2 Розрахунковий розділ.

2.1 Визначення витрат часу на одиницю послуги (роботи)

Нормування праці — це вид діяльності з організації та управління виробництвом, завданням якої є встановлення необхідних затрат і результатів праці, контролю за мірою праці, а також визначення необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць устаткування.

Суттю нормування праці вважається визначення об'єктивно необхідних витрат робочого часу при проектуванні раціональних трудових процесів та встановленні прогресивних, науково обґрунтованих норм праці чи проектування та практичне запровадження комплексу заходів щодо підвищення загальної результативності праці.

Мета нормування праці в нових умовах господарювання полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов скоротити затрати на випуск

продукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

Важливим завданням нормування є підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обґрунтованості норм. Якщо технічне обґрунтування полягає у виявленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне — у виборі найдоцільнішого варіанта виконання роботи, а фізіологічне — у виборі раціональних форм поділу і кооперації праці, визначенні правильного чергування робочого навантаження і відпочинку.

Рвідр = Тст· Нчас : 60 = 32 · 12,81 : 60 = 6,83 (год); (грн.) (1)

де Рвідр – Відрядна розцінка за одиницю продукції, грн.;

Тст - тарифна ставка за годину, грн.;

Нчас - час на виконання одиниці послуги, год..

Таблиця 1 — Розрахунок трудомісткості робіт та відрядної розцінки по обслуговуванні АКБ

п/п	Найменування операцій технологічного процесу	Трудомісткість операцій, хв, (t шт)	Розряд склад­ності робіт	Тарифна ставка за 1год., грн. (Тст)	Відрядна розцінка, грн. (Рвідр)
1	Відкрутити пробки банок АКБ	4	4	12,81	0,85
2	Опустити в банку акумулятора через заливний отвір скляну трубочку	10	4	12,81	2,14
3	Стиснути гумову грушу автомобільного ареометра, опус-тити в електроліт через заливний отвір гумовий наконечник і по-вільно відпустити грушу.	10	4	12,81	2,14
4	Притиснути навантажувальну вилку контактними ніжками до штирів акумулятора. Тримати вилку 5 сек.	4	4	12,81	0,85
5	Загвинтити пробки АКБ	4	4	12,81	0,85
	Разом	32	4	12,81	6,83

2.2 Розрахунок планової калькуляції собівартості послуги

Собівартість — один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природно-економічних умовах господарювання.

Залежно від поставленої мети і строків визначення собівартості продукції розрізняють планову, фактичну й очікувану собівартість.

- Планова собівартість визначається до початку планового періоду. Вона має велике значення у здійсненні режиму економії й організації дійового контролю за витрачанням коштів, за господарською діяльністю підприємств і їх виробничих підрозділів протягом планового періоду.

- Фактична собівартість визначається за результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції. Вона дає змогу визначити прибуток підприємства та економічну ефективність виробництва кожного виду продукції (робіт, послуг), з’ясувати причини низької доходності або збитковості окремих галузей, виявити резерви скорочення витрат на одиницю продукції.

- Очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних, так і прогнозних (очікуваних) даних, одержаних розрахунково з метою контролю за витрачанням коштів.

Калькулювання - це система розрахунків, за допомогою яких визначається собівартість усієї проданої продукції та її частин, собівартість конкретних видів виробів, сума витрат окремих підрозділів підприємства на виробництво та продаж продукції. Процес калькулювання собівартості продукції включає розмежування витрат на виробництво між закінченою продукцією й незавершеним виробництвом; розрахунок витрат на забраковану продукцію; оцінювання відходів виробництва і побічної продукції; визначення суми витрат, яка належать до готових виробів; розподіл витрат між видами продукції; розрахунок собівартості одиниці продукції.