5.2.1. Серія карт Південно-Західних Кизилкумів.

Кизилкумська ділянка розташована на території Узбекистану й Туркменістану, що включає Заунгузькі й Низинні Каракуми, Південно-Західні Кизилкуми, гори Кульджуктау, а також Бухарський, Каракульський і Чарджоуський оазиси. Ділянка з півдня на північ перетинається долиною Амудар'ї. Тут широко представлені різноманітні літолого-геохімічні й літолого-генетичні типи пустель, починаючи від кам'янистих пустель низькогір’їв Кульджуктау й закінчуючи древньодельтовими рівнинами Зеравшану. Територія експериментальної ділянки розташована у двох тектонічних областях: платформної області Туранської плити й постплатформної орогенної області Центрально-Кизилкумської зони підвищень. Ці області розділяють Передкульджуктауський розлом, якому на поверхні відповідає система такирів Дар’ясаю. У межах орогенної зони сформувалися низькогір’я Кульджуктау й височинні рівнини.

Більша частина території займає платформну область, що включає Бухаро-Хівінську зону, складна геолого-тектонічна будова якої обумовила досить різноманітний вигляд рівнин. Домінуючу роль відіграють піщані пустелі, що розрізняються по генезису й по формах рельєфу піщаних скупчень. Так, виділяються височинні пасмово-горбисті піщані рівнини Заунгузьких Каракумів, часто з кировими поверхнями напівзавіяними пісками; комплекси сильно перевіяних піщаних рівнин, іноді з масивами барханних незакріплених пісків, і піщано-суглинних ділянок і солончаків Низинних Каракумів; височинна пологохвиляста рівнина з піщаними відкладеннями різної потужності й різною еоловою переробкою -: комплекси пісків Кизилкумів; плоска пологохвиляста піщана рівнина з комплексом невеликих піщаних масивів і такироподібними ділянками древньої дельти Зеравшану. У цілому можна відзначити, що майже повсюдно знайшла пряме відображення в рельєфі тектонічна будова території, що особливо чітко виявляється при дешифруванні космічних фотознімків.

Для ділянки характерне відгінне тваринництво, зрошуване землеробство, а останнім часом почала розвиватися гірськодобувна промисловість.

Роботи зі створення експериментальної серії карт проводилися у два цикли. Спочатку була проведена наземна й аеровізуальна рекогносцировка та одержані необхідні картографічні матеріали і космічні фотознімки. Потім був здійснений весь комплекс науково-дослідних робіт зі складання експериментальних серій карт досліджуваної території.

Основною картою природних умов для природоохоронних цілей є ландшафтна. Це обумовлено не тільки тим, що ландшафтна карта в порівнянні з іншими тематичними картами найбільш повно відображає природні особливості регіону, але й тим, що при використанні матеріалів космічної фотозйомки вона є основою для складання інших тематичних карт.

Це пов'язано головним чином з особливостями ландшафтного картографування із застосуванням космічних фотоматеріалів, що докорінно відрізняється від ландшафтного картографування, проведеного традиційними методами (див. 2.1).

Попередній етап роботи над ландшафтною картою завершувався створенням попередньої ландшафтної схеми дешифрування (макета карти).

При побудові ландшафтної карти по космічних фотоматеріалах за прямими дешифрувальними ознаками були виділені великі ландшафтні одиниці: низькогір’я, височинні й низинні рівнини. Перші представлені тут фрагментарно останцовою височиною Кульджуктау й чітко розпізнаються по космічних знімках завдяки яскраво вираженому рельєфу й повсюдних виходах корінних скельних порід, що знаходить безпосереднє відображення у фототоні й рисунку фотозображення.

Подальший підрозділ природно-територіальних комплексів зажадав застосування ландшафтного методу дешифрування, що дозволило виділити денудаційні, денудаційно-акумулятивні, акумулятивні рівнини. Потім по генетичному типу, по літології поверхневих відкладень і по формах рельєфу диференціювали рівнини на більш дрібні таксономічні ранги:

- пологогорбисті слабкорозчленовані, складені глинистими й гравеліто-глинистими відкладеннями;

- пологохвилясті, складені піщаними відкладеннями різної потужності, з різною еоловою переробкою;

- пасмово-горбистими, складеними потужними піщаними відкладеннями;

- пологохвилясті, складені піщаними й супіщано-суглинними відкладеннями;

- плоскі й пологохвиляясті, складені супіщано-гальковими відкладеннями за участю невеликих піщаних масивів і такирів;

- плоскі придолинні й дельтові, складені супіщано-суглинними відкладеннями;

- великі безстічні затоки;

- комплекс сильно перевіяних піщаних рівнин з піщано-суглинними ділянками, солончаками й т.п.

