13. «Бар’єри» у спілкуванні, способи їх нейтралізації

У процесі педагогічного спілкування нерідко непомітно для вчителя виникають різноманітні труднощі, які ускладнюють сприйняття інформації учнями. Такі труднощі кваліфікують як комунікативні бар'єри.

Бар'єри спілкування – перешкоди, що спричиняють опір партнера впливові співрозмовника.

На особливості взаємодії між педагогом і вихованцем впливають чинники, серед яких велике значення мають соціальний, психологічний, фізичний і смисловий (когнітивний). Відповідно до цього розрізняють бар'єри у спілкуванні:

1. Соціальний – зумовлений переважанням рольової позиції вчителя в системі педагогічної взаємодії. Учитель навмисно демонструє свою перевагу над учнем і свій соціальний статус.

2. Фізичний – пов'язаний з організацією фізичного простору під час взаємодії. Неправильно організований простір призводить до ізольованості вчителя, який неначе віддаляє себе від учнів, намагаючись сховатися за стіл. Усувають такий бар'єр, скорочуючи дистанцію, відкритістю у спілкуванні.

3. Смисловий – пов'язаний з мовленням учителя, неадаптованим до рівня сприйняття школярів, яке занадто насичене незрозумілими словами, науковими термінами, які він використовує без коментарів. Це є причиною зниження їх інтересу до матеріалу, утворює дистанцію у взаємодії.

4. Естетичний – зумовлений несприйняттям співрозмовником зовнішнього вигляду, особливостей міміки.

5. Емоційний – з'являється за невідповідності настрою, негативних емоцій, що деформують сприймання. Долають його за допомогою усмішки, чуйного ставлення до співрозмовника.

6. Психологічний – виявляється як негативна установка, сформована на підставі попереднього невдалого досвіду, неспівпадіння інтересів партнерів. Усувають шляхом переорієнтації уваги з особистості на роботу, оптимістичним прогнозуванням подальшої діяльності.

Невміння подолати бар'єри, як правило, призводить до малоефективних моделей спілкування. наслідування (молодий учитель наслідує манери спілкування іншого педагога, не враховуючи власної педагогічної індивідуальності).

14. Структура педагогічного спілкування

Професійно-педагогічне спілкування спрямовано на розвиток та формування особистості вихованців. Тому важливим завданням є вміння правильно його побудувати. У структурі процесу такого спілкування виокремлюють такі етапи:

1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап).

2. Початковий етап спілкування. Його мета – встановлення емоційного та ділового контакту педагогічних взаємодій.

3. Керування спілкуванням – свідома і цілоспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування, відповідно до визначеної мети.

4. Аналіз спілкування. На цьому етапі зіставляють мету та засоби з результатами взаємодії, а також моделювання подальшого спілкування. Це етап самокоригування.

15. Види ставлення педагога до дітей і професійної діяльності

Виділяють кілька видів відносин педагога до дітей:

1. Стійко-позитивний тип. Він характеризується рівним, душевним ставленням до дітей, турботою про них, допомогою при утрудненнях. Педагогам цього типу при ¬ сущи переважання позитивної оцінки дитини, вико ¬ кренность, такт. Такий учитель діє більше убеж ¬ ням, ніж примусом. Словом, усмішкою, жестом, мімікою, пантоміма він дає зрозуміти дитині, що той для нього небайдужий.

2. Пасивно-позитивний тип відносин проявляється в нечітко вираженій емоційно-позитивній спрямованості у взаємодії з дітьми. Такий педагог нерідко виявляє сухий, офіційний тон в спілкуванні з вихованцями.

3. Нестійкий тип відносин характеризується ситуативністю поведінки педагога при загальній емоційно-позитивної спрямованості. Такі педагоги нерідко потрапляють під владу своїх настроїв і переживань, їх оцінка дитини і манера поведінки в значній мірі залежать від ситуації, що склалася.

4. Відкрито-негативний тип відносин педагога до дітей характеризується негативним ставленням до дітей, педагогічної роботи. Усією своєю поведінкою він ніби підкреслює, наскільки він вищий дітей. Такий педагог створює в групі часто атмосферу постійної напруженості, зосереджує свою увагу на негативних вчинках, фактах поганої поведінки. Між дітьми і вихователем такого типу може виникнути і психологічний бар'єр, коли діти взагалі перестають сприймати вимоги педагога, постійно «захищаються» від нього.

5. Пасивно-негативний тип відносин педагога характеризується прихованою негативною направленістю педагога до дітей, педагогічної діяльності. Педагог вміє створити зовнішні ознаки хорошої організації роботи, проте насправді до роботи і дітям байдужий.