Тема 2. Аналіз стану топографо-геодезичного та картографічного забезпечення України.

Існуючий стан топографо-геодезичного та картографічного забезпечення України характеризується рівнем розвитку його складових, а саме :

• Державної геодезичної та гравіметричної мережі;

• топографічного картографування;

• тематичного та спеціального картографування;

• геодезичного та картографічного забезпечення делімітації та демаркації державного кордону;

• інформаційної бази та банків геопросторових даних;

• геоінформаційних систем;

• державних кадастрів;

• правової та нормативно-технічної бази, стандартизації та оцінки відповідності;

• фундаментальних та прикладних наукових досліджень;

• Картографо-геодезичного фонду України;

• міжнародного співробітництва.

2.1. Державна геодезична та гравіметрична мережі.

В Україні використовується геодезична мережа, побудована протягом 50-90-х років минулого століття, яка задає на всій території країни референцну систему координат 1942 року (СК-42) та Балтійську систему висот 1977 року. В цілому планова геодезична мережа включає 15 085 пунктів 1, 2, 3 класів та 7 664 пункти 4 класу. Державна геодезична мережа та система відліку в Україні відповідали тогочасному рівню розвитку науки і техніки та в основному забезпечували потреби її економіки та оборони.

Але на сьогоднішній день наявні Державна геодезична мережа та система відліку принципово не забезпечують потреб економіки, науки, оборони та безпеки країни.

По-перше, точність координат пунктів Державної геодезичної мережі не відповідає сучасним супутниковим методам визначення координат. Це призводить до того, що сучасні геодезичні вимірювання, які виконуються при топографічних зніманнях, суттєво спотворюються при виконанні прив'язок до пунктів Державної геодезичної мережі.

По-друге, не вирішеною проблемою залишається збереження пунктів Державної геодезичної мережі. За даними виконаних досліджень, на території України щорічна втрата геодезичних пунктів у залісених районах становить 1,1 %, а в степових районах зрошуваного землеробства досягає до 1,9 %. Майже в такому ж обсязі руйнуються у всіх регіонах стінні нівелірні знаки, тоді як втрата ґрунтових нівелірних знаків у районах зрошуваного землеробства досягає 3,8 % на рік. Практично, за 20 років руйнуються всі ґрунтові знаки, які закладені на землях, що інтенсивно використовуються в господарстві. Основними причинами руйнування геодезичних пунктів і нівелірних знаків є такі чинники: обробка сільськогосподарських земель — до 75 %, будівництво зрошувальних систем та інших об'єктів — до 25 %, інші причини — 5 %.

По-третє, в Укргеодезкартографії не розвинена система моніторингу стану пунктів Державної геодезичної мережі. Якщо раніше всі топографо-геодезичні організації при виконанні будь-яких топографо-геодезичних робіт обов'язково складали акти обстеження пунктів Державної геодезичної мережі, які накопичувалися та обліковувалися в Державному геодезичному нагляді, то з його ліквідацією у складі Держкомприродресурсів ці роботи не проводяться. Для підтримання Державної геодезичної мережі в належному стані необхідно періодично проводити обстеження стану геодезичних пунктів та нівелірних знаків і виконувати їх оновлення. В останні 10 років через обмеженість бюджетного фінансування обстеження та оновлення геодезичних знаків та реперів нівелювання не виконувалось і реальної картини про їх схоронність немає.

По-четверте, щільність пунктів Державної геодезичної мережі постійно зменшується і не задовольняє потреб економіки, науки, оборони та безпеки країни. Вона стає недостатньою не тільки для топографічного знімання в масштабі 1:10 000 і більше, а й для виконання інших геодезичних робіт та інженерно-геодезичних вишукувань. Виходячи з наведених вище даних про щорічну втрату пунктів ДГМ, можна вважати, що 15-20 % пунктів ДГМ та реперів нівелювання не збереглися на місцевості. Особливої актуальності ця проблема набуває зараз в умовах реформування земельних відносин та масового розпаювання земель. Така загрозлива ситуація склалася внаслідок того, що в період з 1994 по 2003 рік Державна геодезична мережа взагалі не розвивалася та ніяких робіт з її підтримки не велося.

З 2003 року відновилися роботи з розвитку Державної геодезичної мережі. Наразі виконується комплекс робіт щодо реалізації Постанови Кабінету Міністрів України №1259 від 22 вересня 2004 року "Деякі питання застосування геодезичної системи координат", а саме щодо впровадження з 1 січня 2007 року Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000. У 2003 році були завершені фундаментальні дослідження з моделювання та визначення параметрів референцної геодезичної системи координат для території України. У 2003-2005 роках побудовано сегмент Української перманентної мережі глобальних навігаційних супутникових систем (УПМ ГНСС) із 4 станцій, а в цілому в Україні діє 12 постійно діючих станцій супутникових спостережень типу GPS. На 780 пунктах виконані роботи зі спостереження геодезичної мережі 1 класу з використанням супутникових технологій. Проводяться роботи з наповнення банку геодезичних даних та вирівнювання пунктів ДГМ у системі координат УСК-2000.

Висотна геодезична мережа включає 11 975 км І класу, 11 179,5 км II класу та близько 300 000 км III та IV класів, що складає близько 150 000 нівелірних знаків. Але роботи з розвитку нівелірної мережі не ведуться з 1995 року.

З того ж року не ведуться роботи з підтримки гравіметричної мережі. До складу гравіметричної мережі входять 5 пунктів, на яких визначені абсолютні значення сили ваги, та 55 першого основного і першого класів, які були визначені протягом останніх 20 років. На цій основі виконано гравіметричне знімання території України.

Існуючий стан гравіметричної мережі України також не забезпечує потреби економіки, оборони та безпеки України. Щільність пунктів гравіметричної мережі складає 1 пункт на 10 тис. кв. км, що недостатньо для підтримки високоточних методів створення планової та висотної геодезичної мережі, а також для того, аби служити основою для високоточних методів гравіметричних знімань.