15. Гарячка

' !

Ч

1. Що таке гарячка?

\Тзрячка - це типовий патологічний процес, що розвивається у вищих гомойо­термних організмів у відповідь на пірогенні подразники і виявляє себе перебудовою (терморегуляції, спрямованою на активне підвищення температури тіла.

2. Які речовини називають пірогенними (пірогенами) ? Як їх класифікують?

Шрогени - це речовини, які є причиною розвитку гарячки. їх поділяють на:

а) інфекційні й неінфекційні;

б) природні й штучні;

в) екзогенні й ендогенні;

г) первинні й вторинні.

3. Наведіть приклади інфекційних і неінфекційних пірогенів. До інфекційних пірогенів відносять:

   1. ендотоксини грамнегативних бактерій (пірогенну дію мас фрагмент токсину- ліпоїд А);

   2. екзотоксини грампозитивних бактерій (дифтерійний, правцевий);

   3. продукти діяльності патогенних грибків;

   4. рикетсії;

   5. віруси,

Неінфекційними пірогенами є:

1. компоненти несумісної за групами перелитої крові (трансфузійна гарячка);

2. екзогенні білки (білки молока при парентеральному його введенні);

3. продукти розпаду тканин.

4. Що таке природні і штучні пірогени?

Природними називають пірогени, які існують у природі або утворюються при­родно з непірогенних речовин.

Штучні пірогени отримують шляхом обробки нативних бактеріальних токси­нів і використовують з лікувальною метою (піротерапія). Найвідомішими є піро­генал, отриманий із Рзеисіошопаз аеги£Іпо8а, і пірексаль, виділений із Баїшопеїіа аЬоПиз ефії.

4. Що називають екзогенними й ендогенними пірогенами? Екзогенні пірогени надходять або їх вводять ззовні. При введенні екзогенного

пірогену парентерально гарячка виникає через 45-90 хв.

Ендогенні пірогени утворюються в самому організмі. До них відносять:

1. продукте первинної і вторинної альтерації, що утворилися у вогнищі запалення;

2. продукти, які надходять у кров з осередків некрозу (наприклад, яри інфаркті міокарда);

3. метаболіти стероїдних гормонів;

4. комплекси антиген-антитіло;

5. лейкоцитарні пірогени - продукти діяльності црйтрофілііу макрофагів. /Л

4. Що таке первинні і вторинні пірогени?

Первинними називають пірогени, які безпосередньо не впливають на центр тер­морегуляції. їх пірогеина дія опосередковується утворенням і вивільненням так зва­них лейкоцитарних пірогенів.

Вторинними називають лейкоцитарні пірогени, які утворюються і вивільнюють­ся лейкоцитами під впливом первинних пірогенів. Вторинні пірогени мають здатність безпосередньо впливати на центр терморегуляції й викликати розвиток гарячки.

Сьогодні відомо, що одним із вторинних лейкоцитарних пірогенів є інтерлейкін-1. Ця речовина утворюється і вивільнюється лейкоцитами (нейтрофілами й макрофа­гами) у процеоі активації фагоцитозу Поряд з дією на центр терморегуляції інтер- лейкін-1 виявляє цілу низку інших ефектів, що визначають клінічні прояви гарячки (див. розд. 14). _іг

4. Які існують докази того, що дія первинникпірогенів пов'язана з утворенням вторинних?

1. Первинні пірогени мають досить високий латентний період дії (у людини 45 хв. і більше), у той час як латентний період дії вторинних пірогенів - 10 хв. і менше.

2. До дії первинних пірогенів розвивається толерантність (звикання), тобто для отримання гарячки треба збільшувати дозу пірогену з кожним наступним введен­ням. У той же час при повторних введеннях вторинних пірогенів толерантність не виникає.

3. Якщо фагоцитарна функція нейтрофілів і макрофагів порушена (наприклад, при лейкопенії, наповненні фагоцитів тушшю), те прн введенні первинних пірогенів гарячка не виникає. ,

4. При безпосередньому введенні первинних нірогенів у терморегуляторні центри гіпоталамуса гарячка не розвивається, у той час як введення в ці центри вторин­них лейкоцитарних пірогенів закономірно супроводжується підвищенням темпе­ратури тіла. '

4. Які послідовні процеси становлять сутність патогенезу гарячки?

У патогенезі гарячки можна виділити кілька етапів.

1. Індукція утворення й вивільнення вторинного лейкоцитарного пірогену (інтер- лейкіну-1) первинними пірогенами.

2. Вплив інтерлейкіну-1 на центр терморегуляції й перебудова його роботи. Ш. Етап клінічних проявів гарячки (зміна температури тіла).

15 9. Де розташований і що являє собою з функціональної точки зору центр терморегуляції? ^м

Нейрони центру терморегуляції містяться в передньому (преоптична ділянка) і задньому (дорсо- і вентромедіальні ядра) гіпоталамусі. Беручи до уваги функціо­нальні характеристики, виділяють чотири групи нейронів (рис. 44^>. .

