3.2. Огляд міжнародних ініціатив та sdi-проектів.

Міжнародні ініціативи глобального картографування та розбудови глобального геоінформаційного простору починають свою історію з конференції ООН "Навколишнє середовище людини" (1972 рік), на якій було підкреслено, що глобальні проблеми навколишнього середовища повинні вирішуватися на основі співробітництва в глобальному масштабі, а тому міжнародні організації та установи мають забезпечувати та розвивати глобальне картографування стану довкілля земної кулі та його зміни. На "Всесвітній зустрічі на найвищому рівні" — конференції ООН "Навколишнє середовище і Розвиток" (UNCED) в Ріо-де-Жанейро в червні 1992 року за участю керівників держав і представників урядів із 179 країн була прийнята декларація щодо довкілля і сталого розвитку. Конференція також відмітила важливість географічної інформації як стратегічного ресурсу для аналізу та прийняття рішень щодо покращення довкілля в глобальному і регіональному масштабах. Вісім розділів 21-го пункту порядку денного програми конференції були присвячені проблемам актуалізації, оперативності, якості та стандартизації географічної інформації про навколишнє середовище, взаємодії націй при формуванні географічних даних та відкритого доступу до них. Прийняті на цій конференції основні положення глобального картографування були схвалені спеціальною Сесією Генеральної Асамблеї ООН у червні 1997 року.

Міжнародний комітет з глобального картографування ISCGM (International Steering Committee for Global Mapping), Японія, 1994 рік [http://www.iscgm.org/];

Координаційний комітет (Бонн, Німеччина, 1996 рік) та Міжнародна асоціація проекту глобальної інфраструктури геопросторових даних GSDI (Global Spatial Data Infrastructure), GSDI Association, 2003 рік [http://www.gsdi.org/];

Міжнародна асоціація європейських національних агентств у сфері картографії, геодезії та кадастру EuroGeographics (заснована у вересні 2000 року) [http://www.eurogeographics.org] та проект Європейської інфраструктури географічної інформації EUROGI (European Geographical Information Infrastructure), 1994 рік [ http: //www. eurogi. org/];

Міжнародна асоціація Азіатсько-Тихоокеанської інфраструктури геопросторових даних APSDI (Asia & Pacific Spatial Data Infrastructure), Австралія, 1994 рік [http://www.permcom.apgis.gov.au/];

Консорціум відкритих ГІС OGC (Open GIS Consortium / Inc.), 1993 рік [http:// www.opengis.org/];

Технічний комітет з географічної інформації та геоматики ISO/TC 211 Міжнародної організації зі стандартизації [http://www.isotc211.org/] та інші.

Далі наводиться стисла характеристика найважливіших результатів реалізації основних міжнародних проектів.

Проект глобального картографування Global Map координується комітетом ISCGM, що сформований за ініціативи Географічного інституту та Міністерства будівництва Японії в 1994 році у відповідності до резолюції конференції ООН UNCED (Ріо-де-Жанейро, 1992). У проекті Global Map станом на листопад 2005 року беруть участь понад 160 національних картографічних агентств та інших організацій із різних країн світу. У 2000 році Україна також приєдналася до цього проекту. Основною метою Global Map є залучення національних картографічних служб до створення цифрової карти світу, яка міститиме відомості про рельєф, рослинність, землекористування, гідрографію, транспортні мережі, населені пункти та адміністративні межі з детальністю масштабу 1:1000 000. Дана цифрова карта стане основою створення бази глобальних даних про стан навколишнього середовища Землі. Для реалізації проекту розроблено стратегічний план, технічні специфікації на подання цифрових картографічних моделей та метаданих, а в 2000 році з'явилася перша версія продукту Global Мар.

