Задоволення потреб дитини — основа морального виховання

11. Якщо ми тепер розглянемо ближче цей погляд у моральному, розумовому, сімейному і громадянському відношеннях і запитаємо себе: як фактично і природно розвивається в людях основа нашого морального життя, любов і віра, і як перші паростки наших моральних та релігійних властивостей під впливом людського піклування та людської вмілості з самого народження дитини природно розвиваються, підтримуються і зміцнюються в своєму рості, так що на останні вищі наслідки моральності та релігійності і на їх благодіяння слід дивитись як на обґрунтовані та підготовлені, хоча і з допомогою людини, та все ж істинно і природно? — то знайдемо: перші паростки моральних сил немовляти з самого народження природно оживляються і розвиваються правильним і спокійним задоволенням його фізичних потреб; святе материнське піклування й уважність, яка з'явилася в нього у вигляді інстинкту, до негайного задоволення кожної потреби, незадоволення якої може матеріально занепокоїти дитину. — ось що ми повинні визнати за першу, але істотну підготовку і початок того стану, в якому розвиваються чуттєві паростки довір'я до джерела цього задоволення і разом з тим перші паростки любові до нього; з цих перших чуттєвих паростків довір'я та любові з'являються і розвиваються також перші чуттєві паростки моральності й релігійності.

12. Тому збереження спокою і задоволеності в немовляті і користування цим для оживлення ще дрімаючих зародків почуттів, в яких полягає різниця між нами і різними іншими істотами, що не належать до людей, істотно важливі при вихованні людей для розвитку суто людських властивостей.

Всякий неспокій, що порушує в цей період рослинне життя дитини, кладе основу для оживлення та зміцнення всіх спонук і вимог нашої фізичної, тваринної природи і для послаблення всіх головних основ природного розвитку тих здібностей і сил, які становлять відмінну особливість людей.

Треба оберігати дитину від хвилювань

14. Наскільки ми є важливе піклування про спокій дитини і материнську силу та відданість, що забезпечують цей спокій, настільки важливе воно в цей період її життя для оберігання її від усякої матеріальної спонуки до хвилювання.

Ці спонуки походять і від нестачі любовного піклування про задоволення справжніх матеріальних потреб її і від величезної кількості безкорисних фізичних втіх, які збуджують тваринний егоїзм. Якщо мати часто і без потреби не буває з грудною дитиною, яка кличе її, і дитині, що лежить у нудьзі з почуттям потреби, яку вона має задовольнити, часто і довго доводиться чекати її, чекати доти, доки це почуття не обернеться в дитини на страждання, нужду і біль, то в такому випадку в ній найвищого мірою розвивається і оживає зародок поганого хвилювання і всіх його наслідків. Запізніле задоволення її потреб у такому випадку більше не може як слід природно розвинути і оживити святі зародки любові та довір'я до матері. Перший зародок тваринного здичавіння, злий неспокій виступає тоді в дитині замість породжуваного задоволенням спокою, при якому тільки природно й розвиваються зародки любові та довір'я.

Викликаний в дитині неспокій в перші ж дні неминуче розвиває в ній перші зародки обурених почуттів матеріального, фізичного егоїзму та схильність до тваринного насильства, а разом з ним отруту розбещеного, безбожного світського духу, який не знає і відкидає духовну суть людей.

15. Дитина, в душі обурена своїм стражданням, що постає від недостатнього задоволення її потреб матір'ю, кидається як голодний і пожадливий звір на груди матері, коло якої їй слід було б лежати по-людському радісно, лише легко відчуваючи потребу. Від чого б не поставала для дитини нестача ніжної материнської руки та усміхнених очей, у кожному разі і в її погляді і на її вустах не з'являються посмішка і ласкавість, що такі природні в ній в її спокійному стані. Цього першого вияву пробуджуваного людського життя не вистачає в схвильованої дитини; навпаки, в ній з'являються всі ознаки неспокою та недовір'я, які гальмують любов і віру при першій же їх появі, бентежать їх, і, таким чином, створять дитині труднощі при першому ж розвитку здібностей, властивих людині.