Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до виконання

лабораторно - практичної роботи

з основ екології

«Побудова санітарно – захисної зони підприємства»

Затверджено

на засіданні кафедри хімії, агрономії і екології

Протокол №9 від 17.05.2010 р.

Затверджено

на засіданні Методичної

ради ННІ ПХВ

Протокол №10від 10.06.2010 р.

Харків 2010

О.В. Солошенко, А.М. Фесенко, Н.Ю. Гаврилович, С.І. Кочетова, Л. С. Осипова, В.І. Солошенко, Безпалько В.В.

Побудова санітарно – захисної зони підприємств: Методичні рекомендації до виконання лабораторно – практичної роботи з основ екології. – Х.: ХНТУСГ, 2010. – 12 с.

Рецензенти:

М.Р. Казюта, к. с.-г. н., доцент /Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

В.В. Юрченко - к. с.-г. н., доцент /Харківська державна зооветеринарна академія

Методические указания предназначены для приобретения практических навыков построения санитарно – защитной зоны предприятия.

В методических указаниях приводится методика обоснования размера санитарно – защитной зоны предприятия с учетом профиля предприятия, фактической зоны загрязнения и розы ветров в данной местности.

Рассчитаны для студентов высших учебных заведений технических специальностей.

© О.В. Солошенко, А.М. Фесенко, Н.Ю. Гаврилович, С.І. Кочетова, Л. С. Осипова, В.І. Солошенко, Безпалько В.В.

2010

© Харківський національний

технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка

2010

Побудова санітарно – захисної зони підприємства

Мета роботи:

1. Навчитися розраховувати розміри СЗЗ підприємства, враховуючи клас небезпечності підприємства та розу вітрів для даного району місцевості;

2. Навчитися давати експертні висновки стосовно рівня забруднення повітря промисловими об’єктами;

3. Навчитися давати рекомендації щодо шляхів зниження забруднення повітря.

Всі об’єкти, які є джерелами виділення в навколишнє середовище шкідливих та неприємно пахнучих домішок слід відділяти від житлової забудови санітарно-захисною зоною.

Санітарно – захисна зона – це частина загальної зони забруднення, в межах якої відбувається розсіювання шкідливих домішок до безпечних концентрацій.

Розміри санітарно-захисної до межі житлової забудови встановлюють в залежності від:

• потужності підприємства;

• умов здійснення технологічного процесу;

• характеру та кількості виділення в атмосферу шкідливих та неприємнопахнучих речовин;

• умов розсіювання домішок в атмосфері.

Установлено у відповідності з класифікацією промислових підприємств 5 типів санітарно-захисних зон.

Для підприємства 1 класу небезпечності розмір СЗЗ складає 1000м,

2 класу небезпечності – 500м;

3 класу небезпечності – 300м;

4 класу небезпечності – 100м;

5 класу небезпечності – 50м.

До 1 класу небезпечності відносять наступні підприємства:

• переробки чорних та кольорових металів;

• випалювання коксу;

• виробництво аміаку;

• виробництва портландцементу;

• неудосконалені звалища відходів;

• з продуктивністю більше 150 тис. т продукції в рік.

Підприємства 2 класу небезпечності:

• з отримання деревинного вугілля;

• тваринницькі ферми з поголів’ям більше 1000;

• бойні та м’ясокомбінати;

• виробництва кальцинованої соди;

• виробництва селітри, нікотину, кормових дріжджів;

• виробництва азбесту;

• могильники худоби;

• сміттєспалювальні заводи;

• удосконалені звалища.

Підприємства 3 класу небезпечності:

• з консервуванням деревини пропиткою ДВП, ДСП;

• виробництва бітуму, мінеральних солей, пластмас;

• виробництва з регенерації гуми;

• цвинтарі;

• виробництва оліфи, скловати, толю, антибіотиків;

• асфальтобетонні заводи;

• цукрові заводи;

• дрібні бойні.

Підприємства 4 класу небезпечності:

• лісопильні;

• фанерне виробництво;

• судноверфі;

• виробництво хвойного екстракту;

• виробництва паперу;

• виробництва мила, миючі засобів, солеварні;

• парфумерні фабрики;

• цегельні заводи, млини, елеватори, сироварні, кавообсмажувальні;

• м’ясокоптильні, сушіння та засолювання овочів;

• спиртозаводи;

• підприємства, які обслуговують вантажні автомобілі.

