5.1.2. Солігорський аграрно-промисловий район.

Солігорський аграрно-промисловий район розташований на північно-західній окраїні Білоруського Полісся, в адміністративному відношенні перебуває в межах Солігорського, Слуцького, і Любанського районів Мінської області.

За своїми природними умовами і господарському освоєнню Солігорський район відрізняється від Смоленської області. Він охоплює головним чином середню частину басейну р. Случі і в незначному ступені басейну р. Лані. По характеру рельєфу відноситься до перехідної зони від слабкопідвищеного Слуцького плато до плоскої одноманітної Поліської низовини. У геоботанічному відношенні район дослідження входить у підзону грабово-дубово-темнохвойних (північна частина) і широколистяно-соснових (південна частина) лісів.

Солігорський аграрно-промисловий район у південній частині характеризується великою заболоченістю, що є наслідком поганих умов стоку й дренажу на території плоскої й одноманітної Поліської низовини й великою сумою річних опадів. Широко поширені заболочені землі, значно менше - болота. Болота на півдні від м. Слуцька представлені невеликими по площі низинними болотними масивами, що часто з'єднуються протоками. Великі болотні масиви зустрічаються тільки в південній частині району (Морочський болотний масив й ін.). Болотами часто зайняті заплава й надзаплавна тераса р. Случі. На вододільних межрічкових просторах заболочені землі займають балки й замкнуті затоки.

Сучасне заболочування спостерігається в зоні підтоплення Солігорського водосховища, а також у межах шахтних полів рудокомбінатів і пов'язане з осіданнями поверхні в результаті підземного підробітку калійних солей. При відпрацьовуванні горизонтів калійних руд відбувається осад території з утворенням на поверхні замкнутих знижень глибиною до 1 - 1,5 м. У цих зниженнях при малих коефіцієнтах фільтрації нагромаджуються й застоюються води атмосферних опадів і поверхневого стоку; посіви вимокають, а їхнє місце займають вологолюбні рослини. Відбувається поступовий процес заболочування.

У відносно глибоких зниженнях утворюються мікроозерця, що заростають водно-болотною рослинністю, по типу природних водойм. Процеси заболочування прискорюються на ділянках із близьким заляганням ґрунтових вод й у місцях осідань, що перебувають у зоні підтоплення Солігорського водосховища.

Територія здавна густо населена й інтенсивно використовується в сільському господарстві, майже повністю розорана. Для збільшення площі сільськогосподарських угідь проведене осушення боліт і заболочених земель. Орні землі в Слуцьком районі розміщаються на місці широколистяно-ялинових лісів, у Солігорському і Любанському - на місці широколистяно-соснових лісів.

Збережені й знову створені ліси поширені нерівномірно. Вони займають невеликі розрізнені ділянки, головним чином, у південно-західній, південній, південно-східній частині території. У межах Слуцького плато ліси зустрічаються лише окремими острівцями й представлені в основному молодими й середньовіковими сосновими, сосновими з домішкою берези й березових насаджень. Тут же у вигляді невеликих ділянок присутні ялинники. Більші масиви збереглися тільки в південній частині району - у Поліській низовині. Переважають соснові ліси, на частку яких доводиться більше 50 % всіх лісів району; березові і чорно-вільхові займають приблизно до 10 % від всієї лісової площі; зовсім незначні ділянки зайняті дубовими, ялиновими, грабовими й осиковими лісами. Широко представлені також змішані насадження - соснові за участю дуба, граба або дрібнолистих порід. Із соснових лісів переважають верескові, лишайникові, чорничні, різнотравно-злакові, а з березових і вільхових - заболочені осокові, осоково-трав'яні, осоково-трав'яно-сфагнові.

По режиму господарства ліси відносяться до I й II груп. Більша їхня частина належить до зелених зон міст і промислового значення не має. У лісах I групи ведуться тільки санітарна вирубка й вирубка відходу (лісу зеленої зони м. Солі-горська, Старобина, Червоної Слободи, Любані, Уріччя й ін.). Їхнє відновлення підтримується посадками лісових культур. Всі інші ліси відносяться до II групи, де лісозаготівлі дозволяються в розмірі, що не перевищує річний приріст, і вузькими лісосіками з обов'язковим відновленням лісу на лісосіках методом посадки лісових культур.

Ліси району слабко порушені або майже не порушені сучасними вирубками. На вирубках минулих років всі посадки в задовільному стані. У результаті проведення повсюдної меліорації прилягаючих до лісів територій ліси побічно осушуються, а іноді й переосушуються. Рівень ґрунтових вод при осушенні на прилягаючих суходолах часом опускається на 1-1,5 м, що приводить до помітного зниження продуктивності молодих і середньовікових насаджень, особливо там, де рівень ґрунтових вод виявляється нижче припустимої межі, необхідної для оптимального життєзабезпечення деревних порід.