Рис. 44. Центр терморегуляції

Т

1. Нейрони "термостата"- це група термочутливих нейронів, що безпосередньо сприймають температуру крові, яка протікає через гіпоталамус. Сюди ж надхо­дить інформація від шкірних і внутрішніх периферичних терморецепторів. "Тер­мостат" виводить середню температуру ядра тіла. ^

2. Нейрони ""установочної точки"- це група термонечутливих нейронів, які за­дають рівень температури ядра тіла. Інформація від "термостата" надходить до нейронів "установочної точки", де відбувається порівняння наявної температури ядра із запрограмованим рівнем.

Якщо середня температура ядра виявиться вищою за температуру "установочної точки", то це породжує сигнали, які гальмують центр теплопродукції і збуджують центр тепловіддачі. І навпаки, зменшення температури ядра нижче температури "установочної точки" викликає активацію центру теплопродукції і гальмування центру тепловіддачі. ₁

X Центр теплопродукції. Його нейрони знаходяться у задньому гіпоталамусі ЇХ

збудження викликає збільшення утворення теплоти. , 4. Центр тепловіддачі міститься в преоптичній зоні переднього гіпоталамуса. Прй його збудженні зростає виділення теплоти організмом. _

15.10. Який механізм дії Інтерлейкіну-1 на центр терморегуляції?

Центр теплопродукції

Центр тепловіддачі

Рис. 46. Роль простагландинів у патогенезі гарячки: "+* ^ активація: " —гальмування

Інтерлейкін-1 взаємодіє зі специфічними рецепторами на мембрані нейроні», *м входять у групу клітин "установочної' точки". Унаслідок активації рецепторів збіль­шується активність зв'язаного і ними ферменту - фосфолілази А^. Цей фермент »и- вільнює з фосфоліпідів плазматичної' мембрани арахідонову кислоту, і якої утьорх>- ються простагландини групи Е (рис. 45). ~

Рецептор

Інтерлейкін-'І

Фосфоліпаза А,

Нейрони

"установочної точки*

^ Рис. 45. Вплив інтерлейкіну-1 на центр терморегуляції

Простагландини зменшують чутливість нейронів "установочна точки" до ім­пульсів, що надходять від нейронів "термостата" У результаті цього звичайні сиг­нали про нормальну температуру ядра починають сприйматися нейронами "устано­вочної точки" як інформація про зменшення температури. Це, у свою чергу, викликає стандартну реакцію, спрямовану на підвищення температури, - активацію центру теплоутворення й гальмування центру тепловіддачі (рис. 46).

ІНейрони "термостату"[

Неирони "установочної точки"

11. Які існують докази ролі простагландинів Е в патогенезі гарячки?

    1. Введення простагландинів Е мікроін'єкторами в центр терморегуляції (у ділянку "установочної точки" гіпоталамуса) викликає підвищення температури тіла.

    2. Фармакологічні препарати, які інгібують циклооксигеназу (фермент синтезу про­стагландинів), мають жарознижувальний ефект при гарячці. До таких препаратів, зокрема, належать ацетилсаліцилова кислота, індометацин.

    3. Ці ж самі препарати не впливають на рівень нормальної температури тіла. Звідси висновок, що простагландини Е не беруть участі в регуляції температурного гоме­остазу в нормі, а утворюються тільки при гарячці.

    4. Глюкокортикоїди, що пригнічують активність фосфоліпази А₂ через ліпокортино- вий механізм (див. розд. 33), зменшують утворення простагландинів Е, завдяки чому гальмують розвиток гарячки.

12. Назвіть стадії гарячки.

Клінічно виділяють три стадії гарячки (рис. 47):

І - підвищення температури (зі. іпсгетепіі)-,

П - стояння підвищеної температури (хі./азіщіі)-,

Ш - зниження температури (зі. сіесге- тепіі).

15.13. Поясніть, як відбувається підвищення температури тіла на і стадії гарячки. <

На самому початку різко зменшується тепловіддача. У результаті активації снм- патоадреналової системи звужуються кровоносні судини шкіри й кінцівок, вкорочу­ються гладкі м'язи, що піднімають волосся (у тварин піднімається шерсть, у людини виникає ознака "гусячої шкірн").

Ці зміни мають два наслідки. З одного боку, різке обмеження тепловіддачі саме по собі веде до підвищення температури ядра. З другого боку, зменшується темпе­ратура шкіри, що викликає збудження холодових терморецепторів. Інформація про зниження температури "оболонки" надходить у центр терморегуляції, а звідти в кору головного мозку - у людини виникає відчуття холоду. Крім того, відбувається збу­дження підкіркових рухових центрів, у результаті чого підвищується тонус скелет­них м'язів, розвивається тремтіння (озноб). Збільшується скоротливий термогенез.

Поряд із цим відбувається активація нескоротливого термогенезу, пов'язаного з підвищенням швидкості окисних процесів. Велике значення при цьому має підви­щення інтенсивності клітинного дихання в бурій жировій тканині під дією катехо- ламінів.