Проект глобальної інфраструктури геопросторових даних GSDI започатковано у 1996 році у Бонні координаційним комітетом з представників понад 50 країн світу, в яких розпочалися роботи зі створення національних ІГД. У 2003 році утворено Асоціацію GSDI, постійними членами якої сьогодні стали більше 30 міжнародних та національних організацій, консорціумів, університетів та підприємств у сфері екології, природних ресурсів, геоінформатики, картографії, геодезії та кадастру, в тому числі: EuroGeographics, EUROGI (European Umbrella Organization for Geographic Information), EIS AFRICA, Open GIS Consortium, провідні виробники ГІС-засобів, зокрема, компанії ESRI та Intergraph, а також державні та громадські організації в сфері геоінформатики, НІГД та природних ресурсів США, Канади, Китаю, Індії, Польщі, Фінляндії, Угорщини тощо.

На 2-ій конференції GSDI (1997) глобальна інфраструктура геопросторових даних була визначена як "...політика міжвідомчих контактів, дані, технології, стандарти та засоби їх постачання, фінансові та людські ресурси, необхідні для того, щоб усунути усі перепони для тих, хто працює з даними на глобальному та регіональному рівнях".

Асоціація GSDI організовує регулярні міжнародні конференції, узагальнює досвід SDI-проектів, координує розроблення технічних специфікацій та рекомендацій щодо формування національних, регіональних та глобальних ІГД. Важливим напрацюванням асоціації GSDI є публікація книги рецептів з інфраструктури геопросторових даних "The SDI Cookbook", яка містить методичні матеріали та узагальнення досвіду створення національних та регіональних ІГД. Книга регулярно оновлюється та доступна на WEB-сервері асоціації http: //www. gsdi.org/.

До основних ініціатив робочої групи GSDI за останні роки слід віднести:

• вивчення бізнес-аспектів для аналізу сфер можливого застосування ІГД з метою виявлення переваг, які надають сумісні національні, міждержавні та глобальні інфраструктури в економічній, соціальній та екологічній сферах;

• покращення інформування та контактів, які спрямовані на розробку та реалізацію програм, необхідних для більш акцентованої та широкої пропаганди переваг GSDI та отримання додаткової підтримки її розвитку з боку національних та міжнародних організацій;

• аналіз юридичних та економічних проблем GSDI з метою підготовки рекомендацій щодо подолання цих проблем та забезпечення фінансування, необхідного для розвитку GSDI.

Проект інфраструктури геопросторових даних Європи INSPIRE (INfrastructure for SPatial InfoRmation in Europe) [http://www.ecgis.org/inspire/], що створюється у відповідності з Директивою 2004/980/ЄС Європейського парламенту і Ради Європи. Директива INSPIRE стала логічним підсумком низки європейських ініціатив різних міждержавних та громадських організацій Європи з проблеми формування пан-Європейської інфраструктури геопросторових даних. Першою такою ініціативою вважається проект звернення Європейської комісії до Ради Міністрів та Європейського парламенту "GI2000: про Європейську геоінформаційну інфраструктуру", який з'явився ще в лютому 1995 року та мав багато спільного з концепцією НІГД США (квітень, 1994). В GI2000 узагальнено проблеми розвитку геоінформаційної сфери в країнах Європи та обґрунтовано необхідність політичних кроків щодо їх подолання, зокрема, підкреслюється: "Головні перешкоди в широкому розповсюдженні та використанні географічної інформації в Європі є не технічними, а політичними та організаційними. Відсутність європейського мандату в сфері географічної інформації стримує розвиток спільних інформаційних стратегій та викликає непотрібні витрати, стримується розвиток нових товарів та послуг, зменшується конкурентоспроможність". Необхідним є "сталий загальноєвропейський набір узгоджених правил, стандартів, процедур, рекомендацій і стимулів для створення, збирання, обміну та використання географічної інформації".

У GI2000 підкреслюється, що багато елементів Європейської геоінформаційної інфраструктури уже існує. В Європі зростають обсяги високоякісних цифрових геопросторових даних, які створюється місцевими, національними та європейськими виробниками і користувачами, громадянами і приватним сектором. Але для перетворення цих активів у Європейську геоінформаціину інфраструктуру необхідні відповідні політичні рішення на найвищому рівні керівних органів ЄС, зокрема:

• угода держав-членів ЄС для встановлення загальних підходів до створення базових наборів геопросторових даних та забезпечення широкого доступу до них настільки це можливо;

• спільне рішення щодо встановлення стандартів на створення та обмін геопросторовими даними;

• спільне рішення щодо покращення взаємодії державних і приватних агентств та організацій для узгоджених дій з створення суцільних "безшовних" наборів геопросторових даних;

• угоди та дії для гарантування глобальної сумісності європейських рішень у сфері географічної інформації.