Таблиця 21

Перелік карт Солігорського аграрно-промислового району

Групи карт	Найменування карт
Карти природних умов	Ландшафтна Гідрогеологічна Геоморфологічна
Карти сучасного стану природного середовища	Використання земель Лісів Боліт і заболочених земель Антропогенної перебудови ландшафтів
Карти природоохоронні	Охорони й раціонального використання природних ресурсів

Для Солігорського району характерне інтенсивне аграрно-промислове використання земель. Це район Старобінського басейну калійних солей, де з 1962 р. ведеться їхній видобуток. Гірські підземні виробітки, які простягаються на більші відстані, послужили причиною прояву несприятливих інженерно-геологічних процесів: спостерігаються осідання, заболочування, змінюється гідрологічний режим території, відбувається міграція солей від місць скупчення відходів видобувної промисловості, змінюється рослинний покрив території.

Крім того, великі зміни природного середовища в цих районах відбулися в результаті інтенсивного осушення й освоєння Білоруського Полісся. У цілому осушення дало позитивний ефект, але в деяких районах необґрунтоване осушення привело до незворотних порушень екологічної рівноваги й викликало негативні наслідки (ерозію, порохові бурі, зниження рівня ґрунтових вод і рівня води в ріках, переосушення території, загибель дерев) не тільки на безпосередньо меліорованих територіях, але й далеко за її межами.

З огляду на специфіку освоєння Солігорського району, рекомендований трохи інший, ніж для Смоленської області, комплект серії карт, складених по космічних знімках для природоохоронних цілей (Табл. 21). Трохи іншим є й зміст однойменних тематичних карт.

Істотне розходження мають ландшафтні карти. Так, для Солігорського аграрно-промислового регіону на ландшафтній карті знайшли відображення сучасні антропогенні модифікації ландшафту, які вносять істотні зміни в розподіл природних ресурсів, і їхній стан. Найбільш істотне ландшафтоутворююче значення мають побічні результати діяльності рудокомбінатів: терикони соленосних порід, шламосховища, відстійники стічних вод. До цього ж варто віднести викликані гірничими виробітками осідання, що у значній мірі заболочуються, утворення підтоплених земель, що заболочуються, навколо водосховища й ін.

Карти використання земель, боліт і заболочених земель побудовані у звичайних легендах, прийнятих для таких карт, що складають за матеріалами космічних фотозйомок.

Карта використання земель відображає сформовану диференціацію території залежно від характеру використання. Основним змістом карти є сучасний розподіл земельного фонду по угіддях і категоріях господарського призначення.

По категоріях використання земельний фонд Солігорського аграрно-промислового району ділиться на групи:

- сільськогосподарські вугілля; землі державного лісового фонду; землі, зайняті водоймами;

- міські землі, дороги, будівлі, торфорозробки;

- промислові землі, забудови рудокомбінату, очисні споруди й інші;

- невикористовувані землі - болота, землі, зайняті технологічними відходами (солевідвали, шламосховища).

Можливість і вірогідність дешифрування різних земельних угідь неоднакова. Тут позначається характер роздрібленості й дрібноконтурності окремих сільськогосподарських угідь, викликаний строкатістю ґрунтового покриву й наявністю заболочених і болотних ґрунтів. Найбільш різко роздрібленість земельних угідь виражена в межах моренної рівнини. У цих районах з великими труднощами здійснюється розпізнавання косовиць і пасовищ, які являють собою розрізнені ділянки складної конфігурації, дрібні за площею. Орні землі завдяки наявності правильної прямокутної форми досить легко виявляються по прямих ознаках.

Надлишково зволожені землі, приурочені до слабкодренованих ділянок корінних і зандрових рівнин, зайняті лісами й болотами, виділяються на знімках досить певно. Для уточнення границь підтоплених земель Солігорського водосховища були використані кольорокодовані дискретні зображення й фотометричні профілі, прокладені поперек водосховища, тому що зона підтоплених земель на інтегральних чорно-білих знімках має досить нечіткі границі. Підвищене зволоження ґрунтів і близьке залягання ґрунтових вод у зоні підтоплення змінюють спектральні відбивні яскравості ґрунтів у порівнянні з ділянками непідтоплених територій, що знайшло відображення в характеристиках щільності фототону на фотометричних профілях. Різка зміна відносних оптичних яскравостей за умови стабільних значень щільностей у межах всієї досліджуваної зони відповідає границям зони підтоплення.

Складена карта використання земель застосовна для обліку якісної й кількісної характеристики земель і розробки заходів щодо їхньої охорони й раціонального використання.