Підприємства 5 класу небезпеки:

• столярно - плотницькі виробництва;

• меблеве, паркетне виробництво;

• з консервуванням деревини сольовими розчинами (без миш’яку) ДВП, ДСП;

• виготовлення човнів;

• виробництва з механічної обробки пластмаси;

• типографії, виробництва глиняних виробів;

• кондитерські фабрики;

• тютюнові фабрики, спиртогорілчані, олійниці, овочесховища, молокозаводи;

• ковбасні цехи, хлібозаводи, виробництва вина, соків, рибокоптильні;

• з обслуговування легкових автомобілів.

Підприємства з технологічними процесами, які не приводять до виділення в атмосферу забруднюючих речовин, допускається розміщувати в межах житлових районів.

При наявності несприятливих умов для розсіювання домішок в атмосфері, при відсутності або недостатній ефективності очисних пристроїв розмір СЗЗ може бути збільшений, але не більш, як в 3 рази.

Розмір СЗЗ може бути зменшений при застосування технології удосконалення технологічного процесу і впровадження високоефективних надійних пило-газоочисних пристроїв. Санітарно-захисну зону не можна розглядати як резервну територію та використовувати її для розширення промислового майданчика. На території санітарно-захисної зони допускається розміщення об’єктів нижчого класу шкідливості, ніж основне виробництво: складів, гаражів, автостоянок, адміністративних будинків, науково-дослідних лабораторій.

Розміри СЗЗ до межі житлової будови слід встановлювати:

• Для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря – безпосередньо від джерела забруднення ( труби, шахти, аераційні ліхтарі будинків, місця завантажування розвантажування сировини);

• Для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, вібрації, електромагнітних хвиль радіочастот – від будинків, споруд та майданчика, де встановлено це обладнання;

• Для електростанцій, котельних – від димових труб.

Територія СЗЗ повинна бути упорядкована та озеленена. При проектуванні упорядкування СЗЗ необхідно зберігати існуючі зелені насадження. Зі сторони сельбищної території належить передбачати смугу дерев та чагарникових насаджень шириною не менше 50м, а при ширині СЗЗ 100м – не менше 20м.

Поблизу підприємств високої шкідливості найбільш раціональний принцип організації зелених насаджень – формування аеродинамічної системи, яка складається із зелених смуг та відкритих просторів поміж ними. Смуги доцільно розміщувати під кутом 80-90⁰ до основного напрямку вітру. При цьому зона провітрюється за багатьма напрямками. Завихрення повітря за смугами сприяє утворенню висхідного потоку та розсіюванню викидів в найбільш високих шарах атмосфери. Одночасно захисні смуги та газонні покриття затримують пили і аерозолі, а також поглинають шкідливі гази.

Розміри СЗЗ, встановлені в санітарних нормах проектування промислових підприємств, повинні перевірятися розрахунком забруднення атмосферного повітря.

Одержані з розрахунку розміри СЗЗ повинні уточнюватись окремо для різних напрямків вітру в залежності від результатів розрахунку забруднення атмосфери та середньорічної рози вітрів району знаходження підприємства.

L=L₀ (1)

де L - фактичний розмір санітарно-захисної зони, м;

L₀ – розрахунковий розмір СЗЗ згідно з результатами оцінки забруднення повітря, м;

Р – повторюваність вітру певного напрямку (румбу) в даній місцевості,%;

₀ - середньорічна повторюваність вітру одного румба при круговій розі вітрів, %. Наприклад, при восьмирумбовій розі вітрів

Р₀ = 100/8 = 12,5%

Якщо у відповідності з розрахунком розмір СЗЗ більше, ніж розміри, встановленні Санітарними нормами проектування промислових підприємств, то необхідно передбачити проектні рішення та забезпечити виконання їх вимог за рахунок зменшення кількості викидів, підвищення висоти джерел і інших заходів.

Якщо після додаткового перерахунку не виявлені можливості забезпечення розмірів СЗЗ, які вимагаються Санітарними нормами, то розмір приймається у відповідності з результатами розрахунку забруднення атмосфери.