від умов зберігання СДОР (табл.3; для стиснутих газів К₁= 1);

К₃ – коефіцієнт, що дорівнює відношенню порогу токсодози хлору до порогу токсодози іншого СДОР (табл.3);

К₅ – коефіцієнт, що враховує ступінь вертикальної стійкості атмосфери; для інверсії приймається рівним 1, для ізотермії 0,23, для конвекції 0,08;

К₇ - коефіцієнт, що враховує вплив температури повітря (табл.3; для стиснених газів К₇=1);

Q_о – кількість викинутої (розлитої) при аварії речовини, т. При аваріях на схо-вищах стиснутого газу Q_о розраховується за формулою:

Q_о = d · V_х (2), де:

d – щільність СДОР, т/м³ (табл.2.3); V_х – об’єм сховища, м³.

При аваріях на газопроводі Q_о розраховується за формулою:

Q_о = n · d · V_г / 100 (3), де:

n - кількість СДОР в природному газі, %;

d – щільність СДОР, т/м³ (табл.3);

V_г - об’єм секції газопроводу між автоматичними засувками, м³.

При визначенні величини Q_е1 для стиснутих газів, що не ввійшли в таблицю 3, значення коефіцієнту К₇ приймається рівним 1, а коефіцієнт К₁ розраховується за формулою:

К₁ = c_p · _ΔΤ / _ΔΗ (4), де:

c_p - питома теплоємність рідкого СДОР, кДж/(кг · °C);

_ΔΤ - різниця температур рідкого СДОР до і після руйнування ємності,°C;

_ΔΗ – питома теплота випаровування рідкого СДОР при температурі ви-паровування, кДж/кг.

б) Визначення еквівалентної кількості Q_е2 (т) речовини у вторинній хмарі

Еквівалентна кількість речовини в вторинній хмарі розраховується за фор-мулою:

Q_е2 = (1-К₁) · К₂ ·К₃ ·К₄ ·К₅ ·К₆ ·К₇ · (Q_o / h · d) (5), де:

К₂ – коефіцієнт, що залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (табл.3);

К₄ - коефіцієнт, що враховує швидкість вітру (таб.4);

К₆- коефіцієнт, що залежить від часу N, що пройшов після аварії;

Значення коефіцієнту К₆ визначається після розрахунку тривалості Т (г) випаровування речовини (див.п.2.5):

К₆ = N^0,8 при N < T або К₆ = Т^0,8 при N ≥ T , при Т < 1(г) К₆ приймається для 1 години;

d – щільність СДОР, т/м³ (табл.3); h - товщина шару СДОР, м.

При визначенні Q_е2 для речовин, що не ввійшли в таблицю 3, значення коефіцієнту К₇ приймається рівним 1, а коефіцієнт К₂ визначається за формулою:

К₂ = 8,1· 10^-6 · Р· √ m (6) , де:

Р - тиск насиченого пару речовини при заданій температурі повітря, мм рт. ст.;

М - молекулярна маса речовини.

4.2. Розрахунок глибини зони зараження при аварії на хімічно небезпечному об’єкті

Розрахунок глибини зони зараження первинною (вторинною) хмарою СДОР при аваріях на технологічних ємностях, сховищах і транспорту проводиться з використанням таблиць 2-5, а порядок нанесення зон зараження на карту (схему) з використанням таблиці 6.

В таблиці 2 наведені максимальні значення глибини зони зараження первин-ною (Г₁) або вторинною (Г₂) хмарою СДОР, що визначаються в залежності від еквівалентної кількості речовини (його розрахунок проводиться згідно з п.3) і швидкості вітру. Повна глибина зони зараження Г (км), що обумовлена дією пер-винної і вторинної хмари СДОР, визначається:

Г = Г^' + 0,5 Г^" , де:

Г^'– найбільший, Г^" – найменший із розмірів Г₁ і Г₂. Отримане значення порів-нюється з максимальним можливим значенням глибини переносу повітряних мас Г_п, що визначається за формулою:

Г_п = N · υ (7), де: N - час від начала аварії, г; υ - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості вітру і ступеню вертикальної стійкості атмосфери, км/г (таблиця 5).