• Дієприслівник

Дієприслівник як форма дієслова

Дієприслівник – це незмінна форма дієслова, яка нази­ває другорядну дію порівняно з основною дією того самого предмета.

- Наприклад, у реченні Бані церков здіймаються над київ­ськими горами й сяють золотом у блакитному небі названо один предмет (бані) і дві його дії (здіймаються і сяють). Якщо в цьо­му повідомленні нас цікавить передусім місце розташування церков, то в такому разі дія здіймаються для нас головна, а сяють – другорядна; цю дію, отже, передаємо дієприслівни­ком: Бані церков здіймаються над київськими горами, сяючи зо­лотом у блакитному небі. Якщо ж ідеться про зовнішній вигляд церков, тоді здіймаються буде для нас другорядною дією, і її, отже, передаємо дієприслівником: Бані церков, здіймаючись над київськими горами, сяють золотом у блакитному небі.

Дієприслівники бувають доконаного й недоконаного видів.

Дієприслівники самі по собі на час не вказують. Дієприслівник доконаного виду означає дру­горядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основ­ної. Він відповідає на питання що  зробивши?

Наприклад, у реченні Погулявши коло бджіл і наївшись огір­кових пуп янків, натрапив я на моркву (О. Довженко) доконаний вид дієприслівників погулявши і наївшись вказує, що дія, названа ними, відбулася раніше від дії, названої дієсловом натрапив.

Дієприслівник недоконаного виду означає другорядну дію, одночасну з основною. Він відповідає на пи­тання що роблячи?

Наприклад, у реченні Гуляє містом дика хуга, висвистую­чи, дико кричачи (М. Бажан) недоконаний вид дієприслівників висвистуючи і кричачи вказує, що дія, названа ними, відбу­вається водночас із дією, названою дієсловом гуляє.

Дієприслівник у реченні виступає обставиною: Любив, (к о л и?) їдучи на возі з лугу, дивитися, (я к?) лежачи, на зоря­не небо (О. Довженко). Дієприслівники й дієприслівникові

Творення і вживання дієприслівників

Дієприслівники доконаного виду творяться від основи ін­фінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -вши, -ши: сказа(ти) – сказавши, побачи(ти) – побачивши, роз­цвісти) – розцвівши, перемог(ти) – перемігши.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в чоловічо­му роді минулого часу й до нього додається -ши: подумав – подумавши, оглянув – оглянувши, підбіг – підбігши.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів -учи, -ючи (від дієслів І дієвідміни) і -ачи, -ячи (від дієслів II дієвідміни): жив(уть) – живучи, розумі(ють) – розуміючи, бачать) – бачачи, сид(ять) – сидячи.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й особі множини теперішнього часу і замість -ть додається -чи: ду-маю(ть) – думаючи, терпля(ть) – терплячи, гуркочу(ть) – гуркочучи, гуркотя(ть) – гуркотячи.

У кінці дієприслівників завжди пишеться буква и: поду­мавши, розповівши, розповідаючи, кажучи.

Дієприслівники недоконаного виду треба відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників у називно­му (знахідному) відмінку множини, які, на відміну від діє­прислівників, відповідають на питання я к і? і мають закін­чення -і: (що ро б л яч и?) сяючи і (які?) сяючі, (що р о б -л я ч и?) сидячи і (я к і?) сидячі. Наприклад, у реченні Десятки пРожекторів з валу вдарили промінням, засліплюючи наступа­ючі війська (О. Гончар) засліплюючи – дієприслівник, бо відпо-вІЦає на питання що роблячи?; наступаючі – дієприкмет­ник, бо відповідає на питання які?

Дієприслівник можна вживати лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонайменше дві дії: Якщо не подумаєш, то й кілочка не затешеш. – Не подумавши, й кілочка не затешеш (Нар. творчість). Але в реченні Коли я проходив Ботанічним садом, мою увагу привернули рідкісні в нас деревця мигдалю цього зробити не можна, бо тут кожна дія стосується іншого діяча: проходив – я; привернули увагу – деревця. Інша річ, якби речення було побудоване так: Коли я проходив Бота­нічним садом, я звернув увагу на деревця мигдалю – тоді в ньо­му можна було б використати дієприслівник: Проходячи Бо­танічним садом, я звернув увагу на деревця мигдалю.

Особливості написання не з різними  формами дієслова

3 усіма формами дієслова (крім дієприкметника) не майже завжди пишеться окремо: не зупинити, не зупинив, не зупинять, не зупини, не зупинено, не зупинивши; не бачити, не бачили, не бачимо, не бачитиму, не бачив би, не бачено, не бачачи.

Разом не пишеться в дев'яти дієсловах, які без не не вжива­ються: неволити, ненавидіти, непокоїти, непритомніти, нехту­вати, незчутися, нетерпеливитися, нездужатися, нетямитися.

Разом і окремо не пишеться залежно від значення в таких дієсловах: нездужати «хворіти» і не здужати «не могти, не по­долати», неславити «ганьбити» і не славити «не прославляти», нестямитися «втратити самовладання» і не стямитися «не по­вернутися до тями», непокоїтися «турбуватися» і не покоїтися «не лежати».

У префіксі недо-, якщо він вказує на неповноту, половин­частість дії, не пишеться разом: недобачати «погано бачити», недочути «погано почути», недосипляти «мало спати», недоїда- . ти «голодувати», недооцінювати «знижувати оцінку», недолюб­лювати «відчувати неприязнь», недовиконувати «виконувати неповністю». Від цих дієслів треба відрізняти дієслова з пре­фіксом до-, перед якими вжито заперечну частку не: не доче­катися, не доторкатися, не достукатися, не дорахувати.

З дієприкметниками не може писатися і окремо, і разом.     Якщо при дієприкметнику є слово, яке пояснює його, то не обов'язково пишеться окремо: не знаний (д є?) тут, не чува­ний (доки?) досі, не пізнаний (коли?) ще, не полоханий (к и м?) ніким.

Якщо при дієприкметнику немає пояснювального слова, то не можна писати і разом, і окремо, як із прикметником: поле незасіяне (є незасіяне) і поле не засіяне (не є засіяне), робота незакінчена (є незакінчена) і робота не закінчена (не є закінчена).

Слід розрізняти заперечне слово немає (у нього немає часу), яке можна замінити формою нема і в якому не пишеться разом, та дієслово не має (він не має часу), яке не замінюється формою нема і з яким не пишеться окремо.