Використання збільшених космічних фотознімків дозволило продовжити диференціацію ландшафтів до видів і морфологічних варіантів. Подібна диференціація проводилася також ландшафтним методом дешифрування для виділення домінуючих урочищ, розпізнаваних в основному по особливостях рослинного покриву.

Польова перевірка попередньої ландшафтної схеми дешифрування проводилася комбінованим, аеро-десантним і наземним методами. Вона показала високий ступінь вірогідності камерального дешифрування, особливо при виділенні великих таксономічних ландшафтних одиниць.

Створення вихідного макета карти було здійснено на космічних фотосхемах, використаних як основа для всієї серії.

Ландшафтна карта складалася паралельно з картами структурно-геоморфологічною і четвертинних відкладень, узгодження з якими проходило ще в період дешифрування.

Ландшафтна карта, яка має морфоструктурну основу, була базою для складання інших покомпонентних карт (рослинності, ґрунтових вод, типів пісків).

На базі ландшафтної карти при безпосередньому дешифруванні космічних фотоматеріалів (переважно збільшених знімків) була складена карта антропогенного порушення ПТК із відображенням ступеня й характеру змін природних компонентів у зв'язку з господарською діяльністю.

Карта антропогенних природно-територіальних комплексів відображає поширення по-різному змінених ПТК, як по всій площі, так і локально.

Карта генетичних типів четвертинних відкладень крім генезису й віку відкладень досить детально відображає літологічний склад грунтів, що становить безсумнівний інтерес для інженерно-геологічного обґрунтування будівництва транспортних споруд, промислових об'єктів і житла.

Велике значення для аридних районів має карта ґрунтових вод із вказівкою ділянок розташування прісних підземних вод. При дешифруванні особливо відзначалися масиви барханних і барханно-пасмових не зарослих рослинністю пісків, що представляють інтерес як потенційні області формування лінз прісних вод. Ці піски особливо чітко простежуються по космічних знімках, на яких вони мають не тільки характерний світлий фототон, але й типовий рисунок фотозображення. Такі масиви виділяються як у східній частині Туркменістану, так й у Південно-Західних Кизилкумах. Так виділяється субмеридіональна смуга незакріплених рослинністю піщаних масивів, яка починається в Низинних Каракумах пісками Джиликум й поширюється на правобережжя Амудар'ї в межах Південно-Західних Кизилкумів відносно вузькими пасмами, із шириною від 5 до 12 км. Ці масиви простягаються в меридіональному напрямку від Амудар'ї (піски Якочегу) на північ, майже до відрогів останцових височин Кульджуктауської зони. Масиви ці є акумуляторами ґрунтових вод.

Безсумнівний інтерес для карти ґрунтових вод представляє також визначення границь древньої дельти Зеравшану, у межах якої поширені поступово засолонені ґрунтові води алювіальних відкладень, що живляться водами ріки.

Карта ґрунтових вод відображає глибини залягання й мінералізації вод. Більш детально показані рівні неглибоко залягаючих ґрунтових вод; для більш глибоко залягаючих вод вибрали великі інтервали. Так, інтервали глибини залягання рівня ґрунтових вод складають 1 від 0,5 до 3 м, 2 від 3 до 5 м, 3 від 5 до 10 м, 4 від 10—15 до 20—25 м, 5 від 15— 20 до 30 м.

На карті ґрунтових вод крім глибини залягання й ступеня мінералізації ґрунтових вод виділені: обводнені зони розвантаження артезіанських вод, які обумовлені структурно-тектонічними факторами; практично безводні відкладення (виходи на поверхню водотривких гіпсоносних або мергелистих глин крейдових або палеогенових відкладень), які іноді перекриті малопотужним піщано-щебнистим плащем елювіальних відкладень.

Підсобні карти - антропогенної зміни гідрогеологічних умов і районування ґрунтових вод - дозволять уточнити вплив великих оазисів на режим і динаміку ґрунтових вод, встановити ділянки, де підтік слабкомінералізованих вод з боку оазису найбільш значний. Ці карти можуть сприяти вирішенню питання обводнювання пустельних пасовищ за рахунок місцевих вод.

