- •Йоганн генріх песталоцці
- •Задоволення потреб дитини — основа морального виховання
- •Треба оберігати дитину від хвилювань
- •Надлишок матеріальних втіх псує характер дитини
- •Дбаючи про дітей, мати виховує в них вищу моральність і релігійність
- •Думка розвивається через спостереження
- •Мова — природний наслідок спостереження
Думка розвивається через спостереження
19. Я йду далі і запитую себе: Яким шляхом природно розвиваються в людях основи розумового життя людини, основи її розумових здібностей, її міркування, дослідження та судження? Ми вважаємо, що розвиток наших розумових здібностей виходить із враження, яке справляє на нас спостереження за усіма речами, що, стосуючись наших внутрішніх і зовнішніх чуттів, тим самим збуджують і пожвавлюють властиве нашій розумовій здібності прагнення до саморозвитку.
Мова — природний наслідок спостереження
Це спостереження, поєднане з прагненням нашого мислення до саморозвитку, з самої природи своєї насамперед приводить до свідомості того враження, яке справили на нас предмети спостереження. Цим самим воно неминуче створює почуття потреби висловити ті враження, які створені нашим спостереженням, і насамперед почуття потреби говорити, а розвиток цієї здібності відразу ж робить зайвим вживання в цьому випадку міміки.
На цю здібність мови, істотно необхідну для розвитку розумової здібності людей, слід дивитися, головним чином, як на силу, що допомагає людській натурі в тому, щоб зробити для нас плідними і спільними знання, набуті спостереженням. З самого початку вона природно розвивається лише в міцному зв'язку зі зростанням та поширенням людських знань, взятих із спостереження; і взагалі ці останні їй передують. Людський рід не може про що-небудь інакше говорити, як так, як він про це довідався. Про що він довідався поверхово, про те і говорить поверхово; про що він довідався неправильно, про те і говорить неправильно, а що в цьому разі з самого початку було істинним знанням, те й тепер ще лишається правильним.
Природне вивчення рідної і всякої іншої мови пов'язане зі знаннями, набутими за допомогою спостереження, і природний порядок при вивченні того й іншого повинен у головних рисах узгоджуватися з тим природним порядком, за яким враження від наших спостережень перетворюються на знання. Якщо ми звернемо увагу на цей погляд щодо вивчення рідної мови, то побачимо, що подібно до того, як усі відмінні і суто людські властивості лише повільно і поступово розвиваються з тваринного елементу нашої матеріальної природи, з якого вони походять, так і в рідній мові як орган мови, так і пізнання самої мови розвиваються довго і поступово.
Дитина доти не
може говорити, доки не
р緐
На цю здібність мови, істотно необхідну для розвитку розумової здібності людей, слід дивитися, головним чином, як на силу, що допомагає людській натурі в тому, щоб зробити для нас плідними і спільними знання, набуті спостереженням. З самого початку вона природно розвивається лише в міцному зв'язку зі зростанням та поширенням людських знань, взятих із спостереження; і взагалі ці останні їй передують. Людський рід не може про що-небудь інакше говорити, як так, як він про це довідався. Про що він довідався поверхово, про те і говорить поверхово; про що він довідався неправильно, про те і говорить неправильно, а що в цьому разі з самого початку було істинним знанням, те й тепер ще лишається правильним.
Природне вивчення рідної і всякої іншої мови пов'язане зі знаннями, набутими за допомогою спостереження, і природний порядок при вивченні того й іншого повинен у головних рисах узгоджуватися з тим природним порядком, за яким враження від наших спостережень перетворюються на знання. Якщо ми звернемо увагу на цей погляд щодо вивчення рідної мови, то побачимо, що подібно до того, як усі відмінні і суто людські властивості лише повільно і поступово розвиваються з тваринного елементу нашої матеріальної природи, з якого вони походять, так і в рідній мові як орган мови, так і пізнання самої мови розвиваються довго і поступово.