Обговорення проекту GI2000 започаткувало низку дискусій, численних зустрічей, конференцій зацікавлених організацій як в рамках Єврокомісії так і серед національних картографічних агентств, професійних міжнародних організацій — EUROGI, Euro-Geographies тощо. Але стан проблеми в країнах Європи в 90-х роках характеризувався ще досить суттєвими відмінностями на національному рівні в законодавчих, інституційних, технічних аспектах і традиціях, що не дало змоги надати концепції проекту GI2000 мандата Європейського парламенту.

Прийняття в 1997-2000 роках концепції SDI практично у всіх країнах ЄС на національному рівні, успішний розвиток ініціатив Global Map, GSDI, реалізація компонентів NSDI в Австралії, Канаді, США, Швеції, Фінляндії, Португалії, Великобританії та в інших країнах, а також практична нагальна необхідність в інтегруванні геоінформаційних ресурсів у сфері моніторингу та охорони навколишнього середовища стали в 2001 році головними чинниками нової ініціативи Єврокомісії щодо розробки та затвердження Директиви 2004/980/ЄС Європейського парламенту і Ради Європи щодо створення інфраструктури геопросторових даних Європи (INSPIRE). Ця Директива розвиває загальні концепції Директиви 2003/98/ЕС Європейського парламенту і Ради Європи від 17 листопада 2003 року щодо багаторазового використання інформації суспільного сектора в частині геопросторових даних про стан та охорону навколишнього середовища. Екологічна сфера, для якої геопросторові дані є важливою компонентою, вибрана як відправна точка для запровадження геоінформаційної інфраструктури, яка в подальшому охопить усі сфери діяльності ЄС на усіх рівнях: загальноєвропейському, національних, регіональних та місцевих.

Структурно Директива INSPIRE містить 34 статті та складається з таких розділів: пояснювальний меморандум, загальні положення, метадані, функціональна сумісність наборів геопросторових даних та сервісів, мережні послуги, спільне і багаторазове використання даних, координація та додаткові заходи, прикінцеві положення, додатки з переліком та стислим змістом базових і тематичних наборів геопросторових даних інфраструктури INSPIRE.

Директива INSPIRE створює правові основи для заснування та функціонування інфраструктури геопросторових даних Європи на основі гармонізації національних інфраструктур країн-членів ЄС та формулює загальні вимоги щодо складу і термінів створення базових і тематичних наборів геопросторових даних, метаданих, геоінформаційних мережних послуг і технологій, угоди щодо координації виробництва, механізмів доступу та використання геопросторових даних в ЄС.

В частині гармонізації INSPIRE звертається лише до аспектів досягнення загального якісного рівня геопросторових даних, синхронності дій в послідовності створення базових і тематичних наборів та забезпечення комбінованого використання даних з різних розділів і широкої доступності даних для усіх рівнів державного управління, місцевого самоврядування та приватного сектора. INSPIRE не вимагає, щоб країни-члени змінювали формати геопросторових даних у своїх національних інфраструктурах та інформаційних центрах. Замість цього країни-члени можуть забезпечити відповідні інтерфейси, які перетворюють гетерогенні дані до уніфікованої однорідної моделі даних, що буде прийнята в INSPIRE.

Більшість заходів Директиви дозволяють країнам-членам продовжувати використання існуючих національних систем та організаційних структур, вимагається тільки проведення заходів щодо більшої взаємодії цих структур та усунення перешкод з обмеження доступу та використання геопросторових даних, а також забезпечити гарантії щодо впровадження нових технологій та відкритості інфраструктури для участі приватного сектора.

За два роки після введення в дію Директиви країни-члени ЄС мають прийняти відповідні закони, інструкції та інші адміністративні заходи щодо гармонізації національних геоінформаційних сфер до вимог INSPIRE.

