Тема 2.3 Організація складного виробничого процесу

2.3.1 Загальна характеристика складних виробничих процесів та їх структура

Складні виробничі процеси включають операції, які виконуються послідовно та паралельно при виготовленні виробів.

Побудова складного виробничого процесу в часі проводиться для того, щоб визначити виробничий цикл, скоординувати окремі прості процеси, отримати вихідну інформацію для оперативно-календарного планування виробництва i розрахунку операцій запуску-випуску предметів праці.

Метою координації виробничих процесів, що формують складний процес, є забезпечення комплектності i безперебійності виробництва при повному завантаженні устаткування, робочих місць та самих робітників.

Структура виробничого циклу складного процесу визначається складом операцій і зв’язками між ними. Склад операцій залежить від номенклатури деталей, складальних одиниць і технологічних процесів виготовлення та складання. Взаємний зв’язок операцій та процесів визначається схемою складання виробу і виробничими умовами. Складальна схема являє собою віяльну діаграму, на якій відображено комплектація окремих вузлів і виробів у цілому (рис. 3), а також які вузли, підвузли або дрібні складальні одиниці можна виготовляти паралельно незалежно один від одного, а які – тільки послідовно.

Рис. 3 Складальна схема виробу «А»

На рис. 4 схематично зображена структура простих і складних виробничих процесів.

Рис. 4 Загальна схема простого та складного виробничих процесів

При виготовленні складної продукції застосовуються сіткові методи планування, і тривалість виробничого циклу визначається довжиною критичного шляху.

2.3.2 Сіткове моделювання та його використання при визначенні терміну виробничого циклу складного виробу

Сіткове планування і управління (СПУ) – це графічне представлення комплексу робіт, орієнтоване на виконання кінцевої мети. Іноді сіткові графіки називають сітковими моделями, тому що вони дозволяють представити весь комплекс робіт і їх характеристики під час планування і виконання проекту. Найважливіша перевага цього методу полягає в тому, що він дає можливість визначення обсягу, тривалості і термінів виконання майбутніх робіт; ув’язування їх логічного і технологічного взаємозв’язку і послідовності; дозволяє вибрати з усього комплексу робіт для особливого контролю ті, що визначають загальний термін виконання всього проекту. Основою системи СПУ є сітковий графік.

Сітковий графік – це інструмент, що використовується для планування, складання розкладу і моніторингу ходу виконання проектних робіт.

До основних понять та елементів сіткових графіків відносяться подія, робота, шлях, критичний шлях.

Подія – настання деякого факту, що відповідає закінченню й одночасно можливості початку однієї або декількох робіт. Наприклад, завершення розбирання елемента конструкції, усунення дефектів, тощо. Подія не має тривалості в часі, тобто відбувається миттєво. Подія, що стоїть на початку сіткового графіка називається вихідною подією. Подія, що стоїть наприкінці сіткового графіка, називається завершальною подією.

На графіках подія позначається по - різному:

колом , квадратами , еліпсами і т.п.

Робота – деякий процес, дія, що переводить одну подію в іншу. Наприклад, робота з розбирання елемента конструкції, усунення дефектів, тощо. Роботи бувають дійсними і фіктивними. Дійсні роботи вимагають витрат часу, трудових і матеріальних ресурсів. Фіктивні роботи вказують тільки на причинний взаємозв’язок між роботами і не вимагають витрат часу і ресурсів. Роботи на графіку позначаються стрілками в напрямку завершальної події. Дійсні роботи позначаються суцільними стрілками, фіктивні роботи – пунктирними стрілками. Кожна робота починається початковою подією і закінчується кінцевою (завершальною) подією.

Усі роботи кодуються в числовій формі. Робота має своїм кодом два числа: перше відповідає номеру початкової події, друге – номеру кінцевої події роботи.

Шлях – будь-яка безперервна послідовність робіт від вихідної до завершальної події графіка. Довжина шляху визначається тривалістю робіт, що входять до його складу.

Критичний шлях – це найбільш тривалий ланцюжок робіт, що веде від вихідної до завершальної події. Саме тривалість критичного шляху визначає терміни початку і завершення всього комплексу робіт. Властивості, притаманні роботам критичного шляху, значною мірою визначають ефективність сіткових графіків.

Оптимізація графіка дозволяє поліпшити його параметри, тобто домогтися відповідності між розробленим планом, задачами і можливостями виконавців.

У залежності від конкретних умов (характеру поставлених задач, наявних ресурсів і т.п.) оптимізація сіткових графіків здійснюється різними методами.

1. Скорочення тривалості критичного шляху за рахунок:

• залучення додаткової кількості ресурсів;

• перебудови структурного плану графіка;

• перекидання ресурсів з робіт некритичного шляху.

2. Зменшення вартості проекту за рахунок збільшення часу його виконання.

3. Скорочення часу виконання проекту за рахунок збільшення його вартості.

Остаточний варіант сіткового графіка прив’язується до поточного календарного періоду. Календарні терміни початку і закінчення робіт можуть визначатися по їх ранніх і пізніх термінах.

Керування за допомогою сіткового графіка є стадією експлуатації системи планування і управління. Тому що протягом часу змінюється обстановка й умови, у яких виконується проект, то всі зміни, що відбуваються, повинні бути вчасно враховані на графіку, тобто графік повинний у кожний момент часу найбільш повно відбивати фактичну виробничу ситуацію. Тому система СПУ передбачає періодичну перебудову і перерахування сіткового графіка з урахуванням змін, що відбулися.

Процес керування в системі СПУ полягає в циклічному повторенні з прийнятою періодичністю наступних процедур:

• збір інформації про стан виконуваного комплексу робіт;

• оновлення сіткового графіка і перерахування його параметрів;

• аналіз, обговорення і прийняття рішень щодо подальшої реалізації переглянутого графіка;

• доведення оновленого графіка до виконавців.