Дитина доти не може говорити, доки не розвинеться її орган мови. Але спочатку вона майже нічого не знає, отже, в неї не може бути бажання про що-небудь говорити, її бажання і здібність говорити з'являються лише із набуттям знань, а їх набувають поступово, через спостереження. Природа іншого шляху не знає для того, щоб навчити немовля говорити, і мистецтво повинно у своєму прагненні до тієї ж мети іти разом з нею тим же довгим шляхом, але одночасно супроводити і намагатися заохочувати його всіма принадами, які для нього полягають у самій появі речей, що його оточують, і у враженні від звуків різних тонів, до яких здатний орган мови. Для того, щоб навчити дитину говорити, мати повинна змусити саму природу діяти на дитину за допомогою всього того, що є привабливим для її органів слуху, зору та відчуттів. Як тільки буде пробуджена в неї свідомість того, що вона бачить, чує, відчуває, чує нюхом і смак чого почуває, тоді все більше почне виявлятися в ній бажання знати вислови для цих вражень і вміти їх вживати, тобто бажання вчитися говорити про це, і все дужче збільшуватиметься здатність здійснювати своє бажання. З цією метою мати повинна користуватися і чарівністю звуків. Якщо їй хочеться швидше навчити свою дитину говорити, то вона повинна вимовляти їй звуки мови то голосно, то тихо, то співучо, то сміючись і т. д., постійно змінюючи їх жваво, весело і до того так, щоб вона неодмінно почувала в собі бажання белькотати слідом за нею; так само вона повинна супроводити свої слова враженням від предметів, назви яких вона хоче закріпити в пам'яті дитини. Вона повинна давати їй і закріплювати в ній всі предмети в їх найважливіших відношеннях і в найрізноманітніших і живих положеннях і в засвоєнні висловів для цих предметів лише настільки іти вперед, наскільки в дитині вже склалося завдяки спостереженню враження про цей предмет. Мистецтво або скоріше освічена материнська дбайливість і материнська прихильність можуть прискорити і пожвавити повільність цього природного процесу у вивченні рідної мови, і завдання елементарної освіти в тому й полягає, щоб відшукати засоби прискорити та пожвавити цей процес і потім ясно і виразно подати їх матерям у ряді вправ, які можуть сприяти цій меті. Оскільки мистецтво зробить це, воно, звичайно, знайде серця матерів відкритими для сприйняття цих засобів і готовими з істинною любов'ю схопитися за них і скористуватися ними для своїх дітей.
Вивчення чисел, форм і мови — основа розвитку логічного мислення
Розумовий розвиток і людська культура, яка від нього залежить, потребують постійного розвитку штучних логічних способів для природного розвитку наших здібностей мислення, дослідження та судження, до пізнання яких і до користування якими давно вже піднявся людський рід. Суть і обсяг цих способів походять з властивої нам здібності вільно і самостійно зіставляти речі, ясно створені за допомогою спостереження, поділяти їх і порівнювати, тобто розглядати і обробляти логічно, і через це набувати розвиненої, властивої людині здібності судження.
Ці штучні засоби обертати можливість мислення в людському роді на розвинену здібність судження, досліджувати її суть, настільки її обробити, щоб вона стала для всіх придатною і скрізь її можна було застосовувати, є одночасно однією з найістотніших цілей, до яких прагне ідея елементарної освіти. І оскільки здібність логічно опрацьовувати пізнані шляхом спостереження предмети, очевидно, знаходить для себе першу і найприроднішу сполуку та заохочення в розвиненій здібності лічити і перевіряти, то ясно, що у спрощеній обробці вчення про число та форми слід шукати і визнавати найкращий засіб для досягнення цієї важливої мети людського розвитку, а також і те, чому ідея елементарної освіти визнає і бажає зробити психологічно опрацьоване і спрощене вчення про число та форму в зв'язку з таким же спрощеним вченням про мову найглибшою, найвпливовішою загальною основою для схожого з природним штучного розвитку людської здібності мислення.
Здібність до діяльності ґрунтується на двох засадах: 1) розвитку духовних сил,
2) розвитку фізичних здібностей
28. Якщо ми запитаємо себе, як розвиваються основи цього мистецтва,ті та релігійності, повинні шукати початок свого природного розвитку в батьківському почутті, яке виявляється в сімейних стосунках, отже, в дійсному житті дитини.
Наш заклад, звичайно, не міг хвалитися, що сам робив щодо цього досліди з дітьми з самої колиски. Але так само правильно і те, що засоби здійснити ідею елементарної освіти по самій простоті своїй взагалі придатні до того, щоб ними користувалися в моральному відношенні з колиски і в кожному разі набагато раніше і ширше, ніж у розумовому і художньому відношеннях. Дитина любить і вірить, перш ніж починає думати і діяти, і вплив сімейного життя збуджує її і підносить до самої суті моральних сил, які передують усякому людському мисленню та вчинкові.
