Тема 10. Зовнішньоторговельна діяльність України за умов ринкової трансформації План

1. Чинникові передумови міжнародної торгівлі України.

2. Сучасний стан та актуальні проблеми зовнішньої торгівлі України товарами.

3. Особливості становлення ринку послуг в економіці України.

4. Процес приєднання України до Світової організації торгівлі (СОТ).

5. Інтеграційний режим України з країнами Співдружності Незалежних Держав (СНД).

6. Торговельно-економічні зв’язки України з країнами Європи.

10.1.Чинникові передумови міжнародної торгівлі України

Принциповими чинниками міжнародної торгівлі є нерівномірність розміщення ресурсів між країнами та регіонами, різна відносна насиченість цими ресурсами окремих держав і територій, об’єктивна потреба в комбінації елементів виробничого потенціалу та в поєднанні фінансових технологічних можливостей.

Щодо чинників первинного характеру (ресурсно-кліматичні умови розвитку економіки, її забезпеченість робочою силою, землею, тощо), які визначають торговельний профіль України, слід зазначити, що хоча наша держава і має значні поклади вугілля, залізної та марганцевої руд, сірки, ртуті, титану, мінеральних солей, інших видів корисних копалин, функціонування її національного відтворювального комплексу значною мірою залежить від енерго-сировинних поставок з інших країн. Але окремі види енерго-сировинних ресурсів традиційно визначають не тільки характер експортної спеціалізації країни, а й загальну структуру її економіки. Передусім це стосується ресурсів залізної руди (загальні запаси 27,5 млрд. т), а також марганцевих руд, кольорових металів. Україна має поклади титану та золота. Особливе значення для української економіки має наявність великих родовищ кам’яного вугілля (розвідано покладів корисних копалин загальним обсягом до 80 млрд. т). Серед природних покладів, які можна вважати первинними чинниками національної спеціалізації та профілю виробництва в Україні, варто відзначити поклади калійної, харчової, магнієвих солей, графіту, ртуті, фосфоритів, кристалів кварцу, аметисту, топазу. Особлива стаття – родючі ґрунти України. Близько 45 млн. га земель використовуються сільськогосподарськими підприємствами, понад 10 млн. га належить до державного запасу та лісогосподарських підприємств.

У географічних вимірах 70% території України припадає на Поліську, Придніпровську та Причорноморську низовини, 25% – на Подільську, Придніпровську, Волинську, Приазовську височини, 5% – на Кримські гори та Карпати. Для України типовим є помірно континентальний клімат (з певними особливостями в Кримських горах та Карпатах, а також на Південному березі Криму, де він має риси субтропічного). Літо переважно тепле і сухе, зима м’яка і волога. Безморозний період триває від 150–160 днів на півночі, до 250 днів – на півдні. 150–190 днів упродовж року середня добова температура перевищує +10ºС [20, с. 128].

У зв’язку з цим можна відзначити, що природні чинники забезпечують великий аграрний потенціал економіки України.

Чинники вторинного порядку пов’язані з сучасними закономірностями інтернаціоналізації світових продуктових сил.

Прикладом цього в Україні є пов’язаний з покладами залізних руд і вугілля, а також з історичною спеціалізацією на важкій металургії розвиток важкого машинобудування.

Для України вторинними чинниками, які можна використати з метою оптимізації участі в системі міжнародної торгівлі, є наявні, значною мірою вже зорієнтовані на експорт, підгалузі машинобудування, хімічного, текстильного, харчового та інших видів виробництва. Тобто на сучасному етапі йдеться передусім про ефективніше використання вже створених матеріальних об’єктів виробничої інфраструктури, які потребують значних інвестицій у модернізацію, всебічний розвиток як сумісних, так і більш спеціалізованих промислових потужностей.