5.2.2. Серія карт Південного Приаралля.

Південне Приаралля являє собою рівнину з абсолютними висотами, що не перевищують 250 м. Вся область є частиною Туранської плити, що не випробовувала тривалий час диференціації в тектонічному плані. Лише рухи в неогеновий час привели до поділу території на такі великі геоморфологічні райони, як плато Устюрт, височинна піщана рівнина Кизилкуми, що зазнають донині повільні підняття, і низинні рівнини областей тривалої акумуляції, представлені древніми й сучасними дельтами р. Амудар'ї.

Структурно-денудаційне плато Устюрт, броньоване карбонатними породами, покрите тонким плащем супіщано-щебнистих відкладень і відрізняється надзвичайною рівнинністю. Монотонний характер його плоскої поверхні лише місцями порушується окремими затоками, приуроченими до тектонічних структур або пологих перегинів. Невеликі затоки звичайно утворені на антиклінальних структурах і збільшуються за рахунок флювіально-дефляційних процесів. Вони мають досить круті схили й нерівні похилі днища. Великі безстічні затоки, до яких відноситься сміття Барсакельмес, являють собою неглибокі плоскодонні хемогенно-озерні зниження на синклінальних прогинах. Для цієї території характерний надзвичайно одноманітний набір рослинності: біюргуново-полинні сполуки на поверхні плато й галофільні карабараково-сарсазанові в затоках.

Піщана пустеля Табакуми - скульптурно-денудаційна древня алювіальна рівнина, із пліоценового часу піддана еоловій переробці й у цей час перекрита горбисто-пасмовими останцями. Піски закріплені кандимово-селітрянково-ілаковими сполуками.

Найбільші площі в Південному Приараллі займають акумулятивні супіщано-суглинні й суглинні рівнини. Це озерні, древні й сучасні, алювіально-дельтові з комплексом форм дельтового рельєфу, озерно-алювіальні й морські рівнини. У цілому територія характеризується слабкою розчленованістю, великою одноманітністю плоских і слабкохвилястих поверхонь, де лише місцями зустрічаються невеликі масиви горбистих, а в приморських областях і барханних пісків, а також одиничні останцові височини крейдяно-палеогеново-неогенового віку. Залежно від обводнення, засоленості території, а також літологічного складу відкладень, набір видів рослинності, характерної для супіщано-суглинних рівнин, сильно варіює. Найпоширеніші в межах озерних рівнин саксаулово-тамариксові сполуки, озерно-алювіальних рівнин - чорносаксаулово-карабаракові й солянкові сполуки, алювіально-дельтових - карганово-тамариксові й карабаракові, та морських - поташниково-сарсазанові за участю тамариксу. Основною водною артерією є Амудар'я.

Інтенсивно мігруючи уздовж південного узбережжя моря, Амудар’я швидко заповнювала наносами внутрішні водойми дельти, сприяючи активній зміні гідроморфного режиму природних комплексів на автоморфний. За останні 20 років ріка, утворивши конус виносу головного русла (Акдар’ю), формує двома рукавами сучасну дельту, хоча темпи її росту значно знизилися. Більшу частину матеріалу ріка наносить під час весняно-літніх паводків у період танення льодовиків у джерелах - у горах Паміро-Алтая; восени й узимку річковий стік різко скорочується, лише маловодний потік доходить до моря. Характерною рисою описуваної території є великі антропогенні зміни, що відбулися тут з початку сімдесятих років (1961 р.), які привели до швидкого перетворення природної обстановки, порушенню сталої екологічної рівноваги й формуванню нових нестійких природних комплексів.

У Приараллі відбувається активний розвиток процесів антропогенного опустелювання, викликаний різким зниженням рівня Аральського моря, обмілінням рік Амудар'ї й Сирдар'ї, оголенням великих засолених ділянок суші, активний винос солей з яких відбувається не тільки на прилеглі території. Імовірно, надалі буде активізуватися також висихання великих внутрідельтових водойм.

Всі зміни, що відбуваються, ведуть до швидкого погіршення природного потенціалу регіону, до зниження продуктивності одних територій і виведення з області господарського використання інших. Назріла необхідність у цілеспрямованому керуванні зниженням рівня Аральського моря, для чого необхідні рекомендації з раціонального керування й подальшого вдосконалювання системи існуючого водокористування, по негайній й оперативній рекультивації осушених ділянок, по переорієнтації способів і типів господарювання на різних ділянках.

У результаті робіт з картографування Південного При-аралля була складена серія, що включає 11 карт.

Розділ серії, що відображає природний потенціал, складається з геологічної, структурно-геоморфологічної, четвертинних відкладень, ландшафтної, геоботанічної, ґрунтової карт.

