2. Склад та структура курсової роботи

Складовими частинами роботи є:

• вступ –   розкривається ступінь актуальності обраної проблеми в сучасному економічному житті, стан економічних досліджень у цій галузі, визначаються мета і завдання, предмет і об’єкт дослідження, використовувані методи дослідження; визначаються основні завдання, які ставить перед собою автор курсової роботи.

• основна частина, яка складається з теоретичної та практичної частин – виклад теоретичних та методичних питань теми. Структура теоретичної частини має вміщувати 3-4 підрозділи. Назви підрозділів та пунктів повинні відображати дійсно суть питань, без розкриття яких неможливо достатньо повно викласти тему курсової роботи. Крім того, вони повинні розміщуватися в певній логічній послідовності. Практична частина – здійснення розрахунків за вказаними завданнями, яка містить три задачі.

• висновки – виклад основних результатів досліджень і основних заходів вирішення питань, які розглядалися в роботі.

3. Викладення змісту курсової роботи

Зібраний, вивчений та опрацьований матеріал з теми курсової роботи слід узгодити з планом і, якщо в цьому є потреба, уточнити останній.

При викладенні матеріалу необхідно обґрунтувати актуальність обраної теми, розкрити теоретичну значущість питань, що розглядаються в курсовій роботі, зробити аналіз фактичного матеріалу, який допоможе з’ясувати проблеми, що стосуються обраної теми, обґрунтувати шляхи їх вирішення, зробити відповідні висновки.

Таблиці мають супроводжуватися висновками, які випливають з аналізу наведених у них даних. При цьому основну увагу слід звернути на пошук резервів виробництва.

Зміст роботи має відповідати питанням теми і викладатися у логічній послідовності.

У роботі не може бути повторень, надмірного цитування. Цитати мають бути короткими й органічно пов’язуватися з основним текстом. На використані у роботі цифрові дані, цитати, таблиці мають бути посилання із зазначенням джерел.

Посилання на джерела дозволяється робити як всередині тексту, так і після його викладення, але на тій самій сторінці, де наведено цитату. Після цитати у фігурних дужках зазначається порядковий номер джерела відповідно до загального списку використаних джерел, а після коми – сторінка, на якій розміщено текст цитати. Отже, посилання на джерело матиме такий вигляд: [ 5, с. 12 ].

4.Підбір необхідної літератури, ознайомлення з нею

 Після того, як ви обрали тему, треба скласти попередній план роботи. У ньому необхідно визначити основні питання, які будуть розкриватися в роботі. Але щоб правильно скласти план, необхідно вникнути в проблему, зрозуміти її основні питання. Це потребує вивчення літератури з обраної теми.

Почніть з базового підручника з мікроекономіки. Ознайомтеся з тим, як розглядається в ньому обрана вами тема. Далі поцікавтесь, що пропонує поглиблений курс “Мікроекономіки”, де відповідна проблема висвітлюється глибше. Потім підберіть літературу, присвячену тій проблемі, що вас цікавить. Це можуть бути книги, брошури, статті з газет чи журналів. Будьте особливо уважні до газетних та журнальних статей: багато з них носять публіцистичний характер; часто їх автори не відрізняються науковою строгістю, точністю, достатнім рівнем компетентності. Тому звертайте увагу хоча б на те, який професійний авторитет мають їх автори.

Для підбору літератури ви можете скористатися послугами бібліотеки коледжу, обласної та міської бібліотек. Користуйтесь тематичними каталогами, що ведуться в бібліотеках. Серед спеціальних економічних періодичних видань на особливу увагу заслуговують журнали “Економіка України”, “Фінанси України”, “Академічний огляд”, “Вопросы экономики”, “Российский экономический журнал”.

На цьому етапі роботи з літературою не слід занадто глибоко вникати в деталі різних питань, що відносяться до цієї проблеми. Вам слід тільки визначити самі питання, які обов”язково потрібно розкрити в курсовій роботі.

Підбір і вивчення літератури та посібників для виконання курсової роботи слід починати з складання бібліографії з виділенням головної і додаткової літератури. Для виконання курсової роботи необхідно використовувати сучасну літературу, щоб уникнути застарілих положень.

Приклад оформлення змісту дивись в додатку Ж.