Карта використання земель відображає сучасну структуру господарства, основні його напрямки. Широкий розвиток відгінного тваринництва на цій території обумовлює особливу увагу, яка приділена картам рослинного покриву і його змінам під впливом діяльності людини.

На карті сучасної рослинності виділені рослинні сполуки низькогір’їв і рівнин. Для рівнин наводяться сполучення екологічно різних фітоценозів. Так, виділені сполучення розріджених угруповань і сполук псамофітів, комплекс псамофітів і пелитофітів, хасмофітів, пелитофітів і гіпсофітів за участю псамофітів, комплекси сполук галофітів, сполучення й комплекси сполук фреатофітів. На карті показані антропогенні зміни й порушення рослинного покриву: штучні посадки чорного саксаулу, пришляхові посадки чагарників, зміни рослинності у зв'язку з випасом — пасторальна дегресія.

Важливе значення для вивчення пасовищ має також карта типів пісків, що відображає ступінь закріпленості пісків рослинністю. Піщані пустелі мають найбільш сприятливі умови для розвитку рослинності як трав'янистої, так і деревинно-чагарникової. Вони дають коштовну пашу при відгінному скотарстві, тому охорона рослинного покриву від руйнування є важливим народногосподарським завданням. Знищення рослинного покриву, що відбувається під час промислового й дорожнього будівництва, перевипасу й інших нераціональних дій людини, приводить до посилення ерозійної діяльності. З розпушених горизонтів видуваються легкі пилуваті частки й формуються виразки видування, улоговини дефляції, що приводить до утворення рухливих пісків (від одиночних барханів до великих масивів), до скорочення пасовищних і посівних площ. Тому необхідно вести контроль за станом освоюваних територій, за складом і ступенем порушення рослинного покриву, щоб вивчити динаміку природних процесів у пустельній зоні й розробити рекомендації з охорони природи цих територій.

Сучасний стан еолових утворень східної частини Каракумів і Південно-Західних Кизилкумів одержав відображення на карті типів пісків. Те, що зображувана на космічному знімку територія зафіксована в тих самих тимчасових умовах, робить дешифрувальні ознаки типів пісків стабільними. Труднощі полягають у проведенні границь між ними, тому що перехід одного типу пісків в інший дуже плавний, поступовий. У зв'язку із цим застосовувалося дешифрування дискретних кольорокодованих зображень. Перетворені знімки дали можливість більш ретельно розділити різні типи пісків, що розрізняються як по ступеню закріпленості рослинністю, так і по формах рельєфу.

На карті виділяються не тільки типи пісків, що розрізняються по формах рельєфу й по потужності еолових відкладень, але й сполучення піщаних масивів із солончаками, такирами й суглинними зниженнями, піщаний покрив яких різний, але переважають малопотужні утворення. У якості перехідних від чисто піщаних утворень до територій, позбавлених піску, розглядаються гравійно-галькові рівнини з окремими скупченнями пісків. По ступеню закріпленості рослинністю розрізняють піски: слабкозакріплені, напівзакріплені, закріплені й з незакріпленими вершинами.

Карти, що відображають сучасний стан природних умов території й антропогенних змін ПТК, дозволили скласти комплексну карту рекомендованих природоохоронних заходів. Побудована з урахуванням результатів екологічного прогнозу, карта об'єктивно відображає найбільш доцільні заходи щодо охорони й раціонального використання території. На карті виділені ділянки, що вимагають абсолютної охорони від антропогенного впливу - це унікальні тугайні ліси в долині Амудар'ї, а також великі піщані масиви незакріплених пісків, що є областями живлення прісних підземних вод підпіщаних лінз. Такі масиви не рекомендується закріплювати рослинністю. Однак піски, що піддані інтенсивному техногенному порушенню рослинності, треба фітомеліорувати шляхом підсіву або посадки дерев і чагарників.

Особливо виділяються території, які необхідно рекультивувати, тому що в цей час вони виведені з господарського використання або використовуються недостатньо ефективно.

Вся серія карт розрахована на використання в проектних і науково-дослідних організаціях. Але чотири з них, що комплексно відображають сучасний стан природних ресурсів - ландшафтна, антропогенного порушення ПТК, використання земель і рекомендованих природоохоронних заходів, можуть бути використані безпосередньо плануючими органами.