Директивою встановлені також терміни розробки та узгодження технічних специфікацій щодо створення й розміщення для доступу наборів геопросторових даних та метаданих:

• два роки після введення в дію Директиви для таких наборів геопросторових даних: референцні системи координат, гармонізовані системи географічних сіток для подання матричних даних (grid-data), географічні назви, одиниці адміністративно-територіального поділу, транспортна мережа, гідрографія, території, що охороняються.

• п'ять років після введення в дію Директиви для таких наборів даних: цифрова модель рельєфу, включаючи поверхню суші, берегові лінії та батиметрію; поштові адреси; межі об'єктів земельного кадастру; земельне покриття, включаючи забудовані території, сільськогосподарські землі, лісовкриті землі, заболочені землі тощо; ортозображення, що отримані на основі аеро- та супутникових фотознімків; будівлі; набори статистичних даних (результати перепису населення та інші); ґрунти; геологічні структури та геоморфологія; використання земель; географічні моделі розподілу території за станом здоров'я людей, проявів небезпечних захворювань, а також зон шкідливих техногенних факторів; державні служби екологічного контролю та об'єкти надання різноманітних послуг з охорони здоров'я, освіти тощо; промислові території з санітарно-захисними зонами; сільськогосподарське виробництво, включаючи іригаційні системи, оранжереї тощо; мережі демографічного розподілу; зони регульованого використання територій; зони обмежень на національному, регіональному та місцевому рівнях регулювання; зони природних ризиків; геопросторові моделі стану атмосфери; результати метеорологічних спостережень (оперативні, статистичні та прогнозні дані); океанографічні характеристики; морські області з характеристиками стану води; біогеографічні області з відносно гомогенними екологічними умовами та загальними характеристиками; природне середовище та біотипи; розподіл природних різновидів.

Щодо загальної політики використання геопросторових даних, у Директиві узагальнено досвід країн-членів ЄС, який показує, що для успішної реалізації інфраструктури важливо надавати мінімальний набір даних та послуг усім користувачам на безоплатній основі. Країни-члени мають мінімально гарантувати безкоштовні послуги пошуку та перегляду геопросторових даних.

Ініціативи EuroGeographics щодо створення компонентів інфраструктури геопросторових даних. EuroGeographics — асоціація Європейських національних агентств у сфері картографії, геодезії та кадастру — заснована у вересні 2000 року шляхом об'єднання двох міжнародних організацій, а саме: Комітету глав картографічних агентств країн Європи CERCO (Comité Européen des Responsables de la Cartographie Officielle) та Багатоцільової європейської фундації зв'язку інформаційних мереж у сфері геопросторових даних MEGRIN (Multi-purpose European Ground Related Information Network). Основним напрямом діяльності асоціації EuroGeographics координація діяльності національних агентств у сфері картографії, геодезії та кадастру (НАКГК) зі створення тематично та функціонально сумісних наборів геопросторових даних та метаданих у країнах Європи, ініціювання та реалізація спільних проектів країнами-членами асоціації на європейському та глобальному рівнях. До таких основних проектів відносяться:

EuroGlobalMap (EM) — створення цифрової карти Європи в М 1:1 000 000, гармонізованою зі специфікаціями проекту Global Map;

EuroRegionalMap — гармонізована база даних топографічного покриття Європи в М 1:250 000 за специфікаціями НАТО;

EuroRoadS — створення суцільного стандартизованого пан-Європейського набору цифрових даних дорожньої інфраструктури;

RISE — розробка рекомендацій і технічних специфікацій створення наборів геопросторових даних цифрової моделі рельєфу та гідрографії;

EuroGeoNames — розподілена мережа багатомовних баз даних географічних назв країн Європи;

EuroBoundaries — багатоцільовий набір даних визначення та опису державних кордонів країн Європи;

SABE — гармонізований набір адміністративних даних, що покриває країни ЄС та 10 інших країн Європи в М 1:100 000 та 1:1 000 000;

EuroMapFinder — EuroGeographics-портал метаданих для наборів геопросторових даних Європи;

Pricing & Licensing — цільовий проект визначення та узгодження усіма членами EuroGeographics рекомендацій щодо спільної політики в сфері геопросторових даних в рамках проектів EuroGeographics, яка забезпечила б основу для узгодження національних політик в цій сфері в країнах Європи.

