Головний канал

Рис. 38. Схема будови мікроциркуляторного русла: АВА - артеріовенозний анастомоз

Мікроциркуляторне лімфоносне русло представлене по­чатковим відділом лімфатичної системи, у якому відбуваєть­ся утворення лімфи і надходження її в лімфатичні капіляри.

Порушення мікроциркуляцгї поділяють на три типи: внутрішньосудинні; порушення, пов 'язані зі змінами самих судин-, позасудинні.

О. М. Чернух (1916-1982)

-Г

Великі успіхи у вивченні закономірностей мікроциркуля- ції в нормі і при патології пов'язані з іменем О. М. Чсрнуха.

9. У чому сутність феномена під назвою "сладж"?<ЦІрХ

Сладж с внутрішньосудинним порушенням мікроцир- куляції, пов'язаним зі змійою реологічних властивостей кро­ві. Основні фактори таких змін — це порушення суспензійної стабільності крові, а також підвищення и в'язкості.

Головними особливостями крові при сладжі є прилипання один до одного еритро­цитів, лейкоцитів і тромбоцитів, збільшення в'язкості крові, що утруднює її рух по мі- кросудинах. При цьому течія крові різко уповільнюється й нагадує переміщення мулу по дну ріки (назва "сладж" походить від ангп. віисі^е - густа грязь, баговиння, мул).

Залежно від розмірів агрегатів клітин крові, характеру ілніх^шурів і щільності впакування еритроцитів розрізняють такі£гипи сладж^ «ласичниіЦрелюа розміри агрегатів, нерівні обриси контурів і щільне впакування еритроцитів), декстримрш^ (різна величина агрегатів, округлі обриси, щільне впакування еритроцитш)і"аиорф- ^ии^грануяоподібнин (величезна кількість дрібних агрегатів у вигляді грануя^аа' складаються всього з декількох еритроцитів).

9. Як здійснюється обмін води між плазмою крові й інтерстиціальною рідиною?

В основі обміну води між плазмою крові й гнтерстиціальною рідиною лежать три механізми (рис. 39).

1. Артеріола

   Лімфатична судина

   Венула

   Рис. 39. Обмін рідини між кровоносними капілярами і міжклітинним простором

   От

   і

   Двостороння дифузія. Має найбільше значення. Її швидкість настільки велика, що при проходженні крові через капіляри рідина плазми встигає 40 разів повністю -обмінятися з рідиною міжклітинного простору.

Швидкість дифузії води через загальну обмінну поверхню капілярів становить 60 я за 1 хв, або 85 000 я за добу.

2. ФЬьтрація-реабсорбція. Це механізм перерозподілу води, що визначається двома факторами: а) гідростатичним тискам крові і міжклітинної рідини; б) онкотич­ним тиском плазми крові і рідини інтерстиціального простору. Співвідношення між цими факторами таке, що в артеріальній частині капіляра відбувається філь­трація води, а у венозній частині -^і'і реабсорбція.

Швидкість фільтрації через загальну обмінну поверхню капілярів організму ста­новить 14 мл/хв., або 20 л за добу, в швидкість реабсорбції - 12,5 мл/хв., або 18 л за добу.

3. Мікровезикулярний транспорт. Це механізм активного транспорту через ендотелій капілярів. Його основу становить явище ендоцитозу (піноцитоз, мікропіноцитоз).

13.33. Як впливають зміни гідростатичного і онкотичного тиску крові та міжклітинної рідини на інтенсивність процесів фільтрації- реабсорбції води в капілярах?

де Р_ж й Р_ж - гідростатичний і онкотичний тиск крові; Р^ і Р_от і- гідростатичний і онкотичний тиск тканинної рідини.

Напрямок руху води й інтенсивність процесів фільтрації-реабсорбцц визнача­ються величиною ефективного фільтраційного тиску (Р^.

За умов норми в артеріальному кінці капілярів Р_оф= їм рт. ст. і рідина перехо­дить із просвіту судин у тканину {фільтрація), а на веноз ділянці Р_еі)1=-6 мм рт. ст., тому рідина переходить у зворотному напрямку -- з тканин у капіляри (реабсорбція).

Фільтрація води збільшується, а реабсорбція зменшується при збільшенні гідро­статичного тиску крові й онкотичного тиску інтерстиціальної рідини, а також при зменшенні онкотичного тиску плазми крові й тканинного гідростатичного тиску.

Фільтрація води зменшується, а реабсорбція зростає при зменшенні гідростатич­ного тиску крові й онкотичного тиску міжклітинної рідини, а також при збільшенні онкотичного тиску плазми крові й гідростатичного тиску рідини інтерстиціального простору.

13.34. Що таке недостатність лімфообігу? Назвіть основні її форми.

Недостатність лімфообігу - це стан, яри якому лімфатичні судини ие викону­ють свою основну функцію - здійснення постійного й ефективного дренажу інтер­стиціального простору.

Розрізняють такі форми недостатності лімфообігу. 1. Механічна недостатність. Виявляє себе утрудненням відтоку лімфи у зв'язку з наявністю органічних (здавлювання пухлиною, рубцем, облітерація лімфатичних

судин при їх запаленні, тромбозі та ін.) або функціональних причин (підвищений тиску в магістральних венозних судинах, спазм лімфатичних судин, прш тент м'язових скорочень та ін.).

2. Динамічна недостатність. Виникає тоді, коли об'єм транссудації мюждітникоГ рідини перевищує можливості лімфатичної системи забезпечувати ефективний дренаж інтерстиціальної тканини.

3. Резорбційна недостатність. Обумовлена структурними змінами інтерстишальноТ тканини, накопиченням білків і осадженням їхніх патологічних видів в інтерсгицй.

Основними проявами недостатності лімфообігу в гострій стадії е набряк, нако­пичення білків і продуктів їхнього розпаду в інтерстиціальній тканині, а в хронічній стадії-розвиток фіброзу й склерозу. С-'

о

н

»