Такий повний набір покомпонентних карт був необхідний для характеристики складної динамічної обстановки району й особливостей його грунтово-геоботанічних умов. При попередньому дешифруванні по прямих ознаках були виділені великі природні комплекси на рівні класу ландшафтів і типів рельєфу:

- структурно-денудаційні рівнини з підрозділом їх на аридно-денудаційні пластові, флювіально-дефляційні, дефляційно-акумулятивні, ерозійно-акумулятивні й денудаційні останцові височини;

- денудаційні еолові рівнини;

- акумулятивні рівнини з підрозділом їх на морські, озерні, озерно-алювіальні й алювіально-дельтові.

Застосування ландшафтного методу дешифрування за рахунок детального розпізнавання елементів рельєфу, визначення літолого-генетичних розходжень і рослинного покриву дозволило виділити значно нижчі таксономічні види й морфологічні варіанти ландшафтів природно-територіальних комплексів.

При ознайомленні з космічною фотоінформацією були отримані дані про зміну берегової лінії Аральського моря, висихання дельти й обводнення Сарикамиської затоки. Однак відсутність натурних спостережень за ходом цих процесів не дозволило в результаті камеральних робіт вірогідно визначити нові види ПТК, які тут утворилися. Польові роботи дозволили виявити зміни, що відбулися в дельті Амудар'ї, виправити помилки й скорегувати неточності.

Основою для складання ландшафтної карти послужила структурно-геоморфологічна карта. На карті показані основні морфоструктурні особливості території в їхньому зв'язку з літолого-генетичними комплексами поверхневих відкладень, мезоформами рельєфу й форми рельєфу, що з'явилися в результаті тектонічних явищ (наприклад глибинні розломи).

Ландшафтна карта Південного Приаралля включає характеристику як видів ландшафтів, так і природно-територіальних комплексів, рангу урочищ або групи урочищ. Для кожної з виділених одиниць у легенді наведені характеристики ґрунтово-рослинного покриву.

Серія карт, що відображають сучасний стан природних ресурсів й їхнє господарське використання, включає карти антропогенних ПТК, використання земель, сучасного рослинного покриву, пасовищ.

Попередній етап складався в накладенні спеціального навантаження на попередні схеми камерального дешифрування- макети карт - ландшафтної й рослинного покриву. По космічних знімках були виділені всі антропогенні об'єкти: зрошувальні канали й колектори, озера стічних вод, колодязі, транспортна мережа й трубопроводи, селітебні території, довгостроково затоплювані зрошувані поля переважно з культурою рису й короткочасно затоплювані з культурою бавовни; ділянки геологорозвідувальних робіт. Після цього на основі ландшафтного методу дешифрування були виявлені ділянки, піддані непрямому антропогенному впливу, надмірно широко розвиненому на цій території. Ландшафтне дешифрування знімків разом з аналізом картографічних матеріалів дозволило віднести практично всю північну частину дельти, узбережжя Аральського моря, незалиту частину Сарикамиської улоговини до антропогенно змінених ПТК. Крім того, були виявлені зони впливу оазисів, окремих каналів і колекторів, порушені перевипасом ділянки пасовищ і т.д. На закінчення була складена схема антропогенних ПТК Південно-Західного Приаралля. На попередньому етапі широко використалися матеріали оптико-електронної обробки космічної фотоінформації. Так, за допомогою кольорокодованих дискретних зображень удалося з високою точністю виділити неясно виражені на оригінальних знімках границі зон впливу оазисів і каналів. За допомогою синтезованих зображень, отриманих за матеріалами багатозональної космічної фотозйомки, були відділені території, зайняті очеретяними плавнями, від ділянок, зайнятих деградуючою гідрофільною рослинністю. Матеріали різночасних космічних фотознімків відобразили динаміку триваючого заповнення Сарикамиської улоговини, обміління Аральського моря й висихання дельти Амудар'ї. Значні зміни природної обстановки за 1-2 роки ще раз підкреслюють виняткову динамічність цього регіону. Наприклад, темні, майже чорні контури, віддешифровані як очеретяні плавні, виявилися в ряді випадків мокрими солончаками, лише зі слідами очерету; під час космічної зйомки покриті водою морські затоки - солончаками, горбисті піски із псамофільною рослинністю - затоками Сарикамиського озера й т.д. В іншому вірогідність попереднього дешифрування антропогенних ПТК виявилася високою.

Підводячи підсумки роботам, проведеним з метою вивчення сучасного стану природних ресурсів і розробки заходів щодо охорони навколишнього середовища в пустелях Середньоазіатського регіону, необхідно відзначити, що серій карт природоохоронних заходів у першу чергу потребують області, які активно використовуються в господарському житті людини. Чим більший антропогенний вплив на середовище, тим детальнішою повинна бути увага до природно-територіальних комплексів, тим активніше повинні вивчатися структури природних систем, зв'язки всіх їхніх компонентів і тенденції їхнього розвитку. Космічні знімки є необхідним і досить інформативним матеріалом для цих цілей.