Програма EuroSpec (Євроспецифікація) є основною програмою EuroGeographics за останні роки, яка визначає нову, узгоджену на Генеральній Асамблеї EuroGeographics в жовтні 2004 році в Афінах, стратегію асоціації — гармонізація усіх проектів EuroGeographics для досягнення повної інтероперабельності (технічної і ділової) географічної інформації, що виробляється та постачається національними картографічними і кадастровими агентствами країн Європи. Таким чином, програма EuroSpec визначається як колективне сприяння національних агентств формуванню європейської інфраструктури геопросторових даних ESDI (European Spatial Data Infrastructure) у відповідності з концепціями Директиви INSPIRE. Програма EuroSpec охоплює три основні напрями: 1) технічна інтероперабельність, 2) бізнесова інтероперабельність та 3) розподілена архітектура сервісів для постачання та використання геопросторових даних і метаданих.

За керівне у програмі EuroSpec прийнято одне з ключових положень Директиви INSPIRE: "Політику необхідно застосувати для мінімізації дублювання у зборі даних та допомагати гармонізації, широкому розповсюдженню і використанню даних. Така політика має призвести до підвищення ефективності, прибутки від якої можна повторно інвестувати в покращення придатності та якості інформації... Географічна інформація відіграє важливу роль в цьому новому підході, оскільки вона може забезпечити інтеграцію інформації від різних дисциплін для різноманітних застосувань. Узгоджений та широко доступний просторовий опис території Співдружності дасть змогу створити необхідну структуру для координування виробництва інформації та наскрізного моніторингу Співдружності."

У програмі EuroSpec визначені такі стратегічні цілі та шляхи їх досягнення:

1) Національні агентства картографії і кадастру — члени EuroGeographics — є офіційними хранителями національної базової координатної інформації, вони мають поглибити свою роль, разом перетворитися в провідних постачальників пан-європейської та міждержавної координатної інформації.

Ця мета досягається успішною гармонізацією існуючих пан-європейських продуктів EuroGeographics: SABE, EuroGlobalMap, EuroRegionalMap.

2) Євроспецифікації мають забезпечити основу для ESDI шляхом створення специфікацій для інформації та продуктів, які будуть сприйняті як стандарти для виробництва та забезпечать повну інтероперабельність географічної інформації.

Створені на основі стандарту DIGEST та каталогу FACC, гармонізовані специфікації поточного проекту EuroRegionalMap можна кваліфікувати як варіант проекту інтероперабельності типу GiMoDig.

3) Досягнення прозорих і простих процедур ціноутворення ліцензування пан-європейських даних на основі створення відповідної спільної структури.

Поширення досягнень поточних угод і проектів щодо ліцензування інформації від понад 40 виробників та удосконалення їх основних положень і принципів для розподілених послуг в Інтернет з урахуванням національних правових рамок та бізнес-стратегій.

4) Реалізація розподіленої сервісної інфраструктури, яка забезпечить європейським користувачам доступ до сумісних високоякісних актуальних геопросторових даних, метаданих та геоінформаційних послуг.

Необхідно здійснити значний крок від поточного стану основних продуктів, що централізовано підтримуються EuroGeographics на основі збору та інтегрування інформації від національних агентств розподіленої сервісної інфраструктури з прямим доступом до основних національних провайдерів геопросторової інформації в найбільш актуальному стані.

5) Досягнення партнерства з ключовими учасниками європейського геоінформаційного ринку і встановлення життєздатної фінансової моделі з метою мінімізації витрат на створення та використання пан-європейської геопросторової інформації.

Необхідно розвивати співробітництво з ключовими європейськими учасниками (такими як ЄС, EUREF, EuroSDR, EUROGI), промисловими партнерами та провайдерами послуг, як і з кожним членом EuroGeographics.

У кожному з цільових напрямків у програмі EuroSpec визначено заходи та план дій для повної гармонізації усіх завершених та поточних проектів EuroGeographics між собою та з вимогами і специфікаціями INSPIRE.