2. Розрахунок Гранично Допустимого скиду підприємства

Гранично допустимий скид (ГДС) – маса речовини у стічних водах, максимально допустима для відведення з установленим режимом у даних пунктах водного об’єкту в одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольному створі або непогіршення якості води, що сформувалася, якщо вона гірше нормативної.

1. Гранично допустимий скид становить:

ГДС = С_ГДСт · q, г/сек. (2.1)

де С_ГДСт – гранично допустима концентрація забруднюючих речовин у стічній воді (розрахунок 2.2 -2.4);

q – витрата стічних вод підприємства, м³/сек.

Для підтримання санітарного стану водойми необхідно розрахувати гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, з якими ця вода може бути скинута у водний об’єкт.

2. Визначення допустимої концентрації завислих речовин у стічних водах

мг/дм³, (2.2)

де С_ф – фонова концентрація завислих речовин у річці до місця випуску стічних вод, мг/дм³;

g – коефіцієнт розбавлення (розр.1.4.);

Q – витрата води в річці, м³/с;

q – витрата стічних вод, м³/с;

m - дозволене санітарними нормами збільшення вмісту завислих речовин у водному об’єкті. Для водойм рибогосподарського водокористування дорівнює 0,25.

3. Визначення допустимого рівня біохімічного поглинання кисню (бпк) у стічних водах за вмістом розчиненого кисню

Відповідно до вимог СанПіН, вміст розчиненого кисню у водному об’єкті в результаті скиду в нього стічних вод не повинний бути нижчим за 4 мг/дм³.

Розрахунок допустимого забруднення в результаті скиду стічних вод ведуть за БПК_повн в очищених стічних водах за умови збереження розчиненого кисню:

, мг/дм³ (2.3)

де Q – витрата води у річці, м³/с;

q – витрата стічних вод м³/с;

γ – коефіцієнт розбавлення (розр. 1.4);

С_{ф О} – фоновий вміст кисню у водоймі до місця випуску стічних вод, мг/дм³;

С_{ф БПК} – повне біохімічне поглинання кисню води у водоймі до місця випуску стічних вод, мг/дм³;

С_{ГДК О} - гранично допустимий вміст розчиненого кисню у воді водойми рибогосподарського водокористування, мг/дм³;

0,4 – коефіцієнт перерахунку БПК_повн у БПК₂.

4. Визначення допустимої концентрації забруднюючих речовин у стічних водах,

мг/л, (2.4)

де n – кратність розбавлення (розр. 1.5);

С_ГДК – гранично допустима концентрація забруднюючих речовин (табл.1) у розрахунковому створі, мг/дм³;

С_ф – фонова концентрація забруднюючих речовин у річці до місця випуску стічних вод, мг/дм³.

Розрахунок має сенс, якщо якість води в річці відповідає встановленим нормам С_ГДК і самоочищувальна здатність річки велика.

У тому випадку, якщо С_ф С_ГДК, тобто якість води в річці не відповідає нормам, то без розрахунку приймаємо

С_ГДСт = С_ГДК

3. Розрахунок необхідного ступеня очищення стічних вод

Необхідну ступінь очищення стічних вод визначають для речовин, що відносяться до одного лімітуючого показника шкідливості (ЛПШ).

Спочатку визначають необхідну ступінь очищення за кожним показником:

(3.1)

де С_СТ – концентрація речовин у стічній воді, мг/дм³;

С_ГДСт – гранично допустима концентрація забруднюючих речовин у стічних водах (розрахунок 2.2 - 2.4), мг/дм³.

Практика роботи очисних споруд показує, що речовини одного ЛПШ очищуються неоднаково. Тому визначення ефективності очищення повинно бути виконано для речовини, що найважче видаляється зі стічних вод. Інші речовини будуть мати більший ефект очищення.

Ефективність очищення речовини, що важко видаляється зі стічних вод, визначається з виразу:

, % (3.2)

де n – кратність розбавлення (розр. 1.5);

z – кількість речовин з однаковим ЛПШ;

С_ф – фонова концентрація забруднюючих речовин у річці до місця випуску стічних вод, мг/дм³;

С_ГДК – гранично допустима концентрація забруднюючих речовин (табл.1) у розрахунковому створі, мг/дм³;

С_СТ – концентрація речовин у стічній воді, мг/дм³.

За результатами розрахунку слід зробити висновок про необхідність видалення зі стічних вод певного забруднювача та про вид очищення, що доцільно використати у даному випадку.

Результати розрахунків по п.1, п.2, п.3 необхідно занести в таблицю.

Показники	Сфон	СГДС	СКС	ССТ	Е та метод очищення