2.1.2 Виробнича і загальна структура підприємства

Виробнича структура - це склад керованих ланок виробничої системи (ділянок, цехів і ін.), що володіють технологічними і (чи) кооперованими взаємозв'язками. Виробнича структура відбиває склад підрозділів виробництва як об'єкта управління.

Відповідно до розподілу виробничих процесів на основні, допоміжні й обслуговуючі на підприємствах прийнято розрізняти основне, допоміжне й обслуговуюче виробництво і відповідно основні, допоміжні й обслуговуючі цехи і господарства, що займаються, як правило, переробкою відходів основного виробництва.

Поряд з виробничою варто розрізняти і загальну структуру підприємства, що охоплює виробничі ланки, служби і відділи управління підприємства (конструкторський, технологічний, плановий і ін.).

Первинною ланкою в організації виробничого процесу є робоче місце. Воно являє собою частину виробничої площі, оснащеної необхідним устаткуванням, інструментами і пристосуваннями, за допомогою яких робітник або група робітників (бригада) виконує окремі операції по виготовленню чи продукції обслуговуванню процесу виробництва.

Характер і особливості робочого місця багато в чому визначають вид виробничої структури. Воно може бути простим (робітник обслуговує один верстат), багатоверстатним (робітник обслуговує кілька верстатів) чи колективним (на одному робочому місці трудиться трохи робітників).

Сукупність територіально відособлених робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна чи робота здійснюються різні операції по виготовленню однорідної продукції, створює виробничу дільницю. На великих і середніх підприємствах виробничі дільниці поєднуються в цехи. Цех являє собою виробничо, територіально й адміністративно відособлений підрозділ підприємства, де виконується визначений комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації.

Кількість цехів залежить від виду виготовленої продукції і рівня спеціалізації підприємства. Іноді на великих підприємствах однорідні цехи поєднують у корпуси. На невеликих підприємствах з відносно простим процесом виробництва застосовується безцехова структура, коли найбільш великим виробничим підрозділом підприємства є виробнича ділянка. Розрізняють цехову, безцехову і корпусну виробничі структури.

У залежності від форми спеціалізації основних цехів розрізняють три типи виробничої структури: технологічну, предметну і змішану.

При технологічній структурі цехи підприємства спеціалізуються на виконанні визначеної частини технологічного процесу, тобто створюються за принципом технологічної однорідності.

При предметній структурі цехи підприємства спеціалізуються на виготовленні певної продукції із застосуванням різноманітних технологічних процесів і операцій. У цехах предметної спеціалізації по можливості здійснюється замкнутий цикл виробництва, тому вони часто називаються предметно-замкненими.

2.1.3 Загальна характеристика виробничого процесу та його елементів. Принципи раціональної організації виробничих процесів

Виробничий процес — це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи, що потрібні для виготовлення продукції.

Сукупність засобів праці становить техніко-технологічну базу виробничої сфери підприємства. Ця база виробництва має технічну та технологічну складові.

До технічної складової належать:

- енергетична база виробництва;

- виробничі машини і устаткування;

- транспорт, переміщувальні пристрої;

- інформаційно-обчислювальна техніка і засоби зв'язку.

До технологічної складової належать:

- технології з переробки ресурсів і одержання готової продукції;

- технологічна документація загального і спеціального призначення;

- підвищення наукоємності засобів праці, що застосовуються;

- широке застосування сучасної мікроелектронної техніки та автоматизації;

- комплексна механізація та автоматизація виробництва.

Система раціональної організації виробництва будується на певних принципах, яких слід дотримуватись при проектуванні: спеціалізації пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності, автоматичності, гнучкості.

Принцип спеціалізації передбачає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу. Підвищуючи однорідність виробництва спеціалізація сприяє спрощенню його організації.

Принцип пропорційності потребує, щоб у системі взаємопов'язаних підрозділів підприємства була узгоджена пропускна спроможність. Пропорційність досягається тоді, коли сукупна продуктивність технологічно взаємопов'язаних ланок виробництва пропорційна обсягу виконуваних робіт.

Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів. Послідовне їх виробництво зайняло б набагато більше часу.

Принцип прямоточності означає, що предмети праці при обробці повинні мати найкоротші маршрути на всіх стадіях і операціях виробничого процесу без зустрічних переміщень.

Принцип безперервності потребує, щоб перерви між суміжними технологічними операціями були мінімальними або ліквідовані. Безперервність виробничого процесу повинна також доповнюватися безперервністю роботи устаткування.