1. Соціальна значимість професії педагог

За всіх часів професія вчителя була дуже важливою. Завдяки педагогічній діяльності не переривається зв’язок поколінь. Без неї складно уявити розвиток суспільства чи окремої людини. У процесі взаємодії вчителя і учня народжуються нові ідеї, формуються духовні і матеріальні цінності, творчий потенціал особистості.Призначення педагога у суспільстві – духовне відтворення людини, становлення особистості. Саме в цьому заключається соціальна функція педагога у суспільстві.

Професія педагога - одна з найдавніших і почесних в історії людства. Виникла вона на ранніх етапах розвитку людства у зв’язку з потребою передавати підростаючому поколінню набутий досвід, виділившись згодом в окрему галузь.

З моменту виникнення педагогічної професії за вчителем закріпилась передусім виховна функція. Учитель – це вихователь, наставник – у цьому його громадське, людське призначення. У сучасному розумінні вихователь - це професія, змістом якої є навчання і виховання.

Суттєва особливість педагогічної праці – вона з початку і до кінця є процесом взаємодії людей.

Вчителями в широкому розумінні слова називають тих, хто озброює молоде покоління знаннями, уміннями, навичками.

Вчитель – святе слово. І цим добрим словом ти завжди згадуєш вчителів, які допомогли тобі стати людиною. Сіячі розумного, доброго та вічного – говорять про вчителів. Від них – все найкраще в людині. Про авторитетну людину (спеціаліста) завжди говорять, що в неї були хороші вчителі і звідси пішло прислів’я – «дерево та вчитель пізнаються по плоду».

За всіх часів професія вчителя була дуже важливою. Завдяки педагогічній діяльності не переривається зв’язок поколінь. Без неї складно уявити розвиток суспільства чи окремої людини. У процесі взаємодії вчителя і учня народжуються нові ідеї, формуються духовні і матеріальні цінності, творчий потенціал особистості.

Педагогічна діяльність є особливим видом соціальної діяльності, яка спрямована на передавання новим поколінням накопичених людством досвіду і культури, створення умов для їх особистісного розвитку.

Функція сучасного педагога - допомагати вихованцям пристосуватися до мінливої ​​соціальної ситуації, забезпечити фізичне і психічне благополуччя кожного члена суспільства.

Виховання виникло разом з появою людського суспільства. Воно невіддільне від соціального відтворення поколінь, природної потреби готувати до життя нащадків. Саме тому виховання є загальною і вічною категорією.

Професія вчителя завжди була однією із найпочесніших. Вона наповнена великим ідейним змістом, бо тісно пов’язана із розв’язанням головних завдань суспільства.

2. Історія виникнення професії «педагог»

Професія педагога – одна з найдавніших і почесних в історії людства. Саме завдяки спеціально організованій педагогічній діяльності оволодівають усіма іншими професіями. Необхідність передавання нагромадженого суспільного досвіду новим поколінням, підготовка їх до життя і праці зумовила виокремлення навчання і виховання в самостійну суспільну функцію. Перші школи виникли в країнах Давнього Сходу у період формування рабовласницького суспільства.

Визначити точний термін її появи не можливо. Але відомо, що професія вихователя виникла набагато пізніше за професію вчителя.

Тривалий час підготовка дитини до життя не відділялася від її практичної участі у трудовому (груповому) житті суспільства. З появою парного браку зароджуються домашні сімейні форми виховання, де функцію вихователя виконують батьки та родичі.

Ускладнення господарської діяльності спричинило за собою зміни у вихованні дітей. Виникає перша в історії людства форма виховання і навчання – ініціація (здійснення ритуальних обрядів присвячення юнаків і дівчат до класу дорослих).

В сучасному розумінні «вихователь» – це:

• професія, змістом якої є навчання і виховання дітей;

• особа, яка здійснює виховання та приймає на себе відповідальність за умови життя і розвитку особистості дитини.

Наприкінці 18 ст. у Західній Європі стався бурхливий розвиток промисловості на капіталістичній основі. Залучення жінок до виробництва викликає проблему догляду за маленькими дітьми, а також підготовки їх до життя і трудової діяльності.

Кінець 17–18 ст. – перші дитячі заклади – притулки.

Кінець 18–19 ст. – благодійні дитячі сади та приватні дошкільні заклади.

1871 р. – Софія Федорівна Русова разом зі своєю сестрою Марією відкривають перший приватний дитячий садок «Будинок розумної ласки», де процвітала ідея українського національного саду (тобто на українських національних ідеях йшло виховання і навчання).

Початок 20 ст. – державні дошкільні заклади – народні дитячі сади.

З 1917 р. – суспільне дошкільне виховання входить до державної системи освіти України. І очолила дошкільний відділ при Міністерстві освіти України С. Ф. Русова.

У цей час виникає посилена підготовка вихователів.

В кожній країні вихователі називалися по-різному.

У 18–19 ст. у дворянських і буржуазних сім’ях навчали і виховували дітей домашні наставники і вчителі (гувернери).

В Германії Фрідріг Фребель перший відкрив дитячий садок і так його і назвав – «дитячий сад», а жінки, що там працювали, називались «садівниці» (назва пішла по тому принципові, що дити – квіти життя).

В нашій країні вихователь має назву «педагог з дошкільної освіти».

Що цікаво – раніше кваліфікованих і професійних робітників вихователів було більше чоловіків.