43. У розумовому відношенні ідея елементарної освіти також стоїть за виховний принцип: «життя дає освіту». Як моральна освіта випливає з самоспостереження, тобто з вражень, які стосуються нашої духовної природи, так розумовий розвиток випливає зі спостереження над предметами, які стосуються ваших зовнішніх почуттів. Природа пов'язує всі наші чуттєві враження з нашим життям. Усі наші зовнішні знання є наслідки чуттєвих вражень, створюваних останнім. Навіть наші сни походять від цих вражень. Прагнення до розвитку наших почуттів та органів, яке полягає в усіх наших здібностях, поза нашою волею примушує нас бачити, чути, відчувати нюхом, смакувати, почувати, відчувати дотиком, ходити і т. д. Але наш слух, нюх, смак, ходіння, дотик лише остільки дають нам освіту, оскільки роблять наше око здатним правильно бачити, наше вухо правильно чути і т. д. Цей розвиток правильного слуху, погляду, почуття залежить від повноти, від різкості вражень, справлених на наші почуття предметами спостереження. Де враження, набуте від спостереження, не зовсім визріло в наших почуттях, там самого предмета ми не пізнаємо в усій його істині, в якій він перебуває перед нашими почуттями. Ми пізнаємо його лише поверхово. Це пізнання не дає освіти. Воно не охоплює прагнення нашої природи до освіти в усьому її обсязі і в усій силі. Тому його наслідки для нашої природи незадовільні, а що своїми діями не задовольняє людської природи, причини і засоби того, отже, не мають природної основи. Як моральна освіта має в інстинктивному батьківському почутті Богом дане зосередження для свого природного розвитку, так і розумова освіта повинна виходити з того центру, який може довести знання, що здобувається зі спостереження і дасться нам нашими почуттями, до такої міри дозрілості та повноти, які задовольняють нашу природу.
44. З цього випливає, чим може сприяти і що повинно робити мистецтво елементарної освіти у своїй допомозі природному розвитку дитячої спостережливості. Ця допомога полягає в тому, щоб із самої колиски давати дитині для спостереження предмети з сімейного життя якнайпривабливіші, найбільші і найцікавіші і тим робити на неї освітній вплив і в чистому розумінні цього слова, отже, елементарні засоби для розвитку спостережливості, власне, є не що інше, як психологічний засіб пожвавити в здібності спостерігати прагнення до самостійного розвитку, властиве їй, як і всякій іншій природній здібності людей. Вони є не що інше, як наслідки людського старання зробити за допомогою закріплення та пожвавлення придатними для розвитку дитини враження, набуті від спостережених предметів.
Соціальне середовище визначає різне виховання в різних класів
123. Уся суть відмінності в окремих станів полягає в організації елементарно-освітних засобів до природного розвитку і розширення їх здібностей, знань та навичок. В селянському і міському промисловому стані суть цієї відмінності випливає з вищої міри розвитку прикладних здібностей, у вищих станах — з потреби в ширших правильних знаннях та відомостях, а у вчених станах — з задоволення потреби у вищому розвитку його розумових здібностей, щоб глибше розуміти і досліджувати предмети пізнання. Благо всього промислового стану, як міського, так і сільського, цілком залежить від розвитку прикладних здібностей. Усякий промисловий успіх потребує вміння; розширення знань мало цьому сприяє. Навпаки, вищі стани потребують як відмінної ознаки оригінальності їх способу розвитку, значного розширення знань, до того ж лише солідних (завдяки спостереженню) знань. Власне прикладна здібність, необхідна для них, грунтується на обсязі та солідності їх знань, тобто пізнанні речей і способі виготовлення предметів, для фактичного і реального виготовлення яких у них є руки інших людей, якими вони можуть і повинні користуватися. Ті, хто належить до науково-освіченого стану, потребують як відмінної ознаки своєї станової освіти більших і глибших засобів до розвитку духовного і допитливого поглиблення у внутрішню суть предметів, бо їх життєве призначення потребує їх наукового дослідження і духовної обробки. Вони потребують ширшої розробки засобів художнього розвитку і логічного мислення.
124. Тепер запитуємо: що робить щодо цього природа для досягнення цієї оригінальності, переважного розвитку якої потребує кожний з цих станів? Ясно, що головні освітні засоби для цього полягають в об'єктах діяльності, що існують навколо них і ближче стосуються індивідів цих станів, діяльності, яка властива їх різним достаткам, становищам і навіть умовам.
У науково-освічених станів це тільки тоді трапляється, коли в домі або поблизу практично займаються професійною справою, яка має найближче відношення до того наукового відділу, що до нього призначена яка-небудь людина.
125. Людське мистецтво призначене допомагати природному ходові розвитку наших здібностей, до того ж в усякому напрямі, в якому піде природа, і неодмінно у згоді з останньою і їй підлягаючи. Щоб це зробити, воно в будь-якому разі потребує глибокого знання та живого розуміння самого шляху, яким воно повинно йти слідуючи природі. В усякому разі воно завжди здатне до цього лише тією мірою, якою його засоби не вбиті в ньому самому сучасним згубним мудруванням, і в цьому стані випливають не зі сваволі та неприродного зловживання художньою здібністю, а з вічних законів, що лежать в основі вічного, істинного мистецтва. Одночасно з цього випливає, що де тільки мистецтво повинно таким чином допомагати природному процесові розвитку та розширення наших здібностей, там на елементарні засоби розвитку наших здібностей слід дивитись як на основу засобів, що сприяють розвиткові практичних навичок, так само як кожного спеціального їх відділу і всього своєрідного, чого ці відділи потребують. Це властиво їх природі, і вони лише тому справді елементарні, що в усьому обсязі свого застосування та вжитку являють істинні і вічні основи для засобів розвитку всіх спеціальних навичок, яких потребує кожний відділ мистецтва; цим найкраще пояснюється і природне зростання засобів розвитку окремих здібностей, наскільки ці останні потрібні в різних станах і становищах. Якщо знатна дитина, якій треба дати елементарне виховання, володіє цілком тим, що примушує визнавати елементарне виховання найбіднішої дитини в найостаннішій хатині за достатнє для неї, то, виходить, у неї є цілком добрий ґрунт для всякого росту освітніх засобів, яких вона потребує задоволення вищих вимог, що ставляться її становищем та умовами. Збільшення освітніх засобів, яких вона потребує, взагалі випливає із принципів та вправ, пов'язаних з елементарною освітою дітей навіть у нижчих станах, і саме від простих і нехитрих, загальних, але істотних елементарних вправ, які повинні бути і в нижчих станах; від них тільки й можуть природно походити засоби збільшення та розвитку художніх здібностей, необхідних для вищих станів. Безперечно, коли на елементарне керівництво дітьми з нижчих станів при розвитку їх здібностей спостереження, мови та мислення дивитись як на задовільне і для них достатнє, то його засоби в справі розвитку цих здібностей у всякому разі доведуть дитину до того пункту, з якого сам собою випливає вищий ступінь здібності спостереження, мови та мислення, потрібний для вищого стану, оскільки цей вищий ступінь є результат штучних засобів до розвитку цієї здібності і одночасно, власне, є тільки невеликий додаток, чим вона вже володіє в дійсності завдяки цьому розвиткові. Отже, солідніше обґрунтування ширших знань, потрібних для вищих станів, слід визнавати лише додатком, досягненим шляхом тривалої елементарної освіти, додатком до того, чим справді володіли б нижчі стани, якби елементарне піклування про них було добре. Ці стани солідністю початкових загальних відомостей, які повинні бути їм так само дані, як і нижчим станам, були б правильно підготовлені до ширшого кола знань та навичок, потрібних для них в їх вищих відношеннях, і до освітнього та природного застосування своїх здібностей з метою повного користування ширшим колом предметів, здобутим за допомогою спостереження при їх сприятливому для цього становищі та умовах.
127. Але якщо, з одного боку, внутрішня суть розвитку всіх елементарних засобів сама по собі вічна і незмінна, то з другого,— не тільки об'єкти і предмети застосування здібностей, до якого кожний індивід повинен бути підготовлений відповідно до свого становища і своїх обставин, дуже різні, але різна і міра, якою повинні бути розвинені елементарні розумові та художні сили в індивідах, що належать до цих неоднакових станів. Задовільний розвиток усіх людських здібностей має в усіх станах ширше або більш обмежене коло.
Розвиток розумових та художніх сил, достатній для селянина, недостатній для міського промисловця, а достатній для міського промисловця та ремісника — недостатній для вищих ділових кіл і науково-освічених станів та індивідів.
Тоді як діти в нижчих, ремісничих станах щодо цього обмежені становищем та умовами і ніяк не можуть здобути освіту зайву і більшу, ніж скільки вимагають від них потреба й обстановка, у вищих і науково-освічених верствах вони не повинні бути освічені менше, ніж вимагають цього їх становище та умови. До речі, коло необхідних відомостей, які справді дають їм освіту, почерпнутих із спостережень, у нижчих станів при їх становищі та умовах живіше закріплюється, ніж у вищих.
Сама природа не допомагає цим останнім у зміцненні необхідного їм у цьому випадку розвитку, як часто вона робить це в нижчих станах. Але тому й підготовка до освіти, яка потрібна для вищих станів і призначених для вченої діяльності класів, у кожному разі потребує більшої дим шляхом тривалої елементарної освіти, додатком до того, чим справді володіли б нижчі стани, якби елементарне піклування про них було добре. Ці стани солідністю початкових загальних відомостей, які повинні бути їм так само дані, як і нижчим станам, були б правильно підготовлені до ширшого кола знань та навичок, потрібних для них в їх вищих відношеннях, і до освітнього та природного застосування своїх здібностей з метою повного користування ширшим колом предметів, здобутим за допомогою спостереження при їх сприятливому для цього становищі та умовах.
127. Але якщо, з одного боку, внутрішня суть розвитку всіх елементарних засобів сама по собі вічна і незмінна, то з другого,— не тільки об'єкти і предмети застосування здібностей, до якого кожний індивід повинен бути підготовлений відповідно до свого становища і своїх обставин, дуже різні, але різна і міра, якою повинні бути розвинені елементарні розумові та художні сили в індивідах, що належать до цих неоднакових станів. Задовільний розвиток усіх людських здібностей має