Тема 2.6 Організація допоміжних та обслуговуючих господарств

Виробнича інфраструктура підприємства – це комплекс обслуговуючих та допоміжних виробництв та господарств, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови для роботи основних виробничих цехів.

2.6.1 Організація технічного обслуговування і ремонту обладнання

Під час експлуатації технологічне обладнання зазнає фізичного та морального зношування, що вимагає його постійного технічного обслуговування та ремонту. Технічне обслуговування і ремонт устаткування на підприємстві організовує та здійснює його ремонтне господарство, а окремих видів складного й спеціального устаткування – спеціальні сервісні фірми (обслуговування комп'ютерних систем, високотехнологічне спеціальне та унікальне устаткування тощо).

Ремонтне господарство підприємства – це сукупність відділів і виробничих підрозділів, зайнятих аналізом технічного стану технологічного обладнання, наглядом за ним, технічним обслуговуванням, ремонтом, модернізацією, розробленням та здійсненням заходів для заміни зношеного устаткування на більш прогресивне й поліпшення його використання.

Розрізняють систему планово-попереджувального ремонту (ППР) та систему ремонту за результатами технічної діагностики.

Сутність системи ППР полягає в тому, що всі запобіжні заходи та ремонти здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів (технічних паспортів, планів і графіків ППР тощо). Після відпрацювання кожною фізичною одиницею устаткування визначеної нормативами, кількості годин проводять його огляди, технічне обслуговування та планові ремонти, черговість і послідовність яких залежать від призначення засобу праці, його конструктивних особливостей, умов експлуатації.

Обсяги та види ремонтних робіт у системі ремонту за результатами технічної діагностики визначаються залежно від фактичної потреби в них після об'єктивного контролю технічного стану того чи іншого засобу праці.

На вітчизняних підприємствах найпоширенішою є система ППР. Відповідно до вимог ППР для кожного виду устаткування визначається чіткий графік проведення технічного обслуговування (ТО) та різних видів ремонту.

ТО передбачає перевірку його на точність, промивання і заміну масел, регламентовані огляди, які виконуються за заздалегідь складеними графіками. ТО здійснюється основними виробничими робітниками.

Ремонт – це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яке було витрачено в результаті його виробничого використання. У процесі ремонту усуваються дефекти та відхилення, які перешкоджають нормальній роботі устаткування. Деталі й вузли, що зносилися, замінюються новими чи відновлюють до первісних розмірів.

Розрізняють поточні, середні й капітальні ремонти.

Поточний ремонт здійснюється для гарантованого забезпечення нормального функціонування устаткування та інших засобів праці. Це є мінімальний за обсягом робіт ремонт, в ході якого замінюють окремі швидкозношувані деталі, вузли, проводять технічне обслуговування й регулювання механізмів.

Середній ремонт полягає у частковому розбиранні механізмів, заміні зношених деталей, вузлів, складанні, регулюванні і випробуванні під навантаженням.

Капітальний ремонт – це найбільш складний за обсягами й затратами ремонт. Він передбачає повне розбирання механізмів; заміну всіх зношених частин деталей та вузлів; складання механізмів, їх регулювання та випробовування окремо і в цілому в одиниці устаткування. Капітальний ремонт має за мету відновити всі первісні показники устаткування в максимально можливому ступені.

Виконання ремонтних робіт на підприємстві може бути організоване централізованим, децентралізованим і змішаним методами.

При централізованому методі усі види ремонтів та окремі роботи з ТО виконуються силами ремонтно-механічного цеху (РМЦ), який має спеціалізовані бригади, необхідне універсальне обладнання, виробничі площі тощо. Такий метод застосовують при значній кількості обладнання. При децентралізованому методі усі види ремонтних робіт здійснюються силами і засобами цехових ремонтних служб. При змішаному методі усі ремонтні роботи виконують як цехові ремонтні служби, так і РМЦ.

Ремонтним господарством підприємства керує головний механік. Він підпорядкований головному інженеру, очолює відділ головного механіка, керує РМЦ та здійснює функціональне керівництво цеховими ремонтними службами, координує усю роботу з технічного обслуговування і ремонту обладнання на підприємстві.

Структура ремонтного господарства може мати такі підрозділи: технічний, організаційний та економічний відділи, ремонтно-механічний цех і склад.

Ремонтне господарство цеху очолює механік цеху. Йому підпорядковані майстри та бригадири, які безпосередньо керують роботами з нагляду, догляду, експлуатації і ремонту обладнання. Майстрам цеху підпорядковані чергові слюсарі, які безпосередньо виконують